Рішення

від 03.10.2012 по справі 5006/25/75/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/25/75/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України, про відшкодування збитків у сумі 2210,67 гривень, завданих Державному бюджету України, -

за участю представників сторін:

від позивача: Попова О.О. за довір.

від відповідача: Верніченко Л.В. за довір.

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України про стягнення збитків у сумі 2210,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини № 48771/06; платіжне доручення від 18.01.2010 року № 7154; рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року у справі № 2-1146-2004.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач по справі є належним, оскільки підставою звернення Прокоп'євої В.В. до Європейського суду з прав людини є саме невиконання відповідачем рішення суду. Зазначив, що у зв'язку із невиконанням основним боржником -відповідачем по цій справі рішення суду, в результаті виконання Україною зобов'язань у справі Європейського суду № 48771/06, Державі Україна було завдано збитків на суму 2210,67 грн., які сплачені платіжним дорученням від 18.01.2010 року № 7154.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що Прокоп'єва В.В. перебувала у трудових відносинах з філією Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська ГРП».

03 травня 2006 року філія ВАТ "Донбасгеологія" " Слов'янська ГРП" шляхом виділу набула статусу юридичної особи - Дочірнього підприємства. Відповідач вважає, що належним відповідачем по даній справі про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України за позовом Міністерства юстиції України повинно бути Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія», як самостійна юридична особа.

Третя особа -Державне казначейство України у судові засідання не прибула, заявою від 19.09.2012р. просила розглянути справу без участі її представника.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року у справі № 2-1146-2004 зобов'язано філіал ВАТ «Донбасгеологія» сплатити на користь Прокоп'євої В.В. заборгованість із заробітної плати у розмірі 3718,23 гривень (а.с. 10).

У зв'язку із тривалим невиконанням боржником вищевказаного рішення суду, Прокоп'єва В.В. звернулася за захистом своїх порушених прав до Європейського суду.

Рішенням Європейського суду від 30.07.2009 року у справі «Прокоп'єва проти України» за заявою № 48771/06, поданою Прокоп'євою В.В. (далі - заявниця), встановлено порушення норм Конвенції в частині тривалого виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року та зобов'язано Уряд України виплатити заявниці заборгованість за рішенням національного суду.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на особистий рахунок заявниці сплачено 2 210,67 грн. в якості погашення заборгованості за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року, що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2010 року № 7154.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну -щонайменшу шести років, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП «Донбасгеологія» про відшкодування збитків внаслідок виконання рішень Європейського суду, як до особи, яка порушила права Прокоп'євої В.В. по вищенаведеним спірним правовідносинам, завданих Державному бюджету України.

Так, у зв'язку з недотриманням філіалом ВАТ «Донбасгеологія» законодавства про працю Прокоп'єва В.В. була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року у справі № 2-1146-2004 зобов'язано філіал ВАТ «Донбасгеологія» сплатити на користь Прокоп'євої В.В. невиплачену заборгованість із заробітної плати.

На момент звернення заявниці зі скаргою до Європейського суду щодо тривалого виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2004 року присуджені їй кошти не були сплачені в повному обсязі, сума заборгованості складала 2 210,67 грн.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Набуття вищевказаним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області законної сили призвело до виникнення у філіалу ВАТ «Донбасгеологія», як боржника, за вищевказаним рішенням обов'язку із його виконання.

Обов'язок виконання рішення покладався саме на філіал ВАТ «Донбасгеологія» протягом усього строку існування заборгованості по сплаті коштів за вищевказаним рішенням суду.

Статтею 2 Цивільного кодексу України врегульовано, що держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання взятих Урядом України зобов'язань у справі № 48771/06 Європейського суду, державі заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 2210,67 гривень, у зв'язку з чим відповідно до ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, саме: відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

У вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом, відповідач - держава Україна зазнав витрат за наслідками порушених філіалом відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» прав Прокоп'євої В.В.

У зв'язку із наведеним, держава Україна зазнала ще й порушень норм Конвенції.

Відтак, сплачена Державою Україна загальна сума 2210,67 грн. за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.

За загальним правилом статті 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до статті 1192 цього Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З положень вказаних норм випливає, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що шкода заявниці була заподіяна протиправною поведінкою філії Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська ГРП», так, як заявниця перебувала з ним у трудових відносинах.

Згідно Протоколу загальних зборів акціонерів № 3 від 15 грудня 2005 року ВАТ "Донбасгеологія", та наказу ВАТ "Донбасгеологія" № 52-пр від 23.12.2005 р. було створене Дочірнє підприємство "Слов'янська геологорозвідувальна партія" ВАТ "Донбасгеологія" та була припинена діяльність філії "Слов'янська геологорозвідувальна партія" ВАТ "Донбасгеологія" шляхом реорганізації, а саме виділом.

Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено, що виділ є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення статей 106 та 107 Цивільного кодексу України.

У Статуті Дочірнього підприємства "Слов'янська геологорозвідувальна партія" затвердженого Протоколом загальних зборов акціонерів ВАТ "Донбасгеологія" № 3 від 15.12.2005 року передбачено, що підприємство ВАТ "Донбасгеологія" відповідно до розподільчого балансу, який є невід'ємною частиною цього Статуту, є правонастиупником цивільно-правових відносин, що склалися за період існування філії "Слов'янська геологорозвідувальна партія" ВАТ "Донбасгеологія" (пункт 1.3 Статуту).

Згідно розподільчого балансу станом на 21.04.2006 р., ДП "Слов'янська геологорозвідувальна партія" від ВАТ "Донбасгеологія" були передані необоротні активи, оборотні активи, статутний капітал, дострокові зобов'язання та поточні зобов'язання, у тому числі і зобов'язання щодо виплати заборгованості по заробітній платі.

03 травня 2006 року філія ВАТ "Донбасгеологія" " Слов'янська ГРП" шляхом виділу набула статусу юридичної особи - Дочірнього підприємства, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №728456.

Отже, Дочірнє підприємство ВАТ "Донбасгеологія" "Слов'янська геологорозвідувальна партія" (код ЄДРПОУ 34009252) є правонаступником ВАТ "Донбасгеологія" та як юридична особа відповідає по зобов'язанням філії "Слов'янська геологорозвідувальна партія" ВАТ "Донбасгеологія".

З огляду на вищевикладене суд вважає, що належним відповідачем по даній справі є Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія», як самостійна юридична особа.

Однак, Господарським судом Донецької області ухвалою від 13.11.2007 року за заявою Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія», була порушена справа про банкрутство Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.11.2011 року по справі №45/203б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія», ліквідувано юридичну особу Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія» (код ЄДРПОУ 34009252), що зареєстроване за адресою: 84182, Донецька область, м. Миколаївка, вул.. Михайла Коцюбинського, б. 1а.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, станом на 01.10.2012 року діяльність юридичної особи ДП ВАТ «Донбасгеологія» «Слов'янська геологорозвідувальна партія» припинена, що виключає можливість відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України залучити його до участі у вказаній справі як належного відповідача.

Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам позивач не надав суду належних доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги до ВАТ «Донбасгеологія».

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази, не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України, про відшкодування збитків у сумі 2210,67 гривень, завданих Державному бюджету України - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні липня 02 жовтня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2012року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.