Постанова

від 03.10.2012 по справі 5019/1133/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року Справа № 5019/1133/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Гулова А.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Мельничук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" на рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.12р. у справі № 5019/1133/12 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська"

про стягнення в сумі 132 412 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.12 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Сініциної Л.М. та Крейбух А.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5019/1133/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Гулова А.Г.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1133/12 від 14.08.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" 123 927 грн. 35 коп. боргу та 2 478 грн. 55 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що , враховуючи, що відповідач заявив про сплив позовної давності, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за поставлений згідно накладних РН № -0000129 від 29.08.2008 р. та РН № 0000152 від 05.11.2008 р. товар з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а тому відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 8 485 грн. 15 коп.

Судом досліджено банківську виписку за 11.01.2010р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату отриманого від позивача згідно накладної № 27 від 16.04.2009 р. товару, що визначено в призначенні цього платежу.

Оскільки 11.01.2010р. відповідач перерахував позивачу 3 080 грн. 00 коп. як оплату за товар згідно накладної № 27 від 16.04.2009 р., то такі дії боржника свідчать про визнання боргу і в силу правила ч.1 ст.264 ЦК України переривають перебіг загальної позовної давності. Відповідно до ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» з позовною заявою до господарського суду - 10.07.2012р., суд дійшов висновку, що строк позовної давності переривався та не пропущений позивачем в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 23 591 грн. 25 коп. за поставлений товар згідно накладної РН № 0000027 від 16.04.2009 р. і позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Оскільки, заборгованість за видатковими накладними РН № -0000027 від .16.04.2009 р., РН № -0000074 від 03.08.2009 р., ЛНА №-000004 від 26.08.2009 р., РН № 0000080 від 30.10.2009 р., РН № 0000081 від 16.11.2009 р., РН № 0000084 від 19.11.2009 р., РН № 0000085 від 19.11.2009 р. в сумі 123 927 грн. 35 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маломидська» про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.08.12р. у справі 5019/1133/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 128993,30 грн. відмовити та здійнити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на недотримання судом вимог законності та обґрунтованості при винесенні оскаржуваного судового рішення.

01.10.12 р. від скаржника надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги, подання якої було мотивоване тією обставиною, що у зв'язку з тим, що повний текст оскаржуваного рішення на дату подання апеляційної скарги не був відомий, то скаржник вважає за необхідне уточнити свої вимоги, а саме: апелянт просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.12 р по справі №5019/1133/12 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" заборгованості в сумі 96916,90 грн. З іншою частиною рішення суду першої інстанції апелянт погоджується.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.12р. у даній справі слід змінити, а апеляційну скаргу скаржника -, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон" поставило згідно видаткових накладних товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" товар на загальну суму 135 495 грн. 50 коп.

Отримання відповідачем товару також підтверджується довіреностями на отримання ТМЦ ЯПИ № 510453 від 29.06.2008 р., ЯПИ № 510460 від 05.11.2008 р., ЯПИ № 510468 від 16.04.2009 р., ЯПИ № 510475 від 03.08.2009 р., ЯПИ № 510490 від 26.08.2009 р., № 510517 від 30.10.2009 р., № 510521 від 16.11.2009 р., № 510525 від 19.11.209 р., № 510526 від 19.11.2009 р.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 3 080 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.29).

01 липня 2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про погашення заборгованості (а.с. 30). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Місцевим господарським судом під час розгляду спору встановлено, що станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 132 412 грн. 50 коп.

При цьому місцевим господарським судом Рівненської області правомірно відмовлено позивачу, із посиланням на норми статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, про стягнення заборгованості у сумі 8 485 грн. 15 коп., оскільки відповідачем було заявлено про сплив позовної давності.

Правомірним є висновок суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача заборгованості за поставлений товар згідно накладних ЛНА №-000004 від 26.08.2009 р., РН № 0000080 від 30.10.2009 р., РН № 0000081 від 16.11.2009 р., РН № 0000085 від 19.11.2009 р.

Оскільки така поставка умовами договору № 69 від 26 серпня 2009 року не охоплювалася

Враховуючи викладене покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок стосовно оплати отриманого товару не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджено банківську виписку за 11.01.2010р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату отриманого від позивача згідно накладної № 27 від 16.04.2009 р. товару, що визначено в призначенні цього платежу.

Оскільки 11.01.2010р. відповідач перерахував позивачу 3 080 грн. 00 коп. як оплату за товар згідно накладної № 27 від 16.04.2009 р., то такі дії боржника свідчать про визнання боргу і в силу правила ч.1 ст.264 ЦК України переривають перебіг загальної позовної давності. Відповідно до ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи дату звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" з позовною заявою до господарського суду - 10.07.2012р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності переривався та не пропущений позивачем в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 23 591 грн. 25 коп. за поставлений товар згідно накладної РН № 0000027 від 16.04.2009 р. і позовні вимоги про стягнення вказаної суми в цій частині задоволені правомірно.

Поряд з тим Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду про доведеність вимог про стягнення заборгованості в сумі 123 927 грн. 35 коп. на підставі видаткових накладних РН № -0000027 від .16.04.2009 р., РН № -0000074 від 03.08.2009 р., ЛНА №-000004 від 26.08.2009 р., РН № 0000080 від 30.10.2009 р., РН № 0000081 від 16.11.2009 р., РН № 0000084 від 19.11.2009 р., РН № 0000085 від 19.11.2009р.

Як вбачається із вказаних накладних асортимент товару, його кількість, вартість та загальна сума співпадають із асортиментом, кількістю, вартістю та загальною сумою, відображених у специфікаціях №№ 1, 2, 3, 5 (а.с.39-42), які в силу пункту 3.1. договору №69 від 26.08.09р., є невід'ємною його частиною.

Як вбачається із умов договору (п.п.4.1., 4.2.) товар згідно з умовами даного договору надається на умовах 100% товарного кредиту. Продавець, згідно умов договору передає, а покупець приймає товар вказаний у специфікації(ях). Продавець надає покупцю товарний кредит строком до 26 серпня 2014р., на умовах сплати 0,01 % річних за кожен день користування товарним кредитом та здійснює нарахування відсотків на фактичну суму заборгованості, у день остаточного погашення основного боргу. У випадку, якщо в зазначений термін оплата не буде проведена, у силу вступають положення про санкції, передбачені розділом 7 даного договору. Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Таким чином сторони визначилися, що останнім днем оплати товару, отриманого як товарний кредит (а саме таким є товар згідно видаткових накладних РН № -0000027 від .16.04.2009 р., РН № -0000074 від 03.08.2009 р., ЛНА №-000004 від 26.08.2009 р., РН № 0000080 від 30.10.2009 р., РН № 0000081 від 16.11.2009 р., РН № 0000084 від 19.11.2009 р., РН № 0000085 від 19.11.2009р.) є 26 серпня 2014 року.

Строк оплати за вказаними правовідносинами не настав.

Відтак в цій частині - в частині стягнення із відповідача 96916грн.90коп. - позивачу слід відмовити у позові, а пункт 2 оспорюваного рішення змінити в частині стягнення суми боргу та судових витрат.

На позивача слід віднести витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Маломидська" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.12р. у справі №5019/1133/12 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини у наступній редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" (35013, Рівненська область, Костопільський район, с. Малий Мидськ, вул. Молодіжна, 29, код 35999757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 18-а, код 32940365) 27010грн.45коп. боргу та 270грн.10коп. судового збору".

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 18-а, код 32940365) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" (35013, Рівненська область, Костопільський район, с. Малий Мидськ, вул. Молодіжна, 29, код 35999757) 1324грн.20коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області.

Справу №5019/1133/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.