Постанова

від 27.02.2007 по справі 7/635

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/635

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 7/635

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Заброда С.М. – юрисконсульт, дов. № 358 від 01.01.2007;

 від відповідача - Мицько Р.М. – гол. юрисконсульт, дов. № 346/10 від 29.12.2006,

Архипова М.І. – пров. юрисконсульт, дов. № 39/10 від 23.02.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006

 у справі № 7/635 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

 до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення 39106,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі №7/635 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що врегулювання граничного рівня цін на природний газ, який постачається для промислових споживачів, було запроваджено з 19.02.2004, тобто постанова НКРЕУ не поширюється  на правовідносини сторін за договором від 29.12.2003 № 06/03-3263, які виникли протягом 01.02.2004 – 18.02.2004, таким чином, врегулювання граничного рівня цін на природний газ, який постачається для промислових споживачів було запроваджено саме з 19.02.2004; дана обставина встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2005 у справі № 42/310 та підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006, отже застосовується норма ст. 35 ГПК України про наявність підстави для звільнення від доказування.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі № 7/635 скасувати з підстав порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що суд, порушуючи ч. 2 ст. 4 ГПК України, застосував накази Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18.12.2003 № 583 "Про ціни на природний газ для споживачів України" та від 12.01.2004 № 5 "Про внесення змін до наказу від 18.12.2003 № 583 "Про ціни на природний газ для споживачів України".

На думку заявника, судом безпідставно не застосовано норму ст. 35 ГПК України щодо фактів, встановлених рішенням від 28.12.2004 у справі № 28-26.13/72-04, яким Антимонопольний комітет України визнав дії НАК "Нафтогаз України" в особі Дочірньої компанії "Газ України" щодо встановлення наказом від 12.01.2004 № 5 для промислових споживачів завищеної ціни на природний газ, - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Заявник вважає, що всупереч ст. 33 ГПК України відповідачем не доведено те, що сторони домовились про ціну на природний газ в договорі від 29.12.2003 № 06/03-3263 (ПР/БМЕС/03-250) не відповідає дійсності і суперечить встановленому з 21.01.2003 державному регулюванню цін на природний газ; у позивача не було вибору придбати природний газ за нижчими цінами; обґрунтування того, що накази НАК "Нафтогаз України" не суперечать державному регулюванню цін на природний газ, листом НКРЕ від 09.07.2004 № 05-39-14/3181 є безпідставним.

Заявник стверджує, що суд, порушуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України,  не захистив право позивача на повернення суми у розмірі 39 106,07 грн., що була перерахована за договірним зобов'язанням, хоча в позовній заяві позивач просив суд вийти за межі позовних вимог по даній справі, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що на момент укладення договору № 06/03-3263 (ПР/БМЕС/03250) державними органами не було врегульовано граничний рівень цін, тому відповідач при визначенні ціни на природний газ керувався додатком № 1 Прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК "Нафтогаз України" до наказу від 18.12.2003 № 583; регулювання граничного рівня цін на природний газ, який постачається для промислових споживачів, було запроваджено з 19.02.2004 відповідно до наказу НКРЕ від 18.02.2004 № 158, тобто постанова НКРЕ не поширюється на правовідносини сторін, які виникли протягом 01.02.2004 – 18.02.2004, отже грошові кошти, набуті відповідачем за вищевказані періоди є такими, що отримані на законних підставах.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з позовними вимогами до відповідача про стягнення суми у розмірі 39 106,07 грн., що становить різницю між ціною на газ, придбаний позивачем у відповідача відповідно до договору від 29.12.2003 № ПР/БМЕС-0424/НЮ протягом періоду з 01.02.2004 по 18.02.2004, і ціною, встановленою після 18.02.2004, вважаючи грошові кошти у зазначеній сумі безпідставно набутим майном, із зазначенням підстав позову - ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 49, п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2004 у справі № 28-26.13/72-04.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із договором № 06/03-3263 ПР/БМЕС-0424/НЮ на постачання природного газу від 29.12.2003 відповідач, за договором постачальник, зобов'язався передати у власність позивачу, за договором покупцю, в 2004 р. природний газ, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2004 до договору на постачання природного газу від 29.12.2003 сторони погодили умову про доповнення п. 5.1 договору пп. 5.1.1 про те, що з 01.02.2004 ціна за 1 000,0 куб.м. газу, без врахування вартості транспортування газу по території України, становить – 293,10 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.

Додатковою угодою № 4 від 31.03.2004 до договору на постачання природного газу від 29.12.2003 сторони погодили умову про викладення пп. 5.1.1 п. 5 договору в новій редакції, за якою з 01.02.2004 до 18.02.2004 (включно) ціна за 1000,0 куб.м. газу, без врахування вартості транспортування газу по території України, становить – 293,10 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України; з 19.02.2004 до 29.02.2004 /включно/ ціна за 1 000,0 куб.м. газу, без врахування вартості транспортування газу по території України, становить 284,55 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; ціна є істотною умовою господарського договору; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничне відхилення від державних фіксованих цін.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Таким чином є безпідставним твердження про те, що одержані відповідачем кошти внаслідок застосування ціни, погодженої сторонами в додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору від 29.12.2003, є набутими без достатньої правової підстави, або підстава, на якій кошти були набуті, згодом відпала.

Отже підстави для застосування норм ст. 1212 ЦК України відсутні.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи такі обставини.

Оскільки Антимонопольний комітет України не є органом, який вирішує господарські спори, немає підстав для застосування щодо фактів, встановлених у рішенні Антимонопольного комітету України від 28.12.2004 № 532-р у справі № 28-26.13/72-04 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", норми ст. 35 ГПК України.

Крім того, згідно із ч. 6 ст. 180 ГК України передбачено, що у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Отже законодавством передбачено, що наслідком встановлення в договорі ціни, що порушує антимонопольно-конкурентне законодавство може бути внесення змін до договору, укладеного сторонами, інших наслідків зазначеної обставини для сторін за договором законодавством не передбачено.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2003 № 104 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729”, яким встановлено, що граничний рівень цін на природний газ, який поставляється для промислових споживачів Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України", затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, прийнята постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.02.2004 № 158  "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ "Київгазпостач", якою, враховуючи зміни, внесені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 232 від 03.03.2004 затверджено граничний рівень ціни на природний газ, що поставляється для промислових споживачів Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її Дочірньою компанією "Газ України", підприємствами з газопостачання та газифікації і Закритим акціонерним товариством "Київгазпостач" у розмірі 284,55 грн. за 1000 куб.м. без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.

Докази того, що граничний рівень ціни на природний газ був затверджений до 19.02.2004 відсутні, також відсутність затвердженого граничного рівня ціни на природний газ до 19.02.2004 вбачається із листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 09.07.2004 за № 05-39-14/3181 (а.с. 36).

Як встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 у справі № 42/310 відповідно до листа НКРЕ № 05-39-14/3181 від 09.07.2004 до 18.02.2004 діяли ціни на природний газ для промислових споживачів, затверджені відповідними наказами НАК "Нафтогаз України"; державне регулювання ціни на природний газ для промислових споживачів було запроваджено з 19.02.2004, таким чином на момент укладання договору державними органами не було врегульовано граничного рівня цін, у зв'язку з цим ДК "Газ України", як постачальник природного газу, при визначенні ціни на природний газ керувався додатком № 1 Прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК "Нафтогаз України" до наказу  № 583 від 18.12.2003.

Згідно із ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже зазначені у постанові від 06.07.2006 у справі № 42/310 факти не потребують доведення у справі № 7/635.

Статтею 83 ГПК України передбачені права господарського суду щодо прийняття рішення, а не обов'язки, крім того, позивачем не зазначено які саме дії є необхідними для захисту прав і законних інтересів позивача. Також слід зазначити, що судом не виявлено порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Хоча рішенням Антимонопольного комітету України від 28.12.2004 № 532-р у справі № 28-26.13/72-04 і визнано дії НАК "Нафтогаз України" (м. Київ) щодо встановлення наказом від 12.01.2004 № 5 для промислових споживачів завищеної ціни на природний газ у лютому 2004 р. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", однак посилання на цей наказ в оскаржуваному рішенні не призвело до прийняття неправильного рішення, так само не впливає на правильність рішення і посилання на наказ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18.12.2003 № 583 "Про ціни на природний газ для споживачів України".

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 у справі №7/635 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 7/635 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.