Постанова

від 03.10.2012 по справі 1570/2812/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2812/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року

м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.,

при секретарі Борцововій С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Тайм-С»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Тайм-С»(далі -ПП «Тайм-С») до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС від 17.04.2012 року № 0000142202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, услуг) за основним платежем 44 055,86 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що не згоден з податковим повідомленням-рішенням, яке він оскаржує, складеним за результатами документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ПП «Дана Даблью»за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 р. Позивач пояснив, що між ним та ПП «Дана Даблью»було укладено договір поставки будівельних матеріалів на загальну суму 168 715,58 грн., в тому числі ПДВ 28119,26 грн. та договір підряду на загальну суму 95619,60 грн., в тому числі ПДВ 15936,60 грн. По факту виконання договорів постачальником позивача складались відповідні податкові накладні. Крім того, підтвердженням реальності вказаних договорів є акти виконаних робіт та платіжні доручення про перерахування грошових коштів. На підставі вимог Податкового кодексу України позивачем формувався податковий кредит у розмірі 44 055,86 грн. Неправомірними позивач вважає висновки відповідача, що укладені з ПП «Дана Даблью»договори поставки та підряду є нікчемними, оскільки при укладанні зазначених договорів сторонами дотримані всі вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та досягнута згода з усіх істотних умов. Позивач вказує на те, що відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний, а не нікчемний як на то вказує відповідач. Недійсність фіктивних правочинів визнається тільки судом. Відповідних доказів щодо недійсності укладених правочинів між позивачем та ПП «Дана Даблью»ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС не надано.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 100-104 т.1), в яких зазначив, що на підставі наказу ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС від 13.03.2012 р. № 30 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Тайм-С»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Дана-Даблью» за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р.

В ході проведення перевірки використано акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.06.2011 р. № 1678/23-5/37351889 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана-Даблью»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року», яким зазначено, що у ПП «Дана-Даблью»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами ПП «Дана-Даблью» за період березень 2011 року мають ознаки нікчемності. Операції між позивачем та ПП «Дана-Даблью»не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Дана-Даблью»є виключно чи переважно формування податкового кредиту на адресу контрагента ПП «Тайм-С».

Таким чином, ПП «Тайм-С»згідно з даними перевірки, завищено податковий кредит за лютий, березень 2011 року у сумі 44 055, 86 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Тайм-С»20.10.2006 року зареєстровано Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 531 102 0000 000942 (а.с. 44 т. 1). Відповідно до довідки ЄДРПОУ серії АБ № 349457 за ним визначені такі види діяльності за КВЕД: інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво будівельних виробів з пластмас, інші роботи з завершення будівництва, столярні та теслярські роботи, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, надання інших індивідуальних послуг (а.с. 47 т. 1).

Розділом 2 статуту ПП «Тайм-С»(нова редакція), затвердженого протоколом № 2 загальних зборів засновників від 26.12.2006 р., зареєстрованого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 20.10.2006 р., зазначено, що предметом діяльності підприємства, зокрема, є: виробництво метало пластикових виробів, дверей, вікон та їх збут; виробництво, видобування та збут будівельних матеріалів та їх конструкцій; оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами, в т.ч. жалюзями та ролетами (а.с. 14-19 т. 2).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100340632 серії НБ № 344997 (іпн 345538015091) ПП «Тайм-С»зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с. 46 т. 1).

Крім того, 28.04.2007 року Одеською обласною державною адміністрацією Приватному підприємству «Тайм-С»видана ліцензія на виконання будівельних робіт серії АВ № 331079, терміном дії з 27.04.2007 р. по 27.04.2012 р. (а.с. 23-25 т. 2).

З 14.03.2012 року по 20.03.2012 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Тайм-С»(код ЄДРПОУ 34553803) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ПП «Дана-Даблью»(код ЄДРПОУ 37351889) за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 27.02.2012 р. № 196/22/34553803 (а.с.11-24 т. 1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП «Тайм-С»абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44 055,86 грн., а саме: за лютий 2011 року -17 226,86 грн., за березень 2011 року -26 829 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0000142202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Тайм-С»за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 44 057,86 грн., в тому числі за основним платежем -44 055,86 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2 грн. (а.с. 10 т. 1).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Дана-Даблью»(постачальник) укладено договір постачання від 01.02.2011 р. № 13 (а.с. 25-27 т.1), відповідно до положень якого постачальник зобов'язується поставити та передати, а покупець прийняти у власність і оплатити будівельні матеріали, електротовари (тощо). Кількість, номенклатура (асортимент), ціна кожної партії товару погоджуються сторонами в усній формі, і вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції надані до суду:

- накладна № 76 від 04.03.2011 р. на товар розчин М-200 з спеціфікатором на загальну суму 65 354, 40 грн., у тому числі ПДВ -10892,40 грн. (а.с. 71 т. 1), накладна № 13 від 01.02.2011 р. на товар шпалера вінілова під покраску (шир. 1 м довж. 10 м) на загальну суму 53040, 00 грн., у тому числі ПДВ -8840,00 грн. (а.с. 72 т. 1), накладна № 658 від 23.02.2011 р. на товар дошка соснова відрізна 50 мм на загальну суму 50321,18 грн., у тому числі ПДВ -8386,86 грн. (а.с. 73 т. 1).

- податкова накладна від 04.03.2011 р. № 76 на загальну суму 65 354, 40 грн., у тому числі ПДВ -10892,40 грн. (а.с. 64 т. 1), податкова накладна від 01.03.2011 р. № 13 на загальну суму 53040, 00 грн., у тому числі ПДВ -8840,00 грн. (а.с. 66 т. 1), податкова накладна від 23.02.2011 р. № 658 на загальну суму 50321,18 грн., у тому числі ПДВ -8386,86 грн. (а.с. 67 т. 1);

- рахунок № 658 від 23.02.2011 р. на загальну суму 50321,18 грн., у тому числі ПДВ - 8386,86 грн. (а.с. 68 т. 1), рахунок № 13 від 01.02.2011 р. на загальну суму 53040, 00 грн., у тому числі ПДВ -8840,00 грн. (а.с. 69 т. 1), рахунок № 76 від 04.03.2011 р. на загальну суму 65 354, 40 грн., у тому числі ПДВ -10892,40 грн. (а.с. 70 т. 1).

- копії платіжних доручень та виписок банку з особового рахунку ПП «Тайм-С» (а.с. 74-77 т. 1).

16.03.2011 р. між позивачем (замовник) та ПП «Дана-Даблью»(підрядник) укладено договір № 014 на виконання підрядних робіт (а.с. 48-50 т. 1), відповідно до положень якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати і здати замовникові комплекс загально будівельних робіт внутрішніх приміщень абонентських відділів ВАТ «Одесагаз». Обсяг усіх робіт визначений договірною ціною.

Пунктом 2 вищевказаного договору «Ціна предмету договору»визначено, що договірна ціна робіт, що виконуються підрядником на об'єкті на момент підписання договору складає 95 619,60 грн., в тому числі ПДВ -15 936,60 грн.

Договірною ціною до вказаного договору зазначено, що вона складена станом на 16.03.2011 р. відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000, а також містить в собі найменування витрат та їх вартість (а.с. 63 т. 1).

Підтвердженням виконання вищезазначеного договору є: акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (а.с. 59-61 т. 1), податкова накладна від 22.03.2011 р. № 528 на загальну суму 95 619,60 грн., у тому числі ПДВ -15 936,60 грн. (а.с. 65 т. 1), копія платіжного доручення та виписка банку з особового рахунку ПП «Тайм-С»(а.с. 74-77 т. 1).

Крім того, судом досліджена довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на загальну суму 95 619,60 грн., у тому числі ПДВ -15 936,60 грн., яка також підтверджує виконання контрагентами договірних зобовязань (а.с. 62 т. 1).

Копії долучених до матеріалів справи документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів (а.с. 74-77 т. 1) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за зазначеними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Зазначені документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Крім того, позивачем до суду надані договори, укладені між ПП «Тайм-С»та ВАТ «Одесагаз»про виконання підрядних робіт, а саме: капітального ремонту внутрішніх приміщень абонементських відділів ВАТ «Одесагаз», відповідні акти виконаних будівельних робіт, акти списання будівельних матеріалів, в тому числі тих, що були отримані від ПП «Дана-Даблью»за договором постачання від 01.02.2011 р. № 13, плани приміщень, відомості ресурсів (а.с. 115-251 т. 1, а.с. 1-13 т. 2).

Також судом встановлено, що ПП «Дана-Даблью»здійснювало господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури на підставі ліцензії серії АГ № 574029, виданої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (строк дії з 18.02.2011 р. по 18.04.2014 р.), видача якої потребує перевірки органом, що видає таку ліцензію відповідних факторів та умов для здійснення такого роду діяльності (рівня відповідної кваліфікації зайнятих у цій галузі працівників та виробничих потужностей (основних засобів) підприємства, яке ліцензується) (а.с. 21-22 т. 2).

Отже, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав всі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Дана-Даблью», вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей (а.с. 123-130 т. 2)

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано права щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Так, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагенту в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем ПП «Дана-Даблью»через відсутність у нього необхідних умов ведення господарської діяльності, не доведений належним чином.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Дана-Даблью» суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року у сумі 44 055, 86 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Тайм-С» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 17.04.2012 року № 0000142202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Тайм-С» за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 44 057,86 грн., в тому числі за основним платежем - 44 055,86 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 03 жовтня 2012 року .

Суддя П.П. Марин

.

.

.

.