Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-5633/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-5633/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Токар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-5633/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФО-П ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000591702 від 12.04.2012 року та № 0000601702 від 05.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, ст. 2, ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 39/17-212/НОМЕР_3 від15.03.2012 року (т.1, а.с.19-36), згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем ст.164, п.166.2 ст.166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ст.13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 20912,25 грн., п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та вимог п.198.1 .ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ в результаті чого не утримано та не перераховано ПДВ у сумі 27883,34 грн.

На підставі акту перевірки прийнятті податкові повідомлення - рішення від 12.04.2012 року за № 0000591702, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму в розмірі 25850,19 грн., з яких за основним платежем - 20912,25 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 4937,44 грн. та від 05.04.2012 року № 0000601702, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 32564,00 грн., з яких за основним платежем - 27883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 4681,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт" по деклараціям за травень-вересень 2011 року на загальну суму 26 333,34 грн., що призвело до неутримання та неперерахування ПДВ в сумі 27883,34 грн., та заниження оподатковуваного доходу на суму 131665 грн., що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 19749,75 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 до Лозівської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та недоведеними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, в перевіряємий період, у липні 2010 р. позивачем було включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2010 р. податкову накладну № 29 від 31.07.2010 р., отриману від ТОВ "Анікс ЛТД" код 21170887 на загальну суму 9300 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1550 грн.

26.07.2010 року ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2-КП з ТОВ "Анікс ЛТД" (Продавець) (т.1, а.с.156-157). Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти названий товар та оплатити його.

Згідно до п.8 договору №2-КП від 26.07.2010 року розрахунки за товар здійснюються в безготівкову порядку продовж 90 банківських днів, однак відповідно до наданих позивачем документів оплату було здійснено у готівковому вигляді, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 01.11.2010 р. на загальну суму 9300 грн. (т.1, а.с. 160).

Також, в договорі купівлі-продажу №2-КП від 26.07.2010 року не зазначено номенклатуру товару.

Особливості оподаткування доходів громадян від зайняття підприємницькою діяльністю визначено розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідно до абз.1 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян.

При перевірці правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення у сумі 7750 грн.

Згідно зі абз. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (далі по тексту - Декрет) оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному (податковому) періоді.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання гофровиробів ФО-П ОСОБА_3 позивачем до матеріалів справи не надано, як і не надано документів, підтверджуючих факт поставки товару на склад покупця (сертифікати якості товару, акти приймання продукції, товаро-транспортні накладні, документи підтверджуючі прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х1У первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Відсутність первинних документів приймання, перевезення товару, оприбуткування, подальше використання придбаних ТМЦ, тобто не підтвердження факту наявності поставок ТМЦ від постачальника покупцю свідчить про те, що фактично поставка не відбувалася.

Враховуючи, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Анікс ЛТД", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновку відповідача щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 7750 грн., що є порушенням ст.ст. 13, 14 ДКМУ від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1162,50 грн.

Крім того, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ФО-П ОСОБА_3 придбавав у ТОВ «Промтехноопт» код 37092035 послуги з маркетингового дослідження ринку гофротари та гофрокартону м. Харкова, надання юридичних та бухгалтерських, інформаційно-консультаційних послуг та технічне обслуговування та ремонт техніки, про що укладені договори від 23.05.2011 р. № 2305/1 (т.1, а.с.37-38), від 03.08.2011 р. № 0308/1 (т.1, а.с.73-74), від 12.07.2011 р. № 1207/1 (т.1, а.с.78-79) від 12.07.2011 р. № 1207/1 (т.1, а.с.80-81).

ФО-П ОСОБА_3 за результатами даних операцій було включено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ: по декларації з ПДВ за травень 2011 р. суму 3333,33 грн., за червень 2011 р. суму 5833,33 гри., за липень 2011р. суму 7000 грн., за серпень 2011р. суму 3500.01 грн., за вересень 2011 р. суму 6666,67 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

На підтвердження реального виконання укладених з ТОВ «Промтехноопт» договорів, позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, акти виконаних робіт, договори та аналітичні звіти по наданим послугам.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, аналітичні звіти не містять інформації, яка б свідчила про детальний аналіз ринку та надання інших послуг, з результатів фінансової діяльності не встановлено використання отриманих послуг ФО-П ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності.

Крім того, на підтвердження факту реального надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, позивачем надано до матеріалів справи акти виконаних робіт до договорів № 2305/1 від 23.05.2011 року, № 0308/1 від 03.08.2011 року, № 1207/1 від 12.07.2011 року, № б/н від 01.09.2011 року.

Враховуючи, що зазначені акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, змісту та обсягу господарських операцій, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято зазначені акти виконаних робіт в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності витрат по операціям з ТОВ "Промтехноопт".

Отже, матеріали справи не містять доказів придбання ФО-П ОСОБА_3 послуг від ТОВ «Промтехноопт», оскільки надані позивачем документи не мають переліку отриманих послуг та їх фактичного використання ФО-П ОСОБА_3 у своїй фінансово-господарській діяльності.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи, що ФО-П ОСОБА_3, як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій, не надано доказів на підтвердження реальності правовідносин з ТОВ "Промтехноопт" та можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт" по деклараціям за травень - вересень 2011 року на загальну суму 26333,34 грн., в результаті чого неутримано та неперераховано ПДВ у сумі 27883,34 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-5633/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.09.2012 р.