Постанова

від 05.10.2012 по справі 2а/1270/6720/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6720/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Островської О.П.,

при секретарі -Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000842310,-

Встановив:

У серпні 2012 року позивач ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" звернувся до суду з позовом до відповідача Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, в якому послався, що у період з 20 лютого 2012 року по 24 лютого 2012 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Енергосфера».

За результатами перевірки було складено акт перевірки №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергосфера» (код за ЄДРПОУ 37429530) з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815 та ТОВ «Латифа», код ЄДРПОУ 36810950 за період з 01.04.2011 по 30.09.2011».

13 березня 2012 року директором ТОВ «НВП «Енергосфера» поштовим відправленням було отримано примірник акту перевірки №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергосфера» з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон» та ТОВ «Латифа» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011».

Ознайомившись з вказаним вище актом перевірки, ТОВ «НВП «Енергосфера» 20 березня 2012 року було подано на адресу Алчевської ОДПІ заперечення за вих. № 01/057.

18 квітня 2012 року ТОВ «НВП «Енергосфера» було отримано відповідь за вих. № 1664/22-3 від 27.03.2012 року на заперечення та податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року.

Ознайомившись з податковим повідомлення-рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 269 426,00 гривень за основним платежем та 47 168,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на загальну суму 316 594,00 гривень, 26 квітня 2012 року ТОВ «НВП «Енергосфера» надіслало на адресу Державної податкової інспекції в Луганській області скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року.

Рішенням Державної податкової інспекції в Луганській області від 10 травня 2012 року № 6979/10-408 строк розгляду скарги від 26 квітня 2012 року було подовжено до 26 червня 2012 року включно.

25 червня 2012 року ТОВ «НВП «Енергосфера» було отримано відповідь Державної податкової інспекції в Луганській області від 22 червня 2012 року № 9832/10-408, згідно якої податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року залишено без змін, а скарга ТОВ «НВП «Енергосфера» без задоволення.

04 липня 2012 року ТОВ «НВП «Енергосфера» на адресу Державної податкової адміністрації України було надіслано повторну скаргу за вих. № 01/124 від 04 липня 2012 року.

30 липня 2012 року ТОВ «НВП «Енергосфера» було отримано від Державної податкової адміністрації України рішення від 25 липня 2012 року за вих. № 13261/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги. Згідно вказаного рішення податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

ТОВ «НВП «Енергосфера» не згодне з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000842310 від 12 квітня 2012 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 269 426,00 гривень за основним платежем та 47 168,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на загальну суму 316 594,00 гривень та вважає, що податкове-повідомлення рішення суперечить вимогам чинного законодавства України.

Алчевська об'єднана державна податкова інспекція у акті перевірки № 530/231/37429530 від 03 березня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергосфера» (код за ЄДРПОУ 37429530) з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815 та ТОВ «Латифа», код ЄДРПОУ 36810950 за період з 01.04.2011 по 30.09.2011» зазначає, що укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а також є нікчемними (аркуш 24 акту).

ТОВ «НВП «Енергосфера» вважає, що посилання у акті перевірки №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року на нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон», є протиправним та не має жодних нормативних обґрунтувань.

Між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа» було укладено договір № 41411 від 05.09.2011 року, згідно якого ТОВ «Латифа» на протязі періоду з 05.09.2011 року по 30.09.2011 року поставило ТОВ «НВП «Енергосфера» продукцію.

На момент укладання вищевказаного договору ТОВ «Латифа» було створеним та зареєстрованим у встановленому законом порядку підприємством як юридична особа -мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 100325924, довідку про взяття на облік платника податку № 2604 від 28.01.2011 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 713298. Тобто ТОВ «Латифа» на момент укладання договору поставки продукції №41411 від 05.09.2011 року було наділене цивільною правоздатністю та дієздатністю, мало усі реєстраційні документи встановлені чинним законодавством.

При здійсненні правочину з ТОВ «Латифа», позивач отримав від останнього копії реєстраційних документів та Статуту. Зазначені документи були завірені підписом та печаткою ТОВ «Латифа».

Позивач вважає, що посилання у акті перевірки № 530/231/37429530 від 03 березня 2012 року на нікчемність договору поставки продукції № 41411 від 05.09.2011 року, укладеного з ТОВ «Латифа», є протиправним та не має жодних нормативних обґрунтувань.

Позивач повністю відобразив у даних податкового та бухгалтерського обліку усі господарські операції, пов'язані з придбанням продукції у ТОВ «Латифа» та подальшою реалізацією продукції іншим контрагентам, були сплачені податки. До перевірки надавались усі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, головна книга, журнали-оредри та картки рахунків, реєстри отриманих та придбаних податкових накладних з податку на додану вартість) щодо проведеного правочину з ТОВ «Латифа».

Між позивачем та ПП «Арикон» було укладено договір № 40511 від 01.04.2011 року, згідно якого ПП «Арикон» на протязі періоду з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року поставило ТОВ «НВП «Енергосфера» продукцію.

На момент укладання вищевказаного договору ПП «Арикон» було створеним та зареєстрованим у встановленому законом порядку підприємством як юридична особа -мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 100301390, довідку про взяття на облік платника податку № 235/29-0-76 від 26.08.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 406045. Тобто ПП «Арикон» на момент укладання договору поставки продукції № 40511 від 01.04.2011 року було наділене цивільною правоздатністю та дієздатністю, мало усі реєстраційні документи встановлені чинним законодавством.

При здійсненні правочину з ПП «Арикон», позивач отримав від останнього копії реєстраційних документів та Статуту. Зазначені документи були завірені підписом та печаткою ПП «Арикон».

Позивач повністю відобразив у даних податкового та бухгалтерського обліку усі господарські операції, пов'язані з придбанням продукції у ПП «Арикон» та подальшою реалізацією продукції іншим контрагентам, були сплачені податки. До перевірки надавались усі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, головна книга, журнали-оредри та картки рахунків, реєстри втриманих та придбаних податкових накладних з податку на додану вартість) щодо проведеного правочину з ПП «Арикон».

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000842310 від 12 квітня 2012 року, згідно якого ТОВ «НВП «Енергосфера» збільшено суму грошового зобов'язання платежем податок на додану вартість на суму 269 426,00 гривень за основним платежем та 47 168,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на загальну суму 316 594,00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, також послався, що всі первинні підтверджуючи бухгалтерські документи у них є, вони надавалися відповідачеві під час перевірки і до заперечень проти акту, однак відповідачем не прийняті до уваги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, послався, що у акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон». Господарські операції між ПП «Арикон», ТОВ «Латифа» та ТОВ «НВП «Енергосфера» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Отже, неможливість реального здійснення контрагентами - постачальниками ТОВ «НВП «Енергосфера» операцій поставки товарів з урахуванням часу, відсутності необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень транспортних засобів свідчить про відсутність у ПП «Арикон» та ТОВ «Латифа» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

На підставі вищевикладеного відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача з 20.02.2012 року по 24.02.2012 року проведена документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Енергосфера» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон» та з ТОВ «Латифа» за період з 01.04.11 по 30.09.11 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2012 р. за № 530/231/37429530.

Зазначена перевірка була проведена на підставі п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем були отримані акти перевірок контрагентів ТОВ «НВП «Енергосфера», а саме ПП «Арикон» та ТОВ «Латифа».

У зв'язку з отриманням матеріалів перевірок контрагентів із якими перебувало у господарських відносинах ТОВ «НВП «Енергосфера» відповідачем було направлено позивачу запит від 16.01.2012 р. № 01448/231 щодо надання пояснень та документального підтвердження, а також інформації відносно включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях з питань відносин з ПП «Арикон» та з ТОВ «Латифа».

06.02.2012 року позивачем була надана відповідь на зазначений запит. Документи, які б підтверджували реальне здійснення операцій з контрагентами, до перевірки на думку відповідача позивачем були надані не в повному обсязі.

30.01.2012 року відповідачем було видано наказ № 125 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергосфера» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон» та з ТОВ «Латифа» за період з 01.04.11 по 30.09.11 року, а 20.02.2012 року за № 198 видано наказ про продовження терміну та внесення змін до наказу № 125 від 30.01.2012 року, на підставі яких і була здійснена вищезазначена перевірка, про що відповідачем складено акт перевірки від 03.03.2012 р. за № 530/231/37429530 (т.1 а.с. 54-82).

Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено порушення в тому числі п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВП «Енергосфера» за період з 01.04.11 по 30.09.11 занизило податок на додану вартість на суму 269426 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року на суму 6925 грн; травень 2011 року на суму 4413 грн.; червень 2011 року на суму 69420 грн.; липень 2011 року на суму 16320 грн.; вересень 2011 року на суму 172348 грн.

Відповідачем на підставі акту перевірки від 03.03.2012 р. за №530/231/37429530 винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 12.04.2012 р. № 0000842310 (а.с.101 т.1).

Податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2012 р. №0000842310 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «НВП «Енергосфера» в загальному розмірі 316594 грн., в т.ч. за основним платежем -269426 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 47168 грн.

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: контрагентами ТОВ «НВП «Енергосфера» - ПП «Арикон» та з ТОВ «Латифа» (по операціях з якими сформовано податковий кредит спірного періоду) були порушені їх податкові зобов'язання, приписи господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ТОВ «НВП «Енергосфера» на постачання товарно-матеріальних цінностей, мають протиправний характер, та по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно зі ст. 228 ЦК України є нікчемними. Внаслідок чого ТОВ «НВП «Енергосфера» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим Кодексом України.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ та для включення до складу валових витрат сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа» було укладено договір №41411 від 05.09.2011 року (т.1 а.с.137-140), згідно якого ТОВ «Латифа» на протязі періоду з 05.09.2011 року по 30.09.2011 року поставило ТОВ «НВП «Енергосфера» продукцію відповідно до специфікацій до договору.

Вказаний договір та специфікації до нього підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно зазначеного договору постачальник - ТОВ «Латифа» зобов'язане було передати у власність (поставити) продукцію, асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:

№ 167 від 30.09.2011 року на суму 392730 грн., у тому числі ПДВ 65455 грн.(т.1 а.с.146);

№ 163 від 22.09.2011 року на суму 1840,80 грн., у тому числі ПДВ 306,80 грн. (т.1 а.с.157);

№162 від 15.09.2011 року на суму 5032,80 грн., у тому числі ПДВ 838,80 грн. (т.1 а.с.160);

№ 164 від 29.09.2011 року на суму 78104,40 грн., у тому числі ПДВ 13017,40 грн. (т.1 а.с.178);

№ 166 від 30.09.2011 року на суму 5569,20 грн., у тому числі ПДВ 928,20 грн. (т.1 а.с. 191);

№ 165 від 29.09.2011 року на суму 11068 грн., у тому числі 1844,80 грн. (т.1 а.с.199).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки та до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки з банку, що свідчить про сплату коштів позивачем ТОВ «Латифа» вартості отриманого товару, товаро-транспортні накладні, пропозиції щодо поставок товару та первинну документацію, що свідчить про подальшу реалізацію товару отриманого позивачем від ТОВ «Латифа» за договором № 41411 від 05.09.2011 року (договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товару тощо).

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з контрагентом ТОВ «Латифа», оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Також судом встановлено, що між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ПП «Арикон» було укладено договір № 40511 від 01.04.2011 року (т.1 а.с.212-215), згідно якого ПП «Арикон» поставило ТОВ «НВП «Енергосфера» продукцію відповідно до специфікацій до договору.

Згідно зазначеного договору постачальник - ПП «Арикон» зобов'язане було передати у власність (поставити) продукцію, асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції. на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:

№ 2 від 05.04.2011 року на суму 17193,60 грн., у тому числі ПДВ 2865,60 грн.(т.1 а.с.230);

№ 134 від 29.04.2011 року на суму 1559,58 грн., у тому числі ПДВ 259,93 грн.(т.1 а.с.244);

№ 5 від 19.04.2011 року на суму 14171,40 грн., у тому числі ПДВ 2361,90 грн.(т.1 а.с.243);

№ 136 від 29.04.2011 року на суму 6744,98 грн., у тому числі ПДВ 1124,16 грн.(т.2 а.с.17);

№ 2 від 05.05.2011 року на суму 9361,80 грн., у тому числі ПДВ 1560,30 грн.(т.2 а.с.25);

№ 3 від 11.05.2011 року на суму 2942,28 грн., у тому числі ПДВ 490,38 грн.(т.2 а.с.26);

№ 131 від 28.04.2011 року на суму 1881 грн., у тому числі ПДВ 313,50 грн.(т.2 а.с.43);

№ 20 від 06.06.2011 року на суму 4380 грн., у тому числі ПДВ 730 грн.(т.2 а.с.50);

№ 23 від 08.06.2011 року на суму 19699,20 грн., у тому числі ПДВ 3283,20 грн.(т.2 а.с.51);

№ 285 від 30.06.2011 року на суму 392439,60 грн., у тому числі ПДВ 65406 грн.(т.2 а.с.76);

№ 261 від 08.07.2011 року на суму 5538 грн., у тому числі ПДВ 923 грн.(т.2 а.с.85);

№ 271 від 22.07.2011 року на суму 72380,88 грн., у тому числі ПДВ 12063,48 грн.(т.2 а.с.86);

№ 266 від 12.07.2011 року на суму 20000 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.(т.2 а.с.120);

№ 158 від 11.08.2011 року на суму 20010 грн., у тому числі ПДВ 3335 грн.(т.2 а.с.134);

№ 165 від 19.08.2011 року на суму 20010 грн., у тому числі ПДВ 3335 грн.(т.2 а.с.135);

№ 151 від 09.08.2011 року на суму 24040,80 грн., у тому числі ПДВ 4006,80 грн.(т.2 а.с.150);

№ 166 від 22.08.2011 року на суму 64095,36 грн., у тому числі ПДВ 10682 грн.(т.2 а.с.158);

№ 173 від 31.08.2011 року на суму 411588 грн., у тому числі ПДВ 68598 грн.(т.2 а.с.174).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки та до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки з банку, що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Арикон» вартості отриманого товару, товаро-транспортні накладні, пропозиції щодо поставок товару та первинну документацію, що свідчить про подальшу реалізацію товару отриманого позивачем від ПП «Арикон» за договором № 40511 від 01.04.2011 року (договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товару тощо).

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з контрагентом ПП «Арикон», оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договорів, укладених позивачем із ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон». Також вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Суд вважає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Суд не приймає посилання представника відповідача в обґрунтування нікчемності договору на те, що позивач не підтвердив фактичне виконання договору відповідними первинними та бухгалтерськими документами, оскільки це спростовано дослідженими судом матеріалами справи, про що було зазначено судом вище.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність договорів № 40511 від 01.04.2011 року та № 41411 від 05.09.2011 року.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню продукції за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманої продукції у його власній господарській діяльності.

Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року позовні вимоги ПП «Арикон» задоволені частково. Визнані дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011 року № 1812/23637156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» протиправними. Зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Арикон», за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66195914 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61136485 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова ухвалою Донецького апеляційного адміністратвиного суду від 03 квітня 2012 року залишена без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністратвиного суду від 18 травня 2012 року, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латифа» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Латифа» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №470/23-20/36810950 від 14.11.2011 року та за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 471/23-20/36810950 від 14.11.2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів Товариством з обмеженою відповідальністю «Латифа», викладених в акті №470/23-20/36810950 від 14.11.2011 року та в акті №471/23-20/36810950 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року до 30.09.2011 року та за червень 2011 року.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Латифа» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську зобов'язання ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ТОВ «Латифа» з даними, наведеними ним у наданих податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. до 30.09.2011 р., зобов'язання ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Латифа», оформленої актом №470/23-20/36810950 та актом №471/23-20/36810950 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 червня до 30 вересня 2011 року, зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо використання неправомірних актів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження суб'єктів господарювання, які знаходились у договірних відносинах з позивачем у червні-вересні 2011 р., відмовлено.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є неправомірним.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит та включення сум до валових витрат слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту та включення сум до валових витрат, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин щодо діяльності, то зміст цих обставин не свідчить про їх фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цими контрагентами.

За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача.

Таким чином, висновки відповідача про те, що здійснені правочини між ТОВ «НВП «Енергосфера», ПП «Арикон» та ТОВ «Латифа» не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемними, оскільки вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли в судовому засіданні, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000842310.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає за необхідне визнати зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, задовольнивши таким чином позовні вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 05.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.10.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000842310 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №0000842310 від 12.04.2012 року, яким ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 316594 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 269426 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 47168 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2012 року.

СуддяО.П. Островська