Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а/1270/7194/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7194/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: Рибаса А.С. (довіреність б/н від 01.09.2012),

відповідача: Леонової З.Є. (довіреність № 7851/10 від 26.09.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими і протирічать обставина справи.

ПП «ПКФ Атлант 2005» витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, обраховано вірно, суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту правомірно. Позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів, включено до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з вказаним підприємством. До перевірки позивачем надано всю первинну документацію на підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», яка відповідачем безпідставно не врахована.

На думку позивача, висновки щодо нікчемності договору підряду № 01-10-2010 від 01.10.2010 є незаконними та необґрунтованими, оскільки договір підряду ПП «ПКФ Атлант 2005» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є правомірним і не містить в собі положень, що порушують публічний порядок, його зміст не суперечить законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, представники сторін мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, угода спрямована на настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, визнання угод нікчемними посадовими особами податкового органу правовими нормами не передбачено, що робить такий висновок незаконним.

Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, як на підставу для визнання угоди нікчемною, на думку позивача, також є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не встановлено можливості визнання податковим органом угоди нікчемною на підставі такого акта. Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 по справі № 2а-10972/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, позовні вимоги ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську задоволено частково, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акта перевірки від 11.11.2011 № 803/23-35554567 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. Відтак, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, не можуть братися до уваги.

Також, позивач зазначив, що перевірку ПП «ПКФ Атлант 2005» проведено на підставі постанови слідчого та, з урахуванням положень п.86.9 ст.86 ПК України, відповідач не мав права виносити оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.199-206 том 1) у яких зазначив таке.

В акті перевірки ПП «ПКФ Атлант 2005» зроблено висновки, що операції між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з чим вказано на порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Під час проведення перевірки взято до уваги інформацію, викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 № 803/23-35554567 та від 17.05.2012 № 129/227/35554567, в яких зазначено, що в перевіреному періоді ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» завищено суму податкового кредиту з ПДВ та завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі по ПП «ПКФ Атлант 2005». Також встановлено неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через відсутність підприємства за місцем реєстрації, відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» основних фондів, трудових ресурсів, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

За даними інформації баз ДПС у Луганській області, інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування та інструментів, що необхідне для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт визначених ліцензією Інспекції держархбудконтролю у Луганській області серії АВ № 558208 від 30.07.2010 у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутня.

Вищевказані факти, на думку представника відповідача, свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт визначених ліцензією Інспекції держархбудконтролю у Луганській області серії АВ № 558208 від 30.07.2010, з таких причин:

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій;

- наявність в штаті лише керівної посади та відсутність кваліфікованого персоналу при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;

- відсутність виробничих активів за умови, що вони необхідні для здійснення господарської діяльності;

- платник не знаходиться за місцезнаходженням, при відсутності укладення договорів оренди інших приміщень.

Крім того, представник відповідача зазначив, що рішенням ДПС у Луганській області від 24.07.2012 № 11685/10-408 «Про результати розгляду первинної скарги від 25.05.2012 № 2505-1» було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000032200 у частині 2501,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток та ДПІ у м. Лисичанську, з урахуванням п.3.4 «Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 985, направлено на адресу ПП «ПКФ Атлант 2005» податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000272200, яке містить зменшену суму податку на прибуток 12910,00 грн., а саме: основний платіж 105209,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію у сумі 23801,00 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «ПКФ Атлант 2005» (далі - ПП «ПКФ Атлант 2005») (ідентифікаційний код 33537817) як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 13.06.2005 за № 13811020000000526, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 191030 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 537250 (а.с.18, 19 том 1).

ПП «ПКФ Атлант 2005» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Лисичанську) з 06.09.2002 за № 2967, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 30.09.2005 № 1161 (а.с.20 том 1).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.06.2005 № 16448341, виданого ДПІ у м. Лисичанську, індивідуальний податковий номер - 335378112093, зареєстрований платником ПДВ (а.с.21 том 1).

З 21.03.2012 по 23.03.2012 на підставі направлень від 21.03.2012 № 1, 2, виданих ДПІ у м. Лисичанську та відповідно до наказів ДПІ у м. Лисичанську від 16.03.2012 № 184, від 21.03.2012 № 6 та постанови старшого слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 06.02.2012 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПКФ Атлант 2005», код за ЄДРПОУ 33537817, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567, за результатами проведення якої складено акт від 28.03.2012 № 2/22-33537817 (а.с.27-80 том 1).

Згідно висновку акта від 28.03.2012 № 2/22-33537817 проведеною перевіркою ПП «ПКФ Атлант 2005» встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 105209,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 95200,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 10009,00 грн. по угоді яка є нікчемною;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 ПП «ПКФ Атлант 2005» завищена сума податкового кредиту по ПДВ в сумі 84167,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 76160,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 8007,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» по угоді яка є нікчемною;

- відповідно до ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З акта перевірки від 28.03.2012 № 2/22-33537817 вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «ПКФ Атлант 2005» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на висновки акту перевірки від 11.11.2011 № 803/23-35554567 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Так, в акті перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567 зазначено про те, що встановлено відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене в акті перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, відповідачем зроблено висновок про те, що господарські операції між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, та є нікчемними.

ПП «ПКФ Атлант 2005» 02.04.2012 подано до ДПІ у м. Лисичанську заперечення на акт перевірки від 28.03.2012 № 2/22-33537817, які відповідачем отримано 02.04.2012, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції ДПІ у м. Лисичанську на запереченнях (а.с.86-88 том 1).

ДПІ у м. Лисичанську 09.04.2012 за № 758/22 направлено позивачу відповідь на заперечення на акт перевірки, у якій зазначено, що висновки акта перевірки ПП «ПКФ Атлант 2005» від 28.03.2012 № 2/22-33537817 є обґрунтованими та такими, що відповідають законодавству (а.с.92-98).

На підставі акта від 28.03.2012 № 2/22-33537817 ДПІ у м. Лисичанську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 12.04.2012, яким ПП «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 131511,25 грн., з яких: за основним платежем - 105209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26302,25 грн. (а.с.101 том 1).

На підставі акта від 28.03.2012 № 2/22-33537817 ДПІ у м. Лисичанську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042200 від 12.04.2012, яким ПП «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 103208,00 грн., з яких: за основним платежем - 84167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19041,00 грн. (а.с.100 том 1).

Не погодившись з прийнятими рішеннями, ПП «ПКФ Атлант 2005» 25.05.2012 звернулося до ДПС у Луганській області з первинною скаргою за № 2505-1, яку останнім отримано 28.05.2012 за вх. № 1374/10.

Рішенням ДПС у Луганській області від 13.06.2012 № 9237/10-408 продовжено строк розгляду первинної скарги по 25.07.2012 включно.

ДПС у Луганській області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.07.2012 № 11685/10-408:

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 12.04.2012 № 0000042200 про сплату 84167,00 грн. податку на додану вартість та 19041,00 грн. застосованої фінансової санкції;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 12.04.2012 № 0000032200 у частині 2501,25 грн. застосованої фінансової санкції з податку на прибуток, а в іншій частині залишено без змін;

- а скаргу директора ПП «ПКФ Атлант 2005» від 25.05.2012 № 2505-1 частково не задоволено (а.с.104-108 том 1).

ПП «ПКФ Атлант 2005» звернулося з повторною скаргою до ДПС України, яку останнім отримано 10.08.2012 за вх. № 1523/0/6-12.

Рішенням ДПС України від 30.08.2012 № 1085/0/61-12/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Роз'яснено позивачу, що рішення ДПС України, прийняте за результатом розгляду повторної скарги, та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с.10-111 том 1).

На підставі акта від 28.03.2012 № 2/22-33537817 ДПІ у м. Лисичанську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 09.08.2012, яким ПП «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 129010,00 грн., з яких: за основним платежем - 105209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23801,00 грн. (а.с.247 том 1).

Розглядаючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З акту перевірки від 28.03.2012 № 2/22-33537817 вбачається, що відповідачем встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства з податку на прибуток у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року та податку на додану вартість у грудні 2010 року та лютому 2011 року.

Отже, з викладеного вбачається, що спірні відносини між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» склалися, у тому числі під час дії Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.2 ст.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.04.2011, крім п.1.20 ст.1 Закону, який діє до 01.01.2013.

Таким чином, при вирішенні адміністративної справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір № 01-10-2012 від 01.10.2010 (а.с.112-114 том 1), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах замовника.

Згідно розділу 3 договору № 01-10-2012 від 01.10.2010, вартість усіх доручених підряднику за цим Договором робіт, включаючи вартість матеріалів, складає 500000,00 грн., крім того ПДВ - 100000,00 грн. Загальна сума за договором становить 600000,00 грн.

Вартість робіт та об'єм (договірна ціна), за згодою сторін може уточнюватися шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Оплата здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт.

Крім того, між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено додаткові угоди №№ 1-4 до договору № 01-10-2012 від 01.10.2010 (а.с.115-118 том 1).

Господарську операцію оформлено:

- довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (а.с.119, 124, 128, 132, 137, 142, 147, 151, 155, 162 том 1);

- актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.120-121, 125-126, 129-130, 133-134, 138-139, 143-144, 148-149,152-153, 156-159, 163-164 том 1);

- відомостями ресурсів до локального кошторису (а.с.122-123, 127, 131, 135-136, 140-141, 145-146, 150, 154, 160-161, 165 том 1);

- податковими накладними (а.с.186-195 том 1).

За виконані роботи ПП «ПКФ Атлант 2005» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями виписок банку про рух коштів по рахунку та копіями платіжних доручень (а.с.172-185 том 1).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.79-80, 87-88, 99-100, 107-108 том 2).

Дослідженням податкової звітності ПП «ПКФ Атлант 2005» з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено операції з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме: включено витрати по операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до складу валових витрат та до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (а.с.248-261 том 1).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договір підряду, укладений між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», був укладений позивачем в межах його господарської діяльності, а саме на виконання умов договорів, укладених між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Укренергонафтогазстрой», що підтверджено: копіями договорів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, актами приймання виконаних підрядних робіт, відомостями ресурсів до локального кошторису, податковими накладними, довідками банку про рух коштів на рахунку підприємства (а.с.3-71, 74-76, 83-84, 91-96, 104 том 2).

Господарські операції між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Укренергонафтогазстрой» знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку підприємства (а.с.72, 77, 81,85, 89, 97, 101, 102, 105, 109, 110 том 2).

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2010 року, лютому 2011 року та валові витрати за 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» сформовано з дотриманням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, документально підтверджено.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що ґрунтуються на висновках акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, а також посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між ПП «ПКФ Атлант 2005» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватися не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не такими, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставинах, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Разом з тим, суд вважає, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ПП «ПКФ Атлант 2005» - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ПП «ПКФ Атлант 2005» - замовник робіт на час здійснення господарських операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем робіт - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями виконавця робіт, чи сприяння ухиленню ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від виконання його податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача має породжувати негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення витрат за цими операціями до складу валових витрат підприємства.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що перевірку ПП «ПКФ Атлант 2005», результати якої оформлено актом від 28.03.2012 № 2/22-33537817, проведено відповідачем на виконання вимог постанови слідчого про призначення позапланової виїзної перевірки (а.с.207 том 1).

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої п. 86.9 ст.86 ПК України, а тому вони є передчасними.

Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, як на доказ наявності порушень податкового законодавства з боку ПП «ПКФ Атлант 2005», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, по справі № 2а-10972/11/1270 за позовом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акта перевірки від 11.11.2011 № 803/23-35554567 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Ленінської МДПІ щодо проведення перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та складання акта від 11.11.2011 № 803/23-35554567 рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що вказаний акт не є допустимим доказом у справі, а тому і висновки, зазначені в цьому акті судом не враховуються.

Що стосується посилань представника відповідача на акт перевірки від 17.05.2012 № 129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, висновки якого є тотожними висновкам акта від 11.11.2011 № 803/23-35554567, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки на час проведення перевірки ПП «ПКФ Атлант 2005», за результатами якої складено акт від 28.03.2012 № 2/22-33537817, акт перевірки Ленінської МДПІ від 17.05.2012 № 129/227/35554567 ще не існував.

Посилання відповідача на податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 09.08.2012, яким ПП «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 129010,00 грн., з яких: за основним платежем - 105209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23801,00 грн. (а.с.247 том 1), як на доказ того, що податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 12.04.2012 є відкликаним, а тому не може бути скасованим у судовому порядку, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000272200 від 09.08.2012 зменшено нараховану ПП «ПКФ Атлант 2005» суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000032200 від 12.04.2012.

Відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених п.п.60.1.3 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (п.60.4 ст.60 ПК України).

Як повідомив представник позивача у судовому засіданні, ПП «ПКФ Атлант 2005» не отримано податкового повідомлення-рішення № 0000272200 від 09.08.2012, яким зменшено суму грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000032200 від 12.04.2012. Представником відповідача на спростування цих тверджень до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000272200 від 09.08.2012.

Відтак, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 12.04.2012 не може вважатися відкликаним.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 жовтня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 № 0000032200, № 0000042200, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби № 0000032200 від 12.04.2012, яким приватному підприємству «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 129010,00 грн., з яких: за основним платежем 105209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23801,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби № 0000042200 від 12.04.2012, яким приватному підприємству «ПКФ Атлант 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 103208,00 грн., з яких: за основним платежем 84167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19041,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2347,19 грн. (дві тисячі триста сорок сім гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 8 жовтня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова