Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а-1870/3826/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/3826/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. по справі № 2а-1870/3826/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" звернулося до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2012 № 0000152311 та від 03.02.2012 № 0000162311.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. по справі № 2а-1870/3826/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області на підставі направлень від 10.01.2012 № 230-012 та від 10.01.2012 № 230-013 з 10.01.2012 по 17.01.2012 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.01.2012 № 25/23-5/30573983 (а.с. 16-41 т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем приписів: п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 193.1 ст. 193, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємством завищена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму 45 583, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року в розмрі 325 490, 00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками перевірки, звернувся до Конотопської МДПІ Сумської області із запереченням до акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 26.01.2012 (а.с. 42-44 т. 1).

Згідно відповіді на заперечення від 01.02.2012 Конотопська МДПІ Сумської області зазначила, що результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" залишаються без змін, а заперечення ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" до акту від 20.01.2012 без задоволення (а.с. 45-48 т. 1).

За результатами перевірки та на підставі висновків акту від 20.01.2012 № 25/23-5/30573983 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 № 0000152311, яким ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45 583, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 11 395, 75 грн. (а.с. 50 т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 № 0000162311, яким ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 325 490, 00 грн. (а.с. 49 т. 1).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Сумській області (а.с. 51-52 т. 1).

Рішенням ДПА у Сумській області податкові повідомлення-рішення від 03.02.2012 № 0000152311 та від 03.02.2012 № 0000162311 залишені без змін, а первинна скарга без задоволення.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми податку на додану вартість за операціями з контрагентом ТОВ "Металл-Ресурс" (код 36833386, м. Брянка, Луганська область) та неправомірно віднесено суми податку на додану вартість за операціями з контрагентами: ТОВ "Металл-Ресурс" у розмірі 297151 грн., ТОВ "Запоріжспецкомплект"(код 34155536, м. Запоріжжя) у розмірі 23500 грн., ПП "НПКО "Тата"(код 19264196, м. Запоріжжя) у розмірі 4839 гривень.

Відповідачем зроблено висновок, що правочини, укладені від імені позивача, не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" і ТОВ "Металл-Ресурс" укладено договір від 23 липня 2010 року №199 про поставку матеріалів для ливарного виробництва (а.с. 126-127, т.1).

На виконання умов договору ТОВ "Металл-Ресурс" в адресу ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" було виписано податкові накладні від 22 листопада 2010 року №32- на суму ПДВ 42552,01 грн., від 3 листопада 2010 року №288 на суму ПДВ 3031,37 грн.

У вказаних накладних відображено найменування товару: нікель, ферохром, олово, феромолібден, інше.

Зазначені суми ПДВ ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" віднесені до податкового кредиту вересня 2011 року, податкового кредиту жовтня 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних у жовтні 2011 року на суму 77797,60 грн. (від 6 жовтня 2011 року №390 на суму ПДВ 62507,60 грн., від 10 жовтня 2011 року №393 на суму ПДВ 15290 грн.) та податкових накладних, виписаних у грудні 2010 року на суму ПДВ 219353, 67 грн. (від 3 грудня 2010 року №334 на суму ПДВ 39470,99 грн., №335 на суму ПДВ 64925, 20 грн., від 18 грудня 2010 року на суму ПДВ 60564,22 грн., від 29 грудня 2010 року №376 суму ПДВ 54393,26 грн.).

Крім того, між ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" і ПП "НПКО "Тата"укладено договір від 17 січня 2005 року №105 на поставку сировини для ливарного виробництва.

Отримання позивачем матеріалів для ливарного виробництва підтверджується видатковими накладними: № РН-2809 від 06.12.2010 (а.с. 96 т. 1), № РН-2870 від 09.12.2010 (а.с. 101 т. 1), № РН-2885 від 10.12.2010 (а.с. 106 т. 1), № РН-3086 від 29.12.2010 (а.с. 111 т. 1).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема: № 162867 від 06.12.2010 (а.с. 97 т. 1), № 09/12/10 від 09.12.2010 (а.с. 102 т. 1), № 10/12/10 від 10.12.2010 (а.с. 107 т. 1), № 29/12/10 від 29.12.2010 (а.с. 112 т. 1). Крім того, отримання позивачем товару та його рух по підприємству підтверджується приходними ордерами № 12/14 від 07.12.2010 (а.с. 95 т. 1), № 12/25 від 10.12.2010 (а.с. 100 т. 1), № 12/29 від 13.12.2010 (а.с. 105 т. 1), № 12/78 від 30.12.2010 (а.с. 110 т. 1).

Розрахунки проведені відповідно до рахунків-фактури, а саме: № СФ-2809 від 06.12.2010 (а.с. 98 т. 1), № СФ-2870 від 09.12.2010 (а.с. 103 т. 1), № СФ-2885 від 10.12.2010 (а.с. 108 т. 1), № СФ-3086 від 29.12.2010 (а.с. 111 т. 1) та платіжних доручень, зокрема: № 2798 від 27.12.2010 (а.с. 115 т. 1), № 254 від 18.01.2011 (а.с. 116 т. 1), № 353 від 25.01.2011 (а.с. 117 т. 1).

Продавцем (підприємством-контрагентом ПП "НПКО "ТАТА") були складені податкові накладні: № 2809 від 06.12.2010 (а.с. 99 т. 1), № 2870 від 09.12.2010 (а.с. 104 т. 1), № 2885 від 10.12.2010 (а.с. 109 т. 1), № 3086 від 29.12.2010 (а.с. 114 т. 1).

Отримання позивачем матеріалів від ТОВ "Запоріжспецкомплект" підтверджується видатковою накладною: № РН-0612-02 від 06.12.2010 (а.с. 119 т. 1). Також факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 06/1210 від 06.12.2010 (а.с. 120 т. 1). Отримання позивачем товару та його рух по підприємству підтверджується приходним ордером № 12/12 від 07.12.2010 (а.с. 118 т. 1). Розрахунки проведені відповідно до рахунку-фактури № СФ-0612-02 від 06.12.2010 (а.с. 121 т. 1) та платіжних доручень, зокрема: № 2749 від 23.12.2010 (а.с. 123 т. 1), № 96 від 10.01.2011 (а.с. 124 т. 1), № 256 від 18.01.2011 (а.с. 125 т. 1).

На підтвердження факту поставки товару підприємством-контрагентом ТОВ "Запоріжспецкомплект" була складена податкова накладна № 61202 від 06.12.2010 (а.с. 122 т. 1).

У ТОВ "Метал-Ресурс" позивач придбав матеріали для ливарного виробництва згідно договору від 23.07.2010 № 199 (а.с. 126-127 т. 1). Отримання позивачем матеріалів для ливарного виробництва підтверджується видатковими накладними: № РН-0000264 від 03.11.2010 (а.с. 132 т. 1), № РН-0000298 від 22.11.2010 (а.с. 137 т. 1), № РН-0000312 від 03.12.2010 (а.с. 142 т. 1), № РН-0000311 від 03.12.2010 (а.с. 148 т. 1), № РН-0000333 від 20.12.2010 (а.с. 156 т. 1), № РН-0000345 від 29.12.2010 (а.с. 161 т. 1), № РН-0000361 від 06.10.2011 (а.с. 166 т. 1), № РН-0000363 від 10.10.2011 (а.с. 171т. 1). Також факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема: № 03/11/10 від 28.10.2010 (а.с. 133 т. 1), № 22/11/10 від 22.11.2010 (а.с. 139 т. 1), № 03/12/10 від 03.12.2010 (а.с. 143 т. 1), № 03/12/10/1 від 03.12.2010 (а.с. 150 т. 1), № 20/11/10 від 20.12.2010 (а.с. 158 т. 1), № 29/12/10 від 29.12.2010 (а.с. 163 т. 1), № 0610/11 від 06.10.2011 (а.с. 168 т. 1), Актом отримання багажа № А-КН-5979 (а.с. 170-а т. 1). Крім того, отримання позивачем товару та його рух по підприємству підтверджується приходними ордерами № 12/5 від 03.11.2010 (а.с. 131 т. 1), № 12/38 від 22.11.2010 (а.с. 136 т. 1), № 12/10А від 04.12.2010 (а.с. 141 т. 1), № 12/10 від 04.12.2010 (а.с. 147 т. 1), № 12/51 від 20.12.2010 (а.с. 155 т. 1), № 12/76 від 30.12.2010 (а.с. 160 т. 1), № 12/18 від 07.10.2011 (а.с. 165 т. 1), № 12/32 від 12.10.2011 (а.с. 170 т. 1). Оплата товарів підтверджується копіями рахунків-фактур: № СФ-0000335 від 03.11.2010 (а.с. 134 т. 1), № СФ-0000359 від 22.11.2010 (а.с. 138 т. 1), № СФ-0000374 від 03.12.2010 (а.с. 149 т. 1), № СФ-0000375 від 03.12.2010 (а.с. 144 т. 1), № СФ-0000397 від 20.12.2010 (а.с. 157 т. 1), № СФ-0000408 від 29.12.2010 (а.с. 162 т. 1), № СФ-0000401 від 06.10.2011 (а.с. 167 т. 1), № СФ-0000403 від 10.10.2011 (а.с. 172 т. 1) та платіжних доручень: № 1603 від 11.10.2010, № 1648 від 13.10.2010, №1750 від 20.10.2010, № 1854 від 01.11.2010, № 2019 від 10.11.2010, № 2139 від 19.11.2010, № 2231 від 26.11.2010, від 2276 від 29.11.2010, № 2332 від 30.11.2010, № 2377 від 02.12.2010, № 2614 від 13.12.2010, № 2653 від 15.12.2010, № 2682 від 17.12.2010, № 2707 від 21.12.2010, № 2750 від 23.12.2010, № 2825 від 28.12.2010, № 169 від 13.01.2011, № 331 від 24.01.2011, № 456 від 31.01.2011, № 838 від 05.10.2011, № 997 від 10.10.2011, № 1074 від 13.10.2011, № 1167 від 18.10.2011 (а.с. 174-195 т. 1).

На підтвердження факту поставки товару продавцем (підприємством-контрагентом ТОВ "Метал-Ресурс") були складені податкові накладні: № 288 від 03.11.2010 (а.с. 135 т. 1), № 324 від 22.11.2010 (а.с. 140 т. 1), № 334 від 03.12.2010 (а.с. 151 т. 1), № 335 від 03.12.2010 (а.с. 146 т. 1), № 366 від 20.12.2010 (а.с. 159 т. 1), № 376 від 29.12.2010 (а.с. 164 т. 1), № 390 від 06.10.2011 (а.с. 169 т. 1), № 393 від 10.10.2011 (а.с. 173 т. 1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданих до матеріалів справи договорах вказано, що їх предметом є купівля - продаж матеріалів для ливарного виробництва, в номенклатурі, кількості та термінах постачання згідно Специфікацій на кожен календарний місяць, які є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, якість поставленого товару повинна відповідати вимогам ТУ на відповідну продукцію та вимогам покупця, які зазначені в Специфікації, підтверджуватися Сертифікатом на товар.

В договорах також передбачено, що приймання продукції здійснюється у відповідності до інструкцій Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1966 № П-7 (Такі постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 та підтверджено їх дію у листах Вищого Господарського суду України від 17.09.2003 №01-6/270 та у листі Міністерства економіки України від 11.10.2005 №81-16/71).

Відповідно п.5 Інструкції № П - 6 при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Відповідно до п.12. Інструкції № П-6 приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Відповідно п.22. Інструкції № П-6 для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до п.26 Інструкції № П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства одержувача не пізніше, чим на наступний день після складання акту.

Відповідно п.28 № П-6 Інструкції акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у порядку, встановленому на підприємстві - одержувачі.

Якщо товар діставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його утримувача (стосовно фактичного отримання товару).

На виконання вказаних інструкцій позивач надав до суду акти приймання-передачі товарів, акти про фактичну якість та комплекції вказаної продукції.

Також з наданих позивачем доказів, які наявні в матеріалах справи вбачається, що після надходження матеріалів на склад, комірник виписував повідомлення в Центр управління якістю про їх надходження.

Центр управління якістю є структурною одиницею у складі якого працює відповідний інженер з вхідного контролю, який відповідно до вимог посадової інструкції контролює і вирішує питання щодо визначення якості сировини, матеріалів та комплектуючих виробів, контролює наявність супроводжувальних у ментів, що підтверджують якість продукції, складає і оформляє акти приймання продукції по якості матеріалів, які не відповідають вимогам нормативної документації (а.с. 204, т. 2)

В повідомленні зазначаються дата надходження, номер складу, приходна накладна, постачальник, назва матеріалів, кількість, наявність чи відсутність сертифіката якості. В цьому повідомленні комірник повідомляє Центр управління якістю про необхідність надати висновок про якість продукції. Після дослідження матеріалів на якість Центр управління якістю проставляє відповідний штамп: згодний до виробництва або не пригодний для виробництва (а.с. 56-76, т.2)

Окрім того, позивачем надано до суду докази здійснено повернення неякісного товару постачальнику TOB «Метал-Ресурс» по накладній на відпуск № 21/1 від 20.12.2010 р. згідно Акту приймання за якістю феросиліцію і феромарганцю від 10.12.2010 р. (а.с. 150, т.4) В оформленні Акту приймав участь представник постачальника TOB «Метал-Ресурс» експедитор ОСОБА_1 та представники позивача а саме: директор Центу управління якістю, провідний інженер вхідного контролю, старший майстер шихтового двору ливарного заводу, агент відділу закупівлі.

Отже, наданими суду доказами позивач підтвердив фактичне виконання умов договорів, в тому числі, щодо порядку приймання продукції здійснюється у відповідності до інструкцій Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1966 № П-7.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено.

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними.

При цьому, колегія суддів відзначає, що підприємство має відповідну матеріально-технічну базу та всі необхідні ресурси для здійснення такого виду діяльності, а саме:земельну ділянку площею 20,2012 га, яка перебуває у приватній власності підприємства, шо підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 172, т.2); будівлі та споруди заводу загальною площею 90 300,4 м.кв., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 179-183, т.2), в тому числі складські приміщення: склад паперу (Л1-1), склад-навіс (Ж-1), склад цеху № 12 (Ж1-1), склад ГЗМ (Т-1), склад готової продукції (Д-2), центральний склад (Волгоградський) (О-І), склад обладнання (Э-l), незавершений будівництвом склад готової продукції ливарного цеху (відливок) (У-1). Склад ливарних матеріалів знаходиться в корпусі № 1 (ливарний цех) (И-3).

У ливарному виробництві, позивачем використовуються печі індукційні, карусельно-кокильні установки, центробіжні машини, ливарні машини та інше. У механічному виробництві використовуються верстати токарні, хонінговальні, розточні, шліфувальні та інше.

Весь перелік основних фондів, в тому числі, обладнання, що використовується позивачем знаходиться на балансі підприємства.

Амортизаційні нарахування на основні засоби нараховуються відповідно до пункту 2.5 розділу II наказу по підприємству від 31.03.2011 р. № 01/180 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства в 2011 р.» та П(С)БО №7 кумулятивним та прямолінійним методами. Амортизаційні відрахування здійснюються щомісячно та відображаються в Звіті про фінансові результати (розділ II, амортизація). Нарахована амортизація за листопад, грудень 2010 р. та жовтень 2011 р. (періоди коли придбавались матеріали) по основних фондах ливарного виробництва відображена у Переліках основних фондів ливарного виробництва TOB «Мотордеталь- Конотоп» за вказані періоди (а.с. 1-144, т. 3).

Розвантаження товарно-матеріальних цінностей здійснено працівниками підприємства, а саме вантажниками (4 одиниці), вантажником- бригадиром (1 одиниця), які є штатними працівниками транспортного цеху, що підтверджується даними штатного розкладу. При необхідності розвантаження здійснюється із залученням навантажувачів, що перебувають на балансі підприємства та зазначені у переліку Основних фондів.

З матеріалів справи також слідує, що матеріали придбавались позивачам для виготовлення продукції та її реалізіції з метою отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Отримання прибутку за 2010 та 2011 роки підтверджується Звітом про фінансові результати за 2010 р. та 2011 рік. (а.с. 1-121, т.5).

Позивачем також надано докази первинного бухгалтерського обліку щодо обліку ТМЦ по складу, а саме: приходні ордери, які відповідають даним карток складського обліку по видам матеріалів, в яких відображено оприбуткування по складу та відпуск зі складу у виробництво придбаних матеріалів; накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, де відображено переміщення ТМЦ із складу ливарних матеріалів на дільницю плавки (зазначено назву та кількість). Використання затребуваних зі складу матеріалів та їх списання підтверджується матеріальним звітом, який складається щомісячно (а.с. 1-192, т.4).

Роз рахунки між позивачем і контрагентами здійснювались у безготівковій формі.

Надані позивачем платіжні доручення засвідчують факт виконання зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ХОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах відомостей, отриманих від ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. по справі № 2а-1870/3826/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Подобайло З.Г.