Постанова

від 24.04.2007 по справі 31/558

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/558

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.04.2007                                                                                           № 31/558

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - Овчаренко О.А. – представник, дов. № 11 від 26.01.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2007

 у справі № 31/558 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "СканТек"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД"

 про                                                  стягнення 6266,43 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 03.04.2007 розгляд справи відкладено на 24.04.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2007 у справі №31/558 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 237,21 грн. основного боргу, 29,22 грн. річних, 420 грн. витрат на отримання довідки, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що оскільки вантаж за CMR № 599697 був прийнятий від вантажовідправника без пошкоджень, псування, про що свідчить відсутність відміток на документах, що супроводжували вантаж, а вантаж прибув на місце розвантаження із пошкодженням, про що свідчить акт про приймання матеріалів, то пошкодження виникло з вини перевізника; за платіжним дорученням № 1570 від 06.10.2006 позивач сплатив ТОВ "Істен юропіан саплай кампані" 6 237,21 грн. з призначенням платежу: відшкодування вартості пошкодженої продукції згідно із претензією № 106/09-06 від 01.09.2006; відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № 12/1/5, оскільки вимоги позивача в претензії № 1, пред'явленої в порядку регресу, залишив без відповіді та без реагування, і на день розгляду заборгованість відповідача обліковується у розмірі 6 237,21 грн.; нарахування позивачем 3% річних у розмірі 29,22 грн. судом задовольняється на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2007 у справі № 31/558 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача борг за надані йому транспортні послуги у сумі 4 797,50 грн. та витрати відповідача по справі у сумі 51 грн. сплаченого державного мита.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує про недоведення вини відповідача у настанні збитків, оскільки виходячи із умов п. 4.1.1 договору № 12/1/5 позивач повинен був надати перевізнику дані про необхідні умови та особливості перевезення, що виконується за його заявкою, однак у заявці позивача за № 8/06/06 крім вимоги надати автомобіль з тентовим вантажним відділенням (тент) будь-яких інших вимог щодо виду вантажного відділення позивачем не виставлялось; в акті № 50753544 від 28.06.2006 зазначено, що упаковка товару не пошкоджена, тент пошкоджень не має, не виявлені пошкодження пломб на вантажному відділенні, причини псування доставленого товару в цьому акті не зазначені; відповідно до письмових пояснень водія підмокання коробів з доставленим товаром сталося з причин появи конденсату з внутрішньої сторони упаковки паллет, оскільки вантаж завантажувався з холодного складу у спекотну пору року; в матеріалах справи відсутні докази та в оскаржуваному рішенні немає обґрунтування того, що випадіння конденсату на поверхні картонних коробок під поліетиленовою упаковкою паллет сталося внаслідок якихось дій чи бездіяльності відповідача.

Заявник посилається на вжиття всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання, адже ним надано під завантаження належний, справний транспортний засіб, перед його завантаженням напівпричіп був перевірений вантажовідправником і допущений до перевезення, тому перевізник є невинуватим відповідно до ст. 614 ЦК України.

На думку заявника, матеріали справи свідчать про те, що пошкодження (підмокання) вантажу виникло внаслідок завантаження непідготовленого до перевезення вантажу, тому відповідно до п. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) перевізник звільняється від відповідальності; згідно із нормами ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 30.07.2004 № 1955-4 сам позивач, виконуючи функцію експедитора, повинен був передбачити можливість випадання конденсату на охолодженому вантажі за спекотних погодних умов, однак позивач не повідомив відповідача про необхідність надання для перевезення цього виду вантажу термоізольованого вантажного відділення, тому збитки виникли з вини позивача.

Заявник посилається на необґрунтовану сплату позивачем суми претензії вантажовідправника, оскільки ця претензія не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заявник стверджує про порушення судом вимог ст.ст. 4-3, 77 ГПК України, оскільки за відсутності представника відповідача у судовому засіданні суд повинен був відкласти розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, однак цього не зробив, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості спростувати вимоги позивача та оспорити розмір позовних вимог.

На думку заявника, суд необґрунтовано збільшив суму позовних вимог позивача, оскільки частина цієї суми у розмірі 4 797,50 грн. вже утримана позивачем шляхом необґрунтованої відмови оплатити виставлений відповідачем рахунок за виконане перевезення.

До апеляційної скарги додана копія пояснювальної записки водія Зибцева С.Г., яка приймається судом, оскільки не була подана до суду першої інстанції через відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 61).

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 05.03.2007 у справі № 31/558 відповідачем надано письмове пояснення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує про те, що оскільки за збереження вантажу відповідає перевізник, то враховуючи п. 2 ст. 308  ГК України відповідальність за пошкодження вантажу необхідно покласти на відповідача; відповідач не довів відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, оскільки не зробив відмітку в CMR про пошкодження вантажу згідно із доповненням від 12.01.2005 та абз. 2 п. 10, п. 16 додатку № 1 доповнення від 12.01.2005 до договору № 12/1/5, тому тепер відповідає за схоронність вантажу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмового пояснення відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 19.12.2006 у справі № 31/558 розгляд справи відкладено на 10.01.2007. 10.01.2007 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання та необхідністю надання доказів, що мають істотне значення для розгляду спору по суті. Як вбачається із протоколу судового засідання від 10.01.2007 за відсутності представника відповідача суд визнав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та оголошено короткочасну перерву для прийняття рішення до 12.01.2007 о 10 год. 00 хв. Судом першої інстанції винесено ухвалу від 10.01.2007 у справі № 31/558 про оголошення короткочасної перерви до 12.01.2007 о 10 год. 00 хв. Однак, зазначена ухвала не має відмітки про надсилання її сторонам, як це передбачено Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75. Також в ухвалі від 10.01.2007 передбачено недостатньо часу для того, щоб, враховуючи пробіг поштового відправлення, через відділення зв'язку відповідач міг одержати ухвалу суду 11.01.2007 та мав можливість направити свого представника у засідання суду.

Отже рішення судом першої інстанції прийняте за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення витрат по відшкодуванню збитків за пошкодження продукції у сумі 6 237,21 грн., 3% річних у розмірі 29,22 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, обґрунтовуючи позовні вимоги нормами ст.ст. 526, 527, 549 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 60, 228 ГК України, п. 170 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, п. 6.2 договору № 12/1/5, невиконанням відповідачем п. 4.2.5 договору № 12/1/5, п.п. 1.1, 3.2 доповнення до договору.

Позивачем подано заяву від 04.01.2007 про збільшення позовних вимог у зв'язку із сплатою суми 420 грн. згідно із рахунком № 942 від 18.12.2006 за отримання довідки Українського гідрометеорологічного центру про температурні та погодні умови за маршрутом перевезення.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами укладено договір № 12/1/5 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 12.01.2005, пунктом 1.2 якого встановлено, що у межах даного договору відповідач, за договором перевізник, бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а позивач, за договором експедитор, - оплатити встановлену за перевезення плату.

Згідно з п. 2.3 договору № 12/1/5 на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору, у п. 3.1 договору сторонами погоджено перелік відомостей додаткової інформації у транспортному замовленні.

Також сторонами прийнято доповнення до договору № 12/1/5 для перевезення вантажів ТОВ "Проктер енд Гембл" від 12.01.2005, у складі якого є додатки №№ 1, 2.

08.06.2006 позивачем передана, а відповідачем прийнята до виконання заявка № 8/06/06 на перевезення вантажу за маршрутом: Україна, Київ – Бориспіль – РФ, Москва - Новомосковськ.

Відповідачем здійснено перевезення вантажу згідно із CMR № 599697.

Згідно із відміткою у гр. 24 CMR № 599697 при прийманні вантажу виявлено брак.

Відповідно до акту № 50753544 про приймання матеріалів від 28.06.2006, підписаного посадовими особами одержувача та водія, умови зберігання продукції на складі одержувача відповідали стандартним, вантаж прибув у автомобілі з непошкодженим тентом, за справним пломбуванням вантажу, на паллетах, плівкова упаковка паллет не пошкоджена, при вивантажені виявлено, що 112 коробок мокрі.

Вантажовідправником за CMR № 599697 – Товариством з обмеженою відповідальністю "Істен юропіан саплай кампані" пред'явлено позивачу претензію від 01.09.2006 за № 106/09-06 про відшкодування вартості пошкоджених 112 коробів продукції, виявлених при прийманні у одержувача вантажу, в сумі 6 237,21 грн. За платіжним дорученням № 1570 від 06.10.2006 позивачем перераховано заявнику претензії зазначену суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено перевезення вантажу відповідно до умов договору № 12/1/5 з доповненнями та заявки № 8/06/06.

Оскільки перевезення за CMR № 599697 здійснено у червні 2006 р., а Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V набрав чинності з 29.08.2006, то немає підстав застосовувати положення Конвенції до правовідносин, що виникла між позивачем та відповідачем внаслідок виконання договору перевезення за цією міжнародною товарно-транспортною накладною.

Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною першою ст. 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження  сталися не з його вини.

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття  до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до п. 139 Статуту автомобільного транспорту Української РСР автотранспортні підприємства або організації несуть матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їх вини.

Оскільки, як засвідчено даними акту № 50753544 про приймання матеріалів від 28.06.2006, вантаж відповідачем доставлено до вантажоодержувача у справному перевізному засобі, за справними пломбами, у непошкодженій упаковці, то немає вини перевізника у тому, що 112 коробок вантажу виявилися мокрими.

У зв'язку з тим, що підмокання вантажу сталося не з вини перевізника, останній підлягає звільненню від відповідальності за псування вантажу, спричинене підмоканням, на підставі норм ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, п. 139 Статуту автомобільного транспорту Української РСР.

Із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вантаж був прийнятий від відправника без пошкоджень, псування, а прибув на місце розвантаження із пошкодженням, то пошкодження виникло з вини перевізника, немає підстав погодитись, як із таким, що зроблене без всебічного, повного і об'єктивного розгляду  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 42 ГПК України.

Доводи позивача щодо підстав для покладення відповідальності на відповідача не відповідають законодавству та матеріалам справи, враховуючи викладене та такі обставини.

Згідно із п. 3.1 договору № 12/1/5 позивач інформує відповідача про бажаний тип рухомого складу.

Із опису стану вантажу, тари та упаковки в акті № 50753544 не вбачається порушень відповідачем вимог щодо перевізного засобу, що були зазначені позивачем у заявці № 8/06/06.

У акті № 50753544 не вказано про причину підмокання коробок вантажу, а у письмовому поясненні водій зазначає причиною підмокання коробок появу конденсату через завантаження відправником вантажу із холодного приміщення у спекотну погоду в герметичній упаковці та про наявність підмокання лише на стиках паллетів між собою.

Згідно із ч. 3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Отже, зважаючи на стан вантажу, рівень температур пори року, за якої здійснюється перевезення, властивості вантажу, вантажовідправник зобов'язаний був вжити заходів щодо забезпечення належного стану вантажу в процесі транспортування, в тому числі шляхом урівняння температур вантажу та навколишнього середовища або замовленням перевізного засобу із потрібним температурним режимом.

У заявці № 8/06/06 немає умови про рівень температурного режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як було вже зазначено, акт № 50753544 свідчить про здійснення належного перевезення та відсутності проникнення вологи із зовнішнього середовища до коробів.

Оскільки поява конденсату мала місце не у момент завантаження вантажу у перевізний засіб, посилання позивача на невиконання водієм вимоги доповнення до договору № 12/1/5 та додатку № 1 щодо зазначення про пошкодження вантажу безпідставне, а при виявленні підмокання вантажу у одержувача складено акт № 50753544, який підписано водієм та посадовими особами одержувача, у гр. 24 CMR № 599697 зроблено відмітку про виявлення браку.

Якщо зважити на тлумачення терміну: "нездоланна сила", наведеному у п. 1.1 доповнення до договору № 12/1/5, та те, що проявлення властивостей конденсату в процесі транспортування, враховуючи вищенаведені обставини, був невідворотним, то підмокання вантажу сталося саме внаслідок нездоланної сили у розумінні п. 1.1 доповнення.

Оскільки матеріалами справи не підтверджена вина відповідача у порушенні ним умов договору, що є підставою для обов'язку відшкодувати збитки згідно із ст. 224 ГК України, то немає підстав  для задоволення вимог про стягнення цих збитків також і у порядку регресу, передбаченому статтею 228 ГК України та витрат за отримання довідки гідрометеорологічного центру. Якщо позивач задовольнив вимоги вантажовідправника без врахування всіх обставин виконання замовленого перевезення, то здійснив це на власний розсуд, за що немає підстав покласти відповідальність на перевізника.

Слід зазначити, що положеннями п. 170 Статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачені права вантажовідправників та вантажоодержувачів, до яких позивач не належить.

Вимоги в апеляційній скарзі про стягнення з позивача боргу за надані транспортні послуги у сумі 4 797,50 грн. задоволенню не підлягають, оскільки нормами ГПК України не надано право стороні у процесі перегляду судових рішень в апеляційному порядку пред'являти позовні вимоги.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню; позовні вимоги не відповідають нормам законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи, тому підстави для їх задоволення відсутні; апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2007 у справі № 31/558 скасувати повністю.

2.          У позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 72; р/р № 26003301000001 в Солом'янській філії АКБ "Мрія" м. Києва; код ЄДРПОУ 31404861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (04053, м. Київ, вул. Туполєва, 17; р/р № 26009163891001 в КРУ КБ "Приватбанк" м. Києва, МФО 321842; код ЄДРПОУ 21469899) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу № 31/558 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.