Постанова

від 10.10.2006 по справі 13/546

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/546

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.10.2006                                                                                           № 13/546

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко  Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - РоманенкоО.В. – представник, дов. №16/03 від 14.10.2005;

 від відповідача - ЯценкоВ.В. – представник, дов. б/н від 11.09.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2006

 у справі № 13/546 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт-Інвест"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва"

 про                                                  стягнення 78353,75 грн.

 Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 розгляд справи відкладено на 10.10.2006 на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 у справі №13/546 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 803,60 грн. основного боргу, 11 904,85 грн. інфляційних втрат, 2 690,85 грн. 3% річних, 643,99 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, як вбачається з матеріалів справи, кінцевий акт виконаних робіт був підписаний сторонами 25.05.2004; позивачу було сплачено 2 335 000 грн., що підтверджується витягами з особового рахунку; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач заявляв про недоліки у виконаних роботах та про будь-які відступи від умов договору позивачем або вимагав усунути недоліки у виконаних будівельних роботах; сума основного боргу відповідача, що підтверджена поданими документами на дату прийняття рішення, становить 49 803,60 грн.; вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 01.06.2004 по 10.07.2005 в розмірі 9 823,64 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строку позовної давності; дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому є підстави для нарахування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних відповідно до наданого суду розрахунку.

В апеляційній скарзі та письмових поясненнях відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 у справі № 13/546 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги те, що передбачений договором № 0104Б кошторис є твердим, оскільки договором не передбачено інше, а тому перевищення твердого кошторису на 53 934,41 грн. згідно з ч. 3 ст. 844 ЦК України має бути покладене на позивача і не може стягуватися з відповідача.

Відповідач зазначає, що оскільки сторони не укладали жодних додатків про збільшення ціни договору підряду № 0104Б на 53 934,41 грн., то договірні і правові підстави для стягнення цієї суми з відповідача відсутні.

Заявник стверджує, що акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані сторонами, не є документами, що підтверджують згоду відповідача на збільшення договірної вартості робіт.

Відповідач вказує, що п. 2.7 договору № 0104Б не передбачено, що розрахунок здійснюється на підставі кінцевого акту, а вказано, що розрахунок проводиться після підписання кінцевого акту, який не був складений.

Заборгованість відповідача перед позивачем (різниця між договірною/кошторисною вартістю робіт і сумою здійснених оплат) становить 812,88 грн., яка не була сплачена у зв'язку з наявністю у роботах недоліків, які були виправлені за кошти відповідача, що підтверджується дефектним актом від 23.03.2005.

У письмовому поясненні позивач зазначив, що в позовній заяві допущена помилка, фактично позивачем передано матеріалів та виконано робіт на суму 2 404 803,67 грн., а відповідачем сплачено 2 355 000 грн.; штрафні санкції нараховувалися позивачем з 01.06.2004 по день подання позовної заяви.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи, викладені в письмовому поясненні позивача, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з договором підряду № 0104Б від 04.04.2003 відповідач, за договором замовник, доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Сервіс”, правонаступником якого є позивач відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Комфорт-Інвест”, зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради 10.03.2005 за № 14151050002001011, за договором підрядник, зобов'язався власними силами та із своїх матеріалів виконати відповідно до умов цього договору роботи по надбудові двох поверхів будинку № 16 по вул. Шота Руставелі у м. Києві та оздобленню сходових маршів двох поверхів та оздоблення переднього і заднього фасаду, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи; фізичні об'єми та вартість робіт, що виконуються підрядником, вказані в кошторисі (додаток 1).

Розділом 2 договору № 0104Б, в редакції угоди про внесення змін і доповнень до договору № 0104Б, передбачено, що загальна вартість даного договору складає 2 355 812,88 грн. (п. 2.1); під час дії даного договору договірна ціна може переглядатися сторонами у зв'язку з можливими уточненнями внаслідок суттєвих інфляційних процесів, непередбачених змін цін на матеріали та комплектуючі вироби, зміни об'ємів робіт (п. 2.2); розмір авансу по даному договору становить 2 000 000 грн. (п. 2.5); розрахунок по даному договору відповідач зобов'язаний провести з позивачем згідно з графіком робіт та надходження коштів, який вказаний у додатку № 2, та помісячних актах виконаних робіт (п. 2.6); остаточний розрахунок відповідач зобов'язаний провести з позивачем протягом 3 календарних днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт (п. 2.7).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами додаток № 2 не погоджувався, у зв'язку з чим розрахунки повинні проводитися відповідачем на підставі актів виконаних робіт відповідно до п.п. 2.6, 2.7 вищевказаного договору.

Пунктом 5.5 договору № 0104Б встановлено, що приймання-передача робіт, виконаних позивачем за цим договором, здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і оформлюється актом виконаних робіт, який становить невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу; до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення; вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису; кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше; зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Статтею 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Сторонами був складений кошторисний розрахунок вартості робіт по надбудові двох поверхів на будинку у місті Києві (додаток № 1 до договору № 0104Б) на суму 2 355 812,90 грн.

Позивачем було передано, а відповідачем було прийнято матеріалів і обладнання за накладними № 2811-05 від 28.11.2003, № 3107-10 від 31.07.2003 на підставі довіреностей серії НАЇ №№ 489738 від 28.11.2003 та 489733 від 31.07.2003 на загальну суму 862 840,74 грн. та виконано робіт на загальну суму 1 541 962,93 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №№ 09/10, 09/79 від 25.09.2003, № 10/34 від 25.10.2003, № 11/43 від 25.11.2003, № 12/68 від 25.12.2003, № 01/33 від 25.01.2004, № 02/34 від 25.02.2004, № 03/82 від 25.03.2004, № 04/53б від 25.04.2004, № 05/35б від 25.05.2004, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін, що разом склало суму 2 404 803,67 грн.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, сторонами на підставі п. 2.2 договору № 0104Б була змінена сума договору, що підтверджується, зокрема, вищевказаними накладними та актами виконаних робіт, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін, які є невід'ємною частиною договору № 0104Б відповідно до умови п. 5.5 цього договору. В зазначених документах відсутні будь-які зауваження відповідача щодо відступів позивача від умов договору, в тому числі кошторису, що вказує на наявність згоди відповідача на зміни вартості робіт.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору доручення № 06/01 від 02.07.2003 від імені і за рахунок відповідача Бардак В.О. сплатила позивачу аванс за договором № 0104Б в розмірі 2 000 000 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку. Крім того, відповідачем було сплачено позивачу 355 000 грн., що підтверджується копіями витягів з особового рахунку (а.с. 61 – 64).

Як вбачається з матеріалів справи, останнім сторони склали акт 25.05.2004 про виконання робіт за травень. Оскільки акт від 25.05.2004 складено про виконання останніх робіт за договором № 0104Б, із умов п. 2.7 договору № 0104Б не випливає, що термін: „кінцевий акт виконаних робіт” означає не останній акт всього періоду робіт, а якийсь інший, отже, останній акт виконаних робіт і є кінцевим, з моментом підписання якого сторони пов'язали початок перебігу строку остаточного розрахунку по договору (п. 2.7), таким чином остаточний розрахунок з позивачем відповідач повинен був провести у строк по 28.05.2004.

Отже, в порушення умов п.п. 2.6, 2.7 договору № 0104Б відповідачем було сплачено позивачу всього 2 355 000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49 803,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору № 0104Б встановлено, що в разі недотримання відповідачем п. 2.6 цього договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку та зазначено в письмовому поясненні, позивачем нарахована пеня за період з 01.06.2004 до 28.07.2005 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, як вже було встановлено судом, зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт було порушено відповідачем починаючи з 29.05.2004, а згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Законом інше не встановлено, договором № 010Б також, в п. 6.2 договору умова щодо сплати пені обмежується лише описом поняття неустойки (ст. 179 ЦК Української РСР, ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, вимоги про стягнення пені поза періодом з 01.06.2004 по 28.11.2004 є безпідставними, у зв'язку з чим задоволенню підлягає пеня в сумі 3 798,72 грн.

Посилання суду першої інстанції на ст. 72 ЦК УРСР та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки право вимоги у позивача на стягнення пені виникло вже після набрання чинності Цивільним кодексом України; а висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені на підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, яка, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заявлялася. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що позовна заява була подана позивачем 28.07.2005, тобто до закінчення строку позовної давності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, задоволенню підлягають також вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 727,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 763,21 грн. за період з 01.06.2004 до 28.07.2005.

Апеляційний господарський суд не може погодитись із доводами скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Твердий кошторис (додаток № 1 до договору № 0104Б) був змінений за погодженням сторін, на що вказують підписані без зауважень та заперечень накладні та акти виконаних робіт, які відповідно до п. 5.5 договору № 0104Б є невід'ємною частиною правочину – договору № 0104Б, підписані представниками та скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено вище, кінцевим актом виконаних робіт є саме акт виконаних робіт № 05/35б від 25.05.2004.

Твердження заявника про те, що акти передання-приймання робіт до договору № 0104Б не свідчать про наявність погодження сторонами щодо всіх складових частин акту, тобто кількості, назви робіт, матеріалів, ціни, вартості не ґрунтується на нормах законодавства.

Нормами ЦК Української РСР передбачена для угод підряду між юридичними особами проста письмова форма, отже і угода про часткову зміну такого договору повинна мати таку саму форму.

Згідно із ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договором № 0104Б не передбачено іншої вимоги до форми угоди про часткову зміну, уточнення договірної ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Однак, дефектний акт від 23.03.2005, на який посилається заявник, не має доказової сили понесення витрат на виправлення недоліків на суму 812,88 грн., адже в зазначеному акті не вказано ані вартості виконаних таких робіт по видах, ані загальної суми вартості робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 у справі №13/546 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16; код ЄДРПОУ 31964152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Комфорт-Інвест” (юр. адреса: 79026, м. Львів, вул. Енергетична, 19/12; поштова адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4, код ЄДРПОУ 30478733) 49 803,67 грн. основного боргу, 3 798,72 грн. пені, 1 727,44 грн. 3% річних, 7 763,21 грн. інфляційних втрат, 660,61 грн. державного мита, 99,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити”.

2.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16; код ЄДРПОУ 31964152) з Державного бюджету України державне мито в розмірі 528 грн., зайве сплачене за платіжним дорученням № 216 від 26.05.2006.

4.          Справу № 13/546 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.