Постанова

від 04.10.2012 по справі 5017/845/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.Справа № 5017/845/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Ліпчанської Н.В.

суддів: Андрєєвої Е.І., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Скропінцев Ю.Ю., довіреність б/н від 25.04.12р.

- Левченко А.Г., довіреність б/н від 31.07.12р.

від відповідача - Алмазов Р.Р., посвідчення водія №ВАА743155 від 02.11.10р.

ознайомившись з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Одеська промислово експортна компанія"

на рішення господарського суду Одеської області від 20 серпня 2012р.

у справі № 5017/845/2012

за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

до Приватного підприємства "Одеська промислово експортна компанія"

про стягнення 108 435,37 грн.

Встановив:

В березні 2012 року Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Далі - Порт) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Одеська промислово експортна компанія" (Далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 20998,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Порт посилається на укладений між сторонами договір №17-ОД від 18.04.2011р. про організування і виконання операцій по перевалці вантажів на експорт та рахунками №3063 від 31.12.2011р., №3007 від 02.08.2011р., №2893 від 31.07.2011р., №2592 від 30.06.2011р., №2147 від 31.05.2011р., №2184 від 31.05.2011р., №2189 від 31.05.2011р..

В процесі розгляду справи, Порт надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з Підприємства 108435,37грн., із яких 106437,80грн. -основного боргу, 1488,36грн. -пені, 390,13грн. 3% річних, 119,08грн. -інфляційних витрат (а.с.50-51, т.1).

Відповідач з позовом не погоджується вважає його необґрунтованим та безпідставним з підстав викладених у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 серпня 2012 року, винесеним суддею Брагіною Я.В., позов задоволено частково. Суд стягнув з Підприємства 106252,80грн. - основного боргу; 478,58грн. - пені; 93,53грн. 3%річних; 94,95грн. - індексу інфляції; 2138,78грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 185,00грн. -основного боргу, 1009,78грн. - пені; 93,53грн. - 3% річних та 24,13грн. - індексу інфляції.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд посилаючись на положення статті 193 ГК України зазначив, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись із даним рішенням, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі Підприємство посилається на експертизу №БД-000198 від 20.07.2012р. яка була проведена Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Скаржник зазначає, що з даної експертизи вбачається, що послуги які нібито надавались Портом виконувались неналежним чином, а саме таке недбале поводження з товаром, який Порт взяв на зберігання, призвело до матеріальних збитків Підприємства на загальну суму 416176,15 грн..

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відзиві на апеляційну скаргу, Порт зазначає, що посилання відповідача на експертизу №БД-000198 від 20.07.2012р. є помилковим, оскільки проведення експертизи про визначення якості (стану) вантажу - лісоматеріалів не відноситься до предмету даного спору по даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 18 квітня 2011 року між Портом та Підприємством (Вантажовласник) був укладений договір №17-ОД, відповідно до умов якого Порт зобов'язався організувати та виконати операції з перевалки на експорт лісу круглого окореного і неокореного довжиною не менше 4 метрів, об'ємом не менше 7000 куб.м. щомісячно, а відповідач зобов'язувався завозити залізничним чи автомобільним транспортом вантаж у відповідності з місячним планом завозу та оплачувати надані портом послуги згідно ставок і місцевих тарифів.

Відповідно до п.1.3. Договору, Експедитором вантажу по даному договору є ТОВ „Аврора Шип Транс" (п.1.3. договору).

Згідно п.2.2 зазначеного договору №17 -ОД від 18.04.11. Порт зобов'язувався, зокрема: виконувати вантажні роботи в порту; проводити перевалку експортних вантажів відповідно до діючого законодавства; здійснювати постановку до причалу суден під вантажні операції в порядку черговості; проводити зачистку вагонів і складських площадок під мітлу за рахунок вантажовласника; надавати інші послуги вантажовласнику за окремими договорами і заявками за окрему плату; на завантажений на судно вантаж передає експедитору накопичувальну відомість.

За умовами п.п.2.1.1.- 2.1.16 Договору, відповідач зобов'язувався, зокрема, забезпечити ритмічне завезення і вивезення вантажу; оплачувати надані портом послуги згідно ставок і місцевих тарифів; забезпечувати оформлення залізничних накладних у відповідності до правил перевезення; надавати порту заявки про прибуття в порт автотранспорту, призначеного для вивантаження та завантаження вантажу на склади порту; оформляти залізничні накладні відповідно до Правил перевезення вантажів; забезпечувати вивезення вантажу із порту протягом п'яти днів з моменту накопичення партії -строк накопичення партії -15 діб та інші;

Згідно п.3.1 Договору, плата за вантажно-розвантажувальні роботи та інші платежі, розраховуються по акордних ставках і місцевих тарифах порту, діючими на дату складання коносамента, або іншого транспортного документу.

За користування вагонами і за інші залізничні послуги оплата проводиться вантажовласником порту по ставках залізниці (п.3.3.4 договору).

Оплата за зберігання вантажу в порту оплачується вантажовласником по діючих місцевих тарифах порту (п.3.3.1 договору).

Вантажовласник забезпечує оплату порту за подачу-прибирання, зачистку, переважування вагонів, додаткові маневрові роботи, прибирання території і інші послуги по місцевих тарифах згідно виставлених портом рахунків (п.3.3.5 договору).

Також вантажовласник оплачує вартість зачистки вагонів і складських площадок згідно діючих місцевих тарифів (п.3.3.7 договору).

Згідно п.3.5 договору, вантажовласник забезпечує порту 50% від плану завезення вантажу за подачу-прибирання вагонів по діючих на момент здійснення операції тарифах до 5 числа планового місяця.

Остаточний розрахунок по договору проводиться вантажовласником протягом 10 банківських днів після закінчення вантажних операцій і моменту виставлення портом рахунків.

Як встановлено місцевий господарським судом, позивач надав послуги відповідачу, що підтверджується залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, накопичувальними відомостями, специфікаціями, відповіддю на претензію відповідача, актом №1 прийому-передачі від 02.08.11. складеним між представником відповідача та Приватним підприємством „Диспач" (а.с.64, т.1), листом відповідача позивачу від 03.08.11., про те, що відповідач продав частину вантажу, який знаходився на території позивача, а саме:822,551 куб. м., в зв'язку з чим оплату всіх витрат за вантажні роботи і зберігання в порту до передачі Приватному підприємству „Диспач" здійснює останній (а.с.66, т.1).

На підставі наданих послуг Вантажовласнику були виставлені рахунки на оплату за надані послуги, а саме: №3007 від 02.08.11. на 15084,82грн.; №2893 від 31.07.11. на 1832,27грн., №2592 від 30.06.11 на 1831,60грн.; №2147 від 31.05.11 на 6,50грн.; №2184 від 31.05.11. на 173,76грн.; №2189 від 31.05.11. на 124,80грн.; №1800 від 30.04.11. на 61,00грн., №1782 від 30.04.11 на 37,44грн., всього на загальну суму 19152,19грн., із яких 18966,39грн. -заборгованість за надані послуги і 185,80грн. -борг по штрафних санкціях. А також 13.04.12. виставив рахунок №1151 від 10.04.12. на 87285.61грн. за зберігання вантажу, що знаходиться в порту (а.с.52,56, т.1).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо іше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно пункту 6.8 Договору №17 - ОД від 18.04.11. встановлено, що вантажовласник несе відповідальність за несвоєчасну оплату усіх наданих послуг портом, в термін, передбачений договором та сплачує пеню за порушення термінів оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись із доводами Підприємства стосовно неправильного зберігання вантажу в Порту, що привело до втрати товарного вигляду та якості лісу, що в свою чергу потягло значних матеріальних збитків для відповідача, тому що у даній справі не є предметом спору стягнення збитків з Порту.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно листа - відповіді №34 на претензію Порту від 24.11.2011р. №2968, Підприємство визнало в повному обсязі заборгованість за Договором №17-ОД від 18.04.2011р.

Відповідач ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Одеська промислово експортна компанія" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20 серпня 2012р. у справі №5017/845/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя В.А. Лисенко