Рішення

від 03.10.2012 по справі 16/5025/905/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2012 р.Справа № 16/5025/905/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України м. Київ в особі структурного підрозділу - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат,

м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 93 293,20 грн. збитків, завданих незаконним видобуванням корисних копалин

За участю представників:

від позивача: Сліпчук О.П. - за довіреністю від 03.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

за участю: Олійник І.О. -старший прокурор прокуратури м. Хмельницького.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 93 293,20 грн. збитків, завданих незаконним видобуванням корисних копалин, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Представник позивача надав суду письмові пояснення № 4633/07 від 18.09.2012 року, в яких повідомив наступне: відповідно до п.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 р. №389 (у редакції чинній до 08.08.2011 р.) підставами для застосування Методики є зокрема, забруднення водних об'єктів, що виникло внаслідок самовільного водокористування.

Тобто для застосування вищевказаної Методики згідно з п.1.2 (у редакції чинній до 08.08.2011 року) необхідно дві умови: забруднення водних об'єктів та самовільне використання водних ресурсів, а оскільки забруднення водного об'єкта не було, то Методика у даному випадку, не застосовується.

Відповідно до п.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011 №320 від 15.06.2012 р.) ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

- самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води);

- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

На думку представника позивача, із наведеного вище випливає, що шкода за самовільне водокористування обраховується окремо та не залежить від забруднення підземних вод, яке з ним пов'язане.

У додатковому поясненні від 02.10.2012р. за вих.№4922/07 представник позивача повідомив, що згідно із новою редакцією ст.23 Кодексу України про надра, внесеною Законом України „Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 № 2849-VI, надав право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води.

В той же час новою редакцією ст.23 Кодексу про надра встановлено обмеження для реалізації цього права по-перше межами наданих земельних ділянок, по-друге, визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу про надра. Відповідно до ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Водночас, відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Межі земельної ділянки, наданої у власність або у користування, визначаються земельно-кадастровою документацією, яка видається Державним агентством земельних ресурсів України.

Відповідно до міждержавного стандарту „ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 № 1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Термін „власні", обмежує право, надане статтею 23 Кодексу про надра, тільки такими потребами, які є у землевласника (землекористувача), і унеможливлює видобування підземних вод для забезпечення потреб третіх осіб. Терміни „централізоване питне водопостачання" (господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та „нецентралізоване питне водопостачання" (забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої питної води) визначені в статті 1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання".

Посилається на те, що згідно ст.23 Кодексу про надра видобування підземних вод для виробництва фасованої питної води має здійснюватись лише після отримання в установленому Кабінетом Міністрів України порядку спеціального дозволу на користування надрами. Водночас стаття 21 Кодексу про надра дозволяє надавати надра для видобування прісних підземних вод без гірничого відводу.

Відповідно до міждержавного стандарту „ГОСТ 27065-86 Качество вод. Термины и определения", який діє в Україні, до прісних вод (термин 23. Пресные воды) належать води з мінералізацією до 1 §*§т-3 (г/дмЗ). Останньою з умов щодо видобування підземних вод згідно зі статтею 23 Кодексу про надра є умова щодо продуктивності водозаборів підземних вод, яка не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з абзацом 18 ст.1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.

Пунктом 1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 № 23 (зареєстрований в Мінюсті 29.02.2000 за № 109/4330), визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Таким чином, в кожному конкретному випадку необхідно визначатися щодо питання чи належать декілька свердловин до єдиного водозабору чи є кожна окремим водозабором, виходячи з наступного.

В статті 23 Кодексу про надра слово „водозаборів" вживається у множині, тобто мова йде про сукупну продуктивність водозаборів в межах наданих землевласнику або землекористувачу земельних ділянок. З урахуванням положень п.2 Закону України „Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 № 2849-УІ, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк розробити та затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечення їх засобами виміру видобутих підземних вод та забезпечення державного контролю за дотриманням водокористувачами цього Закону, законодавець під продуктивністю водозабору на добу має на увазі фактичне видобування підземних вод згідно з показами засобів виміру, якими обладнаний відповідний водозабір (водозабірні споруди).

Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення (постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827) здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору - до 300 кубічних метрів на добу стосується - фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.

Необхідно зазначити, що положення ст.23 Кодексу про надра не поширюється на геологічне вивчення, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою, корисних копалин, на яке керуючись положенням ст.19 Кодексу про надра необхідно отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Водночас відповідно до статті 19 Кодексу про надра у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Крім того, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано уточнення в частині реквізитів зарахування коштів, згідно яких просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат" 93293,20 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на користь на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Кам'янець - Подільської міської ради та Хмельницької обласної ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок 33118331700003, код бюджетної класифікації доходів 24062100, код одержувача 37971377, МФО 815013, Банк одержувача ГУДКСУ у Хмельницькій області.

Оскільки подане уточнення не суперечить вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, не порушує будь-чиї права та охоронювані законом інтереси, тому судом приймається.

Прокурор та представник позивача в засідання суду 03.10.2012р. прибули, позовні вимоги підтримали, просять про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представник в засідання суду не направив, про поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвал від 09.08.2012р. від 20.08.2012 р., від 06.09.2012 р., 20.09.2012 р. на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п.п.4, 23 Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 та від 18.03.2008р. №01-8/164 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення учасників судового розгляду про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, м. Хмельницький значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР №530211 серія ААВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кам`янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам`янець-Подільський як юридична особа значиться в ЄДР як юридична особа, про що зазначено в довідці з ЄДР станом на 13.06.2012р. №14038135.

28.11.2011р. Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ „Кам`янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам`янець-Подільський, за результатами якої складено акт №31/04 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Вказаним актом перевірки встановлено, що ТОВ „Кам`янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат" за період з 26.08.2011р. по 31.12.2011р. за відсутності спеціального дозволу (ліцензії) за користування надрами здійснило незаконне видобування з двох свердловин, які знаходяться на території ТОВ „Кам`янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам`янець-Подільський по вул. Маршала Харченка, 2, 1 820 м.куб. прісної підземної води, що є порушенням вимог ст.ст.25,67 Кодексу України про надра.

За наслідками перевірки керівника товариства притягнуто до адміністративної відповідальністю за порушення вимог природоохоронного законодавства, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення №01237 від 05.12.2011р., постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.12.2011р. №75/11237.

Держінспектором проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі ТОВ „Кам`янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат" незаконним видобуванням корисних копалин, що становлять в розмірі 93 293,20 грн.

Заподіяні відповідачем навколишньому природному середовищу збитки розраховано на підставі п.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011 №320 від 15.06.2012 р.).

Вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, в тому числі: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача збитки в сумі 93 293,20 грн., завданих незаконним видобування корисних копалин.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується таке:

Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи-катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно ст.23 Кодексу України про надра передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст.69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Судом встановлено, що розмір заподіяної державі шкоди підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №31/04 від 28.11.2011р., протоколом про адміністративне правопорушення від 05.12.2011р. №011237, протоколом про накладення адміністративного стягнення №75/11237 від 13.12.2011р., розрахунком збитків.

Відповідно до п.2 Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06р. №548, інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Пунктом 1.2. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" від 20.07.09р. №389 встановлено, що ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, розраховують розмір відшкодування збитків.

Таким чином, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища з дати встановлення факту самовільного водокористування для нарахування збитків, завданих державі самовільним водокористуванням, повинні керуватися лише Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09р. №389.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що новою редакцією ст.23 Кодексу України про надра, внесеною Законом України „Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 № 2849-VI, надано право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води.

В той же час, новою редакцією статті 23 Кодексу про надра встановлено обмеження для реалізації цього права по-перше межами наданих земельних ділянок, по-друге, визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу про надра.

Відповідно до ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з статтею 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Водночас, відповідно до статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 126 ЗК України посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Межі земельної ділянки, наданої у власність або у користування, визначаються земельно-кадастровою документацією, яка видається Державним агентством земельних ресурсів України.

Відповідно до міждержавного стандарту „ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. №1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Із вищевикладеного випливає, що згідно ст.23 Кодексу про надра видобування підземних вод для виробництва фасованої питної води має здійснюватись лише після отримання в установленому Кабінетом Міністрів України порядку спеціального дозволу на користування надрами. Водночас стаття 21 Кодексу про надра дозволяє надавати надра для видобування прісних підземних вод без гірничого відводу.

Відповідно до міждержавного стандарту „ГОСТ 27065-86 Качество вод. Термины и определения", який діє в Україні, до прісних вод (термин 23. Пресные воды) належать води з мінералізацією до 1 §*§т-3 (г/дмЗ). Останньою з умов щодо видобування підземних вод згідно зі статтею 23 Кодексу про надра є умова щодо продуктивності водозаборів підземних вод, яка не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з абзацом 18 статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.

Пунктом 1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 № 23 (зареєстрований в Мінюсті 29.02.2000 за № 109/4330), визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

З урахуванням положень пункту 2 Закону України „Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 № 2849-УІ, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк розробити та затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечення їх засобами виміру видобутих підземних вод та забезпечення державного контролю за дотриманням водокористувачами цього Закону, законодавець під продуктивністю водозабору на добу має на увазі фактичне видобування підземних вод згідно з показами засобів виміру, якими обладнаний відповідний водозабір (водозабірні споруди).

Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення (постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827) здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору - до 300 кубічних метрів на добу стосується - фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.

Із вищенаведеного слідує, що положення статті 23 Кодексу про надра не поширюється на геологічне вивчення, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою, корисних копалин, на яке керуючись положенням статті 19 Кодексу про надра необхідно отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Водночас відповідно до статті 19 Кодексу про надра у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно вимог ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідачем доказів, що спростовують твердження позивача, не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими що відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно вимог ст.ст.44, 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір доведено до розгляду в суді з вини останнього.

Керуючись ст.ст.12, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України м. Київ в особі структурного підрозділу - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 93293,20 грн. збитків, завданих незаконним видобуванням корисних копалин задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам'янець-Подільський (вул. Маршала Харченка, 2, код ЄДРПОУ 37180570) на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Кам'янець-Подільської міської ради та Хмельницької обласної ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок 33118331700003, код бюджетної класифікації доходів 24062100, код одержувача 37971377, МФО 815013, Банк одержувача ГУДКСУ у Хмельницькій області 93 293,20 грн. (дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто три гривні 20 коп.) збитків, завданих незаконним видобуванням корисних копалин задовольнити.

Видати наказ.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат", м. Кам'янець-Подільський (вул. Маршала Харченка, 2, код ЄДРПОУ 37180570) в для зарахування до Державного бюджету України на рахунок №31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача -ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в сумі 1 865,86 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять гривень 86 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення підписане 08.10.2012р. (06.10.2012р. та 07.10.2012р. - неробочі дні)

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 2 прим.

1-до матеріалів справи

2-відповідачу (м. Кам`янець-Подільський, вул. Маршала Харченка, 2) - рекоменд.