Постанова

від 12.06.2007 по справі 24/537

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/537

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 червня 2007 р.                                                                                   № 24/537  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача Шиманська Н.В. –довіреність від 02.01.2007 р.

третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс –центр Рітрама –Україна”

на постанову від 13.03.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 24/537 господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Інтернешенел”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс –центр Рітрама –Україна”

третя особаПриватне підприємство Фірма “Сатурн”

простягнення 17042,66 грн.

В С Т А Н О В И В :

          ТОВ “Рейл Інтернешенел” звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” заборгованості у сумі 17042,66 грн., за надані йому послуги з організації перевезення вантажу згідно заявки на перевезення автомобільним транспортом від 24.03.2006 р., посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 929 Цивільного кодексу України та статті 147, 173, 174, 175, 216, 218 Господарського кодексу України.    

          У відзиві на позовну заяву ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, посилаючись на те, що відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, статей 929, 930 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України “Про транспортно –експедиторську діяльність”, послуги з організації перевезення надаються на підставі договору транспортного експедирування, який має бути укладений у письмовій формі. Проте, до позовної заяви не надано доказів укладення такого договору та не додано доказів, що підтверджують факт надання позивачем послуг з організації перевезення вантажу відповідачу згідно заявки.

          В порушення приписів чинного законодавства у ТОВ “Рейл Інтернешенел” станом на 24.03.2006 р. не було ліцензії на надання послуг з перевезення вантажу, а отже не було право вчиняти даний правочин.

          Крім того, відповідач зазначав, що відповідно до міжнародної автомобільної накладної СMR А№0109468, на яку посилається як на підтвердження надання послуг з перевезення вантажу позивач, перевезення вантажу та його видача була здійснена ПП Фірмою “Сатурн”, а тому, ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” заперечило отримання від позивача послуг з перевезення вантажу згідно заявки на перевезення автомобільним транспортом від 24.03.2006 р.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р. (суддя Смілянець В.В.) в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав суду ліцензію на надання послуг з перевезення вантажу, а отже не мав права вчиняти даний правочин;  позивачем до позовної заяви не було додано доказів, що підтверджують укладення між ТОВ “Рейл Інтернешенел”  та ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” договору транспортного експедирування та не додано доказів, що підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення вантажу згідно із заявкою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ “Рейл Інтернешенел” на рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р. до розгляду та порушено провадження.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП Фірму “Сатурн”.   

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.3007 р. рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р. скасовано, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” на користь ТОВ “Рейл Інтернешенел” 17042,66 грн. заборгованості.   

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов'язок експедитора безпосередньо самому здійснювати міжнародне перевезення вантажу. Із даних відповідних граф CMR № 0109468, перевізником вантажу зазначено ПП Фірма "Сатурн", яка і є стороною за договором міжнародного перевезення відповідно до зазначеної накладної, тому відсутність у позивача ліцензії на міжнародні перевезення не впливає на здійснення зазначеного перевезення.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що хоча в накладній CMR № 0109468 і зазначено, що перевізником є  ПП Фірма "Сатурн", фактично перевезення здійснено СПД Яковлєвим К.М., із яким приватним підприємством укладено договори оренди автотранспортного засобу, згідно яких СПД Яковлєву К.М. передано автомобіль, дані якого відповідають даним, зазначеним у заявці від 24.03.2006 р., а також зазначено, що перевезення здійснюється Яковлєвим К.М.

Згідно із наданими позивачем документами, договором № 093/06 від 24.03.2006,  заявкою від 24.03.2006, ТОВ “Рейл Інтернешенел”, одержану від відповідача заявку, передано на виконання ЗАТ "Югтрансавто" та СПД Севергінову В.В., яким прийнята заявка та передана на виконання СПД Яковлєву К.Н., із яким укладено договір № 0111 від 01.11.2005 р.

ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” документів на підтвердження оплати за перевезення не надано.

          ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 189, 316, 189 Господарського кодексу України, статей 929, 930 Цивільного кодексу України та статей 9, 11 Закону України “Про транспортно –експедиторську діяльність”.

          Скаржник зазначив, що задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог шляхом визнання заявки на перевезення договором транспортного експедирування і прийняття рішення про стягнення з відповідача оплати вартості експедиційних послуг з урахуванням понесених позивачем витрат, призвело до невірного застосування норм матеріального права, що регулюють відносини транспортного експедирування, доданих правовідносин. Фактично прийняте апеляційною інстанцією рішення створило можливість позивачу безпідставно отримати вартість послуг у подвійному розмірі: як оплату експедиторських послуг та як відшкодування понесених витрат.

          Крім того, на думку скаржника, Київським апеляційним господарським судом були помилково застосовані до даних правовідносин норми закону про договір транспортної експедиції, в тому числі частини 2 статті 12 Закону України “Про транспортно –експедиторську діяльність”, згідно якої клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 24.03.2006 р. ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” передана у формі факсограми, а ТОВ “Рейл Інтернешенел” прийнята заявка на перевезення автомобільним транспортом вантажу за маршрутом: Італія –Київ, за умовами якої вантажоотримувачем та платником визначено ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна”,  сума фрахту, погоджена сторонами складає 2 750 євро по курсу НБУ (а.с. 4).

Згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А            № 0109468 замовлене міжнародне перевезення здійснено, вантаж 31.03.2006 р. одержано одержувачем - ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна”, про що свідчить відмітка у гр.24 CMR А№ 0109468.

ТОВ “Рейл Інтернешенел” 26.05.2006 р. надіслано ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” кур'єрською поштою рахунок-фактуру № 160303021           від 03.04.2006 р. на оплату послуг, наданих відповідно до заявки від 24.03.2006, всього на суму 17 042, 66 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати наданих послуг відсутні.

Під час здійснення апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту заявки від 24.03.2006 позивачем та відповідачем погоджено всі умови, необхідні для здійснення транспортного експедирування автомобільного перевезення.

Позивачем виконано взяте за заявкою від 24.03.2006 зобов'язання, про що свідчить, видача вантажу відповідачу за міжнародною вантажно-транспортною накладною.

Розглядаючи даний спір Київський апеляційний господарський суд встановив, що за накладною CMR А№ 0109468 перевізником  є ПП Фірма "Сатурн", проте, фактично перевезення здійснено СПД Яковлєвим К.М., якому на підставі договорів оренди автотранспортного засобу № 11 від 03.01.2006 р. та № 11/1 від 01.01.2006 р. ПП Фірмою "Сатурн" було передано в тимчасове користування автомобіль марки MERCEDES-BENZ 2544 1997 року випуску, державний номер 37687 ОВ та напівпричіп марки КRONE AZW 18, 1997 року випуску, державний номер 22135 ОА. (а.с. 68, 71).

24.03.2006 р. між позивачем - ТОВ “Рейл Інтернешенел” (Експедитор) та СПД Севергіновим В.В. (Перевізник) було укладено договір № 093/06, який регулює порядок та взаємовідносини Перевізника та Експедитора, які пов'язані із здійсненням перевезень експертно-імпортних і транзитних вантажів Експедитора автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання Експедитору інших послуг, узгоджених в Заявках до даного договору (а.с. 77-80).

24.03.2006 між позивачем, СПД Севергіновим В.В. та ЗАТ “Югтрансавто” оформлено заявку на виконання перевезення вантажу на підставі заявки ТОВ “Сервіс –центр Рітма –Україна” від 24.03.2006 р. за маршрутом Італія –Київ (а.с.81).

На підставі договору № 0111 від 01.11.2005 р., укладеного між СПД Севергіновим В.В. (Замовник) та СПД Яковлєвим К.М. (Виконавець) останньому на виконання була передана заявка на перевезення вантажу за маршрутом Італія –Київ.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов'язок експедитора безпосередньо самому здійснювати міжнародне перевезення вантажу. Із даних відповідних граф CMR А№ 0109468, перевізником вантажу зазначено ПП Фірма "Сатурн", яка і є стороною за договором міжнародного перевезення відповідно до зазначеної накладної, тому відсутність у позивача ліцензії на міжнародні перевезення не впливає на здійснення зазначеного перевезення.

Дані заявки від 24.03.2006 про вантажовідправника, вантажоодержувача, автомобіль, яким здійснено перевезення,  відповідають даним CMR А№ 0109468.

Обставина, що перевізником вантажу є не позивач, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити плату позивачу за надані транспортно-експедиторські послуги з міжнародного перевезення.

Обставина, що у заявці від 24.03.2006 зазначена вага вантажу 20, 4 т, а у CMR –19, 819 т не впливає на доведеність позивачем матеріалами справи факту надання відповідачу послуг із транспортного експедирування, адже у заявці кількість вантажу вказана самим відповідачем, а у CMR –відправником, відповідальність якого перед відповідачем щодо кількості поставленої продукції передбачена окремою угодою.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 207 цього кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.      

За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт надання послуг ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” з перевезення вантажу був встановлений судом під час розгляду справи, а також підтверджується заявкою від 24.03.2006 та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№ 0109468 з відміткою про отримання вантажу відповідачем.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.   

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі № 24/537 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Сервіс –центр Рітрама –Україна” без задоволення.

Головуючий                                                                       Т. Дроботова

Судді                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач