Рішення

від 26.06.2006 по справі 39/141-14/493-40/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/141-14/493-40/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 39/141-14/493-40/272                                                                                                         26.06.06 р.

м.Київ

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Офр ЛТД», м.Київ  

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма  «Аntec», м.Київ     

про               розірвання договору  та стягнення 206774,42грн.

Суддя        Смірнова Л.Г.

Представники:

Від  позивача:  Попов А.С., представник за довіреністю №52 від 05.03.2005

Від відповідача: Ярова З.М., керівник, довідка з ЄДРПОУ №7205 від 05.06.2003

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.05.2004 р. на розгляд Господарського суду м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю „Офір Лтд” (далі –Позивач) передані позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Antec” (далі –Відповідач) про розірвання договору від 04.11.1998  №1104-1Р про створення (передачу) науково-технічної продукції, укладеного між сторонами спору (далі –Договір), та стягнення з відповідача 206774,42грн. понесених позивачем збитків.

В обґрунтуваннях позовних вимог та у письмових поясненнях Позивач посилається на порушення Відповідачем договірних зобов'язань по розробці програми для бухгалтерії у складі комплексного програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства. У зв'язку з цим Позивач вказує, що Відповідачем у повному обсязі не виконані умови Договору, експлуатувати комплексне програмне забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства без програми для бухгалтерії не можливо, а тому просить суд розірвати Договір та стягнути в якості збитків з Відповідача усю суму сплачених за Договором коштів у розмірі 206774,42грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від  21.10.2005-04.11.2005 припинено провадження у справі в частині  позовних вимог про  розірвання договору від 04.11.1998 №1104-ІР  про створення (передачу) науково-технічної продукції на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду   від  08.02.2006  рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.205-04.11.2005 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України   від 20.04.2006  постанову Київського апеляційного господарського суду   від  08.02.2006  та  рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.205-04.11.2005 скасовано, справу направлено  на новий розгляд до  Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  10.05.2006  справу було прийнято до розгляду, присвоєно їй номер 39/141-14/493-40/272, судове засідання призначено на 22.05.2006.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку приписів статті 77 ГПК України, розгляд справи неодноразово відкладався.  

Заявою від 01.06.2006  №147 Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Відповідача 206774,42грн. авансового платежу та розірвати Договір.

Відповідач у поданих 21.06.2006 р. відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним:

- відповідачем повністю виконано завдання, передбачені Договором, а їх частина прийнята Позивачем за актами про завершення відповідних етапів робіт;

- позивач відмовився від розробки та введення в експлуатацію Відповідачем модуля бухгалтерського обліку, придбавши та встановивши до завершення виконання Відповідачем робіт за Договором альтернативну бухгалтерську програму 1С;

- у 2002 р. Відповідач отримав 21000,00грн. за розробку програмного продукту відповідно додаткової угоди №5 від 03.10.2001, а також виконав роботи за додатковою угодою №6, однак, Позивач ухилився від передачі Відповідачу підписаних додаткових угод №5 та №6, а також актів виконаних робіт;

- з картки бухгалтерського рахунку 3772 за 2001 рік по розрахунках з Відповідачем у Позивача відсутнє від'ємне сальдо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

В С Т А Н О В И В:

04.11.1998 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, предметом якого було створення Відповідачем науково-технічної продукції –комплексного програмного забезпечення по автоматизації діяльності торгового підприємства (програмного продукту) згідно з вимогами Технічного завдання на проведення робіт, викладеного у додатку №2 до Договору (т.1 а.с. 42 –46). Відповідно до п. 1.3 Договору приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами Технічного завдання та оформлюється актом передачі-приймання науково-технічної продукції.

У п. 2.1 Договору сторони встановили, що загальна вартість робіт становить 85680,00грн. Оплата за виконані роботи мала здійснюватися сторонами поетапно у формі 100% авансового платежу вартості чергового етапу робіт згідно рахунків-фактур, що виставляються Відповідачем (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що роботи за Договором підлягають поетапному виконанню згідно з строками, визначеними у Календарному плані виконуваних робіт (додаток №3) (т. 1 а.с. 17).

При завершенні робіт по черговому етапу Відповідач зобов'язувався надати Позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт, а Позивач протягом 5 днів з моменту отримання акту приймання-передачі, зобов'язувався направити Відповідачу підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від приймання робіт (ст. 3.6 Договору). Термін дії Договору встановлювався сторонами з 04.11.1998 по 02.05.2000, проте, за взаємною згодою сторін, строки завершення робіт могли бути перенесені (ст. 3.11 Договору).

Відповідно до Календарного плану виконання робіт по створенню (передачі) науково-технічної продукції (додаток №1 до Договору) сторони визначили дату виконання робіт по кожному з етапів та встановили, що датою передачі програмного забезпечення в промислову експлуатацію (останній етап) є 04.05.2001.

25.01.2001  сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору № 1104-1Р від 04.11.1998, у якій встановили необхідність виконання додаткових робіт за додаткову плату. В зв'язку з чим, всі терміни календарного плану, зазначені в додатку №1 переносилися на 30 днів. За таких обставин, дата передачі програмного забезпечення в промислову експлуатацію (останнього етапу), за згодою сторін, перенесена на 03.06.2001.

19.02.2001 сторони уклали додаткову угоду № 3 до Договору № 1104-1Р від 04.11.98, в якій встановили необхідність виконання додаткових робіт за додаткову плату. У зв'язку з чим, всі терміни календарного плану, зазначені в додатку №1 збільшуються на 20 днів. За таких обставин, дата передачі програмного забезпечення в промислову експлуатацію (останнього етапу), за згодою сторін, перенесена на 23.06.2001.

02.04.2001 сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору № 1104-1Р від 04.11. 98, відповідно до якої Позивач доручив Відповідачу здійснити розробку програмного забезпечення для здійснення торгової діяльності через Інтернет за додаткову плату. Сторони визначили, що для виконання додаткових робіт необхідний додатковий час в кількості 90 днів. У зв'язку з чим, всі терміни календарного плану, зазначені в додатку №1 збільшуються на 90 днів. За таких обставин, дата передачі програмного забезпечення в промислову експлуатацію (останнього етапу), за згодою сторін, перенесена на 03.08.2001 р.

Зібрані у справі докази свідчать і вказане не заперечується представниками сторін, що за роботи по договору № 1104-1Р від 04.11.98 року позивач перерахував на рахунок позивача 206774,42грн. Оплата здійснювалася окремими платежами в період з січня 1999 року по січень 2002 року.

06.09.1999 сторони підписали акт №1 про завершення робіт по етапам №1 і №2 до договору №1104-1Р від 04.11.1998, згідно з яким вважають завершеними етапи договору №1 „Загальна постановка задачі, погодження технічного завдання” та № 2 „Погоджені переліки інформації, що враховується та переліки алгоритмів”. При цьому, сторони зазначили, що роботи виконані в повній відповідності з умовами договору та календарним планом. Сторони погодили, що вартість першого етапу становила 3427,20 грн., вартість другого етапу –6854,40 грн., а разом –10281,60 грн. та вказали, що сума авансового платежу, перерахованого позивачем на рахунок відповідача складала 10281,60 грн.

06.09.1999 сторони підписали акт №2 про завершення робіт по етапу №3 Договору №1104-1Р від 04.11.1998, згідно з яким вважають завершеним етап договору №3 „Розробка структури базових довідників і програмного забезпечення для їх заповнення і ведення”. При цьому, сторони зазначили, що роботи виконані в повній відповідності з умовами договору та календарним планом. Сторони погодили, що вартість третього етапу становить 18 663,20 грн., включаючи аванс 6853,40 грн.

20.12.2000 сторони підписали акт про завершення робіт по етапу №1 „Установка підсистеми підтримки складського обліку” згідно додатку №1 до додаткової угоди від 16.10.2000 року до договору №1104-1Р від 04.11.98, яким встановили, що роботи виконані у повній відповідності   з умовами цього договору і календарного плану. Вартість виконаних робіт   сторони визначили в розмірі 1631,91грн. та вказали, що здійснення авансових платежів позивачем по цьому етапу не проводилося.

20.12.2000 сторони підписали акт про завершення робіт по етапу № 2 „Установка підсистеми підтримки торгової діяльності” згідно додатку №1 до додаткової угоди від 16.10.2000 року до договору № 1104-1Р від 04.11.1998 року, яким встановили, що роботи виконані у повній відповідності з умовами цього договору і календарного плану. Вартість виконаних робіт сторони визначили в розмірі 10879,40грн. та вказали, що здійснення авансових платежів позивачем по цьому етапу не проводилося.

20.12.2000 сторони підписали акт про завершення робіт по етапу №3 „Імпортовані дані із наявної системи” згідно додатку № 1 до додаткової угоди від 16.10.2000 до договору № 1104-1Р від 04.11.98 року, яким встановили, що роботи виконані у повній відповідності з умовами цього договору і календарного плану. Вартість виконаних робіт сторони визначили в розмірі 1631,91грн. та вказали, що здійснення авансових платежів позивачем по цьому етапу не проводилося.

В березні 2001 року сторони підписали акт про виконані роботи по рахунку №0909-11 від 09.09.99. В акті сторони прийшли згоди, що решта робіт по етапу №5, згідно договору № 1104-1Р входять в склад робіт по етапу № 2 згідно додатку №1 до додаткової угоди від 16.10.2000 року до договору №1104-1Р від 04.11.98. Вартість виконаних робіт за актом складає 4464,20грн.

В березні 2001 року сторони підписали акт про виконані роботи по рахунку №0121-1 від 21.01.99. В акті сторони прийшли згоди, що решта робіт по етапу №6, згідно договору № 1104-1Р входять в склад робіт по етапу № 4 згідно додатку №1 до додаткової угоди від 16.10.2000 року до договору №1104-1Р від 04.11.98. Вартість виконаних робіт за актом складає 5540,00грн.

В березні 2001 року сторони підписали акт про виконані роботи по рахунку №0516-1 від 16.05.2000. В акті сторони прийшли згоди, що решта робіт по етапу №7, згідно договору № 1104-1Р входять в склад робіт по етапам №1, №5, №10, №15, №20 згідно додатку №1 до додаткової угоди від 16.10.2000 року до договору №1104-1Р від 04.11.98. Вартість виконаних робіт за актом складає 10800,00грн.

В березні 2001 року сторони підписали акт № 3 про завершення робіт по етапу №4 договору № 1104-1Р від 04.11.98, згідно з яким сторони вважають завершеним етап договору №4 „Розробка підсистеми підтримка складського обліку”. При цьому, сторони зазначили, що роботи виконані в повній відповідності з умовами договору та календарним планом. Сторони погодили, що вартість четвертого етапу-28339,80грн.

02.07.2001 року сторони підписали акт про завершення робіт по додатковій угоді № 4 договору № 1104-1Р від 04.11.98, згідно з яким Позивач прийняв, а Відповідач передав виконані роботи по додатковій угоді №4 в повному обсязі. Вартість виконаних робіт по цьому договору сторонами визначена в розмірі 52032,00грн.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджується, що Відповідачем передані, а Позивачем прийняті роботи по актам приймання-передачі на суму 144264,02грн.

Жодних доказів того, що позивач направляв Відповідачу мотивовану відмову від прийняття робіт або було складено двосторонній акт з переліком необхідних доробок, як передбачалося пунктами 3.6, 3.7 Договору, суду надано не було.

Відповідач вказує, що позивачем неодноразово направлялися нові вимоги до функціональності системи та вимоги до зовнішнього вигляду (інтерфейс користувача) та нові доповнення. В якості підтвердження необхідності внесення доповнень, відповідач надав суду не засвідчені копії листів, що містять підпис невідомої особи, без зазначення її прізвища та посадового становища. Вказані доповнення не можуть бути прийняті судом в якості доказів, оскільки, умовами договору №1104-1Р від 04.11.98 передбачалося, що зміна або доповнення до договору, технічного завдання носяться по взаємній згоді сторін і оформлюються двостороннім актом (ст. 3.12 Договору). Зібрані у справі докази також свідчать про внесення змін до договору, шляхом укладення додаткових угод. За таких обставин, будь-які доповнення позивача, не оформлені в порядку передбаченому договором не носили обов'язкового характеру для відповідача.

Відповідач також надано суду акт від 18.05.2001 про завершення робіт по додатковій угоді № 2 по договору № 1104-1Р від 04.11.98, згідно з яким вартість робіт складає 21720,00грн., сума перерахованого позивачем авансу                   10000,00грн.;  акт від 20.04.2001 про завершення робіт по додатковій угоді   №3 по договору № 1104-1Р від 04.11.98, згідно з яким вартість робіт складає 5203,20грн.;  акт від 17.12.2001 про завершення робіт по додатковій угоді №5 по договору № 1104-1Р від 04.11.1998 року, згідно з яким вартість робіт складає 11193,00грн., сума перерахованого позивачем авансу 5334,00грн.; акт від 13.12.2001  про завершення робіт по додатковій угоді №6 по договору №1104-1Р від 04.11.98, згідно з яким вартість робіт складає 6339,60грн.

Зазначені акти позивачем не підписані, доказів їх направлення позивачу суду надано не було.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, враховуючи згідно з ст. 111№І ГПК України вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2006, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України норми цих Кодексів застосовуються до господарських відносин, які виникли після набрання чинності їх положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли до набуття чинності Господарським та Цивільним кодексами України, однак, продовжують існувати після 01.01.2004, господарський суд застосовує норми вказаних Кодексів до вирішення даного спору.

Відповідно до статей 4, 151 ЦК УРСР (1963 р.) договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Додатковою угодою б/н від 16.10.2000 сторони продовжили строк дії Договору до 04.05.2001 (т. 1 а.с. 69 –70)

Проте остаточний термін виконання зобов'язань Відповідача за Договором визначався календарним планом виконання робіт (т. 1 а.с. 18), додатковою угодою №4 від 02.04.2001 до Договору (т. 1 а.с. 21) та становив 90 днів з вказаної у Додатку №1 до Договору дати передачі програмного забезпечення у промислову експлуатацію Позивачу (т. 1 а.с. 18) –тобто 03.08.2001.

За таких обставин суд приходить до висновку, що внаслідок погодження сторонами строків виконання робіт на підставі додаткових угод б/н від 16.10.2000, №2 від 25.01.2001, №3 від 19.02.2001, №4 від 02.04.2001 строк дії Договору було продовжено з 04.05.2000  (п. 7.1 Договору) до 03.08.2001 (п.23 додатку №1 до Договору та додаткова угода №4 від 02.04.2001).

Враховуючи, що строк чинності договору припинився з 03.08.2001 р., господарський суд приходить до висновку про неможливість припинення його дії на майбутнє шляхом розірвання в судовому порядку.

Таким чином, провадження в частині позовних вимог про розірвання Договору підлягає припиненню на підставі пп. 1№ ч. 1 ст. 80 ГПК України. (З аналогічної позиції виходив Верховний Суд України (доповідач –суддя Шицький І.Б.) у постанові від 19.04.2005  по справі №34/427).

Водночас ст.ст. 216 – 223 ЦК УРСР, ст. 202 ГК України, ст. 530, 598 –609 ЦК України не передбачають в якості підстави припинення зобов'язання закінчення строку договору. (З аналогічної позиції виходив Верховний Суд України у постанові від 25.03.2005 у справі №16/651).

Згідно з ст. ст. 4, 161 Цивільного кодексу Української РСР, між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

У відповідності із ст. 151 ЦК Української РСР, в силу зобов'язання, одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Статтею 162 Цивільного кодексу УРСР та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч.1 ст. 203 ГК України).

Таким чином, зобов'язання, прийняті на себе Відповідачем за Договором продовжують існувати до їх припинення на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

Згідно з ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 Договору встановлено право Позивача у випадку виконання Відповідачем робіт, що не відповідають технічному завданню, порушення строків виконання, якщо це не підтверджено взаємопогодженими документами, розірвати Договір і вимагати від Відповідача повернення авансових сум.

Судом встановлено, що Позивач перерахував на рахунок Відповідача 206 774,42 грн. в якості оплати підрядних робіт за Договором.

Відповідачем виконані роботи на загальну суму 144 264,02 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні вищевказаними актами приймання-передачі виконаних робіт, а також відзивом Відповідача на позов (т. 1 а.с. 59).

Як вбачається з Висновку №7364 комп'ютерно-технічної експертизи від 30.12.2004, Відповідач розробив та встановив у комп'ютерній мережі Позивача модулі комплексного програмного забезпечення по автоматизації торгового підприємства, що реалізують облік і здійснення операцій з товарами на складах, керування довідниками та отримання статистичних звітів. Вказані модулі не є повним виконанням вимог технічного завдання за Договором, а модулі, що б забезпечували функціонування бухгалтерського обліку, адміністрування бази даних та керування правами доступу відсутні. Крім того, відповідно до висновку експерта розроблене Відповідачем комплексне програмне забезпечення має модульну структуру і дозволяє експлуатувати модулі окремо один від одного.

Судом не приймається до уваги лист Позивача від 20.02.2003  №56 (т.1 а.с. 89), яким Відповідач обґрунтовує повне виконання своїх договірних зобов'язань. У зв'язку з технічною можливістю окремого функціонування модулів обліку товарів на складах, керування довідниками, отримання статистичних даних та інших, що підтверджено висновком комп'ютерно-технічної експертизи, вказаний лист не доводить повного завершення Відповідачем розробки та вводу в експлуатацію комплексного програмного забезпечення по автоматизації торгового підприємства.

Посилання Відповідача на неможливість виготовлення програмного продукту для бухгалтерії у зв'язку з ненаданням Відповідачем даних, які стосуються підприємства Позивача, а також у зв'язку з придбанням Позивачем у іншої особи бухгалтерської програми 1С не підтверджуються наданими Відповідачем доказами.

Зокрема, відповідно до п.3 ст. 340 ЦК УРСР підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити замовника про наявність інших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують придатності виконуваної роботи.

В силу ст. 614 ЦК України вина порушника зобов'язання презюмується, якщо він не доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів звернення до Позивача з письмовою вимогою про витребування у останнього даних, необхідних для виготовлення та запуску бухгалтерського програмного забезпечення, або з письмовим попередженням Позивача про неможливість виконувати вказані роботи без таких даних.

Крім того, Відповідачем не доведено факт відмови Позивача від розробки та встановлення Відповідачем бухгалтерського програмного забезпечення (VI завдання), інсталювання Позивачем програм, що перешкоджали б Відповідачу виконати роботи по вказаному завданню, або вчинення Позивачем інших дій, що свідчили про допущення ним прострочення кредитора відповідно до ст. 613 ЦК України.

Посилання Відповідача про отримання у 2002 році 21000грн. за розробку програмного продукту відповідно додаткової угоди №5 від 03.10.2001, а також виконання робіт за додатковою угодою №6 та  ухилення Позивача від передачі Відповідачу підписаних додаткових угод №5 та №6, а також актів виконаних робіт за вказаними угодами не підтверджуються наданими Відповідачем доказами та іншими матеріалами справи.

Судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на картку бухгалтерського рахунку 3772 за 2001 р. по розрахунках з Відповідачем так як картка не підписана повноважним представником Позивача та є лише документом бухгалтерського обліку, а не первинним документом, що підтверджує належне виконання підрядних робіт Відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно приписів статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1№ ст. 80, ст.ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в  частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Офір Лтд” про розірвання договору №1104-1Р про створення (передачу) науково-технічної продукції, укладеного 04.11.1998 р. між Товариством обмеженою відповідальністю „Офір Лтд” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Antec”, припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Antec” (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 39, п/р26007000147001 в Київській філії «Укрінбанк», МФО 300250, код 22940784, а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час  виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Офір Лтд” (02093, м.Київ, вул..Бориспільська, 49 кв.78 – юридична адреса; 07400, Київська обл., м.Бровари, Промвузол, територія ЗАТ «Броварський завод  пластмас» 7-й поверх-фактична адреса; 07400, Київська обл., м.Бровари, а/с 160-поштова адреса; п/р26008300007701 в Печерській філії АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 380162, код 21450307) 62510(шістдесят дві тисячі п'ятсот десять гривень)грн.40коп.-збитків; 635(шістсот тридцять п'ять)грн.10коп.-державного мита;  411(чотириста одинадцять)грн.95коп.-витрат на оплату  судової експертизи; 35(тридцять п'ять)грн.67коп.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

4. Видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.