Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2270/3422/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3422/12

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Собчук І.Е.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року товариство з додатковою відповідальністю Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В ході судового засідання представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 26.09.2011 року посадовими особами Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2476/234/00213807 від 28.10.2011 р.

В ході перевірки виявлено та відображено в акті порушення позивачем вимог діючого законодавства:

1) пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, статті 5, пункту 6.1, статті 6, підпункту 7.3.3 пункту 7.3, статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1, пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягає в зменшенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 327849 грн.;

2) пункту 135.3, статті 135, статті 136, пункту 3, пункту 7 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 28.02.2011 року № 114 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», що полягає в заниженні податку на прибуток в сумі 28104 грн. та зменшенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 1071581 грн.;

3) підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22974 грн.;

4) пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, та пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 , пп. "а" п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, що полягає в заниженні податок на доходи фізичних осіб на суму 2790,00 грн. (в тому числі за 2010 рік на 1395, 00 грн. та за 2011 рік на 1395,00 грн.); пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 та відповідно до пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 264,75 грн. з сум доходів виплачених приватному нотаріусу.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0007771742, 0001922342, 0001902342, 0001912342 від 15.11.2011 року, якими Кам'янець-Подільською ОДПІ позивачу визначено грошове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників - 3470,69 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств - 28 104 грн.; по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів -34461 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатом розгляду скарги податковим органом прийнято рішення від 26.01.2012 року № 1615/10/25-034, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 15.11.2011 року №№ 0001922342 (нове податкове повідомлення-рішення №000242342 від 02.02.2012 р.), 0007771742, скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 15.11.2011 року № 0001902342 форми "П" в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 327849 грн. та 1 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині залишено без змін (нове податкове повідомлення-рішення №000232342 від 02.02.2012 р.); скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 15.11.2011 року № 0001912342 в частині 5103 грн. штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість (нове податкове повідомлення-рішення №000252342 від 02.02.2012 р.), а в іншій частині залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №000232342 від 02.02.2012 р. слугував висновок податкового органу щодо неможливості включення до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року (13274 грн.), від'ємного значення об'єкту оподаткування в 2010 році (1047718 грн.), що увійшло до І кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком відповідача та вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000232342., виходячи з наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не взято до уваги, що в періоді до 01.04.2011 року діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відтак, товариство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону.

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012 р. №0000242342 та №0000252342 став висновок податкового органу стосовно нікчемності правочинів позивача з ТОВ "ВП Аргус", ТОВ "Клото", ТОВ "Трансмультиторг", ТОВ "РМА-ГРУП". Однак, колегія суддів вважає даний висновок таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як було встановлено судом першої інстанції, ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" в період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ВП Аргус» (на підставі договору поставки від 04.08.2010 року № б/н), ТОВ «Клото» (на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року № 45634), ТОВ «Трансмультиторг» (на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.2010 року № 0545) та ТОВ «РМА-ГРУП» (на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.2010 року № 9-08).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи наявні бухгалтерські документи, документи на транспортування продукції, документи складського обліку та документацією на використання придбаної продукції доданої до матеріалів справи, які відповідають наведеним положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що документи, пред'явлені для перевірки документи та надані в подальшому є первинними документами у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та надають право позивачеві на формування податкового кредиту за результатами проведених операцій.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочини, в даному випадку укладені позивачем із вказаними контрагентами договори поставки та купівлі-продажу не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладені виходячи із волевиявлення і відповідає внутрішній волі їх учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Апелянт, обґрунтовуючи фіктивний характер господарських відносин ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" із ТОВ «ВП Аргус», ТОВ «Клото», ТОВ «Трансмультиторг» та ТОВ «РМА-ГРУП», посилався на матеріали перевірки контрагентів проведених районними ДПІ у м. Києві, якими встановлено відсутність контрагентів за юридичною адресою та відсутність проведення господарських операцій.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0007771742 від 15.11.2011 року слугував висновок податкового органу щодо неповноти нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів найманим працівникам та заниження податку на доходи фізичних осіб.

Так, на ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" згідно штатного розпису передбачена посада юрисконсульта. Дану посаду протягом перевіряємого періоду займали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняті на роботу з двох годинним робочим днем.

Судом встановлено, що посадові інструкції даних осіб не містять обов'язку представництва інтересів підприємства у судах, а тому вказані особи здійснювали представництво позивача у судах на підставі договорів про надання юридичних послуг, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт до договору та розрахунками за виконану роботу.

Проаналізувавши дані обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно відмінності виконання робіт за договором із виконанням посадових інструкцій осіб, а тому вважає безпідставним нарахування зобов'язань з податку з доходів найманих працівників, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0007771742 від 15.11.2011 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 жовтня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.