Постанова

від 05.10.2006 по справі 39/141-14/493-40/272

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/141-14/493-40/272

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.10.2006                                                                                           № 39/141-14/493-40/272

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Попов А.С.-представник (дов.б/н від 26.06.2006)

 від відповідача - Гладишко Ю.П.-представник (дов.б/н від 18.09.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Antec"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2006

 у справі № 39/141-14/493-40/272 (Смірнова Л.Г.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Офір ЛТД"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Antec"

 про                                                  розірвання договору та стягнення 206774,42 грн.

 Згідно із розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 № 01-23/2/103 розгляд справи № 39/141-14/493-40/272 здійснюється у наступному складі: Губенко Н.М. – головуюча суддя, судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України в судовому засідання 19.09.2006 оголошено перерву на 05.10.2006.

ВСТАНОВИВ:

 За рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2006 у справі №39/141-14/493-40/272 провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору № 1104-1Р про створення (передачу) науково-технічної продукції, укладеного 04.11.1998 між сторонами, припинено,  в іншій частині позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  62 510,40 грн. збитків, 635,10 грн. державного мита, 411,95 грн. витрат на оплату судової експертизи, 35,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідачем передані, а позивачем прийняті роботи по актах приймання-передачі на суму 144 264, 02 грн.; судом встановлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача 206 774,42 грн. в якості оплати підрядних робіт за договором; жодних доказів того, що позивач направляв відповідачу мотивовану відмову від прийняття робіт або було складено двосторонній акт з переліком необхідних доробок, як передбачалося пп. 3.6, 3.7 договору від 04.11.1998 № 1104-1Р, суду надано не було; будь-які доповнення позивача, не оформлені в порядку, передбаченому договором, не носили обов'язкового характеру для відповідача; враховуючи, що строк чинності договору припинився з 03.08.2001, суд дійшов висновку про неможливість припинення його дії на майбутнє шляхом розірвання в судовому порядку; зобов'язання, прийняті на себе відповідачем за договором продовжують існувати до їх припинення на підставах, встановлених договором або законом; пунктом 5.4 договору встановлено право позивача розірвати договір і вимагати від відповідача повернення авансових сум.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 39/141-14/493-40/272 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи,  недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник не погоджується із висновком суду про те, що оплата здійснюється поетапно шляхом авансування 100 % вартості чергового платежу, тому що відповідно до п.2 договору № 1104-1Р кошти сплачувались як  авансуванням так і оплатою за вже виконані роботи, що підтверджується, зокрема, актом про виконання робіт по етапу №3 (акт № 2 від 06.09.1999), відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт складала 18 663,20 грн. та сплачувалась у дві черги: 6 853,40 грн. авансу та 11 809,80 грн. - по закінченні робіт.

На думку заявника не доведено обставин завдання позивачу збитків, часу виникнення збитків, характеру збитків, розміру збитків та неправильно визначено термін закінчення дії договору № 1104 1Р, який є 21.09.2001; заявник стверджує, що сума стягнутих коштів не може бути віднесена ані до реальних збитків, ані до упущеної вигоди.

Заявник вважає, що судом порушено вимоги ст.4-3 ГПК України, оскільки до переліку питань, поставлених на розгляд експерта, не включено питання, подане в клопотанні відповідачем; суд, стягнувши збитки, вийшов за межі предмету позову, оскільки в заяві від 01.06.2006 про уточнення позову позивач просив суд розірвати договір та стягнути 206 774,42 грн. авансу.

На думку заявника при прийнятті рішення суд не встановив моменту виникнення права позивача на отримання готового продукту по спірних етапах, що призвело до неможливості з'ясування дати виникнення у позивача права на позов та порушення вимог п.5 ст.261 ЦК України; не з'ясовано, чи не пропущено позивачем строк позовної давності по цих вимогах.

Заявник стверджує, що судом не надана оцінка роздрукованих зображень з екранів монітора на підтвердження дії модуля електронної торгівлі, що був розроблений та введений в експлуатацію відповідачем на виконання додаткової угоди № 4 від 02.04.2001, які надані відповідачем та є доказом виконання всіх робіт за договором.

В письмовому поясненні від 11.09.2006 відповідач, зокрема, стверджує, що комплекс програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства був введений в промислову експлуатацію на початку 2000р. і працює до цього часу, крім того, в процесі розробки та експлуатації на вимогу позивача в комплекс неодноразово вносились зміни, доповнення та розширення функціональності, які інколи принципово змінювали алгоритми обробки даних, що суттєво ускладнювало та уповільнювало роботу заявника скарги; позивач був задоволений роботою відповідача та пропонував подальше розширення системи.

Відповідачем подано клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи з переліком питань, які, на думку заявника, слід поставити перед експертом.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів його відхилила, зважаючи на відсутність обставин, що свідчили б про доцільність проведення такої експертизи, адже, як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 22.06.2004 про призначення судової експертизи та із висновку № 7364 комп'ютерно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.12.2004, на вирішення есперта були поставлені та експертом досліджені питання щодо виконання договору № 1104-1Р з додатками, отже в тому числі і додаткової угоди № 4, стосовно виконання якої відповідачем надані питання;  будь-яких сумнівів щодо правильності  висновку судової експертизи № 7364 від 30.12.2004, в тому числі їх обгрунтування,  відповідачем не наведено.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду позов до відповідача з позовними вимогами про розірвання договору від 04.11.1998 № 1104-1Р,  укладеного сторонами, стягнення з відповідача 206 774,42 грн. збитків та судових витрат.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позову від 01.06.2006 № 147, в якій просив стягнути з відповідача 206 774,42 грн. авансу та розірвати договір № 1104-1Р від 04.11.1998.

Підставами позову в позовній заяві позивача зазначено відмову відповідача від створення та передачі позивачу комп'ютерних програм для бухгалтерії, що є 6-м завданням згідно із додатком №3 від 04.11.1998 до договору № 1104-1Р від 04.11.1998, відсутність яких виключає забезпечення торговельної діяльності позивача; позивачем виконане зобов'язання п.2.2 договору про сплату 100 % вартості чергового завдання у вигляді авансу та сплачено відповідачу 206 774,42 грн.; норми ст.ст.525,526,612,623,651,653 ЦК України

В заяві від 01.06.2006 позивач уточнив позов, зазначивши підставами позову норми ст.ст.16,509,611 ЦК України, п.5.4 договору № 1104-1Р.

Відповідно до договору № 1104-1Р на створення ( передання) науково-технічної продукції: "Розробка комплексного програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства" від 04.11.1998 позивач, за договором замовник,  доручив, а відповідач, за договором виконавець, зобов'язався виконати розробку комплексного програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства (далі програмний продукт).

В п.1.3 договору № 1104-1Р сторони передбачили, що приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог технічного завдання та оформлюється актом передання-прийняття, а в п.2.2 договору встановили,  що оплата робіт проводиться поетапно в наступному порядку: 100 % вартості чергового етапу робіт позивач у вигляді авансу перераховує на розрахунковий рахунок відповідача на підставі рахунку-фактури, виставленого відповідачем.

В п.7.1 договору № 1104-1Р строк його дії встановлений з 04.11.1998 по 04.05.2000. Пунктом 3.11.договору № 1104-1Р передбачено, що строки завершення роботи можуть бути перенесені за взаємною згодою сторін. Кінцевий строк дії договору продовжувався за погодженням сторін в додатку № 1 "Календарний план виконання робіт по створенню (передачі) науково-технічної продукції "Розробка комплексного програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства", в додаткових угодах №№ 2 від 25.01.2001, 3 від 19.02.2001, 4 від 02.04.2001 та є - 21.09.2001.

Отже позивачем позов подано після закінчення дії договору № 1104-1Р.

Чинним на час закінчення дії договору № 1104-1Р ЦК Української РСР, статтею 216, встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час подання позову – 13.05.2004 набрали чинності ГК України та ЦК України. Згідно із п.4 розділу 1Х Прикінцеві положення ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином за станом на час подання позову зобов'язання відповідача виконати та передати роботи, передбачені в п.1.1 договору № 1104-1Р, існувало. Позивач заявив про відмову від одержання виконання зобов'язання від відповідача та вимогу стягнути збитки, у зв'язку з перерахуванням попередньої оплати, а в уточненні до позову зазначив про повернення попередньої оплати.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ствляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Доводи апеляційної скарги, письмового пояснення заявника скарги не є такими, що надають підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи обставини справи та зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання за договором № 1104-1Р з додатками.

Як вже зазначалось, в п.2.2 договору № 1104-1Р сторонами погоджено умову про оплату робіт поетапно, шляхом перерахування авансу у розмірі 100% вартості чергового етапу робіт. Та обставина, що за роботу по етапу № 3 (акт № 2 від 06.09.1999) відповідачем сплачувалось у дві черги: авансом та після закінчення робіт, не свідчить ані про зміну сторонами порядку проведення розрахунків у подальшому, ані про те, що відповідачем виконано та передано позивачу роботи на всю загальну суму перерахованих позивачем відповідачу грошових коштів.

Та обставина, що в оскаржуваному рішенні зазначено дату закінчення договору 03.08.2001, а не 21.09.2001, не вплинула на правильність рішення.

Оскільки строк дії договору № 1104-1Р закінчився до часу пред'явлення позову, провадження у справі за позовом в частині позовної вимоги про розірвання договору підлягає припиненню з підстави, передбаченої п.1-1 ст.80 ГПК України.

В заяві від 01.06.2006 про уточнення позову позивач, не відмовляючись від підстав пред'явленого позову, лише уточнює його, доповнюючи загальними нормами матеріального права, тому визначення у цій заяві вимоги про стягнення авансу, а не збитків, як зазначено у позовній заяві, не змінює суті цієї вимоги, адже у позовній заяві пред'явлена вимога про стягнення збитків саме у вигляді повернення сплаченого позивачем авансу.

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а частиною 1 ст.225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в числі інших, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Оскільки позивачем не одержано від відповідача роботи, які були оплачені авансом, то зазначений аванс і є втраченим майном позивача;  зазначені збитки є реальними, розмір підтверджений матеріалами справи, час виникнення збитків – це час, коли настало прострочення зобов'язання відповідача, тобто не пізніше часу закінчення договору.

Через те, що на час набрання чинності ЦК України - 01.01.2004 строк прострочення виконання зобов'язання відповідача склав менше загального сроку позовної давності, передбаченого ст. 71 ЦК Української РСР – 3 роки, відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються правила ЦК України про позовну давність. Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже на час пред'явлення позову строк позовної давності не закінчився, тим більше, що в матеріалах справи відсутні докази наявності заяви сторони про застосування позовної давності, а згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом; остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі, отже немає підстав для твердження про порушення судом першої інстанції норми ст. 4-3 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Оскільки надані відповідачем роздруковані зображення з екранів монітора виготовлені безпосередньо самим відповідачем, тобто зацікавленою особою, за такими зображеннями не закріплено силу доказу ані договором № 1104-1Р, ані нормами законодавства, то немає підстав стверджувати, що зазначені друковані зображення мають силу доказу у справі.

Враховуючи зазначене та ту обставину, що в п.1.3 договору № 1104-1Р сторони погодили умову про оформлення  передання-прийняття робіт актом, твердження заявника скарги про те, що вищезазначені роздруковані зображення є доказом виконання всіх робіт за договором, не відповідають як нормам процесуального права так і умовам договору № 1104-1Р.

Стверджуючи про  невстановлення судом розміру збитків, заявник не посилається на будь-яку неправильність у розрахунку позивача, відповідно до якого за період із 27.01.1999 по 29.01.2002 за 18-ма платіжними документами позивачем перераховано відповідачу суму 206 774,42 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку позивача а відповідно до актів, підписаних представниками обох сторін і скріплених печатками, відповідач виконав та здав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 144 264,02 грн. – акти: №1 від 06.09.1999, №б/н за грудень 2000р. про завершення робіт по етапу №1, №б/н за грудень про завершення робіт по етапу №2, №2 від 06.09.1999, №б/н за грудень 2000р., №№б/н за березень 2001 в кількості 3-х актів, за березень 2001р.,  №б/н за липень 2001р.

Докази того, що відповідачем виконано та передано позивачеві робіт на загальну суму 62 510,40 грн. (206 774,42 – 144 264,02) відсутні. Акти за №№ б/н за травень 2001р., квітень 2001р. та два акти за грудень 2001, підписані представником відповідача відповідно 18.05.2001, 20.04.2001, 17.12.2001, 13.12.2001 немає підстав визнати доказом передавання-прийняття робіт через те, що ці акти не підписані представником позивача і останній не погоджується із даними зазначених актів.

Згідно із висновком № 7364 судової комп'ютерно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.12.2004 встановлена в мережі позивача версія досліджуваного програмного продукту не має в своєму складі модулів, які б здійснювали передбачені технічним завданням функції стосовно бухгалтерського обліку, адміністрування бази даних та керування правами доступу; з огляду на вказані в дослідницькій частині цього висновку недоробки, відсутність вищевказаних модулів та відсутність відповідної документації, нормальна експлуатація розроблених компонентів програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства є неможливою.

Таким чином твердження відповідача про те, що комплекс програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства був введений в промислову експлуатацію на початку 2000р. і працює до цього часу не підтверджується матеріалами справи, а ті обставини, що позивачем в комплекс вносились зміни, доповнення та розширення функціональності за відсутності погодженого сторонами нового строку виконання договірних зобов'язань не звільняє відповідача від відповідальності за виконання зобов'язання у погоджений сторонами строк, пропозиції позивача щодо укладення інших угод не є безперечним доказом виконання відповідачем  зобов'язань за договором № 1104-1Р у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105   Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2006 у справі №39/141-14/493-40/272  залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 39/141-14/493-40/272 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Ропій  Л.М.