Рішення

від 02.10.2012 по справі 5017/2316/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2316/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС"

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни"

про стягнення 11983,88грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Цибенко Д.А., довіреність №945 від 20.08.12р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" про стягнення заборгованості у розмірі 11983,88грн., а саме: заборгованості по оплаті за товар у розмірі 5400грн., пені у розмірі 990,37грн., штрафу у розмірі 5400грн., 3%річних у розмірі 193,51грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2316/2012.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив вжити заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на грошові суми або майно, що належать відповідачеві, в межах суми позову.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

18.09.12р. позивач подав уточнення(вх.№28495/2012 від 18.09.12р.) згідно якого просить суд у тексті позовної заяви про стягнення заборгованості аркуші першому, абзаці другому, строчці третій слова „сім тисяч двісті гривень 00 коп." читати як „п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.".

02.10.12р. позивач подав клопотання(ах.№29906/2012 від 02.10.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи довідку банку №Є.КТ.0.0.0.0/11-1061 від 27.09.12р., відповідно до якої за період з 28.04.11р. по 18.09.12р. грошові кошти від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" не перераховувались.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи довідку банку.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень. Поряд з цим, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

28.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрофірма "Трояни" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №211, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця партію товару, що йому належить, а Покупець зобов'язався цей товар прийняти й оплатити.

Пунктом 1.2. договору визначені відомості про товар: гумісол-супер(50л) на загальну суму 5400грн., у т.ч. ПДВ 50% - 900грн.

Згідно п.3.1. договору, Покупець проводить оплату за товар, зазначений у розділі 1 даного договору: 5400грн. -оплата за товар проводиться не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару. В готівковій, або безготівковій формі. Факт отримання товару підтверджується оформленням видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата проводиться шляхом перерахування коштів у терміни й у сумі, передбачених дійсним розділом, на розрахунковий рахунок Продавця, або шляхом внесення наявних коштів у касу продавця. Допускається змішана форма оплати.

У відповідності до п.5.1. договору, за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1. договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.2 договору, за відмовлення Покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів останній сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару.

Пунктами 9.1.,9.2. договору визначено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, у повному обсязі.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" взяті на себе зобов'язання виконало у повному обсязі, та передало 28.04.2011р. у власність відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною №ГС0428/032 від 28.04.2011р. на суму - 5400грн.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Трояни" прийняв товар від позивача, однак в порушення умов договору не розрахувалося у встановлений строк за прийнятий ним товар.

Строк оплати відповідно до умов договору настав 08.05.2011р.

11.06.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №699, з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар на загальну суму 5400грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність передачі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" товару у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Агрофірма "Трояни" за договором купівлі-продажу №211 від 28.04.2011р., існування заборгованості Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 5400грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 990,37грн., розрахованої за період з 10.05.2011р. по 18.07.2012р обрахованої із суми заборгованості у розмірі 5400грн. та штрафу у сумі 5400грн. -100% від вартості поставленого товару.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 419,65грн. за період з 08.05.11р. по 07.11.11р.(183 днів прострочення).

Оскільки судом встановлено наявність порушення строків оплати товару понад 30 днів, а п. 5.2. договору передбачено, що за відмовлення Покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів останній сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 5400грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 193,51грн. за період з 10.05.2011р. по 18.07.2012р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 5400грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3%річних, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано 3%річних, а тому 3%річних підлягають задоволенню в сумі 193,27грн. за період з 10.05.2011р. по 18.07.2012р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 5400грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за товар у розмірі 5400грн., пені у розмірі 419,65грн., штрафу у розмірі 5400грн., 3%річних у розмірі 193,27грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1532,82грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Трояни" (68711, Одеська обл., Болградський район, с.Нові Трояни, вул.Шкільна, 13; код ЄДРПОУ 33010513, п/р 26001001203 в Ощадбанк, МФО 388197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ГЕРМЕС" (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, код ЄДРПОУ 19380560, п/р 2600319021001 в Краматорському ф-лі КБ "Приватбанк" м. Краматорська, МФО 335548) заборгованість по оплаті за товар у розмірі 5400(п'ять тисяч чотириста)грн., пеню у розмірі 419(чотириста дев'ятнадцять)грн.65коп., штраф у розмірі 5400(п'ять тисяч чотириста)грн., 3%річних у розмірі 193(сто дев'яносто три)грн.27коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1532(одну тисячу п'ятсот тридцять дві)грн.82коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.10.2012р.

Суддя Гут С.Ф.