Рішення

від 13.09.2012 по справі 6/42/5022-464/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2012 р.Справа № 6/42/5022-464/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Борщівського РайСТ , (вул. Шевченка, 21, м. Борщів, Тернопільська область 48700)

до відповідача №1 - Жилинської сільської ради, (с. Жилинці , Борщівський район, Тернопільська область 48700 )

відповідача №2 - Борщівського районного бюро технічної інвентаризації (вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область 48700)

про визнання недійсним рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно

За участю представників:

Позивача - Улашкевич Г.Я., Козак Н.В.

Відповідача №1 - Войчишин І.Г., Молень Р.Б.

Відповідача №2 - не з'явився

Суть справи:

Борщівське РайСТ звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Жилинської сільської ради про визнання недійсним рішення від 04.07.2011 року №48 та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №190372 від 06.10.2012 року.

Ухвалою суду від 08 червня 2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21 червня 2012 року.

В подальшому судове засідання відкладалось, востаннє до 13 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 02 серпня 2012 року залучено до участі у справі в якості відповідача №2 - Борщівське районне бюро технічної інвентаризації.

В засіданні його учасникам, роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував невідповідністю оскаржуваних рішення і свідоцтва вимогам закону.

У відзиві на позов та поясненнях його представника, відповідач №1 проти задоволення вимог заперечив, посилаючись на правомірність прийнятого рішення і оформленого свідоцтва.

Представник відповідача №2 в засідання 13 вересня 2012 року не з'явився, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, в т.ч. дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:

- відповідно до затвердженого 31.07.1980 року Борщівською районною радою народних депутатів Акту, державною комісією було прийнято в експлуатацію торговий центр в с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області.

Замовником будівництва виступав колгосп ім. Леніна. Будівництво здійснювалось господарським способом та розпочато в 1976 році.

За твердженням позивача з 1985 року дану будівлю передано на баланс споживчої спілки (довідки Борщівського РайСТ №№ 60,98 від 15.05.2012 року та від 16.07.2012 року, пояснення його представників в засіданнях 12.07.і 16.07.2012 року). Відповідні передавальні документи в заявника не збереглись.

Згідно з наданим Борщівським РайСТ актом робочої комісії, затвердженим розпорядженням правління Тернопільської ОСС від 21.09.1991 року №422, ПМК облспоживспілки здійснювались роботи по реконструкції торгового будинку в с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області.

Проти проведення такої реконструкції представники ради в засіданнях заперечували.

Рішенням Жилинської сільської ради (відповідача №1) від 06.04.1995 року виділено земельну ділянку площею 0,13 га для обслуговування торгового центру. Згідно з поясненнями Жилинського сільського голови в засіданні 12.07.2012 року, звернення на підставі якого приймалось дане рішення не збереглось, однак із змісту рішення ділянка надавалась саме Борщівському РайСТ.

На підставі рішення Жилинської сільської ради від 06.04.1995 року, Борщівському РайСТ видано Державний акт на право постійного користування ділянкою площею 0,08 га в с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області серії ІІ-ТР №001577 від 12.07.1996 року.

Позивачем також надано рішення Жилинської сільської ради від 28.10.1996 року про виділення йому в постійне користування 816 м. кв. під магазином "Будинок торгівлі".

Відповідно до даних Управління ДЗК у Борщівському районі, по земельно - облікових документах (довідки ДЗК №210 від 31.01.2011р., №4609 від 16.07.2012р.) в с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області за позивачем рахується ділянка площею 0,08 га під торговим центром, яка використовується в комерційних цілях.

За довідкою Борщівського РайСТ від 16.07.2012р. №97, в користуванні останнього у с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області відсутні інші торгові заклади, окрім як по вул. Центральній,112а.

Відповідачем №1 не представлено достатніх доказів існування в інших осіб, передбачених земельним законодавством правоустановчих документів на ділянку під даним торговим об'єктом.

У відповідності до наданих заявником копій платіжних доручень та довідки Борщівської МДПІ від 25.07.2011р. №2582/24-02, станом на 01.01.2012р. в Борщівського РайСТ відсутня заборгованість по сплаті земельного податку.

За змістом пояснень представників сторін і обставин справи, та за відсутності в с. Жилинці, Борщівського району, Тернопільської області других подібних об'єктів, згадані в документах торговий центр і торговий будинок (магазин/крамниця) є одним і тим же майном.

В подальшому, Борщівське РайСТ зверталось до Жилинської сільської ради, зокрема із листом від 19.10.2007р. № 8-188 про видачу свідоцтва про право власності на згаданий об'єкт, який знаходиться на балансі позивача і на закріпленій за ним землі.

Листом відповідача №1 від 01.04.2008р. №48 заявнику запропоновано надати необхідні документи, що торкаються будівництва згаданого приміщення.

Рішенням відповідача №1 від 04.07.2011 року №46/1 торговому будинку по вул. Центральній в с. Жилинці присвоєно порядковий номер 112а.

Рішенням Жилинської сільської ради №48 від 04.07.2011р. було ухвалено видати свідоцтво про право власності на торговий будинок, що знаходиться в с. Жилинці вул. Центральній 112а місцевій раді.

Відповідно до відзиву Жилинської сільської ради на позов, пояснень представників ради в засіданні 12.07.2012р., підставами оформлення права власності на торговий будинок стало визнання об'єкту безхазяйною річчю, якою за твердженням відповідача №1 він користується тривалий час.

На підставі рішення №48 від 04.07.2011р., виконком Жилинської сільської ради 06.10.2011р. оформив свідоцтво, яким визнав за радою право власності на увесь торговий будинок.

11.10.2011р. дане право на нерухоме майно зареєстровано радою в Борщівському районному БТІ (Витяг про Державну реєстрацію права власності №316180803 за 11.10.2011р.)

Рішення ради №48 від 04.07.2011р. та видане нею свідоцтво про право власності від 06.10.2011р. і оспорюються позивачем в судовому порядку.

Названі документи були надані позивачу органом місцевого самоврядування в грудні 2011 року.

Перед прийняттям оспорюваного рішення №48 від 04.07.2011р. радою було вчинено ряд дій. А саме, 18.09.2009р. дано оголошення в газеті "Галицький вісник" №№73-74 про виявлення на території села безгосподарського приміщення в с. Жилинці вул. Центральній 112а.

23.09.2009 року складено Акт обстеження безхозного будинку в с. Жилинці.

Рішенням Жилинської сільської ради № 47 від 04.07.2011р. даний будинок взятий на баланс ради як безхозний.

До цього часу об'єкт на баланс не брався, хоча сільська рада знаходиться в ньому з 1996 року, а з 2002 року у торговому будинку відкрито ще й ФАП (довідка ради від 11.07.2012р. № 116).

Сільська рада і ФАП розташовані на другому поверсі торгового будинку в с. Жилинці вул. Центральній 112а, а на першому продовжує знаходитись торгівельний заклад (протокол судового засідання від 19.07.2012р.).

Жилинською сільською радою за зверненням від 18.07.2011 року виготовлено в Борщівському районному БТІ інвентарну справу на будинок у с. Жилинці вул. Центральній 112а.

Іншої переписки, окрім наданої суду, сільська рада з БТІ не вела (пояснення її представника в засіданні 26.07.2012р.)

Відповідно до довідки Борщівського районного БТІ №711 від 14.08.2012р., Жилинська сільська рада не зверталась із заявами про взяття будинку у с. Жилинці вул. Центральній 112а на облік як безхазяйного та, відповідно таке майно на облік як безхазяйне не бралось.

На час прийняття оскаржуваних рішень і свідоцтва позивач здійснював розпорядчі функції щодо спірного будинку в с. Жилинці (його частини, розміщеної на першому поверсі).

Так, постановами правління Борщівського РайСТ від 08.04.1985р. №76 та від 25.11.1991р. №267 затверджувались кошториси на капремонт торгового центру в с. Жилинці.

Постановами правління Борщівського РайСТ від 23.06.2000р. №69, від 14.02.23001р. №27, від 22.02.2001р. №33 давався дозвіл на здійснення торгівлі структурним підрозділам товариства на базі магазину в с. Жилинці та інше.

Протягом 2008-2011р.р. позивачем оплачувались рахунки за спожиту електроенергію, в т.ч. по торговому центру в с. Жилинці.

До ухвалення рішення ради про визнання за собою права власності на весь спірний будинок, його частина здавалась Борщівським РайСТ в оренду (договори оренди від 01.05.2001р., 03.11.2004р., 30.11.2005р., 01.11.2006р., 07.12.2007р., 01.12.2010р., картки рахунків по орендарям і т.п.).

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.26,59,77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.1,2,12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року, з наступними змінами, а також судової практики, що склалась, розгляд заявлених позивачем вимог, в частині оспорення рішення органу місцевого самоврядування, підвідомчий господарському суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34,43 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до змісту вимог ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Поданими суду доказами, Жилинською сільською радою не підтверджено обґрунтованості та законності прийнятого нею рішення № 47 від 04.07.2011р..

Як зазначалось вище, рішення Жилинською сільською радою № 47 від 04.07.2011р. про видачу раді свідоцтва про право власності на торговий будинок в с. Жилинці вул. Центральній 112а мотивовано визнанням даного об'єкта - безхазяйною річчю.

Проте, відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність -ч.2 ст.335 ЦК України.

Рішення судів про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445).

Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.335 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - ст.181 ЦК України.

Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі (див. роз'яснення Міністерства юстиції України від 13.10.2011 року "Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна", лист Верховного Суду України від 30.01.2007р. №9-12, постанови Верховного Суду України від 07.10.2008р. у справі №5/237, Вищого господарського суду України від 19.05.2010р. у справі №7/63-1347).

Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з обов'язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації.

Згідно з названим роз'ясненням Міністерства юстиції України від 13.10.2011 року, необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи.

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

За позовом органу, правомочного управляти комунальним майном, суд за умови якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення своєї власності чи не заявила про своє право на нерухоме майно , передає безхазяйну нерухому річ до комунальної власності.

Як встановлено судом, визначена Кодексом процедура набуття права власності на безхазяйну нерухому річ, до якої належить торговий будинок в с. Жилинці вул. Центральній 112а, не була дотримана Жилинською сільською радою.

А саме, радою при прийнятті оспорюваного рішення не подавалось заяви про взяття торгового будинку як безхазяйного на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідно спірний об'єкт не був взятий на такий облік та не перебував на ньому, передбаченого ч.2 ст.335 ЦК України річного строку.

На час ухвалення оскаржуваного рішення у відповідача №1 не існувало і судового акту про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність громади села.

Слід також зазначити, що у власність через тривале користування (набувальну давність) можуть набуватись лише безхозні рухомі речі (ст.335 ЦК України). Тому посилання ради на тривалість користування спірним нерухомим майном, як на мотив прийняття свого рішення є необґрунтованим.

За таких обставин, законних підстав для прийняття рішення №48 від 04.07.2011р., з наведених мотивів у відповідача №1 не було.

Як зазначалось вище, позивач є землекористувачем ділянки, на якій знаходиться спірний нерухомий об'єкт. На момент винесення оспорюваного рішення про видачу раді свідоцтва про право власності на увесь торговий будинок в с. Жилинці вул. Центральній 112а позивач здійснював розпорядчі функції щодо його частини, а також претендував на оформлення права власності.

Відтак, ухвалення спірного рішення зачіпає його, охоронювані законом права і інтереси (див. рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004).

З урахуванням всього викладеного, рішення Жилинської сільської ради №48 від 04.07.2011р. підлягає визнанню недійсним за заявою позивача.

Провадження у справі в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №190372 від 06.10.2012 року, виданого на підставі недійсного рішення, слід припинити за п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Оскільки, саме свідоцтво про право власності не є правочином або актом органу, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Він є лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності.

Зазначена правова позиція, знайшла своє відображення в п.9 листа ВАСУ від 31.01.2001р. №01-8/98, з наступними змінами та судовій практиці, а саме постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 року у справі №2/870-НМ від 05.10.2010 року у справі №7/221-09, від 10.12.2009р. у справі №2-1/10728-2008(2-25/10728-08), інших судових актах.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача №1 пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,80,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсним рішення Жилинської сільської ради від 04.07.2011 року №48.

2. Стягнути з Жилинської сільської ради с. Жилинці, Борщівський район, Тернопільська область код 14052503,-

- на користь Борщівського РайСТ вул. Шевченка, 21, м. Борщів, Тернопільська область код 01767407 -804,75 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно припинити.

4. Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50, повернути Борщівському РайСТ вул. Шевченка, 21, м. Борщів, Тернопільська область код 01767407 з Держбюджету -804,75 грн. судового збору, в зв'язку з припиненням провадження в частині заявлених вимог.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 25.09.2012 року

Суддя І.П. Шумський