Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а-2303/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. м. Львів № 2а-2303/12/1370

16 год. 36 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Куксова В.Г., представника відповідача Кохан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс»до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» (далі - ТзОВ «Скриня Плюс») звернулося до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0000542340.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби ( далі -ДПІ у Франківському районі м. Львова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Франківському районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отриманий від контрагента товар використовується у господарській діяльності. Вказане підтверджується податковою та видатковою накладними, що повністю відповідають вимогам ст. 198 та ст. 201 Податкового Кодексу України. Вважає, що наявність у позивача податкової накладної є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з ТзОВ «Алтваінвест», не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 03.04.2012 року за вх. № 14820 та додаткових поясненнях поданих в судовому засіданні 12.09.2012 року. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відносини позивача з ТзОВ «Алтваінвест»не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у останнього відсутні виробничі фонди, основні засоби, складські приміщення та трудові ресурси, що виключає фактичну можливість виконання договірних умов щодо поставки товару. Стверджує, що має місце порушення вимог ст.198 Податкового кодексу України.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Скриня Плюс»зареєстроване 16.09.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взято на податковий облік в органи державної податкової служби 18.09.2009 року за № 22900.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Скриня Плюс»з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по фінансово-господарських відносинах із ТзОВ «Алтваінвест»(код ЄДРПОУ 36997677) за червень 2011 року), про що складено акт за № 2285/23-4/36545108 від 06.10.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Скриня Плюс»вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у червні 2011 року в сумі 102242,00 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст.ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ « Скриня Плюс»при придбанні та продажу товару.

Відповідачем 14.10 .2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» за № 0000542340 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 243 грн., в тому числі: основний платіж -102 242 грн., штрафних санкцій -1 грн.

Позивач не погоджуючись з висновком посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «Скриня Плюс»з ТзОВ «Алтваінвест»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся суд зазначає наступне:

25 серпня 2010 року між ТзОВ «Алтваінвест» (згідно умов договору - продавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»(згідно умов договору -покупець) було укладено договір № 25-08/10 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує оплачує товар відповідно до видаткових накладних (а.с.19).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що кількість товару визначається відповідно до податкових накладних продавця, скріплених підписами уповноважених представників сторін. Такі видаткові накладні є документом, що засвідчує приймання-передачу товару та є піставою для здійснення платежів.

Крім того, відповідно до договору зберігання № 31/08-1/10 укладеного 31 серпня 2010 року між ТзОВ «Скриня Плюс» (поклажедавець) та ТзОВ «Алтваінвест»(зберігач), згідно якого поклажедавець передає, а зберігач приймає на зберігання напівфабрикат із шкір великої рогатої худоби «Вет-блу». Виходячи з умов договору зберігання товар до покупця ТзОВ «Скриня Плюс»не надходить (а.с.22-23).

Як з'ясовано в судових засіданнях та підтверджено доказами в матеріалах справи товар зберігався за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна,4.

Копія інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна,4 знаходиться майновий комплекс власником якого являється ВАТ «Прикарпатбуд». Згідно довідки № 9085 вбачається, що майновий комплекс складається з складів, побутового приміщення, гаражу, адмінбудинку та навісу. Твердження відповідача, що товар на даних складах не зберігався, не заслуговує на увагу, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних підтверджуючих доказів, що ТзОВ «Алтваінвест»не перебувало у договірних відносинах із ВАТ «Прикарпатбуд».

Посилання відповідача в акті перевірки від 06.10.2012 року № 2285/23-4/36545108 на відсутність підтверджуючих документів щодо збереження товару який належить ТзОВ «Скриня Плюс»взято фактично з акту від 12.09.2011 року № 7298/15-2/36997677, без урахуванням обставин його складення та суперечить викладеному вище.

На виконання умов договору 28 червня 2011 року, згідно видаткової накладної № РН- 00043 та податкової накладної від 28.06.2011 року № 5 продавець поставив покупцю товар (напівфабрикат із шкіри Вет-Блу ВРХ ) на зальну суму 613452,96 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 102242,16 грн. Зазначена податкова накладна відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за 2011 рік.

Сума ПДВ -102242,00 грн. була занесена до податкового кредиту за червень 2011 року відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5).

Напівфабрикат із шкір великої рогатої худоби «Вет-блу»28 червня 2011 року було передано ТзОВ «Алтваінвест»згідно акту приймання-передачі майна (а.с.24).

Розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс»та ТзОВ «Алтаінвест»проведені, про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи (а.с.124-135). Факт проведення розрахунку відповідачем не заперечується.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 06.10.2011 року (а.с. 10).

Судом з'ясовано, що між сторонами не має спору щодо змісту та форми первинних документів, водночас відповідач заперечує факт реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Атлтваінвест».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Атлтваінвест»за червень 2011 року.

Судом встановлено, що усі податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Атлтваінвест»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Алтваінвест». Додатково, в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Алтваінвест»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Алтваінвест».

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа № 21-47а10.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 102242,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 14.10.2011 року № 0000542340 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0000542340.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс»(м. Львів, вул. Городоцька,179, код ЄДРПОУ 36545108) 1023,00 (тисяча двадцять три) грн. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.