Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а-9534/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2012 року 17:38 № 2а-9534/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Бойко Ю.А.,

представник відповідача - Шевченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»(надалі -ТОВ «М енд С форвардінг Ко», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року.

Свої позовні вимоги ТОВ «М енд С форвардінг Ко»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «М енд С форвардінг Ко»зареєстроване Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.02.2003р. за №10671200000004709. Код за ЄДРПОУ 32305728.

ТОВ «М енд С форвардінг Ко»взято на податковий облік ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 20.03.2003 р. за № 08070, перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

У періоді, який перевірявся, ТОВ «М енд С форвардінг Ко»було платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «М енд С форвардінг Ко»(код за ЄДРПОУ 32305728.) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.06.2012р. № 1392/22-520/32305728 (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «М енд С форвардінг Ко» п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 171 525 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні аналізу ведення реєстру придбання товарів та у ході відпрацювання додатку 5 до декларацій, працівниками податкового органу встановлено відносини позивача з підприємством: ТОВ «М енд С Логістік»(код ЄДРПОУ 36136321, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, стан платника -23 «місцезнаходження не встановлено»).

Перевіркою встановлено, що декларація за березень 2011 року ТОВ«Менд С Логістік»згідно даних АІС „Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не подана.

Остання податкова звітність ТОВ «М енд С Логістік»подана за лютий 2011 року. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 26.04.2012 року.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «М енд С Форвардінг Ко» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по постачальнику ПП «ВКФ Сельпроммаш»по якому згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»є розбіжність на загальну суму 7608 грн., в т. ч. за травень 2011 року на суму 7608 грн.

При проведенні аналізу ведення реєстру придбання товарів та у ході відпрацювання

додатку 5 до декларацій, податковим органом встановлено відносини з підприємством: ПП «ВКФ Сельпроммаш»(стан платника -9 «направлено повідомлення про відсутність за

місцезнаходженням»). Згідно даних АІС „Перелік платників ПДВ за результатами

автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі

контрагентів на рівні ДПА України»по ПП «ВКФ Сельпроммаш»складено акт камеральної перевірки №21/15-2/32809234 від 02.02.2012 року. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 14.07.2011 року.

Окрім того, ТОВ „Менд С Форвардінг Ко" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по постачальнику ТОВ «Дормашавто» по якому згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»є розбіжність на загальну суму 120566 грн., в т. ч. за вересень 2011 року на суму 41500 грн., за жовтень 2011 року на суму 53833 грн., за листопад 2011 року на суму 25233 грн.

Податковим органом при проведенні аналізу ведення реєстру придбання товарів та у ході відпрацювання додатка 5 до декларацій, встановлено відносини з підприємством: ТОВ «Дормашавто»(стан платника -8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»). Перевіркою встановлено, що з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дормашавто" (ЄДРПОУ 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року від 07.07.11 №71/42-225н. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 16.03.2012 року.

Також ТОВ „Менд С Форвардінг К " віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по постачальнику ТОВ «Магірус ЛТД»по якому згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»є розбіжність на загальну суму 36020 грн., в т. ч. за лютий 2012 року на суму 36020 грн. При проведенні аналізу ведення реєстру придбання товарів та у ході відпрацювання додатка 5 до декларацій, податковим органом встановлено відносини з підприємством: ТОВ «Магірус ЛТД»(стан платника-8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»). Перевіркою встановлено, що декларація за лютий 2012 року ТОВ «Магірус ЛТД»згідно даних АІС „Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не подана. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 03.03.2012 року.

На підставі вищевикладеного, відповідач робить висновок, що ТОВ «Менд С Форвардінг Ко»завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 171525 грн.,в т. ч. за березень 2011 року в розмірі 7331 грн., за травень 2011 року в розмір 7608 грн., за вересень 2011 року в розмірі 41500 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 53833 грн., за листопад 2011 року в розмірі 25233 грн., за лютий 2012 року в розмірі 36020 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відносно ТОВ «М енд С форвардінг Ко»винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 171 525,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 39 147,00грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Між ТОВ «М енд С Логістик»(код ЄДРПОУ 36136321) та позивачем укладено Договір № 10-04/084-09 від 01.04.2009р. про зберігання майна та надання складських послуг та договір №BU7 -66 від 0103.2010р. про перевезення вантажів територією України.

Господарські відносини між позивачем та ТОВ «М енд С Логістик» підтверджуються наступними документами: акт здачі приймання послуг № ОУ -0000108 від 31.03. 2011р; податкова накладна №10 від 31. 03.2011р.( на виконання вимог договору № 10-04/084-09 від 01.04.2009р.; акт здачі приймання послуг № ОУ -0000109 від 31 березня 2011р; акт здачі - приймання послуг № ОУ -0000100 від 22 березня 2011р; податкова накладна № 11 від 31.03.2011р.; податкова накладна № 9 від 22.03.2011р,. ТТН б/н від 17.03.2011р.,ТТН б/н від 10.03.2011р., ТТН б/н від 15.03.2011р., ТТН б/н від 18.03.2011р., ТТН б/н від 09.03.2011р., ТТН б/н від 01.03.2011р., ТТН б/н від 31.03.2011р., ТТН б/н від 26.03.2011р., ТТН б/н від 30.03.2011р., ТТН б/н від 30.03.2011р. копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «М енд С форвардінг Ко»та ПП «ВКФ Сельпромаш»(код ЄДРПОУ 32809234) укладено договір № СС-000030 від 22.04.2011р. про надання послуг.

Господарські відносини між позивачем та ПП «ВКФ Сельпромаш»підтверджуються наступними документами: акт здачі-приймання виконаних робіт №б/Н від 04.05.2011р. та робочий лист, акт здачі-приймання виконаних робіт №б/Н від 06.05.2011р. та робочий лист, акт здачі-приймання виконаних робіт №б/Н від 07.05.2011р. та робочий лист, акт здачі-приймання виконаних робіт №б/Н від 10.05. 2011р. та робочий лист, податкова накладна № 15 від 04.05.2011р. копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дормашавто»(код ЄДРПОУ 36791493) укладено Договір № Ф-30/08 від 04.08.2010р. про надання послуг.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Дормашавто»позивач надав суду копії наступних документів: акт здачі-приймання виконаних робіт №020904 від 02.09.2011р. та 5 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №070909 від 07.09.2011р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №120909 від 12.09.2011р. та 4 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №130911 від 13.09.2011р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №169 від 14.09.2011р. та 7 робочих листів, акт здачі - приймання виконаних робіт №170 від 14.09.2011р. та 8 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №211 від 19.09. 2011р. та 9 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №301 від 26.09. 2011р. та 5 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №300 від 26.09.2011р. та 4 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №8 від 03.10.2011р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №9 від 03.010. 2011р. та 4 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №37 від 04.10.2011р. та 4 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №58 від 05.10.2011р. та 6 робочих листів, акт здачі - приймання виконаних робіт №59 від 05.10 2011р. та 5 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №82 від 07.10.2011р. та 5 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №81 від 07.10.2011р. та 2 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №83 від 07.10.2011р. та 6 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №306 від 27.10.2011р. та 7 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт № Б/Н від 08.11.2011р. та 6 робочих листів, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 02.11.2011р. та 2 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 10.11.2011р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 10.11.2011р. та 3 робочих листа.

Також вказані правовідносини підтверджуються: податковою накладною № 22 від 02.09.2011р., податковою накладною № 77 від 07.09.2011р., податковою накладною № 126 від 12.09.2011р., податковою накладною № 147 від 13.09.2011р., податковою накладною № 169 від 14.09.2011р., податковою накладною № 170 від 14.09.2011р., податковою накладною № 211 від 19.09.2011р., податковою накладною № 300 від 26.09.2011р., податковою накладною № 301 від 26.09.2011р., податковою накладною № 37 від 04.10.2011р., податковою накладною № 59 від 05.10.2011р., податковою накладною № 58 від 05.10.2011р., податковою накладною № 83 від 07.10.2011р., податковою накладною № 82 від 07.10.2011р., податковою накладною № 81 від 07.10.2011р., податковою накладною № 306 від 27.10.2011р., податковою накладною № 9 від 03.10.2011р., податковою накладною № 8 від 03.10.2011р., податковою накладною №18 від 02.11.2011р., податковою накладною № 54 від 08.11.2011р., податковою накладною № 66 від 10.11.2011р., податковою накладною № 67 від 10.11.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «М енд С форвардінг Ко»та ТОВ «Магірус»(код ЄДРПОУ 37122550) укладено Договір № СС -21 від 10.01. 2011 року про надання послуг.

Реальність здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Магірус»підтверджуються наступними документами: акт здачі-приймання виконаних робіт № Б/Н від 03.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 07.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 10.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 13.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 16.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 21.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 25.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 28.02.2012р. та 3 робочих листа, акт здачі-приймання виконаних робіт №Б/Н від 29.02. 2012р. та 5 робочих листа, податковою накладною № 26 від 03.02.2012р.; податковою накладною № 28 від 07.02.2012р., податковою накладною № 32 від 10.02.2012р., податковою накладною № 34 від 13.02.2012р., податковою накладною № 37 від 16.02.2012р., податковою накладною № 40 від 21.02.2012р., податковою накладною № 25 від 25.02.2012р.,податковою накладною № 28 від 28.02.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ПП «ВКФ Сельпромаш», ТОВ «М енд С Логістик», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Магірус» на укладення вищезазначених договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання наслідків.

Окрім того, відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами позивача виписані та надані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже є належними доказами формування податкового кредиту.

Окрім того, Вказані акти складені у точній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, а тому вищезазначені документи є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, у кожному акті міститься детальна інформація про вид, обсяг, вартість виконаних робіт та наданих послуг. Також надано додатки до актів у вигляді робочих листів, що додатково підтверджує реальність здійснення операцій.

Слід зазначити, що відомості в наведених актах відповідають дійсності, при цьому податковим органам не надано жодного доказу, що підтверджував би протилежне.

Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання умов договорів ТОВ «Магірус», ТОВ «Дормашавто», ПП «ВКФ Сельпромаш», ТОВ «М енд С Логістик»були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку юридичними особами і платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам вказаними контрагентами, висновки Актів перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 171 525,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 39 147,00грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «М енд С Форвардінг Ко» є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Форвардінг Ко» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042250 від 26.06.2012 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Форвардінг Ко» (код ЄДРПОУ 32305728) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текс постанови складено та підписано 11.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко