Постанова

від 03.10.2012 по справі 5010/418/2012-17/38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.12 Справа № 5010/418/2012-17/38

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»від 06.07.2012р. (вх. № 525 від 25.07.2012р.),

на р?ішення господарського суду І?вано-Франківської області ві?д 25 червня 2012 року

у справі № 5010/418/2012-17/38 (суддя Л.М.Неве?ровська)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська Бізнес-Ліга», м. Луцьк, Волинської обл.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інтернафта», смт. Рожнятів, Рожнятівського району, Івано-Франківської обл.,

Про: зобов'язати ТзОВ НВП «Інтернафта»виконати договір поставки № 29/04/11 від 29.04.2011р., а саме: передати у власність ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»дизельне пальне загальною кількістю 21350 літрів за ціною 4,40 грн. за один літр з урахуванням ПДВ, на загальну суму 93 940,00 грн. з ПДВ, стягнути 23 485,00 грн. штрафу та судові витрати.

Сторони в судове засідання не прибули.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 25.07.2012р., дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. у справі № 5010/418/2012-17/38 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»прийнято до провадження та судовий розгляд справи призначено на 08.08.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач -21.08.2012р. рекомендованою поштою № 6213602; позивач - 30.07.2012р. рекомендованою поштою № 6213610 (докази в матеріалах справи).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Давид Л.Л., в склад колегії для розгляду справи № 5010/418/2012-17/38 введено суддю Гриців В.М.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. розгляд справи було відкладено на 22.08.2012 р., про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (докази -оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Згідно розпорядження В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р., у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці, в склад колегії для розгляду справи № 5010/418/2012-17/38 введено суддю Давид Л.Л.

З підстав зазначених в ухвалі суду ввід 22.08.2012 р. розгляд справи було відкладено на 03.10.2012р., про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: Апелянт/відповідач - 31.08.2012р. рекомендованою кореспонденцією № 6261801; Позивач -28.08.2012 р. рекомендованою кореспонденцією № 6261798 (докази -оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Представник апелянта/відповідача в судове засідання, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи).

Представник позивача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, через канцелярію суду, 08.08.2012р. за вх. № 437, подав відзив на апеляційну скаргу Вих. 07/08/12 від 07.08.2012р., просить залишити рішення місцевого суду у справі № 5010/418/2012-17/38 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та розглядати справу за відсутності представника позивача.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників сторін, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/418/2012-17/38.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду належить залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року у справі № 5010/418/2012-17/38 (суддя Л.М.Неверовська) позов задоволено (абзац перший резолютивної частини рішення ). Присуджено ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Інтернафта»(вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, код 31364536) виконати Договір поставки №29/04/11 від 29.04.11, а саме: передати у власність ТзОВ "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" (проспект Соборності, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43024, код 36699181) дизельне пальне кількістю 21350 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 93940 грн. (дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок) грн.00 коп., в тому числі ПДВ та стягнути з ТзОВ НВП «Інтернафта»на користь ТзОВ "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" - 23485 грн. грн. 00 коп. - штрафу та 2682 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення ) ( а.с. 107-109).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Інтернафта»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012р. у справі № 5010/418/2012-17/38 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що Договір поставки № 29/04/11 від 29.04.2011р. не відповідає всім істотним умовам, так як у Договорі не вказано ціни договору, що є порушенням вимог частини 2 та частини 3 ст. 180 ГК України, а також абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36699181, місцезнаходження юридичної особи: 43024, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Соборності, будинок 30) що підтверджується оригіналом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданого 20.04.2012р. серії АЖ № 987770 від 20.04.2012р., Статутом Товариства (нова редакція), Свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи серії 01 № 655014 та серії ААБ № 890273 (а. с. 16-17, 18-25, 26-27).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31364536, місцезнаходження юридичної особи: Івано-Франківська обл., смт. Рожнятів, вул. Максима Рильського, 26, що підтверджується Статутом Товариства (нова редакція), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААБ № 903357, довідкою Управління статистики у Рожнятівському районі АБ № 469506 (а. с. 67-79, 94-95, 96-97).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 29.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інтернафта»(Постачальник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»(Покупець - за договором) укладено Договір поставки № 29/04/11 (далі за текстом -Договір)(а.с. 8).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1. вищевказаного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця дизельне пальне (в подальшому -Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Кількість та якість товару сторонами визначено у п. 2.1. та п. 2.2. Договору поставки, а саме: одиницею виміру кількості Товару сторонами приймаються літри. Загальна кількість товару, що постачається на умовах даного Договору становить 21350 літрів. Якість Товару, що постачається за умовами даного договору повинна відповідати сертифікату якості та встановленим законодавством вимогам і стандартам.

Умови поставки сторони визначили у розділі 3 даного Договору поставки.

Так, пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору, встановлено, що товар постачається Постачальником на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2000) в строк до 29 червня 2011 року на склад Покупця, що вказується останнім Продавцю в момент поставки товару. Приймання - передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на складі Покупця із складанням акту приймання - передачі. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару.

Розділом 4 Договору сторони передбачили ціну та загальну вартість товару.

Так, пунктом 4.1 Договору, визначено ціну за одиницю товару узгоджена сторонами і встановлюється у розмірі 4,40 грн. за один літр, в тому числі ПДВ - 20%.

Загальна вартість Договору встановлюється в розмірі 93940 грн., в тому числі ПДВ - 20% (п. 4.2. Договору).

Отже, твердження апелянта/відповідача, що Договір поставки № 29/04/11 від 29.04.2011р. не відповідає всім істотним умовам, так як у договорі не вказано ціни договору, є безпідставними та такими що не заслуговують на увагу суду, оскільки п. 4.1 та п. 4.2 сторонами, які відповідно до ст. 6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України), передбачено ціну Договору.

Розділом 5 зазначеного Договору, передбачено умови платежів.

Відповідно до п.5.2. Договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі товару.

Моментом проведення розрахунків є день надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п. 5.3. Договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 6 даного Договору.

Так, пунктом 6.2. Договору, сторони добровільно встановили, що Постачальник за порушення строків поставки Товару, визначеного на підставі п. 3.1. цього Договору, зобов'язаний сплатити Покупцю, одноразово, штраф у розмірі 25% вартості непоставленого Товару.

Також пунктом 6.3. Договору передбачено, що Покупець за порушення строку здійснення оплати, що передбачений п. 5.2. даного Договору, зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що сплата стороною неустойки та/або відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей Договір в натурі.

Розділом 7 даного Договору визначено форс-мажорні обставини.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1. Договору).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині поставки позивачу, в строк до 29 червня 2011 року, дизпалива кількістю 21350 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 93940 грн.

Доказом не виконання договірного зобов'язання відповідачем є відповідь ТзОВ НВП «Інтернафта»на претензію Позивача, де чітко зазначено, що у зв'язку із збоями у виробництві ТзОВ НВП «Інтернафта»не змогло вчасно, у строк до 29 червня 2011 року поставити ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»Товар згідно умов Договору поставки № 29/04/11 від 29.04.2011 року.

Як далі зазначено відповідачем у відповіді на претензію, ТзОВ НВП «Інтернафта»зобов'язується у максимально короткі строки виконати вищевказаний договір та передати у власність ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»дизельне пальне загальною кількістю 21350 літрів по ціні 4,40 грн. за однин літр з ПДВ, на загальну суму 93940,00 грн. з ПДВ (а.с. 32).

Отже, як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами даної справи, як станом на час подання Позивачем позовної заяви до суду, так і в процесі розгляду даної справи господарським судом, Відповідач не виконав умов Договору поставки № 29/04/11 від 29.04.2011 року та не передав Позивачу у власність дизельне пальне загальною кількістю 21350 літрів по ціні 4,40 грн. за однин літр з ПДВ, на загальну суму 93940,00 грн. з ПДВ.

Твердження скаржника, що Договір поставки не був належним чином укладений та суперечить нормам матеріального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з ухвали господарського суду Волинської області від 20.08.2012р. по справі № 5004/747/12 позовну заяву ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»до ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»про визнання недійсним Договору поставки № 29/04/11 від 29.04.2011р. - залишено без розгляду.

Інших доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України щодо недійсності Договору поставки № 29/04/11 від 29 квітня 2011 року відповідач господарському суду не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні, не зважаючи на те, що місцевим судом, неодноразово, розгляд справи відкладався, крім того продовжувався строк розгляду спору (а.с. 29, 59, 102), аналогічно, двічі, розгляд справи відкладався судом апеляційної інстанції (а.с. 131, 136).

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки Договір поставки № 29/04/11 від 29.04.11 між сторонами був скріплений підписами уповноважених на це осіб (директорами-керівниками підприємств згідно Статутів товариств) та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Отже, вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення відповідача.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка приведена вище у цій постанові.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач також просить стягнути з Відповідача на свою користь штраф у розмірі 23485,00 грн., який нарахований відповідно до п. 6.2. Договору поставки № 29/04/11 від 29 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 6.2. Договору, Постачальник за порушення строків поставки Товару, визначеного на підставі п. 3.1. цього Договору зобов'язаний сплатити Покупцю одноразово штраф у розмірі 25% вартості непоставленого Товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Розмір штрафу = 23485 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: (93940,00 грн. -вартість непоставленого відповідачем позивачу за Договором поставки Товару * 25% - розмір штрафу у відсотках встановлений п. 6.2. Договору) : 100% = 23485,00 грн.

З огляду на наведене твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки повністю спростовуються зібраними місцевим судом доказами у справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 червня 2012р. у справі № 5010/418/2012-17/38 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року у справі № 5010/418/2012-17/38 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.