Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а/1270/5150/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Горпенюк О.А.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року справа №2а/1270/5150/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Компанієць І.Д.,Попова В.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 р. у справі № 2а/1270/5150/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2012 року № 000871710 та №0000881710, -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2012 року № 000871710 та №0000881710.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 р. позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до направлення від 05.06.2012 № 188 та плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок ФОП, наказу від 21.05.2012 № 355, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 25.06.2012 № 00882/1710/НОМЕР_1.

Висновками акту перевірки встановлено порушення: 1) пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4; пп.7.5.1 , п.7.5 ст. 7 Закону України" «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - ФОП ОСОБА_2 завищено податковий кредит з ПДВ по операції з придбання товарів, послуг на загальну суму ПДВ 125133,33 грн., в тому числі за: березень 2010 року на суму ПДВ 766,67 грн., грудень 2010 року на суму ПДВ 16 933,33 грн., березень 2011 року на суму ПДВ 25 48333 грн., серпень 2011 року на суму ПДВ 81 950,00 грн.

Донараховано податку на додану вартість у сумі - 125133,33 грн.

2) ч. 3 ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин), п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2, 138.5 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, завищено витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходів з придбання транспортно-експедиційних послуг та диспетчерських послуг на загальну суму всього - 2794333,30 грн., у тому рахунку у 2010 році на 88 500,00 грн., у 2011 році - 2705833,30 грн.

Донараховано податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 480 249,73 грн.

Висновки акту невиїзної перевірки ґрунтуються на відсутності факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оріал", ТОВ "Дельфа Інг", ПП "Інтенція", ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Ферус», ТОВ «Футурама» та завищення податкового кредиту, у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по вказаним контрагентам.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0000871710 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 125133,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45401,01 грн. та податкове повідомлення - рішення від 02.07.2012 № 0000881710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи від підприємницької діяльності за основним платежем - 478573,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -115485,91 грн.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які були чинними до 1 січня 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, і надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з. самого факту, існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів,? повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, - визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу: України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем достачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми - податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, податкові декларації з податку на додану вартість за період січень 2010 року - грудень 2011 року з реєстром отриманих та виданих податкових накладних, якими визначено суму податкового кредиту (рядок № 17), до складу якої входить суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама» у січні 2010 року - грудні 2011 року.

Згідно додатків № 5 до декларацій за період січень 2010 року - грудень 2011 року позивачем у розділі II "Податковий кредит" зазначено операції з придбання товару (отримання послуг) з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту, зокрема, по контрагентам за кодом ЄДРПОУ 35999371, 34202109, 36917497, 36917523, 37288372, 37156804, 34564773.

Взаємовідносини позивача з ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама» за період січень 2010 року - грудень 2011 року здійснювалися на підставі договорів про надання транспортно-експедиційних послуг.

Реальність угод підтверджується договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, актами виконаних робіт здачі-прийняття робіт, податковими та видатковими накладними , платіжними дорученнями про перерахування коштів за одержані ТМЦ та виконані роботи, які були досліджені при перевірці та не заперечувалися сторонами в суді першої інстанції.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «Юве-Трейд» було укладено договір, за яким виконавцем надавалися послуги з транспортної експедиції. Сторонами належним чином та своєчасно виконувалися зобов'язання за вказаним договором.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору складали акт здачі-прийняття робіт від 12.03.2012 року на 3 833,33 грн.

01 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Феррус» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 02/12-10. Сторонами належним чином та своєчасно виконувалися зобов'язання за вказаним договором.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору складали акти виконаних робіт (послуг): №Ф-0001089 від 30.12.2010 року на 30 500,00 грн., №Ф-00000240 від 14.03.2011 року на 14 333,33 грн., №Ф-00000241 від 28.03.2011 року на 250000,00 грн., № Ф-00000242 від 31.03.2011 року на 4 166,67 грн., № 208 від 31.03.2011 року на 100 700,00 грн.

01 листопада 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 11/11-10. Сторонами належним чином та своєчасно виконувалися зобов'язання за вказаним договором.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору складали акти виконаних робіт (послуг): №30111001 від 30.11.2010 року на 115 700,00 грн., №30121001 від 30.12.2010 року на 65 000,00 грн.

01 жовтня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Оріал» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 02/11-10.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору склали акти виконаних робіт (послуг): №123 від 31.01.2011 року на 252950,00 грн., №535 від 28.02.2011 року на 109050,00 грн., №180 від 23.03.2011 року на 183400,00 грн., № 181 від 31.03.2011 року на 42 000,00грн., № 405 від 15.04.2011 року на 129700,00 грн., №419 від 30.04.2011 року на 137900,00 грн., № 518 від 16.05.2011 року на 73450,00 грн., № 522 від 29.05.2011 року на 82300,00 грн., № 524 від 31.05.2011 року на 94950,00 грн., №567 від 17.06.2011 року на 175550,00 грн., №571 від 30.06.2011 року на 112200,00 грн., №636 від 16.07.2011 року на 194800,00 грн., №643 від 22.07.2011 року на 139900,00 грн., №648 від 30.07.2011 року на 156600,00 грн.

01 квітня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «Інтенція» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/04.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору склали акти виконаних робіт (послуг): №249 від 22.04.2011 року на 110750,00 грн., № 250 від 30.04.2011 року на 29200,00 грн., № 252 від 30.04.2011 року на 10000,00 грн., №253 від 30.04.2011 року на 12800,00 грн., № 280 від 12.05.2011 року на 4200,00 грн., № 282 від 16.05.2011 року на 43350,00 грн., № 284 від 23.05.2011 року на 5300,00 грн., № 286 від 31.05.2011 року на 4700,00 грн., № 287 від 31.05.2011 року на 73050,00 грн., №347 від 21.06.2011 року на 162900,00 грн., № 400 від 30.06.2011 року на 8 500,00 грн., № 399 від 30.06.2011 року на 127300,00 грн., № 328 від 08.07.2011 року на 10000,00 грн., № 341 від 15.07.2011 року на 7200,00 грн., № 348 від 21.07.2011 року на 5 800,00 грн., № 351 від 25.07.2011 року на 4 000,00 грн., № 357 від 27.07.2011 року на 7 500,00 грн., № 359 від 30.07.2011 року на 7 500,00 грн., № 360 від 30.07.2011 року на 73400,00 грн.

01 серпня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Футурама» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 08/11.

На підтвердження надання та отримання послуг сторони договору склали акти виконаних робіт (послуг): №596 від 05.08.2011 року на 4000,00 грн., №599 від 12.08.2011 року на 7500,00 грн., №602 від 18.08.2011 року на 10 000,00 грн., №608 від 25.08.2011 року на 8 500,00 грн., №613 від 31.08.2011 року на 6000,00 грн., №437 від 11.08.2011 року на 154 200,00 грн., №441 від 22.08.2011 року на 114400,00 грн., №605 від 22.08.2011 року на 67 600,00 грн., №445 від 31.08.2011 року на 39 700,00 грн., №612 від 31.08.2011 року на 79 800,00 грн.

Крім того транспортно-експедиційні послуги надавалися ще й ТОВ «Дельфа Інг», на підтвердження надання яких сторонами було складено акт № 114 від 08.07.2011 року на суму 10 200,00 грн.

Реальність господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відповідно ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, угоди виконані відповідно до умов, встановлених сторонами.

Суми ПДВ, що мали місце внаслідок здійснення вказаних господарських операцій, були віднесені позивачем до складу податкового кредиту, що було відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за відповідних період.

На момент укладення договорів ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно відомостей сайту ДПА України вказані підприємства були зареєстровані в якості платників ПДВ.

Вищевказані договори з боку зазначених підприємств підписані директорами підприємства, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підпис завірений печатками підприємств, крім того укладені угоди були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Договори, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні були надані Відповідачу під час проведення перевірки. Вказані документи були виконанні відповідно до вимог чинного законодавства, та відповідають вимогам статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів із ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама», на підставі яких відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту Позивача, оформлена належним чином.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність.

Відповідно до ч.2 ст. 4 даного Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ч.З ст.8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс"; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші обєкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, повязані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших обєктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.9 вказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобовязань за договором транспортного експедирування іншої особи, у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

В даному випадку експедитори за вищевказаними договорами ТОВ «Оріал» , ТОВ «Інтенція», ТОВ «Дельфа Інг» організовували доставку вантажу, тобто здійснювали ряд дій, спрямованих на доставку вантажу за замовленням позивача за пунктом призначення, зокрема, планування, замовлення рухомого складу, оформлення необхідних документів.

За таких обставин, предметом договору на транспортно-експедиційне обслуговування є саме послуги по організації доставки вантажу, а не послуги з перевезення такого вантажу.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким,- що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, але в акті відсутні посилання відповідача на відповідні докази вини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу; основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Угоди, що укладені між Позивачем та відповідно ПП «Юве Трейд», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Феррус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Дельфа Інг», ПП «Інтенція», ТОВ «Футурама» не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація, вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем було надано копії актів виконаних робіт , договорів транспортного експедирування з контрагентами, які також були надані під час перевірки.

При цьому надані позивачем документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тобто є первинними документами, та підтверджують здійснення господарських операцій.

Під визначенням господарська діяльність, яке наведене у п.1.32 ст.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід розуміти, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти, зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а, також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу,яка діє від імені та на користь першої особи.

Наведене свідчить, що понесені позивачем витрати - на транспортно-експедиційне обслуговування, пов'язані з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними. На підтвердження здійснення оплати послуг з транспортного експедирування в матеріалах справи знаходяться платіжні доручення.

Згідно з абз.4 п.п.5.3.9. п.53 ст.5 Закону України, "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що стялася, раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку .на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином надані позивачем документи підтверджують правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних послуг за січень 2010 року - грудень 2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність податковим органом правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 р. у справі № 2а/1270/5150/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2012 року № 000871710 та №0000881710 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 р. у справі № 2а/1270/5150/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.П. Лях

І.Д.Компанієць

В.В. Попов