Рішення

від 27.09.2012 по справі 5011-55/4250-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4250-2012 27.09.12

Господарський суд міста Києва колегіально у складі судді Ягічевої Н.І.(головуюча), судді Стасюк С.В., Бойко Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Гідромеханізація», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросіті-Інвест», м.Київ

за участю Третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-консалтинг», м.Київ

про: застосування правових наслідків недійсності правочину

за позовом Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-консалтинг», м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Гідромеханізація», м.Київ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросіті-Інвест», м.Київ

про: визнання права власності

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Рибальченко Л.В. (дов. №б/н від 20.08.2012р.);

від Відповідача -Подолін В.В. (дов. 05/04 від 10.02.2012р.);

від Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Баксаляр О.Я. (дов. №20/06-12-1 від 20.06.2012р.).

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Гідромеханізація», м.Київ (далі -Позивач) (у подальшому назву змінено на ПАТ «Гідромеханізація») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросіті-Інвест», м.Київ (далі -Відповідач) про застосування правових наслідків недійсності правочину, в тому числі зобов'язати сторони повернути все отримане за вказаним правочином.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на факт нікчемності Договору купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р. відповідно до ст .220 Цивільного кодексу України, а тому все отримане за цим правочином підлягає поверненню.

Крім того, Позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи об'єкта за Договором під назвою «Тимчасовий причал», що використовувався як частина об'єктів (споруд, будівель) виробничої бази, що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Московський, 32, з обов'язковим розглядом питань: визначення часу будівництва, чи належить причал до об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. порушено провадження у справі № 5011-55/4250-2012 розгляд справи призначено на 25.04.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4250-2012 від 25.04.2012р., на підставі ст. ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.05.2012р.

23.05.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов з додатками, яким останній заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 24.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 13.06.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. відкладено розгляд справи, залучено в якості Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Консалтинг».

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі судді Ягічева Н.І. (головуюча), судді Стасюк С.В., Баранов Д.О.

11.07.2012р. від третьої особи надійшли через канцелярію суду пояснення по суті спору, якими ТОВ «Дніпросіті-Інвест»заперечило проти позовних вимог, вказало, що 14.02.2011р. уклало з ТОВ «Дніпросіті-Інвест»договір купівлі-продажу №14/02 тимчасового причалу за адресою: м.Київ, проспект Московський, 32. Первісний продавець -ВАТ «Гідромеханізація»на підставі наявних у нього документів підтверджував, що товар не є нерухомим майном, у зв'язку з чим договір був укладений у простій письмовій формі.

У судовому засіданні 12.07.2012р. представник Позивача надав клопотання про витребування доказів, а саме уповноважити позивача як заінтересовану особу на одержання від НДІ «Підземспецбуд»належним чином завіреної копії Звіту про науково-дослідну роботу: «Обстеження та паспортизація технічного стану гідротехнічної споруди, що розташована за адресою м.Київ, просп. Московський, 32», яке було задоволено судом, розгляд справи відкладено на 01.08.2012р.

У зв'язку з перебуванням судді Баранов Д.О. у відпустці, розпорядженням Голови господарського суду м.Києва від 01.08.2012р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), судді Стасюк С.В., Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4250-2012 від 01.08.2012р., на підставі ст.ст. 38,77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.09.2012р.

09.08.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Консалтинг»надійшла позовна заява, відповідно до якої, просить прийняти поданий позов до спільного провадження у справі № 5011-55/4250-2012 та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-консалтинг»право власності на тимчасовий причал за адресою: м. Київ, проспект Московський, 32 (в районі затоки Волковата).

У зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді Васильченко Т.В. (головуюча), судді, Стасюк С.В., Бойко Р.В., для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4250-2012 від 09.08.2012р. прийнято позовну заяву Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-консалтинг» про визнання права власності.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Ягічевої Н.І., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.09.12р. справу було передано колегії суддів у складі: Ягічевої Н.І.(головуюча), Стасюк С.В., Бойко Р.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4250-2012 від 06.09.2012р., на підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження колегією суддів Ягічевої Н.І.(головуюча), Стасюк С.В., Бойко Р.В.

До початку судового засідання 05.09.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Позивача надійшли пояснення щодо самостійних позовних вимог Третьої особи.

До початку судового засідання 05.09.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 05.09.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Науково дослідного інституту підземного і спеціального будівництва надійшли письмові пояснення на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 06.09.2012р. представник Позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати письмові пояснення на позов Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Представник Відповідача не заперечував проти клопотань про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із неявкою представника Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та заявленими клопотаннями про відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва відклав розгляд справи на 27.09.2012р.

27.09.2012р. у судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, надав клопотання про залучення до матеріалів справи копію Технічного звіту «Обстеження та паспортизація технічного стану гідротехнічної споруди, що розташована за адресою м.Київ, пр.-т Московський, 32 та належить ТОВ «Еко-Консалтинг», Паспорт технічного стану гідротехнічної споруди та Заперечення на позов ТОВ «Еко-консалтинг», яким зазначив, що Договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р. між ВАТ «Гідромеханізація»та ТОВ «Дніпросіті-Інвест», на підставі якого ТОВ «Дніпросіті-Інвест»було передано Тимчасовий причал, також є неукладеним, недійсним та таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків. Отже, ТОВ «Дніпросіті-Інвест»не набув права власності за неукладеним, недійсним Договором купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р., а ТОВ «Еко-Консалтинг», в свою чергу, не набув права власності за неукладеним, недійсним Договором купівлі-продажу №14/02 від 14.02.2011р.

Крім того, Позивач надав клопотання, яким просить суд внести відповідні зміни в найменуванні та реквізитах Позивача, оскільки 06.09.2012р. рішенням Загальних зборів ВАТ «Гідромеханізація»було перейменовано на ПАТ «Гідромеханізація».

Згідно п. 1.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Вказане клопотання судом задоволено та враховано той факт, що Позивачем змінено найменування з Відкритого акціонерного товариства «Гідромеханізція» на Публічне акціонерне товариство «Гідромеханізація».

Представник Відповідача у судове засідання 27.09.2012р. з'явився, заперечив проти позовних вимог ПАТ «Гідромеханізація», підтримав вимоги Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору. Представник Третьої особи заперечив проти позовних вимог Позивача, підтримав власні позовні вимоги.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданнях пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2010 року між Позивачем та Відповідачем, було укладено договір купівлі-продажу №01/11 в простій письмовій формі (надалі-Договір). Згідно п.1.1 Договору Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити «Тимчасовий причал», інв. №034/2 (надалі-Товар). Тимчасовий причал використовувався як частина об'єктів (споруд, будівель) виробничої бази, що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Московський, 32.

Вартість товару, згідно п.3.1 Договору становить 95186,00 гривень.

01 листопада 2010 року за Актом прийому-передачі Причал, було передано у власність Відповідача.

Відповідно до пояснень Позивача, Причал має такі розміри: 10 м (ширина) х 46 м (довжина) х 3,5 м (висота над рівнем води). Територія Причалу заасфальтована. Конструктивно Причал виконано із гранітного буту та залізобетону. Фундаментом Причал пов'язаний із землею, що унеможливлює його переміщення без знищення даної споруди. Згідно ДБН В.2.4 - 3:2010 " Гідротехнічні споруди. Основні положення" Причал відноситься до гідротехнічних споруд підкласу наслідків (відповідальності) СС 2-2 (клас капітальності 3 за класифікацією СНиГІ 2.06.01 - 86).

Зазначене, на думку Позивача, є підтвердженням унеможливлення переміщення Причалу без його знецінення та зміни цільового призначення, тому відповідно до ст.ст. 181, 190,191 Цивільного кодексу України вважає вказаний причал нерухомим майном. На підтвердження останнього надає Звіт про науково-дослідну роботу: «Обстеження та паспортизація технічного стану гідротехнічної споруди, що розташована за адресою м. Київ, просп. Московський, 32...", виконаним НДІ Підземспецбуд у 2011 році.

Позивач стверджує, що Причал, який має всі ознаки об'єкта нерухомого майна , було продано, як об'єкт рухомого майна , що не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, вважає, що Договір є недійсним (нікчемним). Тому такий договір не створює правових наслідків для сторін цього правочину, а тому все отримане за цим правочином підлягає поверненню.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що укладаючи договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р. у простій письмовій формі сторони виходили з того, що фактично покупцем буде придбаний не причал як зареєстрована гідротехнічна споруда і відповідно об'єкт нерухомості, про що свідчить п. 4.1.1. договору, а певна сукупність рухомого майна (будівельні конструкції, матеріали), що колись використовувався як тимчасова нетитульна споруда, яка підлягає ліквідації або подальшому використанню в розібраному стані.

У договорі № 01/11 від 01.11.2010р. предмет купівлі-продажу був зазначений як «тимчасовий причал, інв. № 034/2», оскільки саме під такою назвою об'єкт обліковувався на балансі продавця. Враховуючи вищенаведене, відомості про розмір та кадастровий номер земельної ділянки не можуть бути істотними умовами договору купівлі продажу рухомого майна.

Відповідач зазначає, що станом на сьогоднішній день розрахунки між продавцем та покупцем за тимчасовий причал проведені повністю: сам тимчасовий причал відсутній на балансі Відповідача, оскільки 14.02.2011р. він був проданий іншому підприємству.

В розділі 1 «Предмет договору»договору купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р. зазначено, що тимчасовий причал використовується як частина об'єктів (споруд, будівель) виробничої бази, що знаходиться за адресою проспект Московський,32 в м. Києві.

За договором купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу від 2 червня 2008р. Відповідач придбав у Позивача нерухоме майно виробничо-адміністративного комплексу з усіма розташованими в ньому комунікаціями, за адресою м. Київ. пр. Московський,32. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., (реєстраційний № 3675). Таким чином, навіть якщо припустити, що тимчасовий причал є об'єктом нерухомості, то його відчуження у складі виробничо-адміністративного комплексу було нотаріально посвідчене.

Третя особа -ТОВ «Еко-консалтинг»звернулась до суду із самостійними вимогами щодо визнання права власності на підставі ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України посилаючись на те, що Позивач не визнає його права власності на тимчасовий причал.

Позиція Третьої особи обґрунтована наступним: право власності на тимчасовий причал виникло у Третьої особи на підставі правочину - договору купівлі-продажу від 14.02.2011р. № 14/02, за яким Третя особа придбала у Відповідача тимчасовий причал за адресою: м. Київ, проспект Московський, 32 (в районі затоки Волковата) за ціною 95490,00 грн. Тимчасовий причал належав продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 01/11 від 01.11.2010р., укладеного між Позивачем і Відповідачем, та акту прийому-передачі від 01.11.2010 р.

Враховуючи, що тимчасовий причал не є окремим об'єктом нерухомості, про що зазначено в п. 4.1.1. договору купівлі-продажу № 01/11 від 01.11.2010р. зазначені вище договори купівлі-продажу були укладені у простій письмовій формі.

Згідно п. 2.3. договору купівлі-продажу від 14.02.2011р. № 14/02 право власності на придбаний товар перейшло до Третьої особи з моменту підписання акту прийому-передачі від 14.02.2011 р.

Станом на сьогоднішній день Третя особа фактично володіє тимчасовим причалом і є його власником; таке володіння і таке право власності відповідно до положень 4.2 ст. 328 та ч. 3. ст. 397 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки інше не випливає із закону і не встановлено рішенням суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає вимоги Позивача та Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п.1. ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

До рухомих речей законодавство відносить речі , які можна вільно переміщувати у просторі (п.2 ст.181 Цивільного кодексу України).

Складаючи текст Договору №01/11 та акту прийому-передачі, сторони погодили предмет купівлі-продажу, зазначивши в тексті його назву та характеристики, які дозволяють ідентифікувати цей предмет саме як Тимчасовий причал.

Сторони за договорами погодили та передали саме Тимчасовий причал як окрему придатну до використання гідротехнічну споруду, а не сукупність рухомого майна (будівельних конструкцій, матеріалів), що підтверджується договором купівлі-продажу, актом прийому-передачі, в яких сторони зазначили найменування та характеристики майна.

Згідно ДБН В.2.4. - 3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення»причали відносяться до гідротегнічних споруд. Інші нормативні акти: Постанова Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" від 27.07.1998 N 1147; Наказ Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду "Про затвердження Правил безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства" від 24.01.2007 N 13; Закон України «Про транспорт»теж визначають належність причалів до гідротехнічних споруд.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Тимчасовий причал до моменту його передання TOB "Дніпросіті-Інвест"обліковувався на балансі ВАТ "Гідромеханізація".

За даними «Инвентарной карточки № 032 учета основных средств (для зданий и сооружений)»від 10.07.1976 р., Київського спеціалізованого управління № 636 тресту "Укргідромеханізація", правонаступником якого є ВАТ "Гідромеханізація" (ПАТ «Гідромеханізація») визначені (описані) конструктивні елементи та характеристики Тимчасового причалу як об'єкту обліку споруд, будівель: «причал из сборного железобетона. Железобетонный шпунт со стороны доки. Длина причальной стены 40 п.м. Откосы отсыпаны щебенем. Площадь причала 40 м * 30 м = 1200 кв.м.», дата введення Тимчасового причалу в експлуатацію - червень 1976 р.

НДІ «Підземспецбуд»у своєму листі від 03.09.2012 р. (копія надана до матеріалів справи) повідомив, що накладною від 28.11.2011 р. він передав TOB «Сім футів»(замовнику) всі примірники результатів роботи, виконаної НДІ «Підземспецбуд»(виконавцем) за договором №97 від 24.10.2011 р.: Звіт про науково-дослідну роботу «Обстеження та паспортизація технічного стану гідротехнічної споруди, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Московський, 32», паспорт технічного стану, технічний звіт водолазного обстеження.

Виходячи з переліку виготовлених результатів роботи, об'єкт дослідження, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Московський, 32 належить до гідротехнічної споруди.

Отже, Тимчасовий причал був створений, використовувався та обліковувався як причал, споруда, об'єкт, що містить всі необхідні ознаки нерухомого майна, його переміщення з земельної ділянки без знецінення та зміни призначення є неможливим, а тому у розумінні ст.181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном.

Згідно ч.1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Враховуючи, що за договором купівлі-продажу передавався Тимчасовий причал, гідроспоруда, нерухоме майно, сторони повинні були здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору.

Частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відтак Договір № 01/11 від 01.11.2010р. є нікчемним правочином, та таким, що не створив юридичних наслідків, прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є застосування правових наслідків недійсності правочину, в тому числі зобов'язати сторони Позивача і Відповідача повернути все отримане за вказаним правочином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як встановлено судом, майновий обіг за спірним договором, відносно якого можливо ставити питання про повернення у натурі у якості наслідку недійсності (нікчемності) договору, здійснювався лише з боку Позивача на користь Відповідача шляхом передачі майна за актом приймання-передачі, оскільки матеріалами справи не підтверджено перерахування Відповідачем Позивачу грошових коштів у розмірі 95186,00 грн., відповідно до п.3.1 Договору №01/11 від 01.11.2011р.

Відповідно до п.10. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач передав тимчасовий причал третій особі за Договором купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011 р., тобто майно не знаходиться у його власності, що унеможливлює застосування реституції шляхом зобов'язання Відповідача повернути майно передане за Договором №01/11 від 01.11.2011р.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування реституції в частині зобов'язання сторін повернути все отримане за договором.

При цьому роз'яснює Позивачу про можливість звернутися до фактичного володільця з віндикаційним позовом про витребування майна, переданого за договором №01/11 від 01.11.2011р.

Щодо позовних вимог третьої особи, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на той факт, що посилання TOB "Еко-Консалтинг" на правомірність володіння та набуття права власності на Тимчасовий причал не відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до позовної заяви TOB "Еко-Консалтинг" підставою набуття ним права власності на Тимчасовий причал вважає Договір купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011 р., укладений між TOB «Дніпросіті-Інвест»та TOB «Еко-Консалтинг».

Договір купівлі-продажу № 01/11 від 01.11.2010 р. між ВАТ «Гідромеханізація»та TOB «Дніпрсіті-Інвест», на підставі якого TOB «Дніпросіті-інвест»було передано Тимчасовий причал, є нікчемним та таким, що не породжує у сторін прав та обов'язків.

В свою чергу, Договір купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011 р. між TOB «Дніпросіті-Інвест»та TOB «Еко-Консалтинг»також не породжує у сторін прав та обов'язків, є нікчемним, оскільки його укладено в простій письмовій формі, що суперечить вимогам ст.657 ЦК України

Отже, TOB «Еко-Консалтинг», не набуло права власності за нікчемним правочином.

Крім того, відповідно до п.3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на Тимчасовий причал за TOB «Дніпросіті-інвест»не зареєстроване відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, TOB «Еко-Консалтинг»не є власником Тимчасового причалу, що виключає можливість задоволення позову про визнання права.

Суд відмовляє в клопотанні про призначення експертизи, оскільки не знайшов підстав для її призначення, відповідно до приписів ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Гідромеханізація»відмовити у повному обсязі.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-консалтинг»у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст судового рішення підписано 28.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя (головуюча) Н.І. Ягічева

Суддя Р.В. Бойко

Суддя С.В. Стасюк