Постанова

від 25.09.2012 по справі 5015/1553/12(5015/1889/12)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 5015/1553/12(5015/1889/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут", б/н від 02.07.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2012 року

у справі № 5015/1553/12

за позовом: приватного підприємства "Полюс Партнер", м. Львів

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут", м. Львів

про визнання додаткової угоди недійсною

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" м. Львів

до відповідача: приватного підприємства "Полюс Партнер", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 172 339, 00 грн.

За участю представників:

від позивача (за первісним позовом): Матушек В.В., Білик П.Б. -представники (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача (за первісним позовом):Варданян В.О. -директор товариства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду 24.07.2012 року колегією суддів у складі: головуючої суддя Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.

У зв'язку із щорічною відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Зварич О.В. введено суддю Якімець Г.Г.

У зв'язку із щорічною відпусткою судді Гриців В.М., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Гриців В.М. введено суддю Зварич О.В.

Колегією суддів у складі: головуючої судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г. розгляд апеляційної скарги у справі №5015/1553/12 розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2012 року у справі № 5015/1553/12 (суддя Гутьєва В.В.) в задоволенні позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване нормами ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, положеннями п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , а також тим, що на вимогу суду сторони не подали оригіналу додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що сторонами не доведений сам факт укладення названої додаткової угоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив рішення , вважає, що місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти у зазначеній частині інше рішення, яким зустрічний позов ТзОВ «Ресторан Беркут»до ПП «Полюс-Партнер»про стягнення 172 339,00 гривень задовольнити повністю. В частині позовних вимог за первісним позовом, просить рішення місцевого суду змінити, в позові відмовити за безпідставністю.

На думку скаржника, висновок місцевого суду про відсутність беззаперечних доказів укладення додаткової угоди не відповідає дійсним обставинам, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія додаткової угоди від 25.04.2004 року до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 року. Факт існування цієї угоди підтверджується поясненнями як представника позивача, так і представника відповідача. Оригінал зазначеної угоди був оглянутий судом при розгляді справи № 5015/4166/11 про банкрутство ТзОВ «Ресторан Беркут». Також вказує, що оригінал угоди був наданий судом на дослідження спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області, результати якого викладено у висновку спеціаліста № 6/39 від 29.11.2011 року. Поряд з тим, спірна додаткова угода є вчиненою у письмовій формі згідно з вимогами ст. 207 Цивільного кодексу України та така вважається правомірною поки судом не буде встановлено інше. Крім того, вважає, що сам факт неможливості надання оригіналу цієї угоди суду через об'єктивні обставини (викрадення), з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні докази її існування, не може бути підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення боргу, оскільки така угода згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, є правомірною, а факт її існування підтверджується матеріалами справи.

Апелянт вважає, що в задоволені первісного позову слід було відмовити у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилається ПП «Полюс Партнер». Зокрема, на думку скаржника, останнім не було надано суду належних доказів того, що спірна угода не підписувалась керівником ПП «Полюс Партнер», а відтиск печатки на додатковій угоді не відповідає відтиску печатки, що використовувалась позивачем у 2004 році. Погоджується з наданою судом оцінкою висновку спеціаліста НДКЕЦ при ГУМВСУ № 6/329 від 29.11.2011р. як такого, що не є належним та допустимим доказом того, що підпис та печатка на спірній додатковій угоді вчинено не ПП «Полюс Партнер».

Вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, оскільки сам факт вчинення 25.04.2004р. спірної додаткової угоди спростовує твердження ПП «Полюс-Партнер»про те, що останній дізнався про цю угоду лише 05.05.2011р.

Позивач за первісним позовом у відзиві (вх.5366 від 20.08.2012р.) на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, зазначає, що ПП "Полюс Партнер" ніколи не укладало додаткової угоди до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., директором Гриншпуном Анатолієм Гершовичем, як уповноваженим представником, така угода не підписувалась, будь-яких довіреностей на її укладення від імені юридичної особи, керівником якої є останній, також не видавалось, а тому на підставі даної угоди у ПП "Полюс Партнер" не могло виникнути жодних зобов'язань перед ТзОВ "Ресторан "Беркут". Звертає увагу суду, посилаючись на висновок спеціаліста № 6/329 від 29.11.2011р., що відтиск печатки на додатковій угоді, нанесений не печаткою ПП "Полюс Партнер". Позивач стверджує, що в розумінні Цивільного кодексу додаткова угода не є укладеною, тому положення .ст.204 ЦК до цієї угоди не можуть застосовуватися (перш за все не дотримано норм ст. 207 Цивільного кодексу України).

На думку позивача, необхідною передумовою для задоволення зустрічного позову відповідача та спростувань доводів позивача щодо невчинення ним цього правочину, є експертне дослідження підписів та відбитків печаток, вчинених на оригіналі угоди. З іншого боку, відсутність оригіналу договору у сукупності із запереченням факту його вчинення однією із сторін не дає підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів з останньої з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами факту виникнення будь-яких боргових зобов'язань ПП «Полюс Партнер»перед ТзОВ «Ресторан Беркут».

Разом з тим, посилаючись на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»позивач зазначає, не може бути визнаним недійсним правочин, який не вчинено. Відтак, позивач вважає, що місцевий суд дійшов вірних висновків щодо підстав відмови як в первісному, так і в зустрічному позовах.

В судовому засіданні 25.09.2012р. представники сторін підтримали свої доводи, надали копії судових рішень у справах №5015/4166/11(27/162), № 15/354, пов'язаних з даною справою.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 березня 2004 р. ТзОВ "Ресторан "Беркут" та ПП "Полюс Партнер" уклали договір уступки права вимоги.

Відповідно до п.1 договору ТзОВ "Ресторан "Беркут" уступило ПП "Полюс Партнер" право вимоги до ВАТ "Універмаг "Львів" на суму 1 005 536 грн., що виникло на підставі рішень господарського суду Львівської області від 16.01.2002 р. у справі № 1/868-22/518 та від 03.10-07.11.2002 р. у справі № 1/485-37/232.

У п.2 договору встановлено, що право вимоги переходить з моменту укладення договору.

Згідно із актом приймання-передачі документів від 25.03.2004 р. ТзОВ "Ресторан "Беркут" передав ПП "Полюс Партнер" вказані рішення суду.

Як стверджує позивач, 05.05.2011р. на його адресу надійшла заява відповідача від 28.04.2011р.про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 327 661,00грн., в якій вказано, що ПП "Полюс-Партнер" має перед ТзОВ "Ресторан "Беркут" грошові зобов'язання на суму 500 000,00 гривень, що виникли на підставі договору уступки права вимоги від 25.03.2004р. та додаткової угоди від 25.04.2004р. до цього договору. За твердженнями позивача, саме з цієї заяви від дізнався про названу додаткову угоду, однак такої угоди ПП "Полюс Партнер" ніколи не укладало, директором Гриншпуном Анатолієм Гершовичем, як уповноваженим представником, така угода не підписувалась, будь-яких довіреностей на її укладення від імені юридичної особи, керівником якої є останній, також не видавалось, тому на підставі даної угоди у ПП "Полюс Партнер" не могло виникнути жодних зобов'язань перед ТзОВ "Ресторан "Беркут".

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., надані позивачем та відповідачем.

Згідно з додатковою угодою, сторони - ТзОВ "Ресторан Беркут" та ПП "Полюс Партнер"- погодили доповнити договір уступки права вимоги від 25.03.2004 р. пунктами 1.1 та 1.2 наступного змісту:.

«1.1. За відступлення права вимоги ПП "Полюс Партнер" зобов'язується сплатити ТзОВ "Ресторан Беркут" грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн.

1.2 Зобов'язання ПП "Полюс Партнер" щодо сплати ТзОВ "Ресторан Беркут" зазначених коштів виникає з моменту включення вимоги, визначеної п.1 договору до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Універмаг Львів" у справі №7/305-7/153 про банкрутство ВАТ "Універмаг Львів" та повинно бути виконано не пізніше 31 грудня 2010 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТзОВ "Ресторан Беркут"».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2006 р. у справі №7/305-7/153 про банкрутство ВАТ "Універмаг Львів"( а.с. 52) підтверджено, що ПП "Полюс-Партнер" визнано кредитором ВАТ "Універмаг Львів" з майновими вимогами на суму 1 005 536,00 грн., право вимоги на які ТзОВ "Ресторан "Беркут" уступило ПП "Полюс Партнер" за договором уступки права вимоги від 25.03.2004р.

ПП "Полюс-Партнер" не сплатило ТзОВ "Ресторан Беркут" коштів в сумі 500 000, 00 грн., визначених додатковою угодою.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2008р. у справі № 15/354 за позовом ПП „Полюс-Партнер" до ТзОВ „Ресторан Беркут" про стягнення боргу, присуджено до стягнення з ТзОВ "Ресторан "Беркут" на користь ПП "Полюс-партнер" 324 300 грн. боргу, 3 243,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав рішення господарського суду Львівської області 24.01.2008р. у справі № 15/354, у зв'язку з чим ПП "Полюс Партнер" 22.12.2008р. звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут". 26.12.2008р.судом була порушена справа № 27/162 про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут", під час розгляду якої ТзОВ "Ресторан Беркут" направило на адресу ПП "Полюс-Партнер" заяву від 28.04.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог: а саме: відповідач повідомив про зарахування його вимог до позивача, які виникли на підставі договору уступки права вимоги від 25.03.2004р. та додаткової угоди від 25.04.2004р. до цього договору , в рахунок погашення вимог ПП "Полюс-Партнер" до ТзОВ "Ресторан Беркут" на суму 327 661,00 грн., що виникли на підставі рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2008р. у справі № 15/354.

Крім того, ТзОВ "Ресторан Беркут" звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки його грошові зобов'язання перед ПП "Полюс-Партнер" погашені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.12.2011 р. у справі №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут", залишеною без змін постановою апеляційного суду від 24.04.2012р., відмовлено у задоволенні заяви боржника про припинення провадження у справі, розмір вимог кредитора - ПП "Полюс-Партнер" визначений в сумі 327 661,00 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника(т.1, а.с. 17-24).

В названій ухвалі вказано, що 10.11.2011р. боржник (ТзОВ "Ресторан "Беркут") подав оригінал додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., який був наданий судом працівнику Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майору міліції Лобай В.З. для проведення експертного дослідження. 01.12.2011 р. до суду за вх. № 28540/11 від Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області поступив оригінал додаткової угоди від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. та копія висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у Львівській області № 6/329 від 29.11.2011 р.

За заявою боржника 27.12.2011р оригінал додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. був повернений судом керівнику ТзОВ "Ресторан "Беркут" Варданяну В.О.

При вирішенні справи про банкрутство суд не взяв до уваги зазначену додатку угоду з тих підстав, що згідно з висновком №6/329 від 29.11.2011 р. спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області відтиск печатки ПП "Полюс-Партнер" в цій додатковій угоді нанесений не печаткою ПП "Полюс-Партнер", а ТзОВ "Ресторан "Беркут" не подав доказів, які б підтверджували дійсність такої угоди, та не оскаржив висновку.

Названі вище ухвала місцевого суду у справі про банкрутство та поставна апеляційного суду оскаржені ТзОВ "Ресторан "Беркут" в касаційному порядку, прийняті до провадження Вищим господарським судом України ухвалою від 03.09.2012р., проте розгляд касаційної скарги станом на 25.09.2012р. не завершений.

З матеріалів справи вбачається, що10.01.2012р. невстановлені особи напали на Варданяна В.О. та заволоділи його майном: документами, мобільним телефоном та паспортом, у зв'язку з чим 18.01.2012р. слідчим Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за заявою громадянина Варданяна В.О. порушено кримінальну справу №140-0896 за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабежу) поєднаного із насильством. Згідно з довідкою №16/14-1097 СВ від 03.04.2012р., виданою Залізничним РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області , серед інших викрадених документів, був викрадений оригінал додаткової угоди до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р., датованої 25.04.2004р.( т.1 а.с.82-84)

З матеріалів також вбачається, що за заявою директора ПП "Полюс-Партнер" Гриншпуна А.Г. 19.01.2012 р. СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області була порушена кримінальна справа № 142-0800 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України -використання завідомо підробленого документа, а саме : додаткової угоди до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р., укладеної 25.04.2004р. між ТзОВ "Ресторан "Беркут" та ПП "Полюс-Партнер". Постановою від 12.06.2012р. названу кримінальну справу закрито з підстав відсутності з об'єктивних причин (викрадення) оригіналу додаткової угоди до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р., датованої 25.04.2004р., відтак, неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи, та відсутність інших доказів, які б підтверджували факт використання завідомо підроблених документів( т.1 а.с.25, 122-124)..

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ "Ресторан "Беркут" звернулось із заявою до місцевого господарського суду про визнання наказу, виданого 04.02.2008р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2008р. у справі № 15/354 , таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог товариство повідомило ПП "Полюс-Партнер" про припинення зобов'язань ТзОВ "Ресторан "Беркут" перед ПП "Полюс-Партнер" щодо виконання цього наказу та про часткове припинення зобов'язань ПП "Полюс-Партнер" перед ТзОВ "Ресторан "Беркут" згідно з додатковою угодою від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р.

Ухвалою від 06.03.2012р. у справі № 15/354 господарський суд Львівської області відмовив в задоволенні заяви. Постановою апеляційного суду від 19.04.2012р. ухвала місцевого суду залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2012р. названі судові рішення місцевого та апеляційного суду скасовані, справа передана на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення, касаційний суд не погодився з висновками місцевого та апеляційного судів про недоведеність факту укладення додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р., оцінив такі висновки як передчасні.

14.05.2012 р. відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції відхилив заяву про застосування строку позовної давності з тих підстав, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що спростовують посилання позивача на те, що він лише 05.05.2011 р. дізнався про додаткову угоду від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., зокрема, не надав оригінал додаткової угоди, за яким шляхом проведення судової експертизи можна було б підтвердити укладення її зі сторони ПП "Полюс Партнер" або інші докази, що спростовують твердження позивача.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.208 ЦК правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

В силу частин 1 та 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За приписами частини першої ст..651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту( ст. 654 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 25.03.2004 р. позивачем та відповідачем був укладений договір уступки права вимоги - цесії (ч.4 ст.197, ч.1 ст. 512 ЦК), за яким відповідач уступив позивачу право вимоги до ВАТ "Універмаг "Львів" на суму 1 005 536 грн.

Як стверджує відповідач, 25.04.2004 р. позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., якою сторони внесли доповнення до договору. Ці доповнення встановили обов'язок позивача сплатити відповідачу в термін не пізніше 31.12.2010р. грошові кошти в сумі 500 000,00грн.за відступлення права вимоги.

Позивач заперечує факт укладення додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р.., заперечуючи справжність підпису директора Гриншпуна А.Г. на додатковій угоді та відбитку печатки ПП «Полюс Партнер», посилаючись на висновок спеціаліста № 6/329 від 29.11.2011 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 27.12.2011 р. у справі №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут".

Статтею 33 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст.34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Відповідно до ст. 36 ГПК письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р., надані позивачем та відповідачем, які ідентичні за формою та змістом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не надав місцевому оригіналу додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р.з об'єктивних причин, які не залежали від нього, оскільки такий оригінал був викрадений в нього.

Щодо позивача, то, на думку апеляційного суду, ненадання ним оригіналу угоди пояснюється тим, що його позовні вимоги ґрунтуються на тому, що він не укладав додаткової угоди.

Згідно з копіями додаткової угоди від 25.04.2004р., які є матеріалах справи, додаткова угода підписана керівниками двох сторін, підписи яких скріплені печатками двох сторін.

Факт існування саме такого оригіналу додаткової угоди від 25.04.2004р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004р., ідентичного за формою та змістом з копіями, що є матеріалах справи, підтверджується ухвалою господарського суду Львівської області від 27.12.2011 р. у справі №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут" та не заперечується сторонами.

Також підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні, який пояснив, що засвідчена позивачем копія угоди, додана до позовної заяви, була знята саме з оригіналу додаткової угоди від 25.04.2004р., який був наданий суду відповідачем при розгляді справи №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут" .

В силу частини 2 ст.35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, не потребує повторного доведення той факт, що оригінал спірної додаткової угоди існував, був наданий суду відповідачем при розгляді справи №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут", судом був наданий на дослідження спеціалісту та в подальшому був повернений відповідачу.

Названі обставини не враховані місцевим судом.

Чинне законодавство виходить з презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним( ст..204 ЦК)

Нормами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Місцевий суд, дослідивши висновок спеціаліста НДКЕЦ при ГУМВСУ № 6/329 від 29.11.2011р.( т.1,а.с.10-16), згідно з яким на питання - ким виконаний підпис від імені Гриншпуна А.Г. на додатковій угоді -, спеціаліст висновку не надав, а щодо відтиску печатки вказав, що відтиск печатки ПП «Полюс Партнер»в додатковій угоді виконаний не печаткою ПП «Полюс Партнер», оцінив його як неналежний доказ у справі, оскільки вказаний висновок є висновком спеціаліста, а не експерта , що має суттєве значення. Зокрема, спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, дослідження проводилось не за результатами призначення судової експертизи, а за заявою зацікавленої особи - гр.Гриншпуна А.Г., в процесі дослідження використовувались лише зразки, надані Гриншпуном А.Ґ., а не витребувані судом у встановленому порядку, для порівняльного дослідження спеціалісту були надані зразки підписів Гриншпуна А.Г. виконані в 2009 - 2011 роках, тобто з різницею в часі більше 5 років, відбиток печатки ПП "Полюс-Партнер" на досліджуваній додатковій угоді виконаний 25.04.2004 р., а зразки для порівняльного дослідження були відібрані у 2011 році, тобто з різницею у більше як 7 років.

Відповідно до абз. 5 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»№4 від 23.03.2012р не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові ( юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта», або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з оцінкою місцевого суду висновку № 6/329 від 29.11.2011р. як неналежного доказу.

Однак, оцінивши висновок №6/329 як неналежний доказ, місцевий суд фактично погодився з доводами позивача, оскільки при розгляді спору дійшов висновку, що сторонами не доведений сам факт укладення додаткової угоди. Як вбачається з оскаржуваного рішення, висновок місцевого суду ґрунтується на відсутності належних доказів укладення сторонами додаткової угоди, зокрема на тому, що сторонами на вимогу суду не наданий оригінал додаткової угоди, як наслідок, неможливості призначити судову експертизи.

Пунктом 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

З огляду на неможливість подання відповідачем оригіналу угоди з об'єктивних причин, та враховуючи наявність належним чином засвідчених копій додаткової угоди від 25.04.2004р., підтвердження матеріалами справи та сторонами факту існування оригіналу такої угоди, апеляційний суд вважає, що ці обставини та докази свідчать про укладення сторонами додаткової угоди.

В силу закону обов'язок доведення несправжність підпису директора Гриншпуна А.Г. на додатковій угоді та відбитку печатки ПП «Полюс Партнер», відтак, доведення факту неукладення цієї угоди лежить на позивачеві, адже на них він покликається як на підставу своїх вимог.

Однак, позивачем не доведено, належних та допустимих доказів не подано, що додаткова угода зі сторони ПП "Полюс-Партнер" підписана не його директором, та що відтиск печатки, якою скріплений підпис на додатковій угоді, зроблений не печаткою ПП "Полюс-Партнер".

Як зазначено вище, висновок №6/329 не є належним доказом у справі, він не підтверджує доводів позивача.

Щодо посилань позивача на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.12.2011 р. у справі №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТзОВ "Ресторан "Беркут", то ці посилання є необґрунтованими, оскільки твердження (судження) господарського суду щодо додаткової угоди від 25.04.2004р. в названій ухвалі мають оціночний характер, до того ж ґрунтуються на тому ж висновку № 6/ 329, який зроблений не в порядку ст. 41 ГПК України.

Таким чином, доводи позивача ґрунтуються лише на його твердженнях.

З огляду на ненадання відповідачем оригіналу додаткової угоди з об'єктивних причин, не можуть братися до уваги посилання позивача на те, що лише експертне дослідження може спростувати його доводи щодо невчинення ним цього правочину. Більш того, при розгляді справи про банкрутство, коли відповідачем був наданий оригінал додаткової угоди, позивач не заявив про призначення судової експертизи в порядку ст. 41 ГПК, а отримав лише названий вище висновок спеціаліста, який не є висновком судового експерта та не є належним доказом у справі.

Водночас слід зазначити, що доводи позивача проте, що спірна додаткова угоди є неукладеною та обраний ним спосіб захисту свого права -визнання цієї угоди недійсною, є суперечливими та такими, що взаємно виключають одне одного, оскільки згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не може бути визнаним недійсним правочин, який не вчинено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту укладення спірної додаткової угоди та вважає його помилковим.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні первісного позову, однак не погоджується з підставами відмови, викладеними в мотивувальній частині рішення, та вважає, що в задоволенні первісного позову про визнання додаткової угоди від 25.04.2004 р. недійсною належало відмовити за безпідставністю.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, то з огляду на дату вчинення додаткової угоди -25.04.2004р., ці доводи є обгрунтованими, проте, враховуючи безпідставність позовних вимог за первісним позовом, сплив позовної давності не може бути підставою відмови в задоволенні таких позовних вимог.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, зустрічні вимоги відповідача підлягають до задоволення, оскільки зобов'язання ПП "Полюс-Партнер" перед ТзОВ "Ресторан Беркут" на суму 172 339, 00 грн., яке виникло з додаткової угоди від 25.04.2004 р. , не виконане, хоча строк виконання настав.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, що привело до помилкового висновку про відмову в зустрічному позові. Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині належить скасувати, позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут» задоволити.

Судовий збір за розгляд спору у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача за первісним позовом - ПП "Полюс Партнер".

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2012 року у справі № 5015/1553/12 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" до приватного підприємства "Полюс Партнер" про стягнення заборгованості на суму 172 339, 00 грн. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. В решті рішення залишити без змін.

2 . Стягнути з Приватного підприємства "Полюс Партнер", ідентифікаційний код 32893085, місцезнаходження: 79052, м.Львів, вул.Вигоди, 56, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», ідентифікаційний код 19171247, місцезнаходження: 70053, м. Львів, вул.В.Великого,59-Б, - 172 339, 00 грн. боргу та 3 446,78 грн. судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Полюс Партнер", ідентифікаційний код 32893085, місцезнаходження: 79052, м.Львів, вул.Вигоди, 56, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», ідентифікаційний код 19171247, місцезнаходження: 70053, м. Львів, вул.В.Великого,59-Б, -1 723,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.