Постанова

від 08.10.2012 по справі 5010/128/2012-28/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.12 Справа № 5010/128/2012-28/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

за участю представників:

від позивача -Абросімов С.С. -представник;

від відповідача -Патько Н.Я. -представник.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 12.06.12 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазмонтаж», м. Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.12

у справі № 5010/128/2012-28/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімер», м. Бориспіль, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазмонтаж», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в розмірі 514 992 грн. 66 коп.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.12 у справі № 5010/128/2012-28/10 (головуючий суддя Кавлак І.П., судді Михайлишин В.В., Неверовська Л.М.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Укрнафтогазмонтаж»на користь ТОВ «Укрполімер»514 992,66 грн. та 10 300 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Укрнафтогазмонтаж»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.12 у справі № 5010/128/2012-28/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неналежно дослідив докази, які були надані позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема не було досліджено довіреності № ААГ 297809 від 05.07.11, строк дії якої становить до 23.06.11, тоді як видаткова накладна № УП-0000526 на вказаний товар була підписана 25.06.11, що свідчить про недійсність вказаної довіреності.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, адже підпис Гринчака М.М., який є уповноваженою особою на прийняття товару, проставлений на видатковій накладній № УП-0000494 від 17.06.11 на суму 101 444,94 грн. візуально не відповідає зразку підпису, затвердженого довіреністю ААГ № 297034 від 16.06.11, як і його підпис на видатковій накладній № УП-0000561 від 05.07.11 на суму 175 837,90 грн. не відповідає зразку підпису, затвердженого довіреністю ААГ № 297809 від 05.07.11.

В уточненнях до апеляційної скарги від 08.08.12 та письмових поясненнях від 17.09.12, поданих суду, скаржник просить скасувати рішення суду лише в частині стягнення 237 709,82 грн. за видатковою накладною № УП-0000526 від 25.06.11 в силу недійсності довіреності ААГ № 297046 від 25.06.11, якою уповноважено особу на отримання товару, на дату, коли нібито здійснювалася поставка, адже строк цієї дії довіреності закінчився.

Скаржником була подана заява про призначення почеркознавчої експертизи від 08.08.12, яка відповідно до клопотання від цієї ж дати була відкликана.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду. Зокрема, позивач зазначає, що уповноважений представник відповідача у суді першої інстанції визнав позов, поставку товару не заперечив, як і не подав суду заперечень щодо поданих позивачем документів на підтвердження суми боргу.

У письмових поясненнях щодо надання доказів погодження ціни товару від 08.10.12 позивач зазначає, що сторони узгодили ціну товару у видаткових накладних №№ УП-0000494, УП-0000526, УП-0000561, які видавалися відповідачу на кожну партію товару разом з податковими накладними.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.12 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 26.07.12.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.12 розгляд справи колегією суддів Кузь В.Л. (головуючий) Малех І.Б., Желік М.Б. відкладено на 08.08.12.

Розпорядженням голови суду від 07.08.12 до складу колегії були внесені зміни замість судді Желіка М.Б. було введено суддю Юркевича М.В., з підстав викладених у ньому.

Враховуючи заміну судді Желіка М.Б. в процесі розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження та з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»принцип незмінності судді, розгляд справи № 5010/128/2012-28/10 розпочинається спочатку.

У зв'язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді Юркевича М.В. у розгляді справи, до складу судової колегії розпорядженням голови суду від 26.09.12 були внесені зміни, замість судді Юркевича М.В. було введено суддю Желіка М.Б.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено. Відводів такому складу колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду не заявлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.12 було зобов'язано сторін провести взаємозвірку розрахунків, що становлять предмет позову та подати суду належними чином оформлені результати такої звірки; позивачу надати докази погодження ціни товару. На виконання вимог ухвали позивач 08.10.12 подав суду письмові пояснення з цього питання, в яких зазначив про те, що ним на адресу відповідача надсилався примірник акту звірки для підписання, проте відповідач цей примірник акту не повернув, як і не надав заперечень щодо суми боргу. Щодо підстав погодження ціни позивачем надано окреме письмове пояснення від 08.10.12.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, звірку не провів.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 08.10.12 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.12 у справі № 5010/128/2012-28/10 відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем - ТОВ «Укрполімер»на підставі видаткових накладних (а.с. 17, 19, 21): № УП-0000494 від 17.06.11 на суму 101444 грн. 94 коп., № УП-0000526 від 25.06.11 на суму 237709 грн. 82 коп., № УП-0000561 від 05.07.11 на суму 175837 грн. 90 коп. поставлено відповідачу - ТОВ «Укрнафтогазмонтаж»товар - труби, загальною вартістю 514992 грн. 66 коп.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім'я Гринчака Михайла Михайловича (а.с. 16,18,20): серія ААГ - № 297034 від 16.06.11, серія ААГ - № 297046 від 25.06.11 та серія ААГ - № 297809 від 05.07.11.

В зазначених вище видаткових-накладних є посилання на рахунок-фактуру № УП-0000531 від 16.06.11 на суму 514 992 грн. 66 коп., а також зазначено найменування, кількість та ціна товару.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № УП-0000531 від 16.06.11 (а.с. 15) - рахунок дійсний до сплати до 05.08.11.

Також, в матеріалах справи містяться подані ДПІ у м. Івано-Франківську звірені копії декларацій з ПДВ за червень-липень 2011 року ТОВ «Укрнафтогазмонтаж»та розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 81-86).

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного:

Позивач шляхом відпуску товару за видатковими накладними № УП-0000494 від 17.06.11, № УП-0000526 від 25.06.11, № УП-0000561 від 05.07.11, а відповідач шляхом одержанням товару, вказаного у накладній, за довіреностями серії № 297034 від 16.06.11, № 297046 від 25.06.11, № 297809 від 05.07.11 відповідно створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Відповідач свої грошові зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого станом на 01.11.11 у нього виникла заборгованість у сумі 514 992,66 грн. основного боргу.

Враховуючи, що у даному зобов'язанні строк виконання боржником обов'язку не встановлений, момент виникнення у нього такого обов'язку з'являється відповідно з вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилалися листи-вимоги щодо оплати вартості поставленого товару на підставі вище перелічених видаткових накладних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та приписів статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини щодо поставки регламентуються нормами параграфу першого глави 30 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні № УП-0000494 від 17.06.11, № УП-0000526 від 25.06.11, № УП-0000561 від 05.07.11 відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, факт отримання відповідачем товару по вищепереліченим видатковим накладним є документально підтвердженим, а відтак, сума основного боргу становить 514 992,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення боргу за отриманий від позивача товар.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Як вбачається з апеляційної скарги та підтримується уповноваженим представником у судовому засіданні, відповідач визнав суму боргу за товар отриманий по видатковим накладним № УП-0000494 від 17.06.11 на суму 101444 грн. 94 коп., № УП-0000561 від 05.07.11 на суму 175837 грн. 90 коп. Тобто, підтвердив, що зазначені накладні є належними доказами поставки як за своєю природою, так і змістом, зокрема, щодо повноваження осіб, які їх видали та оформили, і щодо кількості та ціни продукції, а також особи, яка таку продукцію зі сторони відповідача отримала.

Натомість, відповідач заперечує факт поставки за видатковою накладною № УП-0000526 від 25.06.11 на суму 237 709 грн. 82 коп., мотивуючи свою позицію тим, що дана накладна не містить усіх обов'язкових реквізитів, які притаманні первинним бухгалтерським документам, а довіреність № ААГ 297046 від 25.06.11, за якою здійснювалася поставка по цій видатковій накладній, є недійсною, так як строк її дії закінчився 23.06.11, а поставка відбулася 25.06.11 (а.с. 18).

Так, згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна № УП-0000526 від 25.06.11 містить назви підприємств, назву документа, дату складання, зміст господарської операції та її вимірники, підписи осіб та відтиски печаток підприємств, тобто підтверджує факт видачі позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 237 709 грн. 82 коп., є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Скаржник в суді апеляційної інстанції зняв свої заперечення щодо не підписання цієї накладної Гринчаком Михайлом Михайловичем, оскільки відкликав заяву про призначення судової експертизи його підпису по інших накладних і не заперечував щодо дійсності підпису на накладній № УП-0000526 від 25.06.11. Позивач підтвердив факт поставки товару по даній накладній як шляхом направлення вимог про оплату поставленої по такій накладній продукції, так і подання позову до суду.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.65, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України від 16.05.96 № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей»(зареєстровано у Мін'юсті України за № 293/1318 від 12.06.96). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Довіреність № ААГ 297046 від 25.06.11 зазначена у видатковій накладній № УП-0000526 від 25.06.11 (а.с. 19).

Як встановлено судом першої інстанції, про що вже зазначалось, позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній не розрахувався за нього, проте поставку товару за видатковими накладними визнав частково.

Дослідженим у цьому зв'язку по справі доказам суд першої інстанції дав належну оцінку і правильно взяв до уваги, що сам факт отримання товару за поданими позивачем документами відповідач не оспорює, а свої заперечення проти позову обґрунтовує виключно посиланням на неправильність оформлення довіреності № ААГ 297046 від 25.06.11 в частині зазначення дати до якої вона діє (23.06.11).

Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що і в апеляційній скарзі відповідач невірно зазначив дату видачі цієї довіреності. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що помилка в даті, а саме в місяці дійсності довіреності № ААГ 297046 від 25.06.11 була вчинена саме скаржником при її оформленні. Разом з цим, скаржник не подав доказів, що внаслідок цього ця довіреність була анульована, або що представник скаржника -Гринчак М.М. не отримав від позивача товар по цій довіреності та накладній № УП-0000526 від 25.06.11.

З огляду на таке місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, не встановивши факту безтоварності поставки. Відповідач також не подав доказів, що продукція, зазначена у вище перелічених первинних облікових документах, йому не передана від Гринчака М.М. При цьому, скаржник не спростував підстав щодо оформлення та реалізації ним права на отримання податкового кредиту з ПДВ по даній господарській операції на суму 39 618,30 грн., яка зазначена у видатковій накладній № УП-0000526 від 25.06.11 та у податковій накладній № 130 від 25.06.11 (а.с. 57) та у податковій декларації скаржника за червень 2011, де сума податку на додану вартість складає 56 525,69 грн. за товар отриманий від позивача -індивідуальний податковий номер 314777910044 - в червні 2011 року (накладні № УП-0000494 від 17.06.11 та № УП-0000526 від 25.06.11).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, виконроб Гринчак М.М., який був уповноважений на отримання товару за довіреністю № ААГ 297046 від 25.06.11, отримував товар за довіреностями та на підставі інших видаткових накладних, заборгованість по яких відповідачем при розгляді даного господарського спору визнається (а.с. 16,1720,21).

Крім того, відповідачем як зазначено вище не подано суду доказів вилучення або анулювання вказаних довіреностей в порядку встановленому п.п. 9, 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 № 99.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазмонтаж»залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.12 у справі № 5010/128/2012-28/10 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 09.10.12.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.