Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-11918/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11918/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синхрон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001112208 від 27.03.2012, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0001112208, прийняте ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС; зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь ТОВ «Синхрон»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

В свою чергу, відповідач, не погоджуючись з зазначеним вище рішенням окружного адміністративного суду, звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, де, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, виразив прохання спірне судове рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

На переконання ДПІ, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що сума податку на додану вартість позивачем безпідставно віднесена до податкового кредиту, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами не носили реального характеру, а оформлені, за таких обставин, документи не мають силу первинних для цілей ведення податкового обліку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112208, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 563501 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 140875 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, аргументуючи свою позицію наступним.

Матеріали справи свідчать про те, що вищевказана документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена відповідачем з метою виконання постанови слідчого СОГ -старшого слідчого СВПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Іценка Є.М. та в частині питань визначених цією постановою.

В той же час, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Не зважаючи на відсутність у податкового органу у даному випадку повноважень щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування, суд першої інстанції також дослідив правомірність донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та дійшов вірного висновку, що висновок податкового органу не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1, ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»документи позивача містить відомості про господарські операцію та підтверджують її здійснення (являються первинним),складені підчас здійснення господарських операцій або безпосередньо по їх завершенні на паперових носіях, з дотриманням необхідних реквізитів, тому слугують підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначений виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих платником податків за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків; до складу податкового кредиту включені суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, які підтверджені податковими накладними, котрі складені та надані відповідно до вимог законодавства та слугували підставою для визначення сум податкового кредиту; нараховували податок на додану вартість та складали податкові накладні особи, які зареєстровані у якості платників податку у передбаченому законом порядку; датою виникнення права на податковий кредит являлася дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів та послуг.

Колегія суддів вважає, що окружним судом для підтвердження даних податкового обліку вірно взяті до уваги первинні документи позивача, оскільки фіктивності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи»відповідачем не доведено.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами про надання послуг, специфікаціями та додатками до них, договором спонсорства (популяризації торговельної марки/знаків), актами приймання-передачі обладнання, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції між ТОВ «Синхрон»та ТОВ «Корнест», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджи».

Зокрема про фактичне здійснення господарських операцій свідчить те, що на дату укладення та виконання договорів ТОВ «Синхрон» із зазначеними контрагентами, останні мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність -були зареєстрованими в установленому законом порядку юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Статтею ж 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що відомості внесені стосовно юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то ці відомості вважаються достовірними.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що ігнорування певних вимог правил контрагентами позивача під час виконання договірних зобов'язань з позивачем не може свідчити про фіктивність господарських операцій, рівно, як не можуть братися до уваги пояснення визначених осіб в рамках попереднього розслідування кримінальної справи щодо своїх дій без урахування інших обставин.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, оскільки умисел останнього на вчинення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 563501 грн., віднесена ТОВ «Синхрон»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що обставини судом першої інстанції встановлені вірно, рішення ухвалено з дотримання вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення окружного суду без змін.

Цей висновок колегії ґрунтується також ф на положеннях, ст. 203, ч. 1 ст. 204, 215 та ч.1 ст. 627 ЦК України, які надають право позивачу та його контрагентам бути вільними в укладенні правочинів та виборі контрагентів, презумують дійсність правочинів, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визнані недійсними судом.

Згідно ж з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував твердження позивача та не довів правомірність своїх дій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22.01.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.