Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а/2370/3214/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3214/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі - Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача -Гвоздя Р.С. за довіреністю, відповідача -Щедріної О.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Церес Юкрейн»до Черкаської митниці про скасування податкових повідомлень форми «Р»від 31.05.2012р. № 37 та 38,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Церес Юкрейн», звернувшись до суду з позовом до Черкаської митниці, просить скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 31.05.2012р. № 37 про донарахування мита у сумі 10 350 грн. 42 коп., у т.ч. основного платежу у сумі 6 900 грн. 28 коп., штрафних санкцій у сумі 3 450 грн. 14 коп. та від 31.05.2012р. № 38 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2 070 грн. 08 коп., у т.ч. основного платежу у сумі 1 380 грн. 05 коп., штрафних санкцій у сумі 690 грн. 03 коп.

У обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на те, що за наслідками проведеної службовцями Черкаської митниці невиїзної документальної перевірки платника податків -ТОВ «Церес Юкрейн»складено акт від 25.04.2012р. № 0011/12/9020000000/0035266341. На підставі даного акту було прийнято спірні податкові повідомлення. В акті перевірки зроблено висновок про неправильне визначення позивачем коду товару «вироби із волокна кокосової шкірки: мати із волокна кокосової шкірки», а саме 5305190000 замість коду 1404900000 згідно УКТЗЕД. У зв'язку з цим, на думку відповідача, з вартості ввезеного позивачем товару не було сплачено мито у сумі 6 900 грн. 28 коп. та податок на додану вартість у сумі 1 380 грн. 05 коп. Однак, на думку позивача відповідний висновок є помилковим, оскільки, ввезений ним на територію товар було розмитнено у встановленому порядку, без будь-яких зауважень з боку відповідача та випущено у цивільний обіг. На запит ТОВ «Церес Юкрейн»відділом номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці було видано рішення від 31.01.2008р. №КТ-902-021-08 про визначення коду товарів за яким проведено митне оформлення товару «Мати із кокосового волокна ССG16-003 виробник «CoCo Green (Privat) Ltd, Шрі Ланка.»за кодом УКТ ЗЕД 5305190000. Це рішення постійно прикріплювалось до документів, що надавались товариством для митного оформлення.

На підставі викладеного позивач не погоджується з прийнятими відповідачем спірними рішеннями, оскільки вважає, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини зазначені у запереченнях на адміністративний позов від 10.09.2012р. №16-39\4087. На думку відповідача оскаржувані рішення № 37 та № 38 від 31.05.2012р. прийнято з урахуванням вимог Митного кодексу України, Податкового кодексу України, а також міжнародного законодавства. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про те, що товар, який імпортував позивач на територію України, був Черкаською митницею пропущений на митну територію України вантажно-митні декларації позивача було прийнято Черкаською митницею, рішення про визначення коду імпортованого позивачем товару Черкаською митницею не приймалось.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

ТОВ «Церес Юкрейн»зареєстровано як суб'єкт господарювання -юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 03.07.2007р., ідентифікаційний код 35266341.

У період з 13.04.2012р. по 25.04.2012р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Церес Юкрейн»законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажною митною декларацією від 25.09.2009р. №902030000/2009/301278 за результатами якої складено акт № 0011/12/902000000/0035266341.

Як вбачається з висновку вищевказаного акту перевірки позивачем допущено порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ у частині застосування Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД та ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень Закону України «Про Єдиний митний тариф»(статей 8, 17, 25) від 05.02.1992 № 2097-ХІІ; положень пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у частині визначення ПДВ. У результаті чого товариством занижено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита на суму 6 900 грн. 28 коп. та із сплати податку на додану вартість у сумі 1 380 грн. 05 коп.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Митного кодексу України від 11 липня 2002р. № 92-IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (надалі за текстом -Кодекс №92-IV) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 40 Кодексу №92-IV митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням: митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України; митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. Частиною 2 статті 40 Кодексу №92-IV передбачено, що обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу №92-IV митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок»затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (надалі за текстом -Порядок №71). Згідно з пункту 2 цього Порядку №72 перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Кодексу №92-IV.

У статті 69 Кодексу №92-IV закріплено положення про можливість здійснення митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів, зокрема, визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Статтею 54 Кодексу №92-IV передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові, як при перетині товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, так і при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Кодексом №92-IV передбачено можливість здійснення такої форми митного контролю як проведення невиїзної документальної перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, що прямо слідує з норм статті 41 Кодексу №92-IV, Порядку №71, а відповідно до приписів статей 54, 69 Кодексу №92-IV така перевірка може проводитися після завершення митного оформлення.

Здійснення такої перевірки передбачено також і Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (надалі за текстом -Кодекс №2755-VI). Зокрема, статтею 61 Кодексу №2755-VI визначено поняття податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Так, відповідно до пункту 61.1 статті 61 Кодексу №2755-VI податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 Кодексу №2755-VI, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 Кодексу №2755-VI). Відповідно до ст.3 ПК України до податкового законодавства належить Митний кодекс та інші закони з питань митної справи. Правомірність здійснення податкового контролю митними органами щодо прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень також підтверджується і нормами міжнародного законодавства.

Згідно із Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком І до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур»від 05.10.2006 №227 Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (надалі - Конвенція), у тому числі Додатку І та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до статті 2 глави II Конвенції кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції.

У Стандартному правилі 6.3 розділу 6 Конвенції закріплено положення про те, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками.

Відповідно до Стандартних правил 6.4, 6.5 митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, що базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Згідно зі Стандартним правилом 6.6 розділу 6 Конвенції система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту. Згідно з визначеннями розділу 2 Конвенції «контроль на основі методів аудиту»- це сукупність заходів, за допомогою яких митна служба переконується у правильності заповнення декларацій на товари та достовірності зазначених у них даних, перевіряючи наявні у причетних до декларування осіб відповідні книги обліку рахунків, документи, облікову документацію та комерційну інформацію.

Отже, можна зробити висновок, що проведення невиїзної документальної перевірки Черкаською митницею було здійснено правомірно, що підтверджується положеннями як національного так і міжнародного законодавства.

Причиною виникнення порушень, що визначено у акті перевірки була невідповідність визначення коду товару «вироби із волокна кокосової шкірки: мати із волокна кокосової шкірки: розміром 100 х 20 х 7,5 см, код товару ССGB7.5-003, у кількості 28300 шт., що являють собою грубу крихку коротку фракцію коричневого кольору, пресовану у мати, що залишається після вичісування кокосового волокна. Виробник - Green (Privatе) Lіmited», країна - Шрі Ланка, LK, торгова марка «Ceres», заявленого позивачем у вантажно-митній декларації від 25.09.2009р. №902030000/9/301278, коду УКТЗЕД, за яким цей товар має класифікуватися.

Порядок заповнення ВМД регламентовано Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997р. №307 зареєстрованої Міністерством юстиції України від 24.09.1997р. №443/2247.

При проведенні митного оформлення відповідно до чинного на день проведення митного оформлення за Класифікатором типу документів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.12.2007р. №1048 у графі 44 ВМД вказано коди документів 1300,1501,1602,1701,1802, 2712. За митним оформленням по ВМД №301278 митницею рішення про класифікацію товарів не приймалось, про що свідчить дані графи 44 ВМД(а.с.129).

Стосовно позиції позивача про те, що зміна коду зазначеного товару Черкаською митницею є помилковою, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень п. 41.1.2 ст. 41, п. 61.1 та п. 61.2 ст. 61, п. 62.1.3 ст. Податкового кодексу України, приписів Митного кодексу України перевірка проводилась щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, за вантажною митною декларацією від 25.09.2009р. №902030000/9/301278 (а.с.129).

Уході перевірки було встановлено, що за ВМД № 301278, що перевірялась, позивач здійснив декларування згідно з Українською класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) 2002 року, чинної на проведення митного оформлення, коду товару 5305 19 00 00: текстиль та вироби з текстилю; - інші рослинні текстильні волокна; пряжа з паперу і тканини з паперової пряжі; волокна кокосові, абаки (манільської коноплі або Миsa tехtіlis Neе), рами та інші рослинні текстильні волокна, в іншому місці не зазначені, необроблені або оброблені, але непрядені; пачоси та відходи цих волокон (включаючи прядильні відходи та обтіпану сировину); волокно кокосове; інше.

Відповідно до Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України»від 05.04.2011 №2371-ІІІ товар за вказаним кодом оподатковувався за ставкою ввізного мита у 0%.

Відповідно до даних графи 31 «опис товару» ВМД було задекларовано товар «Вироби із волокна кокосової шкірки; мати із волокна кокосової шкірки: розміром 100 х 20 х 7,5 см, код продукту ССGВ7,5-003, в кількості 28300 шт., що являють собою грубу крихку коротку фракцію коричневого кольору, спресовану в мати, що залишається після вичісування кокосового волокна. Виробник - «СоСо Gгееn (Ргіvаtе) Limited», країна - Шрі Ланка, LК. Торгова марка «Сеrеs Іinternational».

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється у відповідності з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом № 2371-111, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД (надалі за текстом -Правила), відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, що є визначальними для класифікації товару, з урахуванням поданих документів, результатів, митного огляду, технічних характеристик товару, призначення. За інформацією компанії-виробника вказаний товар являє собою мати з волокна кокосової шкірки.

Згідно з вимогами Правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

При визначенні коду товару митним органом використано матеріали з офіційного сайту виробника Green (Privatе) Lіmited»(http://www.cocogreen.com/prodacts.html#cpb) де вищевказані товари визначені як такі, що призначені для використання у якості компосту при вирощуванні рослинних культур, що виготовляються з волокна кокосової шкірки (коїру), а саме, з кокосового пилу, торфу, стружки та волокна. Дана інформація також підтверджується інформацією, що розміщена на сайті ТОВ «Церес Юкрейн»(http://ceres.com.ua/).

Відповідно до вимог УКТЗЕД до товарної позиції 1404 включаються усі продукти рослинного походження (в іншому місці не зазначені). Приміткою 1 до групи 14 визначено, що ця група не включає товари, що повинні включатися до розділу XI УКТЗЕД: рослинні матеріали або волокна, що використовуються в основному для виробництва текстильних матеріалів, незалежно від способу виробництва або інші рослинні матеріали, спеціально оброблені для їх використання виключно як текстильних матеріалів.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 5305 УКТЗЕД до неї включаються рослинні текстильні волокна , не включені до інших товарних позицій.

Проте, волокна, одержувані з рослинних матеріалів, що в необробленому чи іншому вигляді включаються до групи 14, класифікуються у цій товарній позиції лише у тому випадку, якщо вони піддавалися обробленню, що вказує на можливість їх використання як текстильний матеріал, наприклад, якщо вони роздроблені, піддані кардо- чи гребенечесанню з метою підготування для прядіння.

За наявною інформацією, у тому числі за інформацією з мережі Інтернет, найдовші (25,4-30,5 см) і середні (20,3 - 25,4 см) волокна кокосового горіха (коїр) призначені на виготовлення койрової нитки, з якої роблять мати, циновки, мотузки і канати, рибальські сітки. Грубі задерев'янілі волокна зрілих горіхів використовуються для виготовлення щіткових виробів; короткі і заплутані волокна - для набивання матраців і подушок. Також, кокосове волокно широко використовується як субстрат для рослин та може використовуватись у якості тепло - та звукоізоляційного матеріалу.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав доказів, що би могли підтвердити проведення спеціальної обробки ввезеного товару спеціально для використання у якості текстильних матеріалів, а також враховуючи склад та призначення для тепличного вирощування у сільському господарстві подрібненого кокосового волокна, дисків, блоків та матів з волокна кокосової шкірки, відповідно до Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, дані вироби мають класифікуватись за кодом 1404 90 00 00 УКТЗЕД (ставка ввізного мита - 2%).

Суд не приймає як переконливе посилання позивача на те, що декларування товарів за вказаною ВМД було здійснено на підставі рішення митниці про класифікацію товарів від 31.01.2008 року № КТ-902-021-08, оскільки, відповідний документ за кодом 1503 відсутній у графі 44 ВМД, що перевірялась.

Суд звертає увагу, що посилання позивача на експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 06.08.2010р. № К-2548 та висновок Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.09.2010р. № 3190/06/3, як на докази правомірності визначення коду товару за УКТЗЕД, не можуть бути прийняті судом як переважні, оскільки за законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин не передбачено повноважень вказаних органів щодо визначення коду товару, зважаючи на те, що вказані висновки датовано значно пізніше, ніж відбулось митне оформлення товару за ВМД від 25.09.2009р.

Згідно із п. 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314, оформлена вантажно-митна декларація свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій, а не про виконання митницею митного та податкового контролю у повному обсязі з огляду на взаємодію різних функціональних службових (підрозділів).

Отже, твердження позивача, що під час митного оформлення товару митним органом було підтверджено код товару і тому підстав для зміни коду у майбутньому немає, є недоречним, оскільки, здійснення митного оформлення не виключає можливості проведення митницею контрольно-перевірочних заходів після завершення такого оформлення (пост-аудит).

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»574 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 вантажно-митної декларації декларантом зазначається код товару за УКТЗЕД, а у графі 47 вантажно-митної декларації проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Згідно з п. 5 Положення про вантажно-митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), після проставлення відбитка штампа «Під митним контролем»на всіх аркушах вантажно-митної декларації та присвоєння реєстраційного номера, тобто після прийняття вантажно-митної декларації до оформлення, декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у вантажно-митній декларації. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Невірне заповнення позивачем графи 33 вантажно-митної декларації призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додатну вартість.

Тобто, з огляду на те, що декларування товарів здійснювалося позивачем шляхом заповнення вантажно-митної декларації та зазначення у них точних відомостей про товар, не можна стверджувати, що виявлена у ході перевірки методологічна помилка (невірне зазначення коду товару за УКТЗЕД) була допущена митним органом, адже ці відомості зазначаються декларантом і за їх зміст останній несе відповідальність.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пункту 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Кодексу №2755-VI використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених п. 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

За наслідками проведеної перевірки, оформленої актом від 25.04.2012р. №0011/12/902000000/0035266341, відповідачем 31.05.2012р. прийнято оскаржувані податкові повідомлення форми «Р» № 37 про донарахування мита у сумі 10 350 грн. 42 коп., у т.ч. основного платежу у сумі 6 900 грн. 28 коп., штрафних санкцій у сумі 3 450 грн. 14 коп. та № 38 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2 070 грн. 08 коп., у т.ч. основного платежу у сумі 1 380 грн. 05 коп., штрафних санкцій у сумі 690 грн. 03 коп.

Відповідно до Кодексу №2755-VI, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, що здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 16.1.8. пункту 16.1 статті 16 Кодексу №2755-VI платник податків зобов'язаний виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи.

Згідно статті 36 Кодексу №2755-VI обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи визнається податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 38 Кодексу №2755-VI виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення форми «Р»від 31.05.2012р. № 37 та № 38 про донарахування мита та про донарахування податку на додану вартість прийнято Черкаською митницею на підставі, у межах повноважень та у спосіб відповідно до законів України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів прийняття спірних рішень.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159,160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 5 жовтня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова