Постанова

від 11.12.2008 по справі 29/162-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/162-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.12.2008р.м.Київ№ 29/162-А

За позовом          Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»

До                    Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Про                    визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя          Усатенко І.В.

Секретар судового засідання          Коваль І.А.

Представники:

Від позивача:          Беляневич В.Е. –представ. (дов. у справі);

                                Стельмащук А.В. –представ. (дов. у справі );

                                Лисенко К.С. –представ. (дов. у справі);

Від відповідача:          Ярмак М.М. –представ. (дов. у справі);

                                Фесюнов О.В. –представ. (дов у справі).

11.12.2008 о 12  год. 59   хв. в судовому засіданні, на підставі пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.12.2006 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0006672303/3 від 16.03.2007 та № 0001612308/3 від 16.03.2007.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам законодавства. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що чисті внески, одержувані від учасників системи АВТОПЛАН, не є поворотною фінансовою допомогою, а тому він з дотриманням вимог законодавства не включає до валового доходу суми чистих внесків.

Як зазначає позивач, чисті внески, які учасники системи АВТОПЛАН перераховують позивачу у складі повних внесків, не є платою позивачу за організацію діяльності АВТОПЛАНУ і підлягають обов'язковому перерахуванню виробникам та імпортерам в якості оплати вартості автомобілів, які за умовами системи АВТОПЛАН передаються учасникам системи. Окрім цього, позивач зазначає, що чисті внески не є його власністю і не призводять до збільшення його власного капіталу, а отже, не є його доходом, а тому відсутні передбачені законом підстави для включення сум чистих внесків до валових доходів позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 24.11.2008 року.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу на підставі Акту № 325/23-3/21691356 від 20.07.2006 про результати виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 до 31.12.2005, якою встановлено порушення пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 495 769,00 грн. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що перерахування учасниками системи АВТОПЛАН чистих внесків на розрахунковий рахунок позивача не є компенсацією вартості товару або послуг, а враховуючи, що всі угоди з фізичними (юридичними) особами укладаються підприємством на визначений термін (84 місяці), то в розрізі чинного законодавства такі кошти підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2007 року провадження у справі № 29/162-А було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 29/139-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 року було поновлено провадження у справі № 29/162-А.

У попередньому судовому засіданні 24.11.2008 року та у судовому засіданні 11.12.2008 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 29/162-А до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року та постанову Господарського суду міста Києва від 08.06.2007 року у справі № 29/139-А.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що розгляд справи № 29/162-А пов'язаний із розглядом справи № 29/139-А, а тому висновки Вищого адміністративного суду України у справі № 29/139-А матимуть значення для розгляду справи № 29/162-А.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України Суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, –до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 29/162-А, оскільки справа № 29/139-А вже вирішена і судове рішення у цій справі набрало законної сили, а, крім того, відповідач не надав доказів прийняття до провадження Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі № 29/139-А.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених в акті перевірки та запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006672303/0 від 27.07.2006, яким, з посиланням на порушення позивачем пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 993 877,00 грн., з яких 495 769,00 грн. – основний платіж, а 498 108,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

У ході процедури адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0006672303/0 від 27.07.2006 відповідач надіслав позивачу аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення № 0006672303/1 від 04.10.2006 та № 0006672303/2 від 29.12.2006, № 0006672303/3 від 16.03.2007 кожним з яких позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 993 877,00 грн., з яких 495 769,00 грн. –основний платіж, а 498 108,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Також у ході процедури адміністративного оскарження,  Рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.03.2008 № 2087/6/25-0515 збільшено розмір застосованої до позивача штрафної санкції з податку на прибуток  на 29 210,00 грн., у зв'язку з чим відповідач надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001612308/3 від 16.03.2007.

Як зазначається у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідач прийняв їх на підставі Акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 325/23-3/21691356 від 20.07.2006 за результатами виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 до 31.12.2005.

В акті перевірки  (п. 3.1.1.) відповідач зазначає, що перерахування Учасниками системи коштів під назвою «Чистий внесок»на розрахунковий рахунок підприємства не є компенсацією вартості товару або послуг. Оскільки, як зазначається в акті перевірки, всі угоди з фізичними особами (юридичними) укладаються підприємством на визначений термін (84 місяці), то в розрізі чинного законодавства такі кошти підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі цього, відповідач дійшов висновку, що позивач, не оподатковуючи суми чистих внесків податком на прибуток, порушив вимоги пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 495 769,00 грн., в тому числі на суму 398 402,00 грн. –у 2004 році та на суму 97 367,00 грн. –у 2005 році.

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, у період з 01.07.2004 року до 31.12.2005 року позивач не включив до валового доходу суми одержаних від учасників системи АВТОПЛАН чистих внесків у розмірі 185 298 414,0 грн., а до складу валових доходів –суми чистих внесків, які перераховані постачальникам автомобілів та повернуті учасникам, а також нараховані штрафи, у розмірі 183 315 340,0 грн., що призвело до заниження оподатковуваного прибутку на загальну суму 1 983 074,0 грн. та, відповідно, до заниження податку на прибуток на загальну суму 495 769,0 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на наступне:

Як свідчать матеріали справи, ЗАТ «АІСЕ України»(далі також «Фірма») надає послуги з організації системи АВТОПЛАН, спрямовані на придбання автомобілів учасниками системи шляхом щомісячної оплати частини вартості автомобіля з таким розрахунком, що кожного місяця за рахунок внесків однієї групи учасників придбається автомобіль, який передається одному з учасників, і так кожного місяця, до того часу, поки кожен учасник групи одержить автомобіль.

Позивач надає послуги учасникам системи АВТОПЛАН на підставі угоди, умови якої є однаковими для всіх учасників.

Відповідно до ст. 1 типової угоди, яку позивач укладає з кожним із учасників системи АВТОПЛАН, предметом Угоди є надання Учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в Додатку № 1 до Угоди, через систему АВТОПЛАН, організовану Фірмою.

Перелік послуг, які позивач надає учасникам системи АВТОПЛАН, визначено у ст. 2 угоди, відповідно до якої Фірма зобов'язується надавати Учаснику системи наступні послуги: формування груп Учасників; організацію і проведення Асигнаційних актів щодо надання Права на отримання автомобіля; організацію та створення умов для придбання автомобілів Учасниками системи; здійснення оплати Автомобіля, зазначеного в Додатку № 1 до цієї Угоди, та забезпечення отримання Автомобіля Учасником згідно з Правилами діяльності АВТОПЛАНу; приймання та перерахування страхових платежів; інші послуги, зазначені в правилах діяльності АВТОПЛАНу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 типової угоди у відповідності до інших положень цієї Угоди, діяльності АВТОПЛАНу (Додаток № 2) та інших додатків до цієї Угоди Учасник системи зобов'язується одноразово сплатити вступний внесок в розмірі передбаченого у Додатку № 1 до цієї Угоди відсотку від Ціни автомобіля, який підлягає сплаті під час підписання угоди, та Плату за Право на отримання Автомобіля для покриття витрат Фірми, пов'язаних з передачею Автомобіля Учаснику, в розмірі передбаченого у Додатку № 1 до цієї Угоди відсотка від Ціни автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 типової угоди Учасник системи зобов'язується щомісячно сплачувати Повні внески, включаючи:

–          Чисті внески –частина Повного внеску, за рахунок якого Фірма здійснює оплату Ціни автомобіля, розмір якої визначається шляхом ділення Ціни автомобіля на кількість внесків, зазначену у Графіку внесків;

–          Адміністративні витрати –плата за послуги Фірми з організації діяльності АВТОПЛАНу;

–          Страхові внески –щомісячна плата за договором по страхуванню життя Учасника системи, розмір якої складає зазначений у Додатку № 1 відсоток від Ціни автомобіля, а також платежі щодо страхування Автомобіля, які здійснюються після отримання Автомобіля Учасником.

Як зазначається в акті перевірки, суми вступного внеску, платежів у вигляді адміністративних витрат та плати за Право на отримання автомобіля підприємством оподатковувались відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року поворотна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За визначенням Закону поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, надана у безоплатне користування на певний строк, після закінчення якого ця сума підлягає поверненню.

Згідно з правилами діяльності АВТОПЛАНу чисті внески, які учасники системи АВТОПЛАН перераховують позивачу у складі повних внесків підлягають обов'язковому перерахуванню виробникам та імпортерам автомобілів як плата за автомобілі, які передаються учасникам системи.

Позивач не користується чистими внесками особисто, а передає їх виробнику або імпортеру автомобілів в якості оплати вартості автомобілів, які передаються учасникам системи АВТОПЛАН. Умови угод, які позивач укладає з учасниками системи АВТОПЛАН, не передбачають ані повернення чистих внесків учасникам після закінчення строку дії угод, ані сплату позивачем плати учасникам у зв'язку з отриманням таких внесків.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 та ст. 14 Правил діяльності АВТОПЛАНу, що є додатком № 2 до типової угоди, позивач повертає учаснику системи АВТОПЛАН чисті внески лише у випадку дострокового розірвання угоди учасником. Право на розірвання угоди у будь-який момент без пояснення причини має лише той учасник системи АВТОПЛАН, який не одержав автомобіль.

За Правилами діяльності АВТОПЛАНу повернення учаснику системи АВТОПЛАН чистих внесків є наслідком розірвання угоди, а не умовою отримання від учасника таких внесків.

Таким чином, оскільки позивач отримує від учасників системи АВТОПЛАН чисті внески для їх перерахування виробникам або імпортерам автомобілів в якості плати за автомобілі, що передаються учасникам, позивач не користується чистими внесками і не має обов'язку повернути чисті внески після закінчення строку дії угод, крім випадків дострокового розірвання угоди учасником, який ще не отримав автомобіль, такі чисті внески не є поворотною фінансовою допомогою за визначенням пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року.

У період з 01.07.2004 року до 31.12.2005 року позивач на підставі угод, укладених з учасниками системи АВТОПЛАН, отримував від учасників чисті внески, які відповідно до Правил діяльності АВТОПЛАНу перерахував виробникам автомобілів, з якими у позивача були укладені договори, як плату за автомобілі, що передавалися учасникам.

Обставини здійснення цих операцій були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 29/139-А, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року і відповідно до ст. 254 КАС України набрало законної сили.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.06.2007 року у справі № 29/139-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року, податкові повідомлення-рішення № 0006672303/0 від 27.07.2006, № 0006672303/1 від 04.10.2006 та № 0006672303/2 від 29.12.2006, прийняті на підставі  Акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 325/23-3/21691356 від 20.07.2006,  визнано недійсними.

Судовими рішеннями по справі № 29/139-А встановлено, що позивач, не оподатковуючи суми чистих внесків податком на прибуток, не порушив вимоги п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.1, абз. 3, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не занизив податок на прибуток на суму 495769,00 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 29/139-А обставини здійснення позивачем операцій, у зв'язку із виявленням порушень у яких відповідач надіслав позивачу оскаржуваній у цій справі податкові повідомлення-рішення 0006672303/3 від 16.03.2007 та 0001612308/3 від 16.03.2007, не доказуються при розгляд цієї справи, в якій беруть участь ті самі особи.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року немає визначення термінів «доходи»або «дохід». Згідно з п. 1.43 ст. 1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року дохід –сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, доходи –збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Таким чином, доходами для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є лише ті кошти, які платник податку одержує у власність чи на свою користь, і які призводять до зростання його капіталу.

Чисті внески учасників системи АВТОПЛАН, одержувані позивачем на підставі укладених з учасниками угод, не є власністю позивача, не призводять до зростання його власного капіталу і використовуються виключно для оплати автомобілів, що передаються учасникам.

Отже, за визначенням законів про оподаткування такі чисті внески не є доходами позивача, а тому у позивача відсутні правові підстави для їх включення до валових доходів.

Позивач залучає чисті внески від учасників системи АВТОПЛАН у зв'язку із організацією придбання автомобілів для учасників на підставі угоди, що не передбачає передачі права власності на таке майно від позивача до учасників.

Відповідно до абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Типова угода про надання учаснику системи послуг не передбачає передачі права власності на автомобілі від позивача до учасників. Тому чисті внески, які позивач залучає від учасників системи АВТОПЛАН у зв'язку із залученням автомобілів не повинні включатися до валових доходів позивача і оподатковуватися податком на прибуток підприємств.

Відповідач погодився з тим, що у період з 01.07.2004 року до 31.12.2005 року позивач правомірно включав до валового доходу та оподатковував податком на прибуток підприємств сплачувані разом з чистими внесками адміністративні витрати, які є платою за надані позивачем послуги з організації діяльності АВТОПЛАНу, про що зазначається в акті перевірки.

Таким чином, позивач, не оподатковуючи суми чистих внесків податком на прибуток, не порушив вимоги пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і, відповідно, не занизив податок на прибуток на суму 495 769,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Чисті внески, які позивач одержує від учасників системи АВТОПЛАН, не є поворотною фінансовою допомогою і не є доходами позивача, а тому відповідач безпідставно відніс їх до валових доходів.

Відповідач, визначивши позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та надіславши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч вимогам законодавства, а тому ці податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

У ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи вимоги вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне присудити до повернення з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0006672303/3 від 16.03.2007.

Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001612308/3 від 16.03.2007.

Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх; ЄДРПОУ 21691356; р/р 26005003028300 в АБ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539) судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                          І.В. Усатенко

Дата підписання 16.12.2008