Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-6914/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-6914/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Яворовського Г.І.

представника відповідача Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-6914/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства "Екологічна діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче підприємство "Екологічна діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 06.01.2012 року № 0000142340 та № 0000152340.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2012 року по справі замінено відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію, його правонаступником - Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 року адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Екологічна діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції винесені відносно Науково-виробничого підприємства "Екологічні діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: № 0000142340, № 0000152340 від 06.01.2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 129 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Харківської ОДПІ 23.12.2011 року ,на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Харківської ОДПІ від 13.12.2011 року №1246 (т. 2 а.с. 33), проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» (код за ЄДРПОУ 30712772) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з березень - травень 2010 р., липень - серпень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.12.2011 року за №2899/234/30712772, яким було встановлено наступні порушення ТОВ НВП «Екдізакор» вимог податкового законодавства:

- документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тех-Агроремпоставка», та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

- порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27900 грн.

- порушення ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, п. 5.1, ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34875 грн.

- ч. 1, 5 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ НВП «Екдізакор» з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (т. 1 а.с. 74-81).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 06 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000142340, згідно якого ТОВ НВП «Екдізакор» за порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 34875 грн.00 коп., з яких 27900 грн. 00 коп. основного платежу та 6975 грн.00 коп. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000152340, яким ТОВ НВП «Екдізакор» за порушення ст. 138 Податкового кодексу України, зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 43593 грн. 75коп., з яких - 34875,00 грн. - основного платежу та 8718, 75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 82;83).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено ТОВ НВП «Екдізакор» в адміністративному порядку до ДПС у Харківській області. Рішенням від 13.03.2012 року № 1084/10/10-212 про результати розгляду скарги Державна податкова служба у Харківській області залишила без змін податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 06 січня 2012р. № 0000142340, 0000152340, а скаргу директора ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» Яворовського Г.І. - без задоволення (т. 1 а.с. 87-90).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням ДПС у Харківській області повідомлення-рішення № 0000142340, № 0000152340 від 06.01.2012 року та рішення ДПС у Харківській області від 13.03.2012 року № 1084/10/10-212 оскаржено підприємством позивача в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням від 23.05.2012р. № 8813/6/10-2115 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 06 січня 2012р. № 0000142340, 0000152340 та рішення ДПС у Харківській області від 13.03.2012р., а скаргу директора ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» Яворовського Г.І. - без задоволення (т. 1 а.с. 84-87).

Як вбачається з акту перевірки № 2899/234/30712772 від 23.12.2011 року, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43593 грн. 75коп. та з податку на додану вартість у розмірі 34875,00 грн. слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу про те, що договір поставки, укладений між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» є нікчемним, так як не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків, викладених в акті перевірки №2899/234/30712772 від 23.12.2011 року, та винесення на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень: від 06.01.12 року № 0000142340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії», було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34875 грн.00 коп. та від 06.01.2012р. № 0000152340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43593 грн. 75коп., прийняті Харківською ОДПІ з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, та які були зроблені перевіряючими з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, внаслідок чого такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, факт зазначених порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовується наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, не дотримала вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності підприємства позивача за КВЕД, є: Технічні випробування та дослідження (74.30.0); Дослідження і розробки в галузі природничих наук (73.10.1); Дослідження і розробки в галузі технічних наук ( 73.10.2); Виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань (36.63.0); Оброблення та нанесення покриттів на метали (28.51.0); Інші види оптової торгівлі (51.90.0) (т. 1 а.с. 27; 75).

З наданого до матеріалів справи п. 2.2. Статуту ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» вбачається, що підприємство позивача займається такими напрямами діяльності, зокрема, наука та наукове обслуговування, включаючи проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних і проектних робіт з впровадженням і сервісним обслуговуванням, а також науково-технічна інформація, патентно - ліцензійні дослідження; екологічні роботи, включаючи проведення робіт з очистки різних поверхонь від різноманітних забруднень, в тому числі з очистки промислових резервуарів від забруднень, пов'язаних із залишками нафтопродуктів і корозією металу; виконання антикорозійних робіт у різних галузях промисловості та сільського господарства, у тому числі хімічний захист різноманітних поверхонь, фарбування (т. 1 а.с. 12-23).

09.02.2010 року, в рамках ведення власної господарської діяльності, між ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» укладено договір №0902/10 (термін дії договору до 31.10.2010), згідно умов якого ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (Продавець) поставляє на адресу ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» (Покупець) миючий засіб (т. 1 а.с. 31-32).

В період з березня 2010 року по вересень 2010 року ТОВ «Тех-Агроремпоставка», на виконання умов договору, передав у власність ТОВ НВП «Екдізакор» товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками (т. 1 а.с. 33-73), що також зазначено відповідачем в акті перевірки (т. 1 а.с. 76-77; стор. 3-4 акту перевірки).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, а саме: за березень 2010 року № 9001199247 від 19.04.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень 2010 року № 9001205554 від 19.04.2010р.) у сумі 2700 грн., квітень 2010 року № 9001723105 від 18.05.2010 (р.4 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень 2010 року № 9001723158 від 18.05.2010) у сумі 4050 грн., травень 2010 року № 9002251862 від 21.06.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за травень 2010 року № 9002251860 від 21.06.2010) у сумі 1350 грн., липень 2010 року № 9003408719 від 18.08.2010 (р.2 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за липень 2010 року № 9003408713 від 18.08.2010) у сумі 1350 грн., серпень 2010 року №9003899391 від 20.09.2010 (р.7 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за серпень 2010 року № 9003899383 від 20.09.2010) у сумі 6750 грн., вересень 2010 року № 9004490303 від 20.10.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за вересень 2010 року №9004484828 від 20.10.2010) у сумі 11700 грн.

ТОВ НВП «Екдізакор» у безготівковому порядку розрахувалося з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за поставлений товар, що підтверджується наявними у товариства розрахунковими документами. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в акті перевірки від 23.12.2011 року за №2899/234/30712772.

ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на суму поставленого товару виписано на ім'я ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» податкові накладні, в яких окремо визначено суму ПДВ.

Судом встановлено, що господарські операції з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» відображено ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» в податковому обліку шляхом включення витрат на оплату товару, отриманого від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» до складу валових витрат, а сум ПДВ з ціни товару до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому було отримано податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, відповідачем, як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій не надано.

Зі змісту акту перевірки № 2899/234/30712772 від 23.12.2011 р. вбачається, що в обґрунтування висновку про порушення ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» вимог податкового законодавства відповідач посилається на те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тех-Агроремпоставка», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав відповідачем зроблено висновки про те, що позивачем неправомірно зараховані до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, які не підтверджені відповідними документами, що складаються в межах звичайної господарської діяльності.

Відповідачем в акті перевірки зазначено (стор. 4 акту перевірки, т. 1 а.с. 77), що при перевірці ТОВ НВП «Екдізакор» в розпорядженні Харківської ОДПІ були результати проведеної перевірки контрагента позивача, по взаємовідносинам з яким було сформовано витрати по податку на прибуток підприємств та на додану вартість.

Відповідачем зазначається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на адресу Харківської ОДПІ направлений акт від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з якого вбачається, що перевіркою, зокрема, встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді (т. 2 а.с. 47-68).

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі висновки податкового органу, оскільки сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, оформленими належним чином. Вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних підприємства позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності, так і в подальшому.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідач зазначає, що в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведених перевірок контрагентів не підтверджено фактичне придбання товарів, а також їх зв'язок з господарською діяльністю НВП «Екдізакор» (т. 2 а.с. 30).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, товар, придбаний у ТОВ «Тех-Агроремпоставка», був необхідний ТОВ НВП «Екдізакор» для здійснення власної господарської діяльності. Так, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Тех-Агроремпоставка»товару, позивачем до матеріалів справи надано копії актів виконаних робіт, акти зачістки, які свідчать про необхідність використання миючих засобів, а також експертні висновки; дозволи Держгірпромнагляду та технологічний регламент ТР 0199 (т. 1 а.с. 150-243; т. 2 а.с. 1-12).

Судом встановлено, що ТОВ НВП «Екдізакор» протягом 2010 року укладались договори про надання послуг щодо проведення зачісних робіт із суб'єктами господарювання, зокрема: ПП «Маяк-ООК» (договір № ГП-ТР-09082010); ХОРН «Укрнафта» (договір № 8-04 від 02.04.2010); ТОВ «Авантаж 09» (договір № 34-03 від 23.03.2010); ТОВ «Ресурс 08» (договір № 7-03 від 25.03.2010). На виконання умов вищезазначених договорів підприємством позивача проведені зачісні роботи, що також підтверджується копіями накладних на отримання ТМЦ та журналом реєстрації довіреностей, які були необхідні для проведення вищезазначених робіт (т. 2 а.с. 73- 93 ).

З наданої до матеріалів справи відомості щодо руху коштів на рахунку №26005301814873 ТОВ НВП «Екдізакор», виданої філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків», встановлено, що розрахунки між сторонами договору № 0902/10 від 09.02.2010 року: ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та позивачем здійснено у повному обсязі (т. 2 а.с. 96-113 ).

Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно п. 15 засновницького договору про створення науково-виробничого підприємства "Екдізакор" у формі ТОВ від 06.10.1999 року, на час заснування товариства, учасниками було внесено, як статутний капітал, бокс № 22, ряд № 13 в Автогаражному кооперативі "Весна" за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12, для використання як складське приміщення, що спростовує твердження відповідача про відсутність у ТОВ НВП «Екдізакор» складських приміщень, в яких проводилась діяльність та зберігання устаткування та засобів для її ведення.

Також колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо відсутності у позивача кваліфікованих трудових ресурсів для здійснення діяльності підприємства, оскільки матеріали справи містять належним чином завірені копії посвідчень працівників ТОВ НВП «Екдізакор», які пройшли необхідний інструктаж та підготовку. (т. 2, а.с. 148-150).

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору № 0902/10 від 09.02.2010 первинні документи відповідають вимогами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договором № 0902/10 від 09.02.2010 між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, актами зачістки, накладними тощо).

Щодо твердження про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто відбулося фактичне отримання позивачем товару та його подальше використання у власній господарській діяльності, а відтак, спірний договір мав реальний характер.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що договір поставки № 0902/10 від 09.02.2010 року, укладений між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» укладено сторонами з додержанням норм цивільного та господарського права, містить всі суттєві умови, мав реальний характер та був виконаний сторонами. Зміст договору не суперечить актам цивільного законодавства.

Зазначений договір не містять ознак, передбачених ст. 228, 230, 234 ЦК України, які визначають нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, а також недійсність правочину, вчиненого під впливом обману або без наміру створення правових наслідків.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст. ст. 138, 198, 201, Податкового кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року № 0000142340 та № 0000152340 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 року № 0000142340 та № 0000152340, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-6914/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.