Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а/0570/6649/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/6649/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Харосаженко О.І., Мельник Т.М.,

представника відповідача Матеши Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «Роникс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000522341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 317180,00 грн. та № 0000512341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 253743,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 08.05.2012 року № 309/22-1/24658075 були винесені податкові повідомлення - рішення №0000522341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 317180,00 грн. та №0000512341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 253743,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають законодавству України, оскільки факт поставки товару по договорам № 01/12-2009 від 01.12.2009 року та № 01/09-2009 року про постачання ПММ підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами звірки та специфікаціями до договору, які були надані відповідачу в момент проведення перевірки.

Також позивач вказує на те, що відповідачем не підтверджено факт безтоварності укладених між приватним підприємством «Роникс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», товариством з обмеженою відповідальністю КФ «Продінвест» угод. Дані угоди не були визнані нікчемними у судовому порядку.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000522341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 317180,00 грн. та № 0000512341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 253743,00 грн.

До початку розгляду справи по суті, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що позивачем не надано усіх первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та не доведено, що придбання товарно-матеріальних цінностей здійснено для використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача за змістом не відповідають нормам законодавства та обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 12 березня 1997 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 24658075 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 300103 серія А00.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що 08 травня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №309/22-1/24658075 від 08.05.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Роникс» з питання правомірності формування валових витрат з податку на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово - господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест» за березень 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» за березень 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Марка Плюс» за травень, червень, серпень 2010 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених приватним підприємством «Роникс» при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Продінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс». Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення вимог ст.ст. 662, 665, 656 ЦК України. Порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року у сумі 211453,00 грн. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Продінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» у березні 2010 року, які підпадають під визначення ст. 1,3 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у березні 2010 року у сумі 169162,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000522341 від 21.05.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 317180,00 грн., з якої за основним платежем - 211453,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105727,00 грн. та № 0000512341 від 21.05.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253743,00 грн., з якої за основним платежем - 169162,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84581,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 01 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест», яке є продавцем та приватним підприємством «Роникс», яке є покупцем укладено договір купівлі - продажу № 01/09-2009 від 01.09.2009 року, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, у асортименті та у кількості згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього грошову суму згідно рахунку, виписаного продавцем.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 вказаного договору, ціна одиниці товару включає вартість товару з урахуванням ПДВ, витрати по його доставці до місця збереження на складі продавця, оформленню необхідної документації, а також витрати по транспортуванню товару до місця призначення за обумовленістю сторін.

На підтвердження придбання позивачем на підставі вищезазначеного договору у березні 2010 року товару у товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест» надані наступні документи: накладна №4359 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., рахунок №б/н від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., специфікація до договору № 01/09-2009 від 01.09.2009 року на суму 567457,85 грн., податкова накладна № 4359 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., акт № 290310 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., товарно - транспортна накладна 29-03-2010/01 на суму 246260,25 грн., товарно - транспортна накладна 29-03-2010/02 на суму 212621,60 грн., товарно - транспортна накладна 29-03-2010/03 на суму 108576,00 грн.

01.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», яке є продавцем та приватним підприємством «Роникс», яке є покупцем укладено договір купівлі - продажу № 01/12-2009 від 01.12.2009 року, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, у асортименті та у кількості згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього грошову суму згідно рахунку, виписаного продавцем.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 вказаного договору, ціна одиниці товару включає вартість товару з урахуванням ПДВ, витрати по його доставці до місця збереження на складі продавця, оформленню необхідної документації, а також витрати по транспортуванню товару до місця призначення за обумовленістю сторін.

На підтвердження придбаного товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» позивачем надані наступні документи: рахунок б/н від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., накладна № 3563 від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., податкова накладна № 3563 на суму 447514,00 грн., специфікація до договору № 01/12-2009 від 01.12.2009 року на суму 447514,00 грн., акт приймання - передання № 310310 від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., товарно - транспортна накладна № 31-03-2010/02 на суму 106140,00 грн., товарно - транспортна накладна № 31-03-2010/03 на суму 117624,00 грн., товарно - транспортна накладна № 31-03-2010/01 на суму 223750,00 грн., залік зустрічних однорідних потреб № 6 від 12.04.2010 року на суму 447514,00 грн., акт звірки № 11 від 12.04.2010 року на суму 447514,00 грн., акт звірки від 15.06.2010 року.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1, пп.7.5.2, пп.7.5.4 п. 7.5 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів, факт придбання товарів підтверджений відповідними накладними, рахунками на оплату, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними.

Зазначене спростовує твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, порушення вищевказаних нормативних актів, а саме, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», якими чітко передбачені випадки виникнення права податника податку на віднесення витрат до валових витрат підприємства, визначення податкового кредиту та від'ємного значення по податках. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, отриманий за спірними правочинами товар був реалізований позивачем, про що свідчать наступні документи:

На підтвердження реалізації придбаного товару у товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест» позивачем надані: контрагент ТОВ «Еліте Ойл»: видаткова накладна № РН-2289 від 08.04.2010 року на суму 239358,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000218 від 08.04.2010 року на суму 239358,00 грн., податкова накладна № 221 від 08.04.2010 року на суму 239358,00 грн., товарно - транспортна накладна 32-2/08-04 від 08.04.2010 року на 12.920 тн., товарно - транспортна накладна 32/08-04 від 08.04.2010 року на 26.0 тн., договір купівлі - продажу № 01/18012010 від 18.01.2010 року; контрагент ДП «ДГ «Соцземлеробство ИОК УААН»: видаткова накладна № РН-2286 від 21.04.2010 року на суму 27399,00 грн., податкова накладна № 323 від 21.04.2010 року на суму 27399,00 грн., договір купівлі - продажу № 01/12042010 від 12.04.2010 року; контрагент ПП ОСОБА_4: видаткова накладна № РН-2364 від 27.04.2010 року на суму 15168,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000295 від 27.04.2010 року на суму 15168,00 грн., договір купівлі - продажу № 27-04/2010 від 27.04.2010 року, податкова накладна № 293 від 27.04.2010 року на суму 15168,00 грн.; контрагент ТОВ «Фірма НВР»: договір купівлі - продажу № 04/03012010 від 03.01.2010 року, довіреність ЯОН № 792446 від 01.04.2010 року, видаткова накладна № РН-2281 від 01.04.2010 року на суму 45606,80 грн., рахунок - фактура № СФ-0000221 від 01.04.2010 року на суму 45606,80 грн., податкова накладна № 213 від 01.04.2010 року на суму 45606,80 грн.; контрагент ФЛП ОСОБА_5: видаткова накладна № РН-2278 від 07.04.2010 року на суму 56002,80 грн., рахунок - фактура № СФ-0000215 від 07.04.2010 року на суму 56002,80 грн., товарно - транспортна накладна 03/07-04 від 07.04.2010 року на суму 56002,80 грн., податкова накладна № 210 від 07.04.2010 року на суму 56002,80 грн., довіреність № 18 від 07.04.2010 року; контрагент ТОВ НПК «Интерлайн»: видаткова накладна № РН-2308 від 14.04.2010 року на суму 42610,15 грн., рахунок - фактура № СФ-0000238 від 14.04.2010 року на суму 42610,15 грн., податкова накладна № 240 від 14.04.2010 року на суму 42610,15 грн.; контрагент ДБГП «Авто - стоп 2»: договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 33 від 30.03.2010 року, видаткова накладна № РН-2341 від 21.04.2010 року на суму 26169,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000271 від 21.04.2010 року на суму 26169,00 грн., податкова накладна № 272 від 21.04.2010 року на суму 26169,00 грн.; контрагент ТОВ «Мегаполіс Ойл»: видаткова накладна № РН-2269 від 06.04.2010 року на суму 33697,35 грн., рахунок - фактура № СФ-0000203 від 06.04.2010 року на суму 33697,35 грн., товарно - транспортна накладна 01/06-04 від 06.04.2010 року на суму 33697,35 грн., податкова накладна № 199 від 06.04.2010 року на суму 33697,35 грн., видаткова накладна № РН-2297 від 13.04.2010 року на суму 32636,25 грн., рахунок - фактура № СФ-0000235 від 13.04.2010 року на суму 32636,25 грн., податкова накладна № 230 від 13.04.2010 року на суму 32636,25 грн.; контрагент ФЛП ОСОБА_6: видаткова накладна № РН-2283 від 09.04.2010 року на суму 45515,25 грн., рахунок - фактура № СФ-0000225 від 09.04.2010 року на суму 45515,25 грн., товарно - транспортна накладна 09/09-04 від 09.04.2010 року на суму 45515,25 грн.; контрагент ПП ОСОБА_7: видаткова накладна № РН-2366 від 15.04.2010 року на суму 13500,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000248 від 15.04.2010 року на суму 13500,00 грн., податкова накладна № 295 від 15.04.2010 року на суму 13500,00 грн., договір купівлі - продажу № 010110 від 01.01.2010 року.

На підтвердження реалізації придбаного товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» позивачем надані наступні документи: контрагент ТОВ «Сигма-Мелитополь»: видаткова накладна № РН-2290 від 02.04.2010 року на суму 6650,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000201 від 02.04.2010 року на суму 6650,00 грн., податкова накладна № 222 від 02.04.2010 року на суму 6650,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000202 від 06.04.2010 року на суму 6400,00 грн., видаткова накладна № РН-2291 від 06.04.2010 року на суму 6400,00 грн., податкова накладна № 223 від 06.04.2010 року на суму 6400,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000233 від 13.04.2010 року на суму 6400,00 грн., видаткова накладна № РН-2303 від 13.04.2010 року на суму 6400,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000262 від 20.04.2010 року на суму 6400,00 грн., видаткова накладна № РН-2332 від 20.04.2010 року на суму 6400,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000293 від 27.04.2010 року на суму 8395,00 грн., видаткова накладна № РН-2365 від 27.04.2010 року на суму 8395,00 грн., довіреність № 000429 від 20.04.2010 року; контрагент ТОВ «Ника»: рахунок - фактура № СФ-0000239 від 12.04.2010 року на суму 14652,00 грн., видаткова накладна № РН-2306 від 27.04.2010 року на суму 14652,00 грн., довіреність № 101 від 14.04.2010 року, рахунок - фактура № СФ-0000244 від 15.04.2010 року на суму 29853,00 грн., видаткова накладна № РН-2326 від 15.04.2010 року на суму 29853,00 грн., податкова накладна № 256 від 15.04.2010 року на суму 29853,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000266 від 16.04.2010 року на суму 14541,00 грн., видаткова накладна № РН-2325 від 16.04.2010 року на суму 14541,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000258 від 19.04.2010 року на суму 28106,00 грн., видаткова накладна № РН-2338 від 19.04.2010 року на суму 28106,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000265 від 20.04.2010 року на суму 27087,00 грн., видаткова накладна № РН-2367 від 20.04.2010 року на суму 27087,00 грн., податкова накладна № 296 від 20.04.2010 року на суму 27087,00 грн., договір купівлі - продажу № 01/04-2010 від 01.04.2010 року; контрагент ПАП «Агровироб»: рахунок - фактура № СФ-0000255 від 16.04.2010 року на суму 12710,00 грн., видаткова накладна № РН-2328 від 19.04.2010 року на суму 12710,00 грн., податкова накладна № 258 від 19.04.2010 року на суму 12710,00 грн.; контрагент СМК «Дружба»: рахунок - фактура № СФ-0000298 від 24.04.2010 року на суму 30042,50 грн., видаткова накладна № РН-2384 від 26.04.2010 року на суму 30042,00 грн., довіреність № 31 від 22.04.2010 року, рахунок - фактура № СФ-0000273 від 21.04.2010 року на суму 30042,50 грн., видаткова накладна № РН-2355 від 23.04.2010 року на суму 30042,00 грн.; контрагент ДП «Підприємство Веселівської виправної колонії УГДУ ВИН № 8»: рахунок - фактура № СФ-0000288 від 21.04.2010 року на суму 14575,50 грн., видаткова накладна № РН-2388 від 21.04.2010 року на суму 14575,00 грн.; податкова накладна № 2888 від 21.04.2010 року на суму 14575,00 грн., договір купівлі - продажу № 01/01-10 від 01.01.2010 року; контрагент КП «Агросельхоз»: рахунок - фактура № СФ-0000282 від 22.04.2010 року на суму 78472,00 грн., видаткова накладна № РН-2347 від 22.04.2010 року на суму 78472,00 грн.; податкова накладна № 276 від 22.04.2010 року на суму 78472,00 грн.; контрагент ТОВ «Александровка»: рахунок - фактура № СФ-0000278 від 22.04.2010 року на суму 48209,50 грн., видаткова накладна № РН-2354 від 23.04.2010 року на суму 48209,50 грн., довіреність № 88 від 23.04.2010 року, податкова накладна № 283 від 23.04.2010 року на суму 48209,50 грн.; контрагент ТОВ «Торнадо»: рахунок - фактура № СФ-0000253 від 01.04.2010 року на суму 58504,40 грн., видаткова накладна № РН-2320 від 01.04.2010 року на суму 58504,40 грн., довіреність № 13 від 01.04.2010 року, податкова накладна № 252 від 01.04.2010 року на суму 27715,50 грн.; контрагент ТОВ НПК «Интерлайн»: довіреність № 83 від 09.04.2010 року, рахунок - фактура № СФ-0000224 від 09.04.2010 року на суму 25000,00 грн., видаткова накладна № РН-2300 від 09.04.2010 року на суму 25000,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000263 від 20.04.2010 року на суму 70502,55 грн., видаткова накладна № РН-2336 від 20.04.2010 року на суму 70502,55 грн., товарно - транспортна накладна № 03/20-04 від 20.04.2010 року на суму 26341,25 грн., рахунок - фактура № СФ-0000285 від 23.04.2010 року на суму 27962,30 грн., видаткова накладна № РН-2362 від 23.04.2010 року на суму 27962,30 грн., товарно - транспортна накладна № 08/23-04 від 23.04.2010 року на суму 27962,30 грн.; контрагент ДБГП «Авто-стоп 2»: договір купівлі - продажу № 33 від 30.03.2010 року, видаткова накладна № РН-2382 від 30.04.2010 року на суму 27418,00 грн., рахунок - фактура № СФ-0000317 від 30.04.2010 року на суму 27418,00 грн., податкова накладна № 319 від 30.04.2010 року на суму 27418,00 грн.; контрагент ТОВ «Мегаполис»: видаткова накладна № РН-2284 від 12.04.2010 року на суму 32878,00 грн.; контрагент ФЛП ОСОБА_6: видаткова накладна № РН-2277 від 07.04.2010 року на суму 52886,25 грн., рахунок - фактура № СФ-0000214 від 07.04.2010 року на суму 52886,25 грн., товарно - транспортна накладна № 01/07-04 від 07.04.2010 року на суму 52886,25 грн., податкова накладна № 215 від 09.04.2010 року на суму 45515,25 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність сертифікатів на підтвердження якості товару, документів на підтвердженні повернення цистерн позивача, журналу реєстрації проведення вимірювань у зв'язку з тим, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Щодо висновків акту перевірки в обґрунтування яких покладено ознаки нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 цього кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано жодних доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов у контрагента для ведення господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами.

Також відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного субєкта господарювання за порушення, допущені іншим субєктом.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що вчиненні на виконання укладених договорів господарські операції є такими, що вчинені з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є матеріальним правом позивача.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009 "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку, у звязку з придбанням товарів від контрагента, у межах спірних правовідносин.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст.203 ЦК України, оскількиця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року - задовольнити.

Скасувати та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Роникс» судовий збір в сумі 2146 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.09.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 02.10.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.