Ухвала

від 05.05.2014 по справі 2а-2303/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р. Справа № 169532/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представника позивача: Куксова В.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а-2303/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000542340 від 14.10.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року позовні вимоги ТзОВ «Скриня Плюс» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000542340 від 14.10.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «Скриня Плюс» відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Апелянт, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи,явки представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності згідно ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи з 16.09.2011 року по 22.09.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Скриня Плюс» з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по фінансово-господарських відносинах із ТзОВ «Алтваінвест» за червень 2011 року, про що було складено акт № 2285/23-4/36545108 від 06.10.11 року.

За результатами вказаної перевірки встановлено порушення ТзОВ «Скриня Плюс» вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість у червні 2011 року в сумі 102242,00 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст.ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ « Скриня Плюс» при придбанні та продажу товару.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова 14.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000542340 у зв'язку з чим збільшено ТзОВ «Скриня Плюс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 243 грн., в тому числі: основний платіж -102 242 грн., штрафних санкцій -1 грн.

Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 серпня 2010 року між ТзОВ «Алтваінвест» (продавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»( покупець) було укладено договір № 25-08/10 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних.

Крім того, відповідно до договору зберігання № 31/08-1/10 укладеного 31 серпня 2010 року між ТзОВ «Скриня Плюс»(поклажедавець) та ТзОВ «Алтваінвест»(зберігач), поклажедавець передає, а зберігач приймає на зберігання напівфабрикат із шкір великої рогатої худоби «Вет-блу». Виходячи з умов договору зберігання товар до покупця ТзОВ «Скриня Плюс» не надходить .

Разом з тим, вказаний товар зберігався за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 4.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН- 00043 та податкової накладної від 28.06.2011 року № 5, на виконання умов вказаного вище договору 28 червня 2011 року продавець ТзОВ «Атлтваінвест» поставив покупцю ТзОВ «Скриня Плюс» товар (напівфабрикат із шкіри Вет-Блу ВРХ) на зальну суму 613452,96 грн., в тому числі податок на додану вартість становив 102242,16 грн. Зазначена податкова накладна відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за 2011 рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ -102242,00 грн. була занесена до податкового кредиту за червень 2011 року, відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що окрім вищенаведених, також наявними в матеріалах справи первинними документами, такими як акт приймання-передачі майна та платіжними дорученнями підтверджується реальність здійснення господарської операції по вказаному вище договору між ТзОВ «Атлтваінвест» та ТзОВ «Скриня Плюс».

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Наведені вище первинні документи спростовують твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із платником податків ТзОВ «Атлтваінвест» за червень 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо належності оформлення податкових накладних, отриманих позивачем від ТзОВ «Атлваінвест» відповідно до вимог п.201.1 Податкового кодексу України, що містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача та спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності тверджень податкового органу про відсутність реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Атлваінвест», а відтак податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000542340 від 14.10.2011 року судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги податкового органу суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а-2303/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

З.М.Матковська

Повний текст постанови складений 08.05.2014 року.