Постанова

від 28.05.2009 по справі 15/176-3435

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/176-3435

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 15/176-3435  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р.

у справі№15/176-3435

господарського суду Тернопільської області

за позовомПМП "Модуль"

до Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради

провизнання права на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №2087 від 29.06.1999 р. до 30.06.2013 р.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Парій І.С., Парій М.І.

від відповідача:Коковська І.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.10.2008 р. у справі №15/176-3435 (суддя Бучинська Г.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), позовні вимоги задоволено: визнано за ПМП "Модуль" право на оренду відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №2087 від 29.06.1999 р., укладеного між ПМП "Модуль" та Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради, до 30.06.2013 р.; стягнуто з Управління комунальної власності Тернопільської міської ради на користь ПМП "Модуль" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р., рішення господарського суду Тернопільської області від 09.10.2008 р. у справі №15/176-3435 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, по-перше, позивачем не подано належних доказів визнання недійсними додатків до договору оренди щодо продовження терміну дії договору і таких позовних вимог на заявлялося; по-друге, висновки судів про внесення сторонами змін до договору оренди від 29.06.1999 р. №2087 в частині зміни строку дії договору з одного року на 6 років та 6 місяців не відповідають матеріалам справи, оскільки на договорі зроблено лише відмітку про пролонгування договору за згодою сторін до 31.12.2006 р.; по-третє, визнаючи за позивачем право на оренду на умовах договору від 29.06.1999 р. №2087 до 30.06.2013 р. суд не врахував, що відповідно до п. 8 Положення про порядок надання в оренду комунального майна м.Терно поля та ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" надання об'єктів комунальної власності в оренду здійснюється на конкурентних засадах.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

29.06.1999 р. між Управлінням економіки Тернопільської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є відповідач, та ПМП "Модуль" (орендарем) було укладено договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності №2087, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 14.04.1999 р. №334 здав, а орендар 29.06.1999 р. прийняв в орендне користування нежитлові приміщення комунальної власності за адресою: м.Тернопіль, вул.Д.Галицького, 1 площею 593,8 кв.м для використання під заклад громадського харчування, магазин.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір укладено на один рік і діє з 29.06.1999 р. по 29.06.2000 р.

Відповідно до п.п. 9.2, 9.3 договору зміна або розірвання даного договору можуть мати місце за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або про зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На даному договорі міститься відмітка про те, що договір пролонгований за згодою сторін до 31.12.2006 р.

26.12.2006 р. ПМП "Модуль" звернулося до Управління комунальної власності Тернопільської міської ради з листом №50/1, в якому просило продовжити з 01.01.2007 р. термін дії договору оренди нежитлових приміщень (будівель) від 29.06.1999 р. №2087 терміном на 3 роки.

27.07.2007 р. Управління комунальної власності Тернопільської міської ради звернулося до позивача з претензією №924-у, в якій повідомило про закінчення терміну дії договору оренди 30.06.2007 р., ненадання згоди на продовження договору оренди на новий термін і зобов'язання позивача у зв'язку з наведеним звільнити приміщення і в 10-денний термін передати за актом приймання-передачі в Управління комунальної власності Тернопільської міської ради.

Вважаючи, що орендодавець у місячний термін відповіді на пропозицію про продовження договору не надав і не повідомив про припинення договору оренди, ПМП "Модуль" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління комунальної власності Тернопільської міської ради про визнання договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 29.06.1999 р. №2087 таким, що продовжений до 30.06.2013 р. на підставі ст. 258 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 15, 16, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

18.08.2008 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог і просив визнати право на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 29.06.1999 р. №2087 до 30.06.2013 р. (а.с. 91).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, п. 9.1 договору встановлено термін дії договору —1 рік (з 29.06.1999 р. по 29.06.2000 р.), однак наявність на договорі відмітки про пролонгацію договору до 30.12.2006 р. (тобто на 6,5 років) свідчить про внесення змін до умов договору про строк дії останнього; по-друге, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача в період з 31.12.2006 р. по 31.01.2007 р. із запереченням щодо продовження терміну дії договору оренди, за відсутності яких відповідно до ч. 2 ст. 17 закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 9.3 договору договір продовжив свою дію до 30.06.2013 р.; по-третє, згідно з висновком №10 судово-почеркознавчої експертизи за господарською справою №15/176-3435, складеним 22.07.2008 р., підписи на додаткових угодах до договору оренди від 29.06.1999 р. №2087 виконані не Масковим І.Ю. (керівником підприємства), у зв'язку з чим не можна вважати, що позивач надавав згоду на внесення змін до договору оренди щодо продовження терміну його дії до 31.03.2007 р. та до 30.06.2007 р.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Предметом позову є визнання права на оренду у відповідності до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 29.06.1999 р. №2087 до 30.06.2013 р. на підставі п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 Господарського кодексу України у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця проти продовження договору оренди і неповідомлення орендаря про його припинення після закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (яким обґрунтовані позовні вимоги) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить у т.ч. наявність або відсутність заяв сторін про припинення або зміну умов вказаного договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Однак, господарські суди, обмежившись посиланням на неподання відповідачем доказів звернення до позивача в період з 31.12.2006 р. по 31.01.2007 р. з запереченнями проти продовження договору оренди в обґрунтування висновків про наявність підстав для визнання за позивачем права на оренду відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 29.06.1999 р. №2087 до 30.06.2013 р., не надали належної оцінки доводам відповідача про продовження додатковими угодами до договору оренди терміну дії договору оренди спочатку до 31.03.2007 р., а потім —до 30.06.2007 р. і відсутності доказів внесення змін до договору оренди в частині зміни строку дії договору з 1 року на 6 років 6 місяців.

Матеріали справи свідчать, що 26.12.2006 р. позивач звернувся до відповідача з заявою №50/1 про продовження терміну дії договору оренди від 29.06.1999 р. №2087 на три роки.

Також матеріали справи містять додаткові угоди (додатки до договору оренди нежитлових приміщень 29.06.1999 р. №2087) від 31.12.2006 р. та від 28.03.2007 р. про внесення змін до п. 9.1 договору щодо продовження терміну дії договору до 31.03.2007 р. та до 30.06.2007 р., підписані й скріплені печаткою відповідача (орендодавця), а також скріплені печаткою позивача і підписані (згідно з висновком №10 судово-почеркознавчої експертизи за господарською справою №15/176-3435, складеним 22.07.2008 р.) не керівником підприємства позивача.

Слід зазначити, що господарськими судами не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи вищевказаним додатковим угодам (додаткам) до договору оренди від 31.12.2006 р. та від 28.03.2007 р. (не визнаним в установленому законом порядку недійсним), а також заяві самого позивача (а.с. 5) з пропозицією продовжити термін дії договору оренди на три роки і доводам відповідача про те, що вказані документи спростовують висновки господарських судів про відсутність заяв однієї із сторін  про припинення або зміну умов договору оренди після закінчення терміну його дії (як підставу для застосування ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що договір оренди вважається продовженим на 6 років і 6 місяців відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку з внесенням змін до умов договору щодо терміну його дії (з одного року на 6,5 років), не надали оцінки доводам відповідача щодо відсут ності доказів внесення в установленому законом порядку змін до п. 9.1 договору оренди щодо терміну його дії.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід також звернути увагу на спосіб захисту цивільного права, обраний позивачем, у т.ч. встановити чи вірно ним обраний спосіб захисту цивільного права (який носить цілком декларативний характер, і не призведе у разі задоволення позову до відновлення прав, які позивач вважає порушеними).

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. у справі №15/176-3435 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 09.10.2008 р. у справі №15/176-3435 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:О.Глос

С.Бакуліна