Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а/0570/6649/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/0570/6649/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представників позивача Харосаженко О.І., Суріної О.В., представника відповідача Сєвідової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/6649/2012 за позовом Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000522341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 317180,00 грн. та № 0000512341 від 21.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 253743,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що факт поставки товару по договорам № 01/12-2009 від 01.12.2009 року та № 01/09-2009 року про постачання ПММ підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами звірки та специфікаціями до договору, які були надані відповідачу в момент проведення перевірки. Відповідачем не підтверджено факт безтоварності укладених між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ КФ «Продінвест» угод. Дані угоди не були визнані нікчемними у судовому порядку, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позов Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2012 року задоволено. Скасовано та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000522341 від 21.05.2012 року та № 0000512341 від 21.05.2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ КФ «Продінвест», що було виявлено в ході документальної планової виїзної перевірки позивача. Враховуючи характер господарських операцій здійснюваних між позивачем та його контрагентами, а саме постачання паливно-мастильних матеріалів, останнім в ході перевірки не надано документів на підтвердження реального здійснення таких господарських операцій, оскільки поставки товару не підтверджені товарно-транспортними та іншими документами, як того вимагають положення законодавства про транспортування, приймання та зберігання нафтопродуктів, відсутні сертифікати якості товару, які є обов'язковими. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з його контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача в період з 23.04.2012 р. по 27.04.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності формування валових витрат з податку на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово - господарських взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест» за березень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» за березень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка Плюс» за травень, червень, серпень 2010 року, за результатами якої було складено Акт перевірки №309/22-1/24658075 від 08.05.2012 року (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених приватним підприємством «Роникс» при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Продінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс». Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення вимог ст.ст. 662, 665, 656 ЦК України. Порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року у сумі 211453,00 грн. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю КФ «Продінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс» у березні 2010 року, які підпадають під визначення ст. 1,3 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у березні 2010 року у сумі 169162,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0000522341 від 21.05.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 317180,00 грн., з якої за основним платежем - 211453,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105727,00 грн. та № 0000512341 від 21.05.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253743,00 грн., з якої за основним платежем - 169162,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84581,00 грн.

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «КФ Продінвест», було укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2009 року № 01/09-2009, предметом яких є паливно-мастильні матеріали.

На підтвердження виконання вищезазначеного господарського договору позивачем до суду першої інстанції були надані наступні документи: накладна №4359 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., рахунок №б/н від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., специфікація до договору № 01/09-2009 від 01.09.2009 року на суму 567457,85 грн., податкова накладна № 4359 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., акт № 290310 від 29.03.2010 року на суму 567457,85 грн., товарно-транспортна накладна 29-03-2010/01 на суму 246260,25 грн., товарно-транспортна накладна 29-03-2010/02 на суму 212621,60 грн., товарно-транспортна накладна 29-03-2010/03 на суму 108576,00 грн.

Також встановлено, між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс», було укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2009 року № 01/12-2009, предметом яких є паливно-мастильні матеріали.

На підтвердження виконання вищезазначеного господарського договору позивачем до суду першої інстанції були надані наступні документи: рахунок б/н від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., накладна № 3563 від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., податкова накладна № 3563 на суму 447514,00 грн., специфікація до договору № 01/12-2009 від 01.12.2009 року на суму 447514,00 грн., акт приймання - передання № 310310 від 31.03.2010 року на суму 447514,00 грн., товарно-транспортна накладна № 31-03-2010/02 на суму 106140,00 грн., товарно-транспортна накладна № 31-03-2010/03 на суму 117624,00 грн., товарно-транспортна накладна № 31-03-2010/01 на суму 223750,00 грн., залік зустрічних однорідних потреб № 6 від 12.04.2010 року на суму 447514,00 грн., акт звірки № 11 від 12.04.2010 року на суму 447514,00 грн., акт звірки від 15.06.2010 року.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо), тобто здійснені між ТОВ «Стар Лайтс» і ТОВ «КФ Продінвест» з позивачем правочини не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемним, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених правових норм вбачається, що наявність належним чином оформлених первинних документів є підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту платника сум ПДВ за такими документами за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції та придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Реальне здійснення господарських операцій повинно бути підтверджено належними доказами, що підтверджують фактичне виконання послуг, транспортування товарів, їх оприбуткування та рух повинен відображатись в бухгалтерському обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В ході перевірки встановлено, що позивачем у ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ КФ «Продінвест» придбавались паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), для яких передбачено особливий порядок транспортування та приймання, який встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578.

Натомість позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення транспортування та приймання придбаних у ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ КФ «Продінвест» товарів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив ненадання під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних великою завантаженістю бухгалтера, але суд не приймає до уваги ці посилання, оскільки за нормами Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати всі наявні у нього документи для перевірки під час її проведення, а також має можливість надати їх після складання акту перевірки разом із запереченнями. Натомість позивач таким правом не скористався і документи щодо транспортування придбаних товарів не надав.

Надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції товарно-транспортні накладні т.2 (а.с. 91-135) до уваги прийняті бути не можуть, оскільки не були надані під час проведення перевірки. При цьому вони надані не у повному обсязі, стосуються перевезення незначної частини придбаного пального, а з урахуванням обсягів відображених в накладних ПММ та вантажопідйомності вказаних в ТТН автомобілів вони не підтверджують реального здійснення цих поставок.

Крім того, умовами договорів передбачалось обов'язок продавця передати позивачу документи на підтвердження якості паливно-мастильних матеріалів, такі ж вимоги містяться і в Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, але позивач не надав жодних документів, які б підтверджували якість поставленого пального, що також свідчить про відсутність реального виконання умов господарських договорів.

На підтвердження цього висновку суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що розрахунок за придбаний у ТОВ КФ «Продінвест» і ТОВ «Стар Лайтс» товар позивач здійснив шляхом заліку взаємних розрахунків по договорам купівлі-продажу № 01/12-2009 від 01 грудня 2009 року та № 02/12-2009 від 01 грудня 2009 року (т.1 а.с. 100-107, а.с. 230)), за якими позивач продав ТОВ КФ «Продінвест» і ТОВ «Стар Лайтс» масла, рідке синтетичне пальне різних марок та інші нафтопродукти у великих обсягах на ту ж суму, на яку придбавав бензин та дизпаливо.

Крім того, позивач не надав доказів ведення ним належного обліку прийняття, зберігання та відпуску придбаних нафтопродуктів, ведення якого передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578.

Проаналізувавши надані документи, колегія суддів зазначає, що позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували рух товару від продавця (постачальника) до перевізника чи покупця, тобто товарно-транспортні накладні, подорожні листи а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, розвантаження, навантаження товару, що свідчить про безтоварність операцій, а відповідно відсутність підстав для формування на їх підставі податкового кредиту.

Посилання позивача на те, що надання для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та задекларованих валових витрат рахунків, прибуткових накладних, податкових накладних є достатнім підтвердженням того, що господарські операції мали місце і податковий облік здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки наявність первинних документів не свідчить про реальне здійснення господарської операції і настання відповідних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/6649/2012 за позовом Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2012 року скасувати.

В задоволені позову Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2012 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 30 листопада 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова