Рішення

від 03.10.2012 по справі 1/57/5022-617/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2012 р.Справа № 1/57/5022-617/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Воля Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м. Вінниця в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м.Тернопіль, вул.. Подільська,21

про стягнення 81 164 грн.34 коп..

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 -підприємець

ОСОБА_3 - адвокат

Відповідача : не з"явився

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Воля Теребовлянського району Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м. Вінниця в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м.Тернопіль, вул.. Подільська,21 - 81 164 грн.34 коп., з яких 54 164 грн.34 коп. заборгованості по оплаті послуг за договором перевезення та 27 000 грн.00 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 29.08.2012р. на 15 год. 30 хв. Згідно ухвали суду від 29.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.09.2012р. в зв"язку з неявкою відповідача та пізніше на 03.10.2012р. через хворобу представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст. 64 ГПК України. Процесуальний документ - ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.07.2012р., надіслана господарським судом та отримана уповноваженою особою відповідача 31.07.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, також заявив усне клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Суд, керуючись п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, зокрема, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача задовільнив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

03 січня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м. Вінниця в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі Положення про ТФ ТОВ "Домінікана" та Довіреності № 7 від 12.12.2011р., з другої сторони, було укладено Договір перевезення № ОП-01 (надалі -Договір).

У відповідності до умов даного Договору позивач (Перевізник по Договору) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення і передати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач (Замовник по Договору) в свою чергу, зобов"язувався сплатити перевізнику встановлену плату за перевезення вантажу. Перевезення вантажів здійснюється Перевізником на підставі заявок, поданих Замовником.

Плата за перевезення вантажу обумовлюється сторонами у актах прийому-передачі виконаних послуг з перевезення вантажу (п.2.1 Договору).

Сторони передбачили, що даний договір набирає законної сили з дня його підписання і діє до 31.12.2012р.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту даного Договору, він по своїй правовій природі є договором перевезення вантажів. Взаємовідносини згідно даного договору регулюються Главою 32 Господарського кодексу України і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. 307 Господарського кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору позивачем за період з січня по травень 2012р. надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується належним чином завіреними копіями Актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг):

- Акт № 00004 від 17 січня 2012р. на суму 13244 нгрн.05 коп.;

- Акт № 00005 від 31 січня 2012р. на суму 16194 грн.55 коп.;

- Акт № 00006 від 17 лютого 2012р. на суму 15 479 грн.60 коп.;

- Акт № 00007 від 03 березня 2012р. на суму 8 574 грн.60 коп.;

- Акт № 00008 від 17 березня 2012р. на суму 10507 грн.90 коп.;

- Акт № 00009 від 05 квітня 2012р. на суму 9 553 грн.06 коп.;

- Акт № 00010 від 17 квітня 2012р. на суму 4 858 грн.08 коп.;

- Акт № 00011 від 05 травня 2012р. на суму 2 343 грн.09 коп.;

- Акт № 00012 від 10 травня 2012р. на суму 2448 грн.01 коп.

У відповідності до п.2.4 Договору перевезення № ОП-01 повний розрахунок за перевезення в розмірах, обумовлених у актах прийому-передачі виконаних послуг з перевезення вантажу здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок перевізника, але не пізніше 12 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг по перевезенню вантажу згідно Договору перевезення виконав частково і на день заявлення позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 54 164 грн.34 коп.

Крім того, про факт визнання відповідачем заборгованості свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період січень-липень 2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Тернопільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", з якого вбачається, що станом на 01.07.2012р. заборгованість останнього становить 54 164 грн.34 коп. та який підписаний повноважними представниками сторін без заперечень та завірений печатками їх підприємств.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами , регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 4.5 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання замовником своїх грошових зобов"язань перед перевізником, замовник сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 387 304 грн. 97 коп. та зважаючи на те, що сума штрафних санкцій, на думку позивача є досить значною і набагато перевищує суму заборгованості, позивачем зменшено суму пені до 27 000 грн.00 коп.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивачем невірно розрахована сума пені. Здійснивши перерахунок, суд вважає, що до задоволення підлягає 1061 грн.11 коп. пені. А отже в задоволенні позову в іншій частині пені, нарахованої позивачем понад зазначеної суми - слід відмовити.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 54 164 грн.34 коп. вартості наданих послуг по перевезенню вантажу та 1061 грн.11 коп. пені такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені в судовому засіданні представником позивача та неоспорені відповідачем.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4 2 -4 7 , 22, 32, 34, 36, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м. Вінниця в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", м.Тернопіль, вул. Подільська,21 (ідентифікаційний код 37979596) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Воля Теребовлянського району Тернопільської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 54 164 (п"ятдесят чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 34 коп. -боргу; 1 061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 11 коп. пені та 1 104 (одну тисячу сто чотири) грн. 99 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 5 жовтня 2012р.

Суддя Ю.О. Чопко