Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а-11623/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2012 року 11:16 № 2а-11623/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Цендровська В.В. (довіреність від 01.10.2012 р.)

від відповідача -Макар О.З. (довіреність від 05.03.2012 р. № 34/9/10-109)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2 : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «СхідСпецМет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Групп» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012 р. № 003312208, № 0003302208,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.05.2012 р.:

- № 003312208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 24 589 грн. за основним платежем та 1 821 грн. за штрафними санкціями,

- № 0003302208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 19 672 грн. за основним платежем та на 1 459 грн. за штрафними санкціями,

які разом прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Сана Групп».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з контрагентами було укладено договори на поставку порошкової фарби, цинкової ґрунтовки, емалі порошкової та плівки декоративної. Договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, що підтверджено відповідними документами. Заборгованості по договорам не має. Придбані товари знаходяться на складі та поступово використовуються у діяльності позивача. Щодо можливих порушень при створенні та діяльності цих підприємств, позивач не був обізнаний. Відтак, позивач зазначає, що висновки ДПІ відносно того, що угоди не мають реального характеру та є нікчемними, є необґрунтованими, а відтак спірні рішення не можуть вважатися правомірними.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, та з посиланням на вирок суду у кримінальній справі, покази директорів зазначених підприємств, надані під час розслідування кримінальних справ, по суті зазначає, що контрагенти позивача є фіктивними підприємствами, спірні операції фактично не виконувались. Як зазначає ДПІ, вироком суду відносно керівника ТОВ «РМА ГРУП»встановлено, що зазначена особа засуджена за фіктивне підприємництво та підробку документів, будь-яких документів номінальний керівник не підписував, операцій від імені товариства не вчиняв, підприємство знаходилось поза межами його контролю та не здійснює реальної господарської діяльності. Директор другого підприємства також дав покази, що не має будь-якого відношення до діяльності ТОВ «Сана Груп», реальної господарської діяльності це підприємство не здійснювало, номінальний керівник будь-яких операцій від імені товариства не вчиняв та будь-яких документів щодо діяльності цього підприємства не підписував. ДПІ зазначає, що зазначені підприємства не мали організаційних та матеріальних можливостей для здійснення діяльності. Відтак, ДПІ вважає, що у позивача не було підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями, а отже спірні рішення є законними та обґрунтованими та підстав для їх скасування не має.

Контрагенти позивача, які залучені судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача, в судове засідання не з'являлися. Поштові повідомлення станом на час розгляду справи не вручені з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи. Проте, треті особи в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, виходячи з чого та з урахуванням строків розгляду справи, а також внесення до ЄДР інформації про відсутність ТОВ «РМА-Груп» за місцезнаходженням, внесення до ЄДР інформації про відсутність підтвердження відомостей про ТОВ «Сана Групп», та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, думку представників сторін, які не заперечували щодо розгляду справи за відсутності третіх сторін, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СхідСпецМет»(код з ЄДР 30437388; адреса з ЄДР: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, 4/6; місцезнаходження: 03065, пр.-т Комарова, 40-а оф. 208) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2012 р. № 210/22-8/30437388.

Перевіркою встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав відносини з ТОВ «РМА-Груп»(код з ЄДР 33493581; адреса: 03127, м.Київ, Голосіївський район, пр.-т 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; директор ОСОБА_3 ) та ТОВ «Сана групп» (код з ЄДР 37140915; адреса: 02094, м. Київ, Деснянський район, вул. Червоногвардійська, 5 кімн. 204; директор ОСОБА_4 ).

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки використано, зокрема, договір поставки № 32/2 від 30.03.2011 р., підписаний позивачем з ТОВ «Сана Групп»та договір № поставки від 03.12.2010 р., підписаний позивачем з ТОВ «РМА-Груп», а також, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні.

В акті перевірки зазначається, що виходячи з аналізу податкової звітності ТОВ «Сана Групп»не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань, на підприємстві рахувалася лише 1 особа.

В контексті реєстрації та діяльності цього підприємства, до матеріалів справи залучено протокол допиту в якості свідка гр. ОСОБА_4, проведеного у травні 2011 року.

Окрім того, до матеріалів справи залучено протокол від 02.09.2011 р. допиту у СІЗО обвинуваченого ОСОБА_4

У зазначених протоколах відображено його покази, з яких по суті випливає те, що вищезгадане підприємство зареєстровано на його ім'я, у т.ч. як директора ТОВ «Сана Групп» , без наміру зайняття господарською діяльністю, для прикриття незаконної діяльності, без мети складання, підписання первинних документів та проведення реальних операцій. Ніяких документів податкової звітності останній не підписував про що відображено у зазначених протоколах. Печатку цього підприємства не отримував та ніяких договорів не підписував. Згідно з протоколом допиту обвинуваченого зазначена особа визнала себе винною у придбанні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, підробці документів щодо реєстрації підприємства, зазначивши, крім іншого, що знав про те, що ніяких обов'язків директора не буде здійснювати, знаючи та розуміючи при цьому, що не буде займатися підприємницькою діяльністю, складати та підписувати документи господарської діяльності, наймати будь-яких осіб. Ніяких документів податкової звітності, як зазначає ця особа в показах, вона не підписувала та не складала, інтереси підприємства номінальний директор не представляв та нікому це робити не доручав.

Відносно обставин діяльності ТОВ «РМА-ГРУП», відповідачем зазначається про наявність вироку від 29.09.2011 р. Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 1-1198/11 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України, який набрав законної сили 14.10.2011 р.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним за наведеними вище статтями (фіктивне підприємництво; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Вироком, окрім іншого, встановлено, що ОСОБА_3 взяв участь у придбанні ТОВ «РМА-ГРУП»не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Вироком, зокрема, також встановлено, що 01.07.2010 року ОСОБА_3 достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ТОВ "РМА-Груп", усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, знаючи, що здійснює придбання ТОВ "РМА-Груп" для прикриття незаконної діяльності особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, він, в цілому, набуваючи право власності на товариство, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав: протокол Зборів Учасників ТОВ "РМА-Груп" від 29.06.2010 року та наказ № 1/10 про призначення з 02.07.2010 року ОСОБА_3 на посаду директора товариства, чим також вчинив дії, направлені на придбання суб'єкта підприємництва. Підписання ОСОБА_3 зазначених офіційних документів ТОВ "РМА-Груп" дало змогу здійснити 05.07.2010 року перереєстрацію товариства в Голосіївський районній у м. Києві державній адміністрації за № 10681050011005084, в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 12.07.2010 року отримати довідку про взяття на облік платника податків, здійснити реєстрацію товариства в державних цільових фондах.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності ДПІ приходить в акті перевірки до висновку, що зазначені підприємства (ТОВ «Сана Групп», ТОВ «РМА-Груп»), знаходились поза межами контролю номінальних директорів та були використані за безтоварними операціями з метою неправомірного формування контрагентами-покупцями сум валових витрат та податкового кредиту, що здійснювалось шляхом документального оформлення безтоварних операцій. Внаслідок наведеного, як по суті вважає ДПІ, первинні документи та податкові накладні за спірними операціями не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, як зазначено у висновках акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 р. на 7278 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 17 311 грн. Крім того, як зазначено у висновках акту перевірки, позивачем порушено п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6., 201.11 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 р. на 5 822,50 грн., січень 2011 р. на 4677,04 грн., лютий 2011 р. на 5 297,60 грн., квітень 2011 р. на 3 874,24 грн.

На підставі акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

За результатами оскарження у досудовому порядку Рішенням ДПС у м. Києві від 16.07.2012 р. № 4277/10/12-414 податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0003302208 частково скасовано, а саме в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2 грн. Сторонами визнається та не заперечується, що на заміну цього рішення податковим органом не приймалося та не направлялося позивачу нове рішення, а отже, в силу положень ст. 60 ПК України, спірне рішення не є відкликаним, є чинним у частині, яка не скасована вищестоящим податковим органом, та, відповідно, може бути предметом оскарження. Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що зазначене рішення оскаржується ним в частині, що не була скасована рішенням ДПС у м. Києві.

У взаємозв'язку з наведеним, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, (1) 03.12.2010 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «РМА-Груп»підписано договір № 91/12 на поставку позивачу емалі порошкової та плівки декоративної . Базис поставки -склад покупця, пунктом отримання обладнання є склад покупця у смт. Гостомель (вул. Чапаєва,1) що, відповідно, передбачає перевезення товару контрагентом, наявність для цього трудових ресурсів, автотранспорту, механізмів для навантаження/розвантаження товару, або ж залучення зазначених ресурсів у інших осіб.

Договір підписано із зазначенням того, що з боку постачальника він підписаний директором ОСОБА_3 та з позначкою «/»біля підпису, яка зазвичай вказує, що договір підписано за певну особу іншою особою, щодо ідентифікації якої та наявності у якої відповідних повноважень представник позивача не зміг навести відповідних відомостей, а з боку ТОВ «РМА Груп»таких відомостей також не надано.

За цим договором підписано видаткові накладні: № 1180-1 від 29.12.2010 р., щодо оформлення поставки плівки декоративної в асортименті на суму 34935 грн. з ПДВ -5822,50 грн.; № 172 від 31.01.2011 р. щодо оформлення поставки фарби та ґрунтовки в асортименті на суму 28062,22 грн. з ПДВ -4677,04 грн.; № 324 від 25.02.2011 р. на щодо оформлення поставки емалі порошкової, ґрунтовки в асортименті на суму 31785,60 грн. з ПДВ -5297,60 грн. Крім того, на адресу позивача оформлено відповідно податкові накладні: № 172 від 31.01.2011 р.; № 1180-1 від 29.12.2010 р., № 324 від 25.02.2011 р.

Розрахунки проведені на вищенаведені дати формування рахунків, видаткових та податкових накладних.

Окрім того, (2) під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сана Групп»(постачальник) 30.03.2011 р. підписано договір поставки № 32 /2 на поставку позивачу товару -фарби порошкової.

Поставка здійснюється на умовах склад/офіс покупця, що, як і у попередньому випадку, передбачає наявність у контрагента транспортних та трудових ресурсів, або ж залучення цих ресурсів у/через інших осіб. Договір підписаний із зазначенням, що він підписаний з боку постачальника директором ОСОБА_4

За цим договором підписано видаткову накладну № 102 від 30.03.2011 р. на суму поставки 23245,44 грн. з ПДВ -3874,24 грн.

Під час розгляду справи надано податкову накладну № 102 від 30.03.2011 р. від зазначеного контрагента, яка, у той же час, видана за іншим договором № 32 / 3 , якого до матеріалів справи та під час перевірки не надавалося.

Розрахунки за цим договором проведені 06.04.2011 р.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що правила формуванням податкового кредиту з ПДВ, до 2011 року регулювалися з урахуванням наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Окрім того, з набранням чинності ПК України правила формування податкового кредиту визначаються з урахуванням наведених норм ПК України : п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж/реалізація товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. (щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами).

Відносно правил формування валових витрат у період оформлення спірних операцій, слід зазначити наступне.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі -Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів , суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак , системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання ним юридичної значимості, складаються за результатами фактично вчиненої операції та мають бути підписані уповноваженою особою (за наявності волі такої особи), та саме такі документи є підставою для відображення результатів певних операцій в бухгалтерському обліку, на підставі якого у свою чергу формується дані податкового обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання робіт/послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій), складених за результатами реально вчинених операцій та уповноваженими особами, (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), відсутність у первинних документах, у т.ч. у податкових накладних, підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність таких первинних документів для цілей формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту, формування якого також не є правомірним і у випадках придбання товарів/робіт/послуг без цілі використання у господарській діяльності або ж за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій саме контрагентами позивача на користь останнього, а складені за цими операціями первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у контрагентів позивача трудових ресурсів, автотранспорту для перевезення, машин та механізмів для здійснення навантажувальних/розвантажувальних робіт (в контексті поставки безпосередньо на склад покупця), наявності складів у контрагентів позивача, придбання зазначеними контрагентами продукції у інших осіб або ж виготовлення цієї продукції безпосередньо контрагентами в контексті чого не встановлено наявності у цих контрагентів виробничого та технологічного обладнання. Під час розгляду справи не встановлено здійснення зазначених операцій з поставки продукції позивачу зазначеними контрагентами за участю інших осіб (угод щодо придбання контрагентами продукції у інших осіб та поставки за їх участі товарів через контрагентів позивачу, договорів підряду, оренди тощо) та не надано доказів перевезення продукції контрагентами позивача (ТТН), документів щодо якості продукції.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від контрагентів позивача витребовувались пояснення по суті спору та докази наявності трудових та матеріальних ресурсів для здійснення спірних операцій тощо, які, однак, не були надані під час розгляду справи.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 4. ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі , який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, як зазначено вище, керівника та засновника ТОВ «РМА-ГРУП»ОСОБА_3 згідно з вироком суду визнано винним за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України (фіктивне підприємництво; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Вироком суду встановлено та, як вбачається із змісту вироку, ця особа визнала, що придбала зазначене підприємство з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав документи щодо набуття ним статусу учасника та директора товариства (до початку оформлення спірних операцій). Дії засудженого дали змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності придбаного та зареєстрованого Товариства, складати від імені ОСОБА_3 фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт). За змістом вироку, до діяльності ТОВ "РМА-Груп" ця особа не мала ніякого відношення, а лише рахувалась на посаді директора товариства. Придбаваючи це підприємство, засуджений усвідомлював, що не буде займатись підприємницькою діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп", не буде здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом цього товариства, складати та підписувати, як директор ТОВ "РМА-Груп", документи господарської діяльності (договори, рахунки, накладні, податкові накладні та інші), впливати якимсь чином на діяльність ТОВ "РМА-Груп", не буде підписувати, складати, та надавати до відповідної ДПІ та інших контролюючих інстанцій документи податкової та іншої звітності, організовувати та контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку на ТОВ "РМА-Груп", розпоряджатися рухом коштів по рахунку товариства.

Під час розгляду справи не встановлено наявності інших осіб, які б були уповноважені на вчинення юридично значимих дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР та вироком суду спростовується наявність таких осіб.

Виходячи з того, що директор ТОВ «РМА Груп»не мав будь-якого відношення до зазначеного підприємства, товариство знаходилось поза межами контролю номінального директора, та ця особа не підписувала будь-яких первинних бухгалтерських та податкових документів за результатами діяльності цього підприємства та реальна господарська діяльність цим підприємством не здійснювалась, суд приходить до висновку про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів. У зв'язку з цим, первинні документи за взаємовідносинами позивача з цим підприємством не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Відносно ТОВ «Сана Групп», слід зазначити, що покази номінального директора контрагента, надані ним в якості свідка та в якості обвинуваченого, щодо непричетності до діяльності ТОВ «Сана Групп»та нездійснення цим підприємством реальної діяльності, не спростовуються аналізом матеріалів справи та оцінкою наявної у справі сукупності доказів, та суд, в даному конкретному випадку, виходячи з положень ч. 1 ст. 69 КАС України та керуючись внутрішнім переконанням, не вбачає підстав для неврахування цих показів у сукупності з іншими матеріалами справи, з яких вбачається, що зазначене підприємство знаходилось поза межами контролю номінального директора, не здійснювало реальної господарської діяльності, номінальний директор господарських операцій не проводив та будь-яких документів від імені цього товариства не підписував.

Під час розгляду справи не встановлено наявності інших осіб, які б були уповноважені на вчинення юридично значимих дій від імені цього товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР та показами номінального директора спростовується наявність таких осіб.

Окрім того, як зазначено вище, між позивачем (покупець) та ТОВ «Сана Групп»(постачальник) було підписано договір поставки № 32 /2 від 30.03.2012 р. Під час розгляду справи надано податкову накладну № 102 від 30.03.2011 р. від зазначеного контрагента, яка, у той же час, видана за іншим договором № 32 /3 , копія якого до матеріалів справи та під час перевірки не надавалася, що також додатково вказує на відсутність документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, та недоведеність вчинення операцій за договором № 32 /3 за яким видано вищезгадану податкову накладну, а отже і про відсутність підстав для її видачі.

Відтак, враховуючи наведене в сукупності, в даному випадку під час розгляду справи не доведено виконання спірних операцій саме контрагентами позивача на користь останнього, за якими (операціями), як приходить до висновку суд, лише оформлювались первинні документи та податкові накладні з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Наявність саме у позивача договорів оренди транспортних засобів не є свідченням здійснення перевезень продукції за спірними операціями контрагентами позивача, що обумовлювалось договорами. Наявність відомостей про рух товарів по складу та на користь інших осіб, не є свідченням того, що продукція була поставлена позивачу саме зазначеними вище підприємствами.

При цьому, наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Позивачем та його контрагентами не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Виходячи з наведеного та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень в частині, що оскаржується позивачем, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «СхідСпецМет»(код з ЄДР 30437388; адреса з ЄДР: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, 4/6; місцезнаходження: 03065, пр.-т Комарова, 40-а оф. 208) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2012 р.