Рішення

від 24.09.2012 по справі 5011-48/10166-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/10166-2012 24.09.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" пропро стягнення 12 013,20 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кузьмич Я.В. від відповідача:Мазін А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (надалі -ТОВ "Рамірент Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" (надалі -ТОВ "Електрична рушійна сила 2") про стягнення 12 013,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виставленого рахунку №РУ-00001011 від 19.04.2010 р. позивач надав послуги по ремонту та мийці орендованого згідно договору оренди №ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 р. обладнання, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 12 013,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.08.2012 р.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав клопотання про застосування строку позовної давності. Вказане клопотання відповідач мотивує тим, що заявлена позивачем до стягнення сума є вимогою про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі переданої у найм, а тому до правовідносин застосовується позовна давність відповідно до положень ч. 1 ст. 786 Цивільного кодексу України.

В судових засіданнях 15.08.2012 р. та 31.08.2012 р. оголошувались перерви до

31.08.2012 р. та 24.09.2012 р. відповідно у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги суду виконала, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав додаткові пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на пропущений строк позовної давності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 р. між ТОВ "Рамірент Україна" (орендодавець) та ТОВ "Електрична рушійна сила 2" (орендар) укладено договір оренди обладнання №ОС19/02/10-13ЛІ (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

На виконання умов Договору у період з 19.02.2010 р. по 16.07.2010 р. позивачем надавалось, а відповідачем приймалось в оренду обладнання, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі за цей період.

Згідно з п. 6.8 Договору орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику орендаря, витрачені орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору, або окремо виставленого рахунку.

13.04.2010 р. на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийняте в оренду обладнання (компресор Kaeser M50), що підтверджується актом прийому-передачі №РУ-00000434 від 13.04.2010 р., підписаним сторонами.

19.04.2010 р. позивачем було виставлено для оплати відповідачу рахунок №1011 від 19.04.2010 р., відповідно до якого надавались сервісні послуги, а саме: ремонт обладнання, мийка, чистка техніки, з використанням матеріалів -муфти та повітряного фільтру.

На підставі виставленого позивачем рахунку №1011 від 19.04.2010 р. сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р., відповідно до якого ТОВ "Рамірент Україна" були надані, а ТОВ "Електрична рушійна сила 2" прийняті послуги, вказані в рахунку.

Актом повернення №РУ-00001078 від 30.06.2010 р. орендар повернув, орендодавець прийняв з оренди обладнання (компресор Kaeser M50).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у

12 013,20 грн.

Досліджуючи характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Позивач стверджує, що договір надання послуг у формі єдиного документу не складався, а сервісні послуги надавалися відповідачу на підставі виставленого рахунку та акту.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

19.04.2010 р. позивачем було виставлено для оплати відповідачу рахунок №1011 від 19.04.2010 р., відповідно до якого надаються сервісні послуги, а саме: ремонт обладнання, мийка, чистка техніки, з використанням матеріалів -муфти та повітряного фільтру.

Рахунок №1011 від 19.04.2010 р. в розумінні положень ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України є пропозицією позивача укласти договір (офертою).

Частинами 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.06.2010 р. сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р., відповідно до якого ТОВ "Рамірент Україна" були надані ТОВ "Електрична рушійна сила 2" послуги, вказані в рахунку №1011 від 19.04.2010 р.

Отже, підписання відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р. є вчиненням ним дії, що свідчить про прийняття пропозиції позивача укласти договір надання сервісних послуг (акцепт).

Твердження відповідача про відсутність у нього спірного рахунку №1011 від 19.04.2010 р. спростовується відомостями, що містяться в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р., відповідно до якого сервісні послуги (ремонт обладнання, мийка, чистка техніки, з використанням матеріалів -муфти та повітряного фільтру) надавались саме відповідно до цього рахунку (№РУ-00001011 від 19.04.2010 р.). До того ж, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р. є самостійним документом, який підтверджує укладення правочину між сторонами.

Правочин є змішаним договором: підряду на виконання робіт (ремонт обладнання) та надання послуг (мийка та чистка техніки), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глав 61 та 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов правочину позивачем було надано відповідачу сервісні послуги (виконано роботи) на загальну суму 12 013,20 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р., підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р. не містить строку виконання зобов'язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою №757 від 28.04.2012 р., направленою на адресу відповідача 03.05.2012 р., позивач звернувся до відповідача про сплату заборгованості за надані послуги (виконані роботи) у розмірі 12 013,20 грн.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги (виконані роботи) повинно було бути виконане до 14.05.2012 р. (оскільки останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний, відтак згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги (виконані роботи) становить 12 013,20 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідач просить суд застосувати до позовних вимог про стягнення заборгованості річний строк позовної давності з огляду на положення ч. 1 ст. 786 Цивільного кодексу України, згідно з якою до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

В той же час, як встановлено судом, зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 12 013,20 грн. виникли на підставі окремого правочину (надання сервісних послуг), та не є відшкодуванням завданих позивачу збитків згідно ст. 779 Цивільного кодексу України, що узгоджується із положеннями п. 6.8 Договору.

Відсутність у матеріалах справи доказів замовлення відповідачем проведення позивачем ремонтних робіт пошкодженої техніки не спростовує висновків суду про те, що сторонами відповідно до приписів ст.ст. 638, 640-642 Цивільного кодексу України та ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України укладено договір надання послуг шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РУ-00001288 від 01.06.2010 р. Крім того, вказаний акт підписаний представником відповідача без зауважень.

Твердження відповідача про те, що ремонт чужої речі (орендованого обладнання - компресору Kaeser M50) не відповідає його інтересам судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною 1 статті 776 Цивільного кодексу України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок , якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 8.1.1 та 8.1.3 Договору встановлено, що орендар за цим договором зобов'язаний використовувати орендоване обладнання згідно його призначенню, здійснювати користування належним чином, яке виключає його пошкодження, або знос понад нормативний; нести витрати по монтажу, обслуговуванню орендованого обладнання та його транспортуванню при отриманні від орендодавця та при поверненні на склад орендодавця.

Таким чином, нормами чинного законодавства та умовами Договору передбачено обов'язок орендодавця (в даному випадку - ТОВ "Електрична рушійна сила 2") нести витрати по обслуговуванню та ремонту орендованого майна.

В той же час відповідно до ст.ст. 6, 12, 627 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 6.8 Договору орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику орендаря, витрачені орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору, або окремо виставленого рахунку.

Суд відзначає, що ні умови Договору, ні умови чинного законодавства не обмежують право відповідача на вибір контрагента при укладенні договору надання послуг (виконання робіт) з ремонту орендованого обладнання, а відтак виконавцем ремонтних робіт (послуг) може бути орендодавець.

За таких обставин, сторонами правомірно укладений окремий правочин щодо надання послуг (виконання робіт), а саме: ремонту обладнання, мийки та чистки техніки.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків .

Відтак, у разі якщо погіршення відбулися з вини наймача, він зобов'язаний їх усунути, тобто привести стан речі у відповідність із станом, в якому річ передавалася йому в найм, з урахуванням нормального зношення. В разі неможливості відновлення речі, тобто повернення її до належного стану, наймач зобов'язаний на вимогу наймодавця відшкодувати йому завдані збитки, у випадку, якщо наймач не наполягає на приведення речі до первісного стану та погоджується її прийняти у пошкодженому стані.

Отже, суд приходить до висновку, що обов'язком відповідача є усунення недоліків переданого в оренду обладнання, в той час як вимога про відшкодування завданих збитків є правом, а не обов'язком позивача (наймодавця).

Із матеріалів справи вбачається, що майно було відремонтоване 01.06.2010 р., а актом повернення №РУ-00001078 від 30.06.2010 р. орендар повернув, орендодавець прийняв з оренди обладнання (компресор Kaeser M50).

Вказаний акт підписаний представником позивача без зауважень, що свідчить про повернення орендованого обладнання у стані, в якому воно була одержане, з урахуванням нормального зносу.

Тобто, на момент повернення відповідачем (30.06.2010 р.) орендоване обладнання було відремонтовано (01.06.2010 р.), а відтак знаходилося у справному стані, що виключає твердження відповідача про наявність збитків.

З огляду на викладене, підстави застосування судом скороченого строку позовної давності до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 1 ст. 786 Цивільного кодексу України відсутні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 12 013,20 грн. за надані послуги (виконані роботи). Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Електрична рушійна сила 2" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Рамірент Україна" про стягнення з ТОВ "Електрична рушійна сила 2" заборгованості у розмірі 12 013,20 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-В; ідентифікаційний код 33639910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9; ідентифікаційний код 32664239) заборгованість у розмірі 12 013 (дванадцять тисяч тринадцять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -27.09.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко