Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-6093/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6093/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Будівельник-2»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Будівельник-2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервистехпром»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Будівельник-2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервистехпром» (далі - відповідачі), в якому просила стягнути з:

- ТОВ «Квант-Будівельник-2» в дохід держави вартість послуг отриманих від ТОВ «Сервистехпром»в розмірі 395 898,00 грн.;

- ТОВ «Сервистехпром» в дохід держави суму грошових коштів отриманих від ТОВ «Квант-Будівельник-2»в розмірі 110 000,00 грн.;

- ТОВ «Квант-Будівельник-2»в дохід держави суму заборгованості перед ТОВ «Сервистехпром»за договором від 03.10.2008 року № 0310/08 в розмірі 285 898,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Квант-Будівельник-2» в дохід держави вартість послуг отриманих від ТОВ «Сервистехпром»в розмірі 395 898,00 грн.;

Стягнуто з ТОВ «Сервистехпром»в дохід держави суму грошових коштів отриманих від ТОВ «Квант-Будівельник-2»в розмірі 110 000,00 грн.;

Стягнуто з ТОВ «Квант-Будівельник-2»в дохід держави суму заборгованості перед ТОВ «Сервистехпром»за договором від 03.10.2008 року № 0310/08 в розмірі 285 898,00 грн..

Відповідач, ТОВ «Квант-Будівельник-2», не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Сервистехпром»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.10.2007 року. В свою чергу, ТОВ «Квант-Будівельник-2»зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.01.2002 року (а.с. 48-52).

В період з 14.12.2009 року по 28.01.2010 року службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Квант-Будівельник-2»з питань правових відносин з ТОВ «Сервистехпром»за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, в ході якої було встановлено порушення ТОВ «Квант-Будівельник-2»вимог:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 187 804,00 грн., у тому числі по періодам: ІІІ квартал 2008 року -105 325,00 грн., IV квартал 2008 року -82 479,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до: завищення суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2008 року у розмірі 65 983,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаться до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року у розмірі 65 983,00 грн.; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 84 260,00 грн., а саме по періодах: за серпень 2008 року в сумі 56 423,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 27 837,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт від 28.01.2010 року за № 29/1-23-07-31808512 (а.с. 9-17) на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові-повідомлення рішення від 09.02.2010 року № 0000062307/0 та № 000072307/0 (а.с. 21).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Квант-Будівельник-2»оскаржило їх в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Квант-Будівельник-2»про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.02.2010 року № 0000062307/0 та № 000072307/0 -відмовлено (а.с. 93-101).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи вбачається, що 03.10.2008 року між ТОВ «Квант-Будівельник-2»та ТОВ «Сервистехпром»було укладено договір підряду № 0310/08, відповідно до якого ТОВ «Сервистехпром»взяло на себе зобов'язання виконати земляні роботи при реконструкції водопостачання, а ТОВ «Квант-Будівельник-2»зобов'язалось надати всю необхідну документацію та провести оплату в сумі 395 898,00 грн. на умовах і в порядку, викладених в Договорі.

На виконання умов договору, відповідно до платежів № 308 від 24.12.2008 року на суму 60 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.) та № 312 від 29.12.2008 року на суму 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.) ТОВ «Квант-Будівельник-2»частково оплатило ТОВ «Сервистехпром»виконання земляних робіт при реконструкції водопостачання в розмірі 110 000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 18 333,33 грн.).

28 листопада 2008 року, ТОВ «Сервистехпром»виписало ТОВ «Квант-Будівельник-2»податкову накладну № 509 від 28.11.2008 року на суму 395 898,00 грн. (в т.ч. ПДВ 65 983,00 грн.).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини щодо правомірності віднесення ТОВ «Квант-Будівельник-2»до складу валових витрат коштів, сплачених на підставі договору підряду № 0310/08 від 03.10.2008 року та включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною № 509 від 28.11.2008 року були встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-6536/10/2670 від 19.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року, яке відповідно до ст. 254 КАС України набрало законної сили (а.с. 93-101).

Судовими рішеннями було встановлено завищення ТОВ «Квант-Будівельник-2»податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями, зокрема, по договору підряду № 0310/08 від 03.10.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 2а-6536/10/2670 обставини включення ТОВ «Квант-Будівельник-2»до складу валових витрат коштів, сплачених на підставі договору підряду № 0310/08 від 03.10.2008 року та включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною № 509 від 28.11.2008 року, не доказувалися при розгляд цієї справи, в якій беруть участь ті самі особи.

Позивач заперечує щодо правомірності спірної угоди та мотивує це тим, що укладений між відповідачами договір підряду № 0310/08 від 03.10.2008 року має ознаки нікчемності, оскільки підписи на первинних документах, наданих ТОВ «Квант-Будівельник-2»його контрагентом, здійснені від імені громадянина ОСОБА_5 не мають юридичної сили і доказовості, в зв'язку з тим, що дана особа, за винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності, не маючи на меті займатись фінансово-господарською діяльністю підписав статут та виконав всі необхідні дії, направленні на реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Сервистехпром».

Колегія суддів приймає до уваги дане твердження позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, в матеріалах справи міститься копія постанови Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 року у справі № 1-704, з якої вбачається, що в ході розгляду кримінальної справи підсудний ОСОБА_5 визнав факт вчинення ним дій по державній реєстрації ТОВ «Сервистехпром», за матеріальну винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності та формально рахувався засновником і директором даного підприємства.

За клопотанням ОСОБА_5, останнього було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 205 КК України провадженням закрито.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»від 23.12.2005 року, звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, та за наявності визначених у законі правових підстав.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про вчинення такою особою кримінально-караного діяння. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов'язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначним. Таке вчинене раніше діяння не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо. Разом з тим, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа закривається з нереабілітуючих для неї підстав.

Отже, закриття провадження у кримінальній справі № 1-704 відбулося з нереабілітуючих підстав, а обвинувачений ОСОБА_5 розкаявся у вчиненому.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність всіх ознак, які вказують на нікчемність договору підряду № 0310/08 від 03.10.2008 року, укладеного між ТОВ «Квант-Будівельник-2» та ТОВ «Сервистехпром»з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу у обох сторін правочину, внаслідок чого даний договір має бути визнаний недійсним у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України.

Викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Будівельник-2»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.