cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-71/10149-2012 20.09.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсарт Групп»
про стягнення 1 305,54 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсарт Групп»(далі - відповідач) про стягнення 1 305,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 2412 на поставку теплової енергії (вбудовані у жилих будинках нежилі приміщення) від 12.09.2010 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
19.06.2012 р. господарським судом Донецької області було прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно № 5006/44/16/2012.
Господарським судом Донецької області під час розгляду справи було з'ясовано (відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наданої позивачем), що місцезнаходженням відповідача є місто Київ, тому 17.07.2012 р. господарським судом Донецької області винесено ухвалу про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва.
24.07.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшла справа № 5006/44/16/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсарт Групп»про стягнення 1 305,54 грн., передана господарським судом Донецької області за підсудністю. За результатами автоматичного розподілу справ вищезазначену справу було передано на розгляд судді Нечаю О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/10149-2012, розгляд справи призначено на 16.08.2012 р.
У судове засідання 16.08.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 26.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10149-201 позивач не виконав.
Представник відповідача у судове засідання 16.08.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 26.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10149-2012 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання 16.08.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10149-2012 розгляд справи відкладено на 20.09.2012 р.
20.08.2012 р. представником позивач через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.
10.09.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.
У удове засідання 20.09.2012 р. представник позивач не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 20.09.2012 р. не з'явився.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
12.09.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Горлівськтепломережа»(назву товариства змінено на Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа») (далі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсарт Групп»(далі -відповідач, споживач) було укладено Договір на поставку теплової енергії (вбудовані у жилих будинках нежилі приміщення) № 2412 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання поставляти споживачу теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежилого приміщення за адресою: вул. Пушкінська, 35, з загальним тепловим навантаженням на опалення Q=0,006 Гкал/г загальною площею 98,8 кв.м., а споживач зобов'язаний оплачувати отриману теплову енергію згідно з встановленими тарифами в термін, передбачений даним Договором. (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що початок та закінчення опалювального періоду встановлюється розпорядженням міської Ради та не можуть бути змінені сторонами.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати відпущену теплову енергію та здійснювати інші платежі, відповідно до умов даного Договору.
Як вбачається з п. 3.2.7 Договору споживач зобов'язаний щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця прибути до постачальника для проведення звірки сум заборгованості за відпущену теплову енергію. Споживач не пізніше 10 днів з моменту отримання від постачальника акту звірки, відсилає його належним чином оформленим постачальнику та приймає всі заходи для погашення заборгованості, якщо вона є.
Відповідно до п. п. 5.3, 5.4, 5.5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця, відповідно до платіжної вимоги-доручення, наданої постачальником. Платіжна вимога-доручення постачальника вважається врученою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, уповноваженому представнику, бухгалтеру, відповідальному за провадження справи споживача. У випадку неможливості вручення особисто -з моменту відправки по пошті рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у Договорі, з урахуванням строку поштового обігу.
Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за поставлену теплову енергію.
На підтвердження розміру заборгованості в розмірі 646,10 грн. відповідача позивачем наданий розрахунок суми заборгованості за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії, платіжні вимоги-доручення, акти на включення та відключення опалення, а також реєстр сум, пред'явлених у платіжним вимогах-дорученнях, з яких вбачається, що відповідачем були отримані платіжні вимоги-доручення на сплату отриманої теплової енергії, оскільки у вказаних реєстрах наявний підпис уповноваженої особи відповідача, як це передбачено умовами Договору. Вищезазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем за поставлену теплову енергію.
Судом встановлено, що за спірний період (грудень 2011 р.) надання послуг з постачання теплової енергії позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу платіжні вимоги-доручення на сплату фактично отриманої теплової енергії, згідно з Договором.
В свою чергу, виставлені позивачем платіжні вимоги-доручення за грудень 2011 р. в порушення п. 3.2.1 Договору були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме розрахунок суми заборгованості за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії, платіжні вимоги-доручення, акти на включення та відключення опалення та реєстр сум, пред'явлених у платіжним вимогах-дорученнях.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за фактично отриману теплову енергію становить 646,10 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором в розмірі 646,10 грн. підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 646,10 грн., 3% річних в розмірі 8,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4,52 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 646,10 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.8.4 Договору при простроченні оплати теплової енергії споживач на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані вказані показники.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 8,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4,52 грн. підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 646,10 грн., пені в розмірі 646,10 грн., 3% річних в розмірі 8,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4,52 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсарт групп»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, кв. 10, ідентифікаційний код: 36177902) на користь Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, ідентифікаційний код: 03337007) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 10 коп., пеню в розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 10 коп., 3 % річних в розмірі 8 (вісім) грн. 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 (чотири) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Повне рішення складено 25.09.2012 р.
Суддя О.В. Нечай
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2012 |
Оприлюднено | 10.10.2012 |
Номер документу | 26356265 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Нечай О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні