Рішення

від 09.10.2008 по справі 15/176-3435

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/176-3435

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2008 р.Справа № 15/176-3435

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3

до Управління комунальної власності Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 21, м. Тернопіль

про визнання права на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 2087 від 29.06.1999р. до 30 червня 2013 року.

за участю представників сторін:

позивача:           представник Парій І.С. – доручення № 75/1 від 23.08.07р.;

                    представник Парій М.І. –доручення № 76/1 від 23.08.07р.;

відповідача:          представник Коковська І.А. –доручення № 1274у від 16.10.07р..

Суть справи:

Приватне мале підприємство "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління комунальної власності Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 21, м. Тернопіль про визнання договору оренди не житлових приміщень комунальної власності № 2087 від 29.06.1999р. таким, що продовжений до 30 червня 2013 року.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час  розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні з 13.08.2008р. по 09.10.2008р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 9.4. укладеного між сторонами договору, дія договору оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а згідно ст. 17 Закону і п. 9.3. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах. Просить суд також врахувати, що договір № 2087 від 29.06.1999р. на оренду нежитлового приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, бульвар Д.Галицького, 1, площею 593,8 м2 був укладений строком до 29.06.2000р., який був продовжений до 31.12.2006р., про що свідчить відповідна відмітка. Додатком від 31.12.2006р. до договору оренди № 2087 від 29.06.1999р. дія даного договору була продовжена до 31.03.2007р., а додатком від 28.03.2007р. - до 30.06.2007р.. Також звертає увагу суду на те, що управлінням 27.07.2007р. тобто в місячний термін після закінчення договору оренди, направлено підприємству претензію № 924-у про відмову в продовженні договору оренди № 2087 від 29.06.1999р. на новий термін та з вимогою звільнення орендованого приміщення, а тому вважає, що договір припинив свою дію. Просить суд в позові відмовити.

Представник позивача проти доводів управління заперечив, посилаючись на те, що директором підприємства додатків до договору від 31 грудня 2006 року та від 28 березня 2007 р. про продовження терміну дії договору підписано не було. Також звертає увагу суду на те, що 31 грудня 2006 року, є вихідним днем. Також просить суд врахувати, що жодних претензій про відмову в продовженні строку дії договору та звільнення приміщення на адресу підприємства не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –приватне підприємство "Модуль" звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору оренди нежитлових приміщень № 2087 від 29.06.1999р. продовженим на новий строк до 30.06.2013р.

29.06.1999р. між Управлінням економіки Тернопільської міської ради (Орендодавцем), правонаступником якого є відповідач у справі та ПМП "Модуль" (Орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 2087, у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 14.04.1999р. № 334 здав, а Орендар 29.06.1999р. прийняв в орендне користування нежитлові приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Д.Галицького, 1 площею 593,8 м2 для використання під заклад громадського харчування, магазин.

Згідно п. 9.1 договору, дана угода укладена на один рік і діє з 29.06.1999р. по 29.06.2000р..

У відповідності до п.п. 9.2, 9.3 договору, зміна або розірвання даного договору можуть мати місце за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір № 2087 від 29.06.1999р. пролонговано за згодою сторін до 31.12.2006р..

27.07.2007р. Управління комунальної власності Тернопільської міської ради звернулося до позивача з претензією № 924-у про звільнення орендованого приміщення та в 10-денний термін передачу даного приміщення власнику майна, у зв'язку з непогодженням продовження договору № 2087 від 29.06.1999р. на новий строк.

Дані дії Управління підтверджують факт невизнання останнім права позивача на оренду приміщення, що є предметом договору № 2087.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способом захисту  цивільного права та обов'язку може бути визнання такого права.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, у відповідності до ст. 22 ГПК України, та просить суд визнати право на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 2087 від 29.06.1999р. до 30.06.2013р..

Вимога про визнання права може бути пред'явлена на захист суб'єктивного права, яке не визнається або заперечується. Суб'єктивне право –це приватне право, тому суб'єкт, якому це право належить, вправі сам визначати межі і спосіб захисту свого права, якщо воно порушене, із врахуванням характеру допущених невизнання, оспорювання або порушення права. Визнання права, як спосіб захисту цивільного права розглядається як родове поняття, що охоплює собою видове поняття –визнання факту існування правовідносин між сторонами.

А відтак позивачем правомірно визначено спосіб захисту свого суб'єктивного права шляхом його визнання, у зв'язку з запереченням та невизнанням права на оренду за позивачем з боку Управління комунальної власності.

На правовідносини щодо найму будівлі (її окремої частини) поширюється чинність загальних положень про найм. Якщо предметом договору є майно комунальної власності, до даних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про оренду державного або комунального майна".

Захист права орендаря на орендоване майно визначено ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої орендареві забезпечується  захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

У відповідності до ст.. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно ч.1, 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни.

Отже, угодою від 29.06.1999р. сторони визначили строк її дії –один рік до 29.06.2000р..

Окремою нормою даного договору сторони визначили його продовження до 31.12.2006р., при цьому будь-яких інших змін до умови про строк дії договору за період з 29.06.1999р. по 31.12.2006р. сторони не вносили, а відтак сторонами на підставі спільного погодження змінено строк, на який укладено даний договір, адже передбачено пролонгацію не на рік, як визначено в п. 9.1 угоди, а на 6 років і 6 місяців. Дана умова договору є чинною та не визнана недійсною у встановлено законом порядку.

У відповідності до ст.. 764 ЦК України, користування майном з боку наймача після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця впродовж 1 місяця тягне поновлення договору найму на строк, який було встановлено раніше. Дана норма закону передбачена і п. 9.3 договору.

Заперечення відповідача, що договір слід вважати укладеним на 1 рік, як визначено п. 9.1 угоди, не заслуговують на увагу, у зв'язку з погодженням сторонами додаткової умови щодо строків дії договору з 29.06.2000р. до 31.12.2006р.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.. 764 ЦК України, п. 9.3 договору, поновлення умов договору не пов'язується із волевиявленням сторін, достатньо лише двох юридичних фактів –використання майна на умовах найму орендарем після спливу строку дії договору та відсутність заперечень впродовж місяця після закінчення строку дії договору з боку орендодавця щодо подальшого використання майна наймачем.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача в період з 31.12.2006р. по 31.01.2007р. із запереченням щодо продовження договору оренди, за відсутності якої, у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України та п. 9.3 договору, договір продовжив свою дію до 30.06.2013р..

Як доказ неправомірності вимог позивача, зокрема твердження про існування права на оренду приміщення, що є предметом договору № 2087 від 29.06.1999р., відповідачем надано суду додатки до договору від 31.12.2006р., яким внесено зміни в п. 9.1 договору, а саме продовжено договір до 31.03.2007р. та від 28.03.2007р., яким внесено зміни до п. 9.1 договору та договір продовжено до 30.06.2007р.

Враховуючи заперечення позивача щодо укладення даних додатків, судом у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

- Чи виконано підпис на Додатку до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 31.12.2006р. від імені Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 –Масковим І.Ю. ? - Чи виконано підпис на Додатку до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 28.03.2007р. від імені Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 –Масковим І.Ю. ? - Чи виконані підписи на Додатках до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 31.12.2006р. та від 28.03.2007р. однією особою –Масковим І.Ю. ? - Чи не виконано підпис на Додатках до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 31.12.2006р. та від 28.03.2007р. від імені Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 навмисно зміненим почерком Масковим І.Ю. ? -Чи не виконано підпис на Додатках до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 31.12.2006р. та від 28.03.2007р. від імені Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 у незвичних умовах Масковим І.Ю ? - Чи не знаходилась особа, яка виконала підпис Додатках до договору оренди не житлових приміщень (№ 2087 від 29.06.1999р.) від 31.12.2006р. та від 28.03.2007р., в незвичайному стані ? - Чи не володіє особа, яка виконала підпис, навиками написання спеціальними шрифтами ?

Згідно висновку № 10 від 22 липня 2008р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеної експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз І. Заблоцьким, підписи на додатках від 31.12.2006р. та від 18.09.2006р. до договору оренди нежитлових приміщень № 2087 від 29.06.1999р. виконані однією особою, але не належать Маскову Ігорю Юрієвичу. Особа, котрою виконані досліджувані підписи, не перебувала у незвичному стані чи незвичних умовах.

Наявність відбиток печатки ПМП "Модуль" на додатках до договору представник позивача пояснює можливістю їх проставлення бухгалтером підприємства.

У відповідності до статуту ПМП "Модуль", наданого позивачем на вимогу суду, засновником підприємства є Парій Ігор Степанович, який  безпосередньо здійснює управління діяльністю підприємства і є одночасно директором підприємства, самостійно вирішує всі питання поточної і перспективної діяльності підприємства (п.п. 1.2, 3.1 статуту). Засновник підприємства може найняти директора по трудовому контракту, в якому чітко розмежовується компетенція директора і засновника. Директор підприємства самостійно веде фінансову, господарську діяльність (п. 3.2, 3.4).

30.09.2000р. між ПМП "Модуль" в особі засновника та Масковим Ігорем Юрійовичем укладено контракт, що є строковим трудовим договором, згідно якого Масков І.Ю. приймається на роботу директором ПМП "Модуль". Згідно п. 3 даного контракту Масков І.Ю., як директор ПМП "Модуль", має право укладати договори від імені підприємства, підписувати бухгалтерську документацію без права підпису банківських документів.

А відтак правом на укладення правочинів від імені підприємства, у відповідності до установчих документів останнього, наділені виключно засновник підприємства та директор, якими додатки до договору оренди № 2087 не підписувалися.

Як вже зазначалося, зміна до договору допускається виключно за згодою сторін. Правом на внесення змін до договору оренди від імені юридичної особи –позивача у справі наділені уповноважені на те особи даного підприємства, якими є директор і засновник. Ані директор, ні засновник не підписували додаткових угод до договору оренди № 2087 від 29.06.1999р., а відтак вважати, що ПМП "Модуль" надало згоду на внесення змін до договору, що виявилася в підписанні додаткових угод, є неправомірним.

Посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, на листи позивача з проханням продовження дії договору оренди від 26.12.2006р. та 23.03.2007р. не можуть бути належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не свідчать про внесення змін до договору щодо строку дії останнього.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність заперечень наймодавця, яким є відповідач у справі, проти подальшого використання майна, що є предметом договору оренди № 2087 від 29.06.1999р., наймачем (позивачем) впродовж місяця після спливу строку договору оренди (31.12.2006р.) є юридичним фактом, який разом з продовженням використання майна наймачем тягне поновлення договору найму на строк, який був раніше встановлений договором, а також зміну умов договору щодо строку дії – пролонгацію угоди з 29.06.2000р. по 31.12.2006р. (з 1 року на 6 років і 6 місяців) за взаємною згодою сторін, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання права на оренду приміщення у відповідності до умов договору № 2087 від 29.06.1999р. до 30.06.2013р., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати за Приватним малим підприємством „Модуль”, м. Тернопіль право на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 2087 від 29.06.1999р., укладеного між Приватним малим підприємством "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3 та Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 21, м. Тернопіль до 30 червня 2013 року.

3.Стягнути з Управління комунальної власності Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 21, м. Тернопіль, код 25781553 на користь Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6/3, код 30345271 - 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

                    Суддя                                                                                          Г.Б. Бучинська