Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-5130/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-5130/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Кравцова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-5130/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення за №0000030225 від 11.04.2012 року та №0000040225 від 11.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.1.1, 138.2 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, ст.2, ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" зареєстроване рішенням Харківської районної державної адміністрації Харківської області 01.10.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24).

Згідно копії довідки з ЄДРПОУ, ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" має код 36122319. Видами діяльності за КВЕД є: 22.22 виробництво тари з пластмас (а.с. 25).

Позивача взято на облік як платника податків 02.12.2008 р. за № 1228, про що свідчить довідка (а.с. 27), знаходиться на податковому обліку в Харківській ОДПІ, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100150305 від 12.11.2008 р., індивідуальний податковий номер 361223120234 (а.с. 26).

29.03.2012 року Харківською ОДПІ у Харківській області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" (код ЄДРПОУ 36122319) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за жовтень - листопад 2011 р. по операціям з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) (а.с. 132-143).

За результатами перевірки складено акт № 721/234/36122319 від 30.03.2012 р. (а.с. 19-23), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 31410,0 грн. Внаслідок порушення підприємством вимог п.п. 138.1.1, 138.2 п. 138.1 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, під час перевірки встановлено заниження податку на прибуток у сумі 36122,0 грн., у тому числі за IV квартал 2011 р. на 36122,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000030225 від 11.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 471 15,00 грн., з яких за основним платежем 31410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -15705,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000040225 від 11.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 36122,00 грн., з яких за основним платежем - 36122,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0.00 грн. (а.с. 6.7).

В основу висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства фахівцями Харківської ОДПІ Харківської області ДПС покладено відомості з акту № 324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Агро-Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) за період вересень, жовтень 2011 р., їх реальності та повноти відображення в Обліку", що складений фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (а.с. 146-153).

ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надано висновки: №51/26-42 від 12.12.2011 року, №52/26-42 від 12.12.2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період вересень, жовтень 2011 року.

В акті зазначено, що згідно наданих звітів за вересень, жовтень 2011 р. обсяг оподаткованих операцій з ПДВ склав більше 50 млн. грн. Статутний фонд складає 3 тис. грн. Стан підприємства 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Згідно інформації 1-ДФ наданої до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова ТОВ "Промтехноопт" кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

При відпрацюванні ТОВ "Промтехноопт" як підприємства - "транзитера" було складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок за червень, липень, серпень 2011 р.

За результатами висновків акту, перевіряючими зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Промтехноопт".

За період жовтень 2011 року діяльність ТОВ "Промтехноопт" має наступні ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад: відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку.

Таким чином податковим органом зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" та ТОВ "Промтехноопт" у жовтні 2011 року в частині придбання товарно-матеріальних цінностей на суму без урахування ПДВ 157050,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності висновку податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 31410,00 грн. та заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року у сумі 36122,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000030225 від 11.04.2012 року та № 0000040225 від 11.04.2012 року, прийняті Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо їх скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 25.08.2011 року між ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 082501, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності: плівки з пластику, сировину та матеріали для термо-формувального обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці ТМЦ (а.с. 30-31).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються у рахунках - фактурах (п.п. 1.2 договору) загальна сума угоди визначаються згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. В п. 5 договору зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам, що діють в Україні на момент поставки. У випадках, передбачених законодавством України Продавець зобов'язаний надати сертифікат виробника. Матеріали справи містять рахунки - фактури (а.с. 32, 41).

03.10.2011р. ТОВ "Промтехноопт" виписало на адресу ТОВ "ВП "Сервіс Пак" видаткову та податкову накладну на поставку товару (а.с. 33. 34).

Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року № 9011645315 від 21.11.2011 (р. 36 Розшифровки податкових зобов'язань).

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень (а.с. 35, 36).

На підтвердження розрахунку з ТОВ "Промтехноопт" в повному обсязі, позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків.

Однак, колегія суддів не приймає такі доводи апеляційної скарги позивача, оскільки, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за 01.10.2011 р. - 30.11.2011 р. по клієнту ТОВ "Промтехноопт", зазначений акт не містить підпису уповноважених осіб, а саме: директорів та головних бухгалтерів ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" та ТОВ "Промтехноопт", а також не скріплений печаткою відповідних підприємств, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може бути прийнятий колегією суддів в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування валових витрат по операціям з ТОВ "Промтехноопт".

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 35, 36) містять призначення платежу: оплата кліпси за рахунком-фактурою № 03101 від 03.10.2011 р., між тим, на підтвердження реальності вчиненого правочину позивачем надано до матеріалів справи рахунок - фактуру № 10031 від 03.10.2011 р.

Також, як свідчать матеріали справи, згідно пп. 3.1. п. 3 договору купівлі-продажу № 082501, відвантаження товару здійснюється за рахунок Покупця - самовивозом.

На підтвердження факту перевезення товару, позивачем надано копію договору № 110902 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2011 року, згідно умов якого, ФО-П ОСОБА_2 (Експедитор) від свого імені та за рахунок ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" (Замовник) забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Згідно пп. 2.1. п. 2 зазначеного договору, експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що надаються Замовником за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього Договору, підписаних уповноваженим представником Замовника.

Приписами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що вантажні перевезення, серед іншого, виконуються на підставі товарно-транспортної накладної.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника. Згідно п. 2 цього Наказу застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568, визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5. вищевказаного наказу товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.п. 11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому колегія суддів зауважує, що на підтвердження транспортування товару по договору № 082501 від 25.08.2011 року позивачем товарно-транспортні накладні не надано, долучені до матеріалів справи договір на транспортно-експедиторське обслуговування та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2011 року № 70.26.380-3 не можуть бути прийняті колегією суддів у якості належного доказу по справі, оскільки зазначені документи свідчать лише про намір надання цих послуг, а не фактичне їх виконання в рамках договору купівлі-продажу № 082501 від 25.08.2011 року з ТОВ "Промтехноопт".

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного перевезення товару по договору купівлі-продажу № 082501 від 25.08.2011 року.

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів для вчинення поставок товару. За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних неможливо визначити маршрут, за яким здійснювалось перевезення товару, місце здійснення поставок, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, тощо.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до замовника, акти приймання-передачі товару, довіреності на одержання продукції від контрагента, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів. Отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента - постачальника ТОВ "Промтехноопт" до підприємства - замовника ТОВ "ВП "Сервіс Пак".

Також, на підтвердження виконаня умов договору купівлі-продажу № 082501 (а саме п.5), матеріали справи не містять специфікації, сертифікати виробника на підтвердження якості товару, які зазначені як невід'ємні частини договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про фактичне використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності. Наявні в матеріалах справи договори щодо продажу тубусу не підтверджують використання в господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Промтехноопт" кліпс.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалось, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Промтехноопт", а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт виконання договору вказує на відсутність реального виконання договору.

Таким чином, сторони вказаного договору ставили за мету не виконання цього договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Між тим, сторони, укладаючи договір купівлі-продажу № 082501 від 25.08.2011 року, не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виконання робіт (послуг), що передбачені договором, та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 11.04.2012 року №0000030225 та №0000040225, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-5130/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.