Постанова

від 28.01.2013 по справі 5015/1553/12(5015/1889/12)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5015/1553/12(5015/1889/12)

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Полюс Партнер" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. (головуючий суддя Хабіб М.І., судді: Зварич О.В., Якімець Г.Г.) у справігосподарського суду Львівської області № 5015/1553/12(5015/1889/12) за позовомПриватного підприємства "Полюс Партнер" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" провизнання додаткової угоди недійсною та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" доПриватного підприємства "Полюс Партнер" простягнення заборгованості в сумі 172.339,00 грн., за участю представників за первісним позовом позивачаБілик П.Б., відповідачане з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Полюс Партнер" звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про визнання недійсною додаткової угоди від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" звернулось із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "Полюс Партнер" про стягнення заборгованості за спірною додатковою угодою від 25.04.2004 р. в розмірі 172.339,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2012 р. у справі №5015/1553/12 в задоволенні позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2012 р. у справі № 5015/1553/12 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Ресторан Беркут" до ПП "Полюс Партнер" про стягнення заборгованості на суму 172.339,00 грн. скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 172.339,00 грн. боргу та 3.446,78 грн. судового збору за подання позову та 1.723,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, ст. 32, 36, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача за первісним позовом не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» та Приватне підприємство «Полюс Партнер» уклали договір уступки права вимоги.

Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Ресторан «Беркут» уступив Приватному підприємству «Полюс Партнер» право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Універмаг «Львів» на суму 1.005.536 грн., що виникло на підставі рішень Господарського суду Львівської області від 16.01.2002 р. у справі № 1/868-22/518 та від 03.10-07.11.2002 р. у справі № 1/485-37/232. Право вимоги переходить з моменту укладення договору (п. 2 договору). Згідно з актом приймання-передачі документів від 25.03.2004 р. ТОВ «Ресторан «Беркут» передало ПП «Полюс Партнер» вказані рішення суду.

ТОВ «Ресторан Беркут» та ПП «Полюс Партнер» 25.04.2004 р. уклали додаткову угоду до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р.

Згідно з пунктами 1 та 2 додаткової угоди доповнено договір уступки права пунктами 1.1 та 1.2.

Згідно з пунктом 1.1 за відступлення права вимоги ПП «Полюс Партнер» зобов'язується сплатити ТОВ «Ресторан Беркут» грошові кошти у розмірі 500.000,00 грн. Згідно з пунктом 1.2 зобов'язання ПП «Полюс Партнер» щодо сплати ТОВ «Ресторан Беркут» зазначених коштів виникає з моменту включення вимоги, визначеної п. 1 договору до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Універмаг Львів» у справі № 7/305-7/153 про банкрутство ВАТ «Універмаг Львів» та повинно бути виконано не пізніше 31 грудня 2010 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ «Ресторан Беркут».

Вимога на суму 1.005.536,00 грн., що була передана ПП «Полюс-Партнер» за договором уступки права вимоги, була включена до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Універмаг Львів» у справі № 7/305-7/153 про банкрутство ВАТ «Універмаг Львів» ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2006 р. Однак ПП «Полюс-Партнер» так не оплатило ТОВ «Ресторан Беркут» визначену суму коштів.

ТОВ «Ресторан Беркут» 28.04.2011 р. направило на адресу ПП «Полюс-Партнер» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою зараховувались вимоги ТОВ «Ресторан Беркут» до ПП «Полюс-Партнер» на суму 500.000,00 гривень, що виникли з додаткової угоди від 25.04.2004 р. та вимоги ПП «Полюс-Партнер» до ТОВ «Ресторан Беркут» на суму 327.661,00 гривень, що виникли на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2008 р. у справі № 15/354. Відтак, з врахуванням зарахованої суми, «Ресторан «Беркут» просить стягнути з ПП «Полюс Партнер» 172.339,00 грн.

Спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у Львівській області, що має кваліфікацію судового експерта, Галабудою А.М. проведено дослідження додаткової угоди від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. Відповідно до висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ № 6/329 від 29.11.2011 р. дати відповідь на питання «Ким виконаний підпис від імені Гриншпуна А.Г. в додатковій угоді між ТОВ «Ресторан «Беркут» та ПП «Полюс-Партнер» до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. - Гриншпуном А.Г., чи іншою особою?» - не виявляється можливим; відтиск печатки ПП «Полюс-Партнер» в додатковій угоді між ТОВ «Ресторан «Беркут» та ПП «Полюс-Партнер» до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. - нанесений не печаткою ПП «Полюс-Партнер» 32893035, експертні відтиски якої надані для порівняльного дослідження; даний відтиск круглої печатки нанесений печаткою, виготовленою за правилами виготовлення фотомеханічних печаток та штампів.

Позивач за первісним позовом наполягає на визнанні додаткової угоди від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. недійсною з тих підстав, що така угода зі сторони позивача не укладалась, керівником ПП «Полюс Партнер» не підписувалась та відбиток печатки на додатковій угоді не є відбитком печатки позивача.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у первісному позові, виходив з того, що позивачем не доведено, належних та допустимих доказів не подано, що додаткова угода зі сторони ПП "Полюс-Партнер" підписана не його директором, та що відтиск печатки, якою скріплений підпис на додатковій угоді, зроблений не печаткою ПП "Полюс-Партнер", а тому, за висновком апеляційного суду, в задоволенні первісного позову про визнання додаткової угоди від 25.04.2004 р. недійсною належало відмовити за безпідставністю.

Зустрічні вимоги відповідача апеляційним судом задоволено з посиланням на те, що зобов'язання ПП "Полюс-Партнер" перед ТОВ "Ресторан Беркут" на суму 172.339,00грн., яке виникло з додаткової угоди від 25.04.2004 р., не виконане, хоча строк виконання настав.

Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що оригінал спірної угоди так і не надано суду, як інших доказів її укладення.

Суд апеляційної інстанції послався на те, що оригінал спірної додаткової угоди існував, був наданий суду відповідачем при розгляді справи №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство ТОВ "Ресторан "Беркут", судом був наданий на дослідження спеціалісту та в подальшому був повернений відповідачу.

Проте, з урахуванням обставин справи, заявлених підстав та предмету спору, слід виходити з того, судом досліджувався документ, який мав форму оригіналу, але заперечувався як такий, що складений належним чином: за реального волевиявлення сторін з проставленням справжніх підписів та печаток.

Місцевий суд обґрунтовано врахував, що відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 27.12.2011 р. у справі № 5015/4166/11 (27/162) за заявою Приватного підприємства «Полюс Партнер» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» суд не взяв до уваги зазначений документ (навіть поданий в оригіналі) як реальну і чинну угоду, встановивши відсутність доказів реального укладення такої угоди. Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Ресторан «Беркут» про припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки у справі відсутні беззаперечні докази укладення спірної додаткової угоди, на вимогу судів жодна із сторін не надала оригіналу цієї угоди, місцевий суд, дійшов вірного висновку про те, що додаткова угода від 25.04.2004 р. до договору уступки права вимоги від 25.03.2004 р. є неукладеною, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову про визнання її недійсною.

Крім того, колегія суддів погоджується з місцевим судом в тому, що висновок спеціаліста № 6/329 від 29.11.2011 р. не може слугувати належним доказом у справі, оскільки вказаний висновок є висновком спеціаліста, а не експерта, що має суттєве значення. Зокрема, спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, дослідження проводилось не за результатами призначення судової експертизи, а за заявою зацікавленої особи - гр. Гриншпуна А.Г., в процесі дослідження використовувались лише зразки, надані Гриншпуном А.Г., а не витребувані судом у встановленому порядку, для порівняльного дослідження спеціалісту були надані зразки підписів Гриншпуна А.Г., виконані в 2009 - 2011 роках, тобто з різницею в часі більше 5 років, відбиток печатки ПП «Полюс-Партнер» на досліджуваній додатковій угоді виконаний 25.04.2004 р., а зразки для порівняльного дослідження були відібрані у 2011 році, тобто з різницею у більше як 7 років. Крім того, висновок спеціаліста не є належним доказом в розумінні статті 32 ГПК України.

Враховуючи те, що неукладена угода не породжує відповідних прав та обов'язків, зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості за такою угодою, відповідно, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За висновком колегії суддів, апеляційний суд дійшов хибного висновку щодо підстав відмови у первісному позові та помилково задовольнив зустрічні позовні вимоги, а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених первісних та зустрічних позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги в частині її задоволення покладаються на відповідача за первісним позовом в сумі 1.723,39грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Полюс Партнер" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. у справі № 5015/1553/12(5015/1889/12) в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 172.339,00 грн., 3.446,78 грн. судового збору (за подання позову) та 1.723,39 грн. судового збору (за розгляд апеляційної скарги) скасувати. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2012 р. в цій частині - залишити в силі.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. у справі № 5015/1553/12(5015/1889/12) залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" (ідентифікаційний код 19171247, місцезнаходження: 70053, м. Львів, вул. В. Великого, 59-Б) на користь Приватного підприємства "Полюс Партнер" (ідентифікаційний код 32893085, місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Вигоди, 56) 1.723,39 грн. судового збору.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков