Рішення

від 04.10.2012 по справі 5010/862/2012-п-28/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. Справа № 5010/862/2012-П-28/62

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військового прокурора Чернівецького гарнізону

в інтересах держави - Міністерства оборони України

в особі Державного підприємства

"Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

Чернівецьке військове лісництво

Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат»

вул. Фрунзе, 2"а", м. Чернівці, 58022

вул. Чкалова, 17, м.Чернівці, Першотравневий район, 59000

вул.Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерго Експорт"

смт. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, 78665

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на суму 5162 грн. 80 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Довга О.Я. - юрисконсульт, (довіреність № 426 від 17.05.12)

Учасник судового засідання:Кітраль С.І. - помічник військового прокурора Івано-

Франківського гарнізону лейтенант юстиції,

( доручення вих.№ 32-3436 вих.11 від 24.10.11,

посвідчення №24 від 06.06.11)

від відповідача: представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України Військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат " Чернівецький військовий лісгосп Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат ", на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерго Експорт" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на суму 5437 грн. 20 коп.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України прокурор в позовній заяві № 2/1380 від 11.07.12 (вх.№ 1684/2012 від 18.07.12) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 236 від 19.07.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар (лісопродукцію), у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 5437 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.12, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи відкладено на 17.09.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.12 змінено назву позивача, відповідно до заяви (вх.№ 5881/2012 - свх від 11.09.12); продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 04.10.12.

04.10.12 прокурор в судовому засіданні подав заяву відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог (вх.№ 6502/2012-свх) та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 5162 грн. 80 коп. Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 6502/2012-свх від 04.10.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні подав довідку АА № 660294 станом на 25.09.12, відповідно до якої судом змінено назву позивача - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Чернівецьке військове лісництво Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат».

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 23.07.12 (вих. № 7979), від 07.08.12 (вих.№ 8586) та від 17.09.12 (вих.№ 10037), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 23.07.12 надіслана відповідачеві за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві: смт. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, 78665.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 04.10.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст.. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмово відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та прокурора, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 19.07.11 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 236 (а.с. 10,11).

Пунктом 1.1. Договору продавець зобов»язався відпустити за передоплату лісопродукцію (надалі товар) з нижнього складу лісгоспу покупцю в кількості і по ціні згідно погодженої специфікації, яка є невід»ємною частиною даного договору.

Умови поставки та порядок взаєморозрахунків визначені в розділі 2 Договору.

Пунктом 2.1. сторони погодили, що поставка здійснюється транспортом продавця.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача лісопродукцію. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та довіреностями (а.с. 31-42).

Крім того, відповідно до пункту 3.1 порядку обліку, відпуску та перевезення лісопродукції на території Чернівецької області затвердженого розпорядженням голови Чернівецької облдержадміністрації 13.02.02 №79-р, документом на відпуск лісопродукції є наказ встановленої форми (зразок №5).

Згідно наказу № 898 від 12.10.11 року, на підставі довіреності серія ААГ № 349107 від 12.10.11 (а.с. 41), представник ТзОВ «Біо Енерго Експорт» отримав заготовки хвойних порід в к-ті 9,56 м.куб. на суму 5437 грн. 20 коп. (а.с. 12).

Зазначені вище документи суд вважає належними доказами, що підтверджують передачу товару позивачем відповідачу.

Факт отримання відповідачем лісопродукції встановлений судом та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Пуктом 2.3. договору сторони погодили, що загальна суму договору складає 740000 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 58-60). Оплати залишку вартості товару в сумі 5162 грн. 80 коп. відповідачем не здійснено.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього. Оскільки інший строк оплати товару сторонами не обумовлений, то відповідач мав розрахуватися з позивачем після отримання товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.12 по справі № 5002-8/481-2011.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань стосовно оплати отриманої лісопродукції.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5162 грн. 80 коп. за отриману відповідачем лісопродукцію, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги документальні докази по справі, часткову сплату відповідачем заборгованості, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5162 грн. 80 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір, підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Чернівецьке військове лісництво Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерго Експорт" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на суму 5162 грн. 80 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерго Експорт" ( смт. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, 78665; код 37209505) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Чернівецьке військове лісництво Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат»( вул. Чкалова, 17, м. Чернівці, Першотравневий р-н, 59000; код 21417690) - заборгованість в сумі 5162(п»ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерго Експорт" ( смт. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, 78665; код 37209505) в доход бюджету - судовий збір в розмірі 1609(одна тисяча шістсот дев»ять)грн. 50 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"