Постанова

від 26.09.2012 по справі 4399/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2012 р. № 2-а- 4399/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

позивача - Муригіна С.В.,

відповідача - Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "МТС Енерго" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0000102307 від 02.03.2012 та №0000112307 від 02.03.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначила, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями податкової інспекції була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "МТС Енерго" (код ЄДРПОУ 35477163) з питань взаємовідносин з ТОВ "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155) за період: з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, ТОВ "Будівництво пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, ПП "ОВД трейд" (код ЄДРПОУ 37091177) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Результати останньої оформлені актом №447/23-506/35477163 від 10.02.2012 року, яким встановлені наступні порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "МТС Енерго" з підприємствами -постачальниками, а саме: ТОВ "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155); ТОВ "Будівництво пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292); ПП "ОВД трейд" (код ЄДРПОУ 37091177), та підприємствами покупцями, внаслідок чого операції є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"; п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) дані, що відображені у деклараціях з податку на прибуток внаслідок проведення операцій з придбання послуг у ТОВ "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155); ТОВ "Будівництво пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292); ПП "ОВД трейд" (код ЄДРПОУ 37091177) та реалізованими вищенаведеним покупцям -не є дійсними, внаслідок чого завищено витрати на суму 36935,00 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року на суму 13335,00 грн.; 2 квартал 2011 року на суму 7625,00 грн.; 3 квартал 2011 року на суму 33375,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого дані, що відображені у деклараціях з податку на додану вартість внаслідок проведення операцій з придбання послуг у ТОВ "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155); ТОВ "Будівництво пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292); ПП "ОВД трейд" (код ЄДРПОУ 37091177) та реалізованими вищенаведеним покупцям -не є дійсними, внаслідок чого занижено ПДВ до сплати всього у сумі 7387,00 грн., а саме: за період: березень 2011 року -2667,00 грн., квітень 2011 року -1525,00 грн., серпень 2011 року -870,00 грн., вересень 2011 року -2325,00 грн. ( а. с. 9-24).

На підставі вищевказаного акту перевірки та встановлених порушень податковим органом винесені податкові повідомлення -рішення: №0000102307 від 02.03.2012 року на суму 2674,00 грн., яким Позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств, №0000112307 від 02.03.2012 року на суму 2906,00 грн., яким ТОВ "МТС Енерго" збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а. с. 7-8).

З акту перевірки, судом встановлено, що при винесені висновку про нікчемність та не підтвердження господарських операцій між ТОВ "МТС Енерго" та ТОВ "Будівництво пан Україна" податковий орган посилався на матеріали акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 15.11.2011 року №126/18/34859292 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Будівництво пан Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

Відповідно до висновку вказаного акту перевірки зазначається, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби, відсутність ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпорті товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, .

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагента позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагента.

Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до безпідставного віднесення сум до складу податкового кредиту ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, між Позивачем (орендар) та ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" (орендодавець) було укладено договір №85/11 від 18.08.2011 року (а. с. 29). Вказаним договором передбачено, що орендодавець надає власне обладнання в тимчасове користування орендарю, а саме: водоструйний пристрій високого тиску ВНА 110-12 для використання в діяльності орендаря, а орендар в свою чергу повинен повернути в належному стані отриманий пристрій на підставі акту прийому -передачі від 30.08.2011 року, який долучено до матеріалів справи, на підтвердження факту виконання зобов'язань між позивачем та його контрагентом (а. с. 30). Крім того, реальність виконання умов договору також підтверджується рахунком -фактурою №125 від 20.08.2011 року та платіжним дорученням №81 від 05.09.2011 року (а. с. 31, 33).

Отримане у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" обладнання, позивач використав у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання умов договору №4 від 22.08.2011 року, укладеного між Позивачем та ТОВ "Пасіпол" (код ЄРПОУ 23276153) (а. с. 74). Умовами вказаного договору передбачено, що ТОВ "Пасіпол" (Замовник) доручає, а ТОВ "МТС Енерго" (Виконавець) приймає на себе обов'язок по послугам вказаним в Спецификації, яка є невід'ємною частиною даного правочину (а. с. 75). Прийом - здача виконаних робіт згідно укладеного правочину здійснювалась на підставі акту здачі -прийняття виконаних робіт №07 від 02.09.2011 року (а. с. 68).

В подальшому між ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" та ТОВ "Будівництво пан Україна" було укладено договір про переведення боргу від 09.09.2011 року (а. с. 26). Умовами якого визначено, що первісний боржник (ТОВ "Южспецатоменергомонтаж") переводить борг за Договором оренди обладнання №85/11 від 18.08.2011 року укладений між первісним боржником та ТОВ "МТС Енерго" надалі кредитор, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим договором у сумі 13950,00 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) грн..

Тобто, після виконання умов договору №4 від 22.08.2011 року, Позивач повернув орендоване у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" обладнання, враховуючи домовленість щодо переведення боргу вже ТОВ "Будівництво пан Україна".

Реальність виконання зобов'язання по договору оренди №85/11 від 09.09.2011 року укладеного між Позивачем та його контрагентом - ТОВ "Будівництво пан Україна" підтверджується залученою до матеріалів справи первинною документацією: податковою накладною №135 від 01.09.2011 року на загальну суму 13950,00 грн., в т. ч. ПДВ -2325,00 грн. (а. с. 67); актом прийому -передачі від 09.09.2011 року (а. с. 27), актом прийому наданих послуг від 09.09.2011 року (а. с. 28).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товару та послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Систематично аналізуючи вищевказані нормативні акти України, суд робить висновок, що Позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ "Будівництво пан Україна", оскільки ТОВ "МТС Енерго" було надано до суду документи первинного обліку (податкову накладну, акти прийому -передачі, акти здачі -приймання наданих послуг, платіжне доручення, специфікації, рахунок - фактуру), які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних Позивач та його контрагент рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, був зареєстрований за адресою, вказаною на виданій податковій накладній, був зареєстрований та стояв на обліку як платник податку на додану вартість (а. с. 70).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, в акті перевірки контрагента позивача ТОВ "Будівництво пан Україна" податковим органом зазначалось, що у останнього відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, про те в матеріалах справи міститься ліцензія відповідного зразку серії АВ від 29.06.2010 року, строком дії з 29.06.2010 року по 20.04.2012 року, тобто на момент укладання договорів та ведення своєї господарської діяльності контрагент позивача мав ліцензію на займання відповідною господарською діяльністю (а. с. 69).

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем приписів чинного податкового законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0000102307 від 02.03.2012 року та №0000112307 від 02.03.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2012 року.