Рішення

від 01.10.2012 по справі 5006/37/104/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.12 р. Справа № 5006/37/104/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс», м. Донецьк, ідентифікаційний код 33554633

до Відповідача: Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк, ідентифікаційний код 34828840

про: стягнення заборгованості за договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. у розмірі 13 766 грн., 3% річних у розмірі 120,02 грн., пені 619,13грн., штрафу у розмірі 4132,80 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Луньов С.О. (діє за довіреністю №12/09 від 01.09.2012р.);

від Відповідача - Рудь О.О. (діє за довіреністю №43-11 від 16.12.2011р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 04.09.2012р. на 12.09.2012р., з 12.09.2012р. на 01.10.2012р.

У судовому засіданні 01.10.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс» (далі - Позивач) звернулось до Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. у розмірі 13 766 грн., 3% річних у розмірі 120,02 грн., пені 619,13 грн., штрафу у розмірі 4132,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р., внаслідок чого за період з 01.04.2012р. по 23.04.2012р. утворилась стягувана заборгованість у сумі 7504грн. і 6272грн. відповідно та за період з 29.04.2012р. по 13.08.2012р. виникли підстави для нарахування на цю суму заборгованості 3% річних, пені та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договори охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. з додатками та додатковими угодами, акти здачі-прийняття робіт, акти звіряння-розрахунків, претензії, правоустановчі документи, нормативно свої вимоги обґрунтувавши посиланням на ст.ст. 16, 22, 205, 509, 526, 549, 612, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 220, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов №9/924 від 27.09.2012р. з додатками (а.с.а.с.131-164), у якому повідомив про добровільну сплату стягуваної заборгованості, з огляду на що просив припинити провадження по справі.

Також Відповідач надав додаткові документи для долучення до матеріалі справи (а.с.а.с.99-121) та письмові пояснення від 01.10.2012р. (а.с.165), якими визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 120,02 грн., заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 01.10.2012р. представник Позивача підтримав свої вимоги, підтверджуючи, при цьому, факт погашення Відповідачем стягуваної заборгованості у повному обсягу.

В свою чергу, Відповідач підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів не її обґрунтування, з огляду на що суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір на фізичну охорону об'єкту №311 (а.с.а.с.9-12), відповідно до умов п.п. 1.1, 7.1. якого Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 00.00 годин 01.01.2011р. приймає на себе обов'язок з охорони адміністративної будівлі - об'єкту, зазначеного в Плані-схемі дислокації охоронюваних об'єктів (додаток №4 - а.с.16) (у тому числі забезпечення спостереження, дотримання пропускного, внутришньообґєктного режиму та т.п.), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Словацька ДП «Донецьквантажтранс», на строк до 31.10.2011р.

Відповідно до п. 4.3. сума оплати за даним договором складає 288 грн. за добу (а.с.14), яка згідно п.4.1. сплачується впродовж 5-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт. У п. 4.2 зазначено, що Замовник повинен впродовж 5-ти днів, з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, розглянути та у разі відсутності зауважень - підписати, після чого передати один екземпляр виконавцю. Акт приймання-передачі вважається автоматично підписаним, у разі не підписання його Замовником та не надання ним вимог про усунення недоліків впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання акту Замовником.

Згідно п. 6.5 у випадку несвоєчасної сплати наданих охоронних послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який вона нараховується. У разі прострочення сплати більш ніж на 30 днів, Замовник зобов'язаний сплатити на користь Виконавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості несвоєчасної сплати послуг або їх несплати в цілому, що не звільняє Замовника від повного виконання зобов'язань за договором.

Додатковою угодою №1 від 29.07.2011р.(а.с.17) сторонами було збільшено розмір вартості послуг до 336 грн. за добу з 00 годин 00 хвилин 01.08.2011р.

31.12.2010р. між тими ж сторонами за аналогічними умовами було укладено договір №312 (а.с.а.с.39-42). відповідно до п. 1.1., 7.1. якого Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 00.00 годин 01.01.2011р. приймає на себе зобов'язання на виконання послуг з забезпечення безпеки господарського подвір'я - об'єкту зазначеного в Плані-схемі дислокації охоронюваних об'єктів (додаток №4 - а.с.45) (у тому числі забезпечення спостереження, дотримання пропускного, внутришньообґєктного режиму та т.п.), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Словацька ДП «Донецьквантажтранс», на строк до 31.12.2011р. Вартість послуг за зазначеним договором складає з понеділка по четвер (по 16 годин на добу) 192 грн. за добу, з п'ятниці по неділю (по 24 години на добу) - 288 грн. за добу (а.с.44)

Додатковою угодою №1 від 29.07.2011р.(а.с.47) сторонами було збільшено розмір вартості послуг до з понеділка по четвер (по 16 годин на добу) 224 грн. за добу, з п'ятниці по неділю (по 24 години на добу) - 336 грн. за добу.

У подальшому, додатковими угодами від 24.10.2011р. (а.с.18), від 23.12.2011р. (а.с.19), від 29.03.2012р. (а.с.20), від 23.12.2011р. (а.с.48), від 29.03.2012р. (а.с.49) сторони продовжували строк дії вказаних договорів, в останнє - до 30.04.2012р.

19.04.2012р. Відповідач звернувся до Позивача з листами №2/115 (а.с.21) та №2/414 (а.с.50) про розірвання договорів №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. з 23.04.2012р.

Позивачем в перебігу правовідносин за договором на виконання своїх зобов'язань були надані послуги, що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період січня 2011р. по квітень 2012р. (а.с.а.с.22-37, 51-66), у тому числі - за період формування стягуваної заборгованості з 01.04.2012р. по 23.04.2012р. - на суму 7504грн. (а.с.22) і 6272грн. (а.с.51) відповідно.

02.08.2012р. Позивачем було надіслано претензію №02/08-12 (а.с.95) про необхідність погашення наявної заборгованості за договорами №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. та нарахованих на неї пеню, 3% річних та штрафу.

Через незадоволення цієї вимоги Позивач 21.08.2012р. звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач надав письмові пояснення від 01.10.2012р. (а.с.165), якими визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 120, 02 грн., а також представив додаткові документи, з яких вибачається, що 20.08.2012р. платіжним дорученням №251 (а.с.103) на суму 7504 грн. і 31.08.2012р. платіжним дорученням №332 на суму 6272грн. Відповідач у повному обсягу сплатив заявлену до стягнення суму боргу згідно відповідних рахунків (а.с.а.с.163, 164), що підтвердив і представник Позивача у судовому засіданні 01.10.2012р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог у їх первісному розмірі зважаючи на відсутність будь-яких заяв в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну їх розміру. В свою чергу, об'єднання в межах одного позову вимог зі сплати заборгованості та нарахованих на неї 3% річних і штрафних санкцій за двома однорідними за своєю правовою природою договорами цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі вимоги пов'язані наданими доказами (спільна претензія).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договорами та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р., їх предмету, такі договори кваліфікується судом як договори про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №312 від 31.12.2010р. в сумі 6272 грн., суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження що них.

Так, як було встановлено судом, Відповідач сплатив в перебігу розгляду справи платіжними дорученнями №332 від 31.01.2012р. (а.с.104) заборгованість на загальну суму 6272 грн. (позов подано 21.08.2012р.), припинивши, таким чином, відповідні грошові зобов'язання перед Позивачем та існування предмету спору в цій частини. Таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в абз. 1 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 9.4. Постанови Пленуму №6 від 23.03.2012р., у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.

Відносно позовних вимог щодо стягнення заборгованості №311 від 31.12.2010р. в сумі 7504 грн. суд відмовляє у задоволенні, оскільки вимоги у цій частині були погашені 20.08.2012., що вибачається з підписаного платіжного доручення №251 (а.с.103), тобто ще до подачі позовної заяви до суду (21.08.2012р.)

Приймаючи до уваги, що із сукупного аналізу ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається перебування можливості застосування будь-якого способу судового захисту у залежності від наявності певного суб'єктивного права (інтересу) та його порушення саме на момент звернення до суду, відсутність доказів існування захищуваного права у Позивача на отримання заборгованості у вже сплаченому розмірі зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Означений висновок суду узгоджується із правовою позицією, приведеною в абз.3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Позиція суду відносно вимог про стягнення 3% річних з орендної плати в сумі 120,02 грн., які визнані Відповідачем (а.с.165), полягає в такому.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання цієї позовної вимоги опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання вимоги здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою - представником Відповідача;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також - нараховані за весь час прострочення на суму заборгованості 3% річних.

Враховуючи, що Відповідач допустив несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати наданих послуг у період з 01.04.2012р. по 23.04.2012р. включно за договорами охорони №311 і №312, яка мала відбутися за умовами п. 4.1. кожного з договорів до 28.04.2012р. включно (5-тий день після підписання актів про прийняття наданих послуг), суд цілком обґрунтованим вважає висновок про наявність порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України відповідного грошового зобов'язання та прострочення Відповідача як боржника за таким зобов'язанням у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних в цій частині судом задовольняються у повному обсягу в сумі 120,02грн.(з яких 54,64грн. - за договором №311 від 31.12.2010р., а 63,38грн. - за договором №312 від 31.12.2010р.), а визнання позову приймається судом, оскілки визначений Позивачем розмір процентів не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований за визначений період з 29.04.2012р. по 13.08.2012р.

Щодо решти вимог про стягнення пені та штрафу:

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 6.5 договорів охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи викладені вище висновки відносно наявності прострочення оплати за надані у період з 01.04.2012р. по 23.04.2012р. включно послуги, яке (прострочення) тривало 106 днів з 29.04.2012р. по 13.08.20912р., суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про:

- можливість часткового (через допущені помилки Позивачем у наданому розрахунку - а.с.2, зумовлених порядком арифметичного спрощення чисел) задоволення вимог щодо пені - в сумі 604,11 грн., з яких 275,04грн. - за договором №311 від 31.12.2010р., і 329,07грн. - за договором №312 від 31.12.2010р.

- можливість повного задоволення вимог щодо штрафу - в сумі 4132,8 грн., з яких 1881,6грн. - за договором №311 від 31.12.2010р., і 2251,2грн. - за договором №312 від 31.12.2010р.

Суд звертає увагу, що оскільки погашення заборгованості, яка є базою для нарахування вказаних вище штрафних санкцій відбулося поза межами періоду, за який вони були нараховані, таке погашення не впиває на правомірність висування вимог щодо стягнення цих коштів.

Судові витрати, пропорційні сумі задоволених вимог та вимог, провадження за якими було припинено, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) до Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34828840) про: стягнення заборгованості за договорами охорони №311 від 31.12.2010р. та №312 від 31.12.2010р. у розмірі 13 766 грн., 3% річних у розмірі 120,02 грн., пені 619,13 грн., штрафу у розмірі 4132,80 грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) до Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34828840) про стягнення заборгованості за договором охорони №311 від 31.12.2010р. у розмірі 6272 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34828840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633):

· за договором охорони №311 від 31.12.2010р.:

- 3% річних у розмірі 54,64грн.;

- пеню в 275,04грн.;

- штраф в сумі 1881,6грн.

· за договором охорони №312 від 31.12.2010р.:

- 3% річних у розмірі 63,38грн.;

- пеню в 329,07грн.;

- штраф в сумі 2251,2грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо заборгованості та пені відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34828840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведмідь Плюс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554633) витрати зі сплати судового збору в розмірі 960,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2012р.

Суддя Попков Д.О.