Рішення

від 01.12.2008 по справі 15-28/119-08-2963

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-28/119-08-2963

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "01" грудня 2008 р.Справа  № 15-28/119-08-2963

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

         За участю представників:

від позивача –         Савенко О.О.,

від  відповідача -       Македонський Г.Д., Панкратова Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” до Дочірнього підприємства „Новікъ” про стягнення 11 958 570,17 грн. та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства „Новікъ” до Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” про стягнення заборгованості в розмірі 1491438,84 грн., –

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 19.09.2008 р., 29.09.2008 р., 20.10.2008 р., 10.11.2008 р. та 28.11.2008 р. оголошувались перерви в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Закрите акціонерне товариство „Запорізький оліяжиркомбінат” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „Новікъ” 11 958 570,17 грн. збитків, посилаючись на наступне.

25.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” був укладений договір на транспортно-експедиційне та митно-брокерське обслуговування № 03/005, згідно п. 1.1. якого відповідач за дорученням позивача зобов'язався виконати роботи зі зберігання та транспортно-експедиційного обслуговування олії соняшникової нерафінованої в кількості 3000 тон для подальшого відправлення на експорт на умовах ФОБ Іллічівський морський торгівельний порт в період дії договору.

Як зазначає позивач, відправлення олії соняшникової нерафінованої в кількості 3 000 тон на експорт на умовах ФОБ Іллічівський морський торгівельний порт передбачалося згідно умов контракту № SP-1 від 02.10.2007 року, укладеного між позивачем та Компанією „Трейд Поінт Агро Лімітед” („Trade Point Agro Limited”), та згідно специфікації № 1 від 18.04.2008 року до контракту.

Так, на підставі договору № 03/005 позивачем було завезено відповідачу на зберігання олію соняшникову нерафіновану в кількості 2421 тонна, що підтверджується актами приймання-передачі від 03.04.08 р., 04.04.08 р. і 05.04.08 р. та залізничними накладними. При прийманні вказаного товару за якісними показниками (підпункт 2.2.1. договору) відповідач не повідомляв позивача про невідповідність товару, що надійшов залізничним накладним та/або посвідченням якості.

В період з квітня по травень 2008 року, як зазначає позивач, у засобах масової інформації, в тому числі електронних (в Україні та за її кордоном), з'явилися публікації та повідомлення про те, що в країнах-членах Європейського Союзу було відкликано з роздрібного продажу олію соняшникову походженням з України, бо в олії виявлено домішки мінерального походження, що виключає використання олії соняшникової для споживання в якості продукту харчування, бо це вже інша речовина - суміш олій рослинного та мінерального походження.

У зв'язку з наведеним, відповідно до підпункту 2.2.3 договору № 03/005 позивач звернувся до відповідача з листом (вих. № 16/05 від 16.05.2008 р.), яким просив забезпечити доступ до ємкості № 17, де зберігався товар позивача, з метою відбору зразків для перевірки якості зданого на зберігання товару. Так, позивач зазначає, що для перевірки якості зданого на зберігання товару, найнятим позивачем сюрвейером - ТОВ „Інспекторат Україна”, були відібрані зразки (проби) з ємкості № 17, де зберігався товар позивача. Відібрані зразки були направлені в Хімічну лабораторію „Dr.A. Verwey” (м.Роттердам, Нідерланди). За результатами  аналізів зразків ТОВ „Інспекторат Україна” повідомило позивача, що ним було встановлено наявність домішків мінерального походження (650 мг/кг (С10-С56). Згідно ДСТУ 4492:2005 („ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА. Технічні умови”): 1) олія соняшникова - це продукція, яку виробляють пресуванням або екстрагуванням насіння соняшникового; 2) олія соняшникова: призначення в їжу та реалізацію через торговельну мережу, під час виробництва гідрованих та переетерефікованих жирів, маргарину, майонезу та інших продуктів харчування.

Також позивач стверджує, що 11.06.2008 року ТОВ „Запорізький оліяжиркомбінат” повідомило відповідача про результати аналізів зразків, а саме: про допущене пошкодження олії соняшникової, яке виключає її використання за первісним призначенням, та запропонувало вирішити питання по відшкодуванню збитків у позасудовому порядку. Але відповіді на цю вимогу - пропозицію позивач не отримав.

За твердженням позивача, відповідач допустив пошкодження речі, прийнятої на зберігання за договором, яке виключає її використання за первісним призначенням, а згідно чинного законодавства та пункту 6.7. договору позивач має право на відшкодування збитків в розмірі вартості олії соняшникової, пошкодження якої допустив відповідач.

Вартість олії соняшникової станом на квітень 2008 року, за твердженням позивача, складала 1620 - 1710 доларів США за 1 тону (на умовах FOB порти України), що підтверджується довідкою Одеської регіональної Торгово-промислової палати. Також, за зовнішньоекономічним контрактом позивач зобов'язався продати олію на умовах FOB по ціні 1 590 доларів США за 1 тону, проте внаслідок пошкодження олії, яке допустив відповідач, позивач не зміг експортувати олію за зовнішньоекономічним контрактом. У зв'язку з цим, для зменшення розміру понесених збитків ТОВ „Запорізький оліяжиркомбінат” уклало договір про поставку пошкодженої олії, яка не придатна в їжу та для виробництва кулінарного масла, як суміші рослинної та мінеральної олії в кількості 2 421 тонна.

Таким чином, розмір збитків ТОВ „Запорізький оліяжиркомбінат” від допущеного відповідачем пошкодження речі, прийнятої на зберігання, складає 8103 694,67 гривень.

Крім того, внаслідок допущеного відповідачем пошкодження олії, не відбулась поставка за зовнішньоекономічним контрактом і позивач має сплатити покупцю пеню в розмірі 20 % вартості олії, яку не було поставлено, що складає в національній валюті України 3854875,50 гривень, що є збитками, спричиненими позивачу.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 11958570,17 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2008 р. порушено провадження у справі № 28/119-08-2963  та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2008 р. у справі № 28/119-08-2963 за заявою позивача вжито заходи до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Дочірнього підприємства „Новікъ” на суму 11 984 188,17 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 29.07.2008 р. у справі № 28/119-08-2963  скасовано та справу № 28/119-08-2963 передано для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.

Ухвалою  господарського суду Одеської області від 04.09.2008 р. справу № 28/119-08-2963 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-28/119-08-2963 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Дочірнє підприємство „Новікъ” звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” заборгованості в розмірі 1491438,84 грн., посилаючись на наступне.

25.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” був укладений договір на транспортно-експедиційне та митно-брокерське обслуговування № 03/005, відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язався виконати роботи зі зберігання та транспортно-експедиційного обслуговування олії соняшникової нерафінованої у кількості 3000, 00 тон. Згідно п.5.2. договору оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом –ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” на підставі рахунку експедитора за фактично виконаний об'єм послуг (на підставі даних по коносаментах) з урахуванням зберігання вантажу протягом 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку по факсу. За договором клієнт передав експедитору на зберігання олію соняшникову нерафіновану в кількості 2421,00 тонна, що підтверджується актами прийому-передачі від 03.04.2008р., від 04.04.2008 р. та від 05.04.2008 р.

Також, ДП „Новікъ” зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач не відвантажив товар на експорт, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1К від 15.08.2008р. до договору № 03/005-218, яка регулює відносини сторін при здісненні відвантаження вантажу на авто/залізничні цистерни. Відповідно до пункту 4.6 додаткової угоди № 1К від 15.08.2008 р. до договору № 03/005-218 клієнт має здійснити оплату за зберігання товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Так, за твердженням ДП „Новікъ”, вартість послуг зі зберігання вантажу клієнта склала 1271736,46 грн. Також, ДП „Новікъ” відповідно до п. 5.2. договору було відправлено клієнту рахунки на загальну суму 1 271 736,46 грн. для сплати послуг зі зберігання вантажу, а саме: № СФ- 590/Х від 29.08.2008 г. на 168 323,44 грн. (у т. ч. ПДВ),  № СФ593/Х від 29.08.2008 р. на 110 125,19 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-613/Х від 09.09.2008 р. на 256 411,98 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-614/Х від 10.09.2008 р. на 188 328,99 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-620/Х від 11.09.2008 р. на 376 003,76 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-622/Х від 11.09.2008 р. на 120 442,82 у грн. (у т. ч. ПДВ),  № СФ-624/Х від 15.09.2008р. на 52 100,28 грн. (у т. ч. ПДВ). Однак, в порушення терміну оплати рахунку, встановленого договором, ЗАТ  „Запорізький оліяжиркомбінат” досі не сплачено вищезазначені рахунки.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п. 6.2. договору у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом платежів на адресу експедитора, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі 0,1% від суми затриманого платежу за кожний день прострочення платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, а при простроченні  більш  ніж  на  30 днів додатково стягується  штраф у  розмірі  7%  від доплаченої суми, при цьому клієнт не звільняється від зобов'язань щодо сплати рахунків, виставлених експедитором. Таким чином, за твердженням позивача за зустрічним позовом, пеня за порушення умов щодо здійснення оплати за договором складає 87 444,58 грн., а штраф за прострочення оплати більше ніж на 30 днів складає 89 021,55 грн.

До того ж згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, за твердженням ДП „Новікъ”, сума боргу з урахуванням інфляції складає 1307582,89 грн., а сума 3 % складає 7389,82 грн.

Таким чином, за твердженням ДП „Новікъ”, загальна сума, що підлягає до сплати з урахуванням індексу інфляції, пені та процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 1491438,84 грн.

Ухвалою  господарського суду Одеської області від 26.11.2008 р. по справі № 28/119-08-2963 зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства „Новікъ” до Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” про стягнення заборгованості в розмірі 1491438,84 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

ДП „Новікъ” проти первісного позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, що вбачається з відзиву на позовну заяву (а.с. 122-124 т.І).

Закрите акціонерне товариство „Запорізький оліяжиркомбінат” проти зустрічного позову заперечує, вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими, про що зазначено у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 138-139 т. ІІІ).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

25.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” був укладений договір на транспортно-експедиційне та митно-брокерське обслуговування № 03/005/218 (а.с. 8-11 т.І), згідно пункту 1.1 якого клієнт –ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” доручив, а експедитор –ДП  „Новікъ” прийняв на себе зобов'язався по зберіганню та транспортно-експедиційному обслуговуванню олії соняшникової нерафінованої у кількості 3000,00 тон. Вантаж поставляється на адресу Олійного терміналу Іллічівський морський торгівельний порт з подальшим відправленням на експорт на умовах ФОБ в період дії договору.

Відповідно до пп. 2.2.1 договору № 03/005 від 25.03.2008 р. з кожною транспортною одиницею слідує посвідчення якості. При цьому прийом вантажу базою за якісними показниками здійснюється тільки у відповідності з показниками ДСТУ на підставі результатів лабораторних аналізів, що здійснюються лабораторією бази (ТОВ „Комодіті Контрол Сервіс”).

03.04.2008 р. Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” був складений, підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі № 1 (а.с. 51 т.І) до договору № 03/005 від 25.03.2008 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання олію соняшникову нерафіновану 1 сорту вагою 1022,35 тонни.

04.04.2008 р. Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” був складений, підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі № 2 (а.с. 52 т.І) до договору № 03/005 від 25.03.2008 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання олію соняшникову нерафіновану 1 сорту вагою 776,25 тонни.

05.04.2008 р. Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” також був складений, підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі № 3 (а.с. 53 т.І) до договору № 03/005 від 25.03.2008 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання олію соняшникову нерафіновану 1 сорту вагою 622,4 тонни.

Відтак, з вищенаведених актів прийому-передачі випливає, що відповідачем було прийнято від позивача на зберігання 2421,00 тонну олії соняшникової нерафінованої 1 сорту, що також підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу (а.с. 23-28 т.І) та посвідченнями про якість на олію (а.с. 30-50 т. І). Крім того, при прийманні вказаного товару за якісними показниками відповідач не повідомляв позивача про невідповідність товару, що надійшов за залізничними накладними та/або посвідченнями якості.

Між тим, як зазначає позивач, в період з квітня по травень 2008 року, у засобах масової інформації, в тому числі електронних (в Україні та за її кордоном), з'явилися публікації та повідомлення про те, що в країнах-членах Європейського Союзу було відкликано з роздрібного продажу олію соняшникову походженням з України, бо в олії виявлено домішки мінерального походження, що виключає використання олії соняшникової для споживання в якості продукту харчування, бо це вже інша речовина - суміш олій рослинного та мінерального походження.

Згідно п.2.2.3 договору експедитор –ДП „Новікъ” зобов'язаний забезпечувати доступ представникам позивача до місця зберігання вантажу для огляду та контролю зберігання вантажу на протязі 24 годин за запитом позивача.

У зв'язку з наведеним, 16.05.2008 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 16/05 (а.с. 54 т.І), яким просив забезпечити доступ до ємкості бази № 17, де зберігався товар позивача, для відбору зразків та проведення сюрвеєрською компанією „Інспекторат Україна” незалежної експертизи.

Так, для перевірки якості зданої на зберігання олії, найнятим позивачем сюрвейером - ТОВ „Інспекторат Україна”, 16.05.2008 р. були відібрані зразки (проби) з резервуару № 17, про що був складений звіт про відбір проб (а.с. 55 т.І). Відібрані зразки, як зазначає позивач, були направлені в хімічну лабораторію „Dr.A. Verwey” (м.Роттердам, Нідерланди).

За результатами аналізів зразків ТОВ „Інспекторат Україна” було направлено на адресу позивача звіт про результати аналізів зразків олії соняшникової (а.с. 57 т.І),  з якого вбачається, що за результатами аналізів було виявлено наявність домішків мінерального походження (650 мг/кг (С10-С56).

Як вбачається з Технічних умов олії соняшникової ДСТУ 4492:2005 (а.с. 133-158 т.І) олію соняшникову виробляють пресуванням або екстрагуванням насіння соняшникового. Вона призначена для вживання в їжу та реалізацію через торговельну мережу, під час виробництва гідрованих та переетерефікованих жирів, маргарину, майонезу та інших продуктів харчування.

11.06.2008 року ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” звернулось до відповідача з листом № 2515/10 з питання невиконання договору № 03/005 від 25.03.2008 р., яким повідомило відповідача, що за результатами аналізу зразків, вантаж, що знаходиться на зберіганні містить мінеральні олії з розрахунку 650 (С10-С56) не є олією соняшниковою у розумінні ДСТУ 4492:2005, а сумішшю мінеральних та рослинних олій. Тобто, ДП „Новікъ” допустило псування вантажу, у зв'язку з чим позивач просив відповідача відшкодувати вартість вантажу у розмірі 26066907,00 грн.  Проте, як зазначає позивач, відповіді на цю вимогу відповідачем не було надано.

Так, як вбачається з вищенаведеного, відповідач допустив пошкодження речі, прийнятої на зберігання за договором, яке виключає її використання за первісним призначенням.

До того ж, на вимогу позивача ТОВ „Комодіті Контрол Сервіс” було повторно проведено перевірку якості товару, про що було складено протокол випробувань харчової продукції № 6766/08-х (119-121), з якого вбачається, що в олії соняшниковій, яка зберігалась в 17 резервуарі Ілічівського олійного терміналу, також було виявлено наявність частки мінеральних олій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” не виконало поставку масла Компанії „Trade Point Agro Limited” по специфікації № 1 від 18.04.2008 р. до контракту № SP-1 від 02.10.2007 р., у зв'язку з тим, що в  олії соняшниковій було виявлено домішки мінерального походження.

04.07.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 397 (а.с. 63 т.І), якою повідомив ДП „Новікъ” про те, що ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” по вині відповідача не було поставлено 2500 тон олії соняшникової за контрактом № SP-1 від 02.10.2007 р., у зв'язку з  чим позивач має сплатити пеню в розмірі 0,2 % вартості поставленого товару за кожен день прострочки, але не більше 20 % вартості товару. Так, сума пені склала 795000,00 дол. США. У зв'язку з наведеним, позивач просив відповідача розглянути претензію та сплатити пеню в розмірі 795000,00 дол.США. Проте відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Між тим згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності..

Згідно ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому  вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До того ж, згідно пункту 6.7. договору № 03/005 від 25.03.2008 р. сторона, яка спричинила документально підтверджені збитки, другій стороні невиконанням, або неналежним виконанням умов та зобов'язань за даним договором, зобов'язана відшкодувати їх потерпілій стороні в повному обсязі.

Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Одеської регіональної Торгово-промислової палати вартість олії соняшникової станом на квітень 2008 року складала 1620 - 1710 доларів США за 1 тону (на умовах FOB порти України), також позивач за зовнішньоекономічним контрактом зобов'язався продати олію на умовах FOB по ціні 1590 доларів США за 1 тону. Проте внаслідок пошкодження олії, позивач не зміг експортувати олію за зовнішньоекономічним контрактом.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, з метою зменшення розміру понесених збитків, 02.07.2008 р. між ТОВ „Оптімус” та ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” був укладений договір постачання (а.с. 64-66 т.І), згідно якого позивач зобов'язався передати, а ТОВ „Оптімус” прийняти та оплатити суміш олії соняшникової з мінеральними маслами. Згідно п. 2.1. договору ціна товару складає 5335,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 тонну.

31.07.2008 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3320/10 про повернення прийнятого на зберігання товару (а.с. 102 т.ІІІ), якою позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з до пущеним псуванням олії соняшникової відвантаження на експорт на умовах ФОБ здійснюватись не буде та ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” уклало договір про продаж олії, як сировини для виготовлення біодизелю. У зв'язку з цим позивач просив відповідача повернути товар, прийнятий на зберігання за договором № 03/005 від 25.03.2008 р.

15.08.2008 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом за вих № 3581/57 (а.с.73 т.ІІІ), яким просив відповідача відгрузити прийнятий на зберігання товар.

Так, 15.08.2008 р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький оліяжиркомбінат” та Дочірнім підприємство „Новікъ” було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 03/005 (а.с. 40 т.ІІ) на транспортно-експедиційне та митно-брокерське обслуговування, згідно якої позивач поручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з відвантаження з резервуарів ТОВ „Іллічівський Олійний Термінал” у цистерни олію соняшникову, яка належить позивачу. Так, вказаною додатковою угодою були врегульовані відносини сторін на випадок завантаження товару в авто- та залізничні цистерни для транспортування по Україні, що договором врегульовано не було.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відвантаження олії соняшникової відбулось за нарядами №№ 25,26,27,28,29,30,31,32,33, згідно яких відповідачем було проведено відвантаження олії соняшникової нерафінованої. У вказаних нарядах наявні протоколи випробувань, проведених ТОВ „Комодіті Контрол Сервіс” у серпні-вересні 2008 року.

Проте, вказані протоколи містять лише показники вмісту вологи, летучих речовин, кислотне число та масову долю нежирових сумішей, тоді як товар є пошкодженим та не може бути використаний для вживання в їжу у зв'язку з наявністю в ньому мінеральних масел. У зв'язку з наведеним, суд вважає, що вказані протоколи не є доказом того, що передана олія відповідає всім нормам ДСТУ 4492:2005.

Також, на думку суду, є необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач своїми листами та довіреностями  сам спростовує факт пошкодження товару, називаючи товар олією соняшниковою нерафінованою, тому, що при прийнятті на зберігання товар був прийнятий та обліковується як олія соняшникова нерафінована - згідно найменування   вантажу, вказаного в актах приймання-передачі, залізничних накладних та/або посвідченнях якості. Так, повернення вказаного товару було можливе лише при зазначенні того ж найменування, яке було зазначене при передачі вантажу на зберігання. До того ж, як вже зазначалось вище, відповідач неодноразово був повідомлений позивачем про факт пошкодження товару.

Таким чином, на думку суду, відповідачем було допущено пошкодження вантажу, прийнятого на зберігання від ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат”, а саме: олії соняшникової, чим було завдано позивачу збитків. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову (суми збитків) (а.с. 5 т.І), збитки  позивача від допущеного ДП „Новікъ” пошкодження олії, прийнятої на зберігання, складають 8103694,67 грн.

До того ж, як вже зазначалось вище, ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” по вині відповідача не було поставлено 2500 тон олії соняшникової за контрактом № SP-1 від 02.10.2007 р., у зв'язку з  чим позивачу було нараховано пеню в розмірі 795000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті на день виникнення зобов'язань складає 3854875,50 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно ст. 151 Цивільного кодексу України збитки,  завдані  поклажодавцеві  втратою  (нестачею)  або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ДП „Новікъ” збитків від допущеного пошкодження речі, прийнятої на зберігання, в розмірі 11958570,17 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ДП „Новікъ” про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” заборгованості в розмірі 1491438,84 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту договору на транспортно-експедиційне та митно-брокерське обслуговування № 03/005 від 25.03.2008 р. оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом –ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат” на підставі рахунку експедитора за фактично виконаний об'єм послуг (на підставі даних по коносаментах) з урахуванням зберігання вантажу протягом 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку по факсу.

Згідно п. 9.2 договору № 03/005 від 25.03.2008 р. умови договору вважаються виконаними за умови повного розрахунку між сторонами та підписання актів виконаних робіт з відображенням розрахунків, повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Так, як встановлено в ході розгляду справи, акти виконаних робіт сторонами за договором не складались та не підписувались, що, на думку суду, є порушенням умов договору.

Проте, не зважаючи на відсутність актів виконаних робіт, ДП „Новікъ” стверджує, що вартість послуг зі зберігання вантажу клієнта склала 1271736,46 грн., що вбачається з рахунків, а саме: № СФ- 590/Х від 29.08.2008 г. на суму 168 323,44 грн. (у т. ч. ПДВ),  № СФ593/Х від 29.08.2008 р. на суму 110 125,19 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-613/Х від 09.09.2008 р. на суму 256 411,98 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-614/Х від 10.09.2008 р. на суму 188 328,99 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-620/Х від 11.09.2008 р. на суму 376 003,76 грн. (у т. ч. ПДВ), № СФ-622/Х від 11.09.2008 р. на суму 120 442,82 у грн. (у т. ч. ПДВ),  № СФ-624/Х від 15.09.2008р. на суму 52 100,28 грн. (у т. ч. ПДВ).

Між тим, з вказаних рахунків (а.с. 124, 126, 128,130, 132,134, 136 т. ІІІ) вбачається, що підставою платежу є договір № 03/005 від 25.03.2008 р., проте, не зазначено за зберігання чого, в яких об'ємах та за які строки зберігання виставлені вказані рахунки.

Крім того, як стверджує ЗАТ ”Запорізький оліяжиркомбінат” зазначені рахунки ними не отримувались, також ДП „Новікъ” не надано суду доказів відправлення та отримання ЗАТ ”Запорізький оліяжиркомбінат” рахунків.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для стягнення з ЗАТ ”Запорізький оліяжиркомбінат” заборгованості в розмірі 1491438,84 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” про стягнення з Дочірнього підприємства „Новікъ” 11 958 570,17 грн. збитків цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Дочірнього підприємства „Новікъ” про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” заборгованості в розмірі 1491438,84 грн. такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені ЗАТ „Запорізький оліяжиркомбінат”, підлягають стягненню з Дочірнього підприємства „Новікъ”.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” до Дочірнього підприємства „Новікъ” про стягнення 11 958 570,17 грн. задовольнити у повному обсязі.

2.          СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Новікъ” (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Корабельна, 4, кв.1; код ЄДРПОУ 31164883) на користь Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3; код ЄДРПОУ 00373847) 11 958 570/одинадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят/грн. 17 коп. збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 25500/двадцять п'ять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

3.          У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства „Новікъ” до Закритого акціонерного товариства „Запорізький оліяжиркомбінат” про стягнення заборгованості в розмірі 1491438,84 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

     Рішення підписано 05.12.2008 р.

                                       Суддя                                                                                   Петров В.С.