Ухвала

від 26.09.2012 по справі 7/5005/12392/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 вересня 2012 р. № 7/5005/12392/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шевчук С.Р. суддів :Владимиренко С.В. Демидової А.М. Козир Т.П. Плюшка І.А.

розглянувши заяву Дніпропетровської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі№ 7/5005/12392/2011 за позовомДніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізокванта" провнесення змін до пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.09.2003

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 у справі № 7/5005/12392/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2012, відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокванта" (далі -ТОВ "Ізокванта") про внесення змін до пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.09.2003.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі № 7/5005/12392/2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2012 та рішення Дніпропетровської області від 17.11.2011 залишено без змін.

Дніпропетровська міська рада звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі № 7/5005/12392/2011, у якій просить її скасувати повністю, прийняти нове рішення. Заява з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2012 у справі № 5005/3901/2011, від 20.03.2012 у справі № 5005/4591/2011, від 20.03.2012 у справі № 21/5005/11886/2011, від 20.06.2012 у справі № 39/5005/17090/2011, від 31.01.2012 у справі № 33/5005/7729/2011, від 15.09.2011 у справі № 5005/3625/2011, від 27.12.2011 у справі № 30/5005/9423/2011 мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень частини першої статті 15 та частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В постанові від 26.06.2012 у справі № 7/5005/12392/2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про внесення змін до договору про оренду земельної ділянки. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що умовами чинного пункту договору оренди земельної ділянки, про внесення змін до якого заявлений позов було узгоджено не лише розмір орендної плати, але і форму платежу, строк та порядк її внесення, в той час як у запропонованій прокурором редакції даного пункту вказані умови визначено не було, тобто решта істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", стосовно внесення орендної плати, залишилась поза регулюванням договору.

В постановах від 10.07.2012 у справі № 5005/3901/2011, від 20.03.2012 у справі № 5005/4591/2011, на які заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовів про зміну умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати, виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, згідно до яких умовами договору сторони погодили перегляд розміру земельного податку (на підставі розміру якого обраховується орендна плата) у разі законодавчої зміни відповідних ставок (що відбулося на підставі Закону України № 2756-VI від 02.12.2010) було внесено зміни до пункту другого статті 21 Закону України "Про оренду землі" стосовно розміру орендної плати за оренду земель державної та комунальної власності), і що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення такої згоди, спір вирішується у судовому порядку (що відповідає вимогам статті 30 Закону України "Про оренду землі").

У постановах від 20.03.2012 у справі № 21/5005/11886/2011, від 20.06.2012 у справі № 39/5005/17090/2011, від 31.01.2012 у справі № 33/5005/7729/2011, від 15.09.2011 у справі № 5005/3625/2011, від 27.12.2011 у справі № 30/5005/9423/2011, на які також посилається заявник, Вищий господарський суд України зазначив про обґрунтованість позовів про зміну договорів оренди земельних ділянок з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій тих обставин, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і оскільки укладений між сторонами договір передбачає можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції. Тобто постанова Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі № 7/5005/12392/2011 не свідчить про неоднаковість застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки при вирішенні спорів у цих справах враховувалися різні фактичні обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В зв'язку з цим відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Дніпропетровській міській раді у допуску справи № 7/5005/12392/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Шевчук СуддіС.Владимиренко А.Демидова Т.Козир І.Плюшко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)