Ухвала

від 10.11.2014 по справі 2а-6914/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/65118/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі №2а-6914/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства «Екологічна діагностика та захист від корозії» у формі товариства з обмеженою відповідальністю»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробниче підприємство «Екологічна діагностика та захист від корозії» у формі товариства з обмеженою відповідальністю» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000142340 та №0000152340.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за березень-травень 2010 року, за липень-серпень 2011 року, по операціям з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», про що складено акт від 23.12.2011 р. №2899/234/30712772, яким встановлено порушення позивачем вимог:

п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 27 900,00 грн., у т.ч. за березень 2010 року на 2 700,00 грн., квітень 2010 року на 4 050,00 грн., травень 2010 року на 1 350,00 грн., липень 2010 року на 1 350,00 грн., серпень 2010 року на 6 750,00 грн., вересень 2010 року на 11 700,00 грн.;

ст.138 Податкового кодексу України та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на 36 909,00 грн., у т.ч. за І квартал 2010 року на 3 375,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на 6 210,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на 27 324,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000152340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43 590,75 грн., з яких 34 875,00 грн. за основним платежем та 8 718,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34 875,00 грн., з яких 27 900,00 грн. за основним платежем та 6975,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів, отриманих від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за нікчемним правочином.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД , є: Технічні випробування та дослідження (74.30.0); Дослідження і розробки в галузі природничих наук (73.10.1); Дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2); Виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань (36.63.0); Оброблення та нанесення покриттів на метали (28.51.0); Інші види оптової торгівлі (51.90.0).

З наданого до матеріалів справи Статуту позивача (п. 2.2) вбачається, що підприємство займається такими напрямами діяльності, зокрема, наука та наукове обслуговування, включаючи проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних і проектних робіт з впровадженням і сервісним обслуговуванням, а також науково-технічна інформація, патентно-ліцензійні дослідження; екологічні роботи, включаючи проведення робіт з очистки різних поверхонь від різноманітних забруднень, в тому числі з очистки промислових резервуарів від забруднень, пов'язаних із залишками нафтопродуктів і корозією металу; виконання антикорозійних робіт у різних галузях промисловості та сільського господарства, у тому числі хімічний захист різноманітних поверхонь, фарбування.

У рамках здійснення власної господарської діяльності, позивачем було укладено з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» договір від 09.02.2010 р. №0902/10 (термін дії договору до 31.10.2010 р.), за умовами якого ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (Продавець) зобов'язався поставити на адресу позивача (Покупець) миючі засоби.

У період з березня 2010 року по вересень 2010 року ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на виконання умов вказаного договору передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками.

Позивач у безготівковому порядку розрахувався з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за поставлений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунковими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були відображені у податковому обліку шляхом включення витрат на оплату товару до складу валових витрат відповідних податкових періодів, та сум податку на додану вартість сплачених у ціні придбаного товару до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому було отримано податкові накладні.

З огляду на те, що спірні правовідносини відбулися у період з березня по вересень 2010 року, суди попередніх інстанцій помилково застосували норми Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.2011 р., однак це не вплинуло на правильність вирішення спору.

Так, до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України « Про податок на додану вартість».

Що стосується правомірності формування позивачем валових витрат спірного податкового періоду, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження витрат позивача понесених у рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», а також використання придбаних товарів підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Висновки податкового органу, що придбаний позивачем товар не використовувався у його господарській діяльності, обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій, з огляду на наявність у матеріалах справи копій актів виконаних робіт, актів зачистки, які свідчать про необхідність використання позивачем миючих засобів у власній господарській діяльності, а також експертних висновків, дозволів Держгірпромнагляду та технологічного регламенту ТР.

Про вказане також свідчать договори про надання послуг щодо проведення зачисних робіт, укладених позивачем протягом 2010 року з ПП «Маяк-ООК» (договір №ГП-ТР-09082010); ХОРН «Укрнафта» (договір №8-04); ТОВ «Авантаж 09» (договір №34-03); ТОВ «Ресурс 08» (договір №7-03), на виконання умов яких підприємством проведено зачисні роботи, що також підтверджується копіями накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей та журналом реєстрації довіреностей, які були необхідні для проведення вказаних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 р. №0000142340, №0000152340 та наявність підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби на Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

2. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі №2а-6914/12/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.