Постанова

від 05.10.2012 по справі 2а-11918/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2012 року № 2а-11918/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Синхрон» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001112208 від 27.03.2012, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112208 від 27.03.2012 про сплату 704376 грн. податку на додану вартість (563501 грн. за основним платежем та 140875 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

05.10.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.03.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Синхрон»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 в частині питань визначених постановою слідчого від 01.12.2011 проведеної на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 01.12.2011 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 16/22-08/36424746 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 563501 грн.

27.03.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112208, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 563501 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 140875 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договорів про надання послуг від 02.07.2009 № 02072009, від 01.08.2009 № 010809, від 01.08.2009 № 010809/01 та від 01.09.2009 № 01092009/2, договору про надання маркетингових послуг від 01.08.2009 № 010809/2, договору про надання інформаційно-консалтингових послуг від 01.09.2009 № 010909/1, договорів від 01.10.2009 № 01102009/1, від 02.11.2009 № 02112009, від 30.11.2009 № 30112009, договору про надання послуг від 04.01.2010 № 04012010 з ТОВ «Корнест», договорів про надання послуг від 30.07.2010 № 30072010, від 30.07.2010 № 30072010/1, від 03.08.2010 № 03082010 з ТОВ «Екобудтехнолоджи», договору про надання послуг від 29.01.2010 № 29012010, від 01.02.2010 № 01022010, договору від 15.02.2010 № 15022010, договору про надання юридичних послуг від 01.03.2010 № 01032010, договору про надання послуг від 15.03.2010 № 15032010, договору про надання маркетингових послуг від 02.04.2010 № 02042010, договору від 06.05.2010 № 06052010, договору про надання послуг від 02.06.2010 № 02062010, договору про надання маркетингових послуг від 28.06.2010 № 28062010 з ТОВ «Преображеніє»(далі -Договори) надано відповідні послуги (роботи з обслуговування дата центру, послуги з підтримки та профілактики кабельного господарства, юридичні послуги, послуги з популяризації знаку для товарів і послуг, дослідження ринку телекомунікаційних послуг, інформаційні послуги тощо) на загальну суму 3381000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 563501 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач отримані послуги оплатив частково у розмірі 1793450,24 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 563501 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

порушення СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва кримінальної справи від 02.09.2011 № 73-207 по факту фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Преображеніє»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

порушення СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва кримінальної справи від 13.10.2011 № 73-207 по факту фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Корнест»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

відсутність у ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності;

анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»;

показань в протоколі при допиті в якості свідка директора ТОВ «Преображеніє»ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства;

показань в протоколі при допиті в якості свідка керівника та засновника ТОВ «Корнест»ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства;

показань в протоколі при допиті в якості свідка керівника та засновника ТОВ «Екобудтехнолоджи»ОСОБА_3 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Синхрон»та ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами про надання послуг, специфікаціями та додатками до них, договором спонсорства (популяризації торговельної марки/знаків), актами приймання-передачі обладнання, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції між ТОВ «Синхрон»та ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи».

Суд не бере до уваги посилання в Акті перевірки на порушення СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва кримінальної справи від 02.09.2011 № 73-207 по факту фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Преображеніє»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на порушення СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва кримінальної справи від 13.10.2011 № 73-207 по факту фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Корнест»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на показання в протоколі при допиті в якості свідка директора ТОВ «Преображеніє»ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, на показання в протоколі при допиті в якості свідка керівника та засновника ТОВ «Корнест»ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, а також на показання в протоколі при допиті в якості свідка керівника та засновника ТОВ «Екобудтехнолоджи»ОСОБА_3 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, з інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 у справі № К/9991/31743/11).

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги твердження про відсутність у ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Екобудтехнолоджи», оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Синхрон»та ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Синхрон»та ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 563501 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 563501 грн., віднесена ТОВ «Синхрон»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 165.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Синхрон»пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0001112208 -безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При цьому, перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 01.12.2011, яка винесена в межах розслідування кримінальної справи № 73-207 порушеної по факту фіктивного підприємництва відносно, зокрема, ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Корнест»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку з чим, ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0001112208, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синхрон»(01001, м. Київ, вул. Арх. Городецького, 11-Б; код ЄДРПОУ 36424746) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0001112208, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синхрон»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко