Постанова

від 13.03.2007 по справі 24/537

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/537

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.03.2007                                                                                           № 24/537

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі: :                      

 За участю представників:

 від позивача - Хоменко А.О. – юрисконсульт, дов. б/н від 28.12.2006;

 від відповідача - Шиманська Н.В. – представник, дов. № 136 від 02.01.2007;

від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2006

 у справі № 24/537 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр Рітрама-Україна"

 третя особа           Приватне підприємство Фірма "Сатурн"

 про                                                  стягнення 17042,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі № 24/537 в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав суду ліцензію на надання послуг з перевезення вантажу, а отже не мав права вчиняти даний правочин;  позивачем до позовної заяви не було додано доказів, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договору транспортного експедирування та не додано доказів, що підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення вантажу згідно із заявкою.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі № 24/537 скасувати повністю з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що відповідно до норм ст.ст. 202,207 ЦК України, ст.181 ГК України узгоджена 24.03.2006 за допомогою факсимільного зв'язку між позивачем і відповідачем заявка є договором транспортного експедирування; в заявці сторонами було досягнуто згоди з усіх умов, які вони вважали необхідними і достатніми для виконання ними зобов'язання.

Заявник посилається на те, що відповідач проти факту надання йому позивачем транспортно-експедиторських послуг не заперечував; позивач не є перевізником і не надає послуги з перевезення вантажів, а узгоджена заявка спрямована на встановлення між сторонами відносин з організації перевезень вантажів; до позовної заяви була додано міжнародна автомобільна накладна, яка засвідчує факт надання послуг позивачем та відображає шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, вказаних у заявці.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що заявка на перевезення автомобільним транспортом від 24.03.2006 свідчить про погодження сторонами договору перевезення і не підтверджує доводи позивача про те, що на підставі даної заявки відповідачем було доручено позивачу здійснити транспортно-експедиторські послуги і зобов'язання відповідача сплатити вартість винагороди експедитора у розмірі 17 042, 66 грн.; з міжнародної товарно-транспортної накладної вбачається, що був перевезений вантаж іншої ваги, ніж взяв на себе зобов'язання перевезти позивач.

Третьою особою повідомлено, що перевезення вантажу за CMR здійснене автомобілем, який знаходиться на обліку у третьої особи, проте відданий в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності Яковлєву К.М.. який має право самостійно проводити господарську діяльність; третя особа не має ніяких відносин, в тому числі договірних, з позивачем та відповідачем, тому не може надати фінансові та бухгалтерські документи щодо спірного перевезення.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 13.02.2007 сторонами надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

24.03.2006 відповідачем передана у формі факсограми, а позивачем прийнята заявка на перевезення автомобільним транспортом вантажу за маршрутом: Італія – Київ.

В заявці сторонами погоджена сума фрахту – 2 750 євро по курсу НБУ.

Згідно із CMR № 0109468 замовлене міжнародне перевезення здійснено, вантаж 31.03.2006 одержано одержувачем, яким є відповідач, про що свідчить відмітка у гр.24 CMR № 0109468.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування,  сплатити належну плату експедитору.

Позивачем надіслано відповідачу 26.05.2006 кур'єрською поштою рахунок-фактуру № 160303021 від 03.04.2006 на оплату послуг, наданих відповідно до заявки від 24.03.2006, всього на суму 17 042, 66 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати наданих послуг відсутні.

Із висновками суду першої інстанції немає підстав погодитись, зважаючи на таке.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок експедитора безпосередньо самому здійснювати міжнародне перевезення вантажу. Як вбачається із даних відповідних граф CMR № 0109468, перевізником вантажу зазначено Приватне підприємство Фірма "Сатурн", яка і є стороною за договором міжнародного перевезення відповідно до зазначеної накладної, тому відсутність у позивача ліцензії на міжнародні перевезення не впливає на здійснення зазначеного перевезення.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,  а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається зі змісту заявки від 24.03.2006 позивачем та відповідачем погоджено всі умови, необхідні для здійснення транспортного експедирування автомобільного перевезення; позивачем виконано взяте за заявкою від 24.03.2006 зобов'язання, про що свідчить, як вже зазначалось, видача вантажу відповідачу за міжнародною вантажно-транспортною накладною.

Доводи відповідача не підтверджені матеріалами справи, адже дані заявки від 24.03.2006 про вантажовідправника, вантажоодержувача, автомобіль, яким здійснено перевезення,  відповідають даним CMR № 0109468; та обставина, що перевізником вантажу є не позивач, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити плату позивачу за надані транспортно-експедиторські послуги з міжнародного перевезення; та обставина, що у заявці від 24.03.2006 зазначена вага вантажу 20, 4 т, а у CMR – 19, 819 т не впливає на доведеність позивачем матеріалами справи факту надання відповідачу послуг із транспортного експедирування, адже у заявці кількість вантажу вказана самим відповідачем, а у CMR – відправником, відповідальність якого перед відповідачем щодо кількості поставленої продукції передбачена окремою угодою.

Твердження відповідача про те, що ним одержано вантаж за CMR № 0109468 не за договором транспортного експедирування, яким є погоджена сторонами та виконана заявка від 24.03.2006, не підтверджена матеріалами справи, враховуючи таке.

Хоча в CMR № 0109468 і зазначено перевізником Приватне підприємство Фірма "Сатурн", як зазначено останнім у листі від 21.02.2007 за № 28/07, фактично перевезення здійснено Суб'єктом підприємницької діяльності Яковлєвим К.М., із яким приватним підприємством укладено договори оренди.

Як вбачається із договорів оренди автотранспортного засобу від 03.01.2006 № 11, від 01.01.2006 № 11/1 третьою особою передано Суб'єкту підприємницької діяльності Яковлєву К.М. строком, відповідно з 03.01.2006 по 31.12.2006, та з 01.01.2006 по 31.12.2006, автомобіль, державний номер 37687 ОВ та напівпричіп, державний номер 22135 ОА. Зазначені дані щодо автомобіля та напівпричепа відповідають даним заявки від 24.03.2006 та CMR № 0109468, у заявці також зазначено про те, що перевезення здійснюється Яковлєвим К.М.

Згідно із наданими позивачем документами, договором № 093/06 від 24.03.2006,  заявкою від 24.03.2006, позивачем, одержану від відповідача заявку, передано на виконання Закритому акціонерному товариству "Югтрансавто" та Суб'єкту підприємницької діяльності Севергінову В.В., останнім прийнята заявка та передана на виконання Суб'єкту підприємницької діяльності Яковлєву К.Н., із яким укладено договір № 0111 від 01.11.2005.

Відповідач на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 13.02.2007 не надав документів, підтверджуючих здійснення оплати за перевезення.

Позивачем надані документи відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 13.02.2007, винесеної відповідно до норм ст.99 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі № 24/537 скасувати повністю.

3.          Позов задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр Рітрама-Україна" (04050, м.Київ, вул.Пимоненка, 13-Ж, корп.2, № р/р 2600700003541 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983, ЄДРПОУ 33886456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел" (01103, м.Київ, вул.Підвисоцького/Драгоманова, 10/10, к.60-61, поштова адреса: 02068, м.Київ, а/с 025, р/р № 26007088960098 в АКБ "УкрСибБанк", Київське регіональне управління, МФО 300733, ЄДРПОУ 33597373) 17 042 грн. 66 коп. основного боргу, 170 грн. 43 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 85 грн.22 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Справу № 24/537 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.