Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-5181/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р.Справа № 2а-5181/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-5181/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""Рибоконсервний завод "Екватор"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання дій незаконними, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, в якому після уточнення позовних вимог, просив:

- визнати неправомірним з моменту прийняття рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року та скасувати його;

- визнати протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року, в результаті якої Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000092241 від 10.05.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 472 637,50 грн. (за основним платежем у сумі 1 178 110,00 грн. та за штрафними санкціями 294 527,50 грн.), № 0000102241 від 10.05.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 840 798,75 грн. (за основним платежем у сумі 1 472 639,00 грн. та за штрафними санкціями 368 159,75 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про визнання дій незаконними, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи оскаржувану постанову незаконною у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлення від 04.04.2012р. №85, виданого Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-УІ, та наказу від 04.04.2012р. №124, виданого Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (код за ЄДРПОУ 32674729) з питань взаємовідносин з ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., яким встановлено порушення: п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток 1 472 639 грн., п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року за №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 178 110 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 10.05.2012 року № 0000092241, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 472 637,50 грн. (за основним платежем у сумі 1 178 110,00 грн. та за штрафними санкціями 294 527,50 грн.), № 0000102241, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 840 798,75 грн. (за основним платежем у сумі 1 472 639,00 грн. та за штрафними санкціями 368 159,75 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092241 від 10.05.2012 року та № 0000102241 від 10.05.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та сформовані валові витрати. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні бухгалтерські документи за змістом відповідають вимогам чинного законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано. Оскільки відповідач правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, вимоги позивача в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на той момент).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містилися і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 зазначеного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм законодавства (чинних на момент спірних правовідносин), передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачем у період вересень 2009р. - березень 2010 р. за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Ерна-Плюс" був сформований податковий кредит у розмірі 1 178 110,25 грн. та валові витрати в розмірі 5 890 551,35 грн.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору від 01 вересня 2009 року № ЄК 09/01-0901 на поставку пічного палива, який викладено у формі письмового документу, підписаний позивачем і ТОВ "Ерна-Плюс", та містить печатки сторін.

На виконання договору продавцем (ТОВ "Ерна-Плюс") позивачу виписано податкові накладні.

Наявність виписаних та належним чином оформлених податкових накладних відповідачем у справі не заперечується.

Фактичне виконання договору підтверджено видатковими накладними, копії яких надано до матеріалів справи.

Доставка товару здійснювалася за замовленням поставника - ТОВ "Ерна-Плюс", що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

До матеріалів справи також надані акти списання, в яких зафіксовано використання в поточній діяльності підприємства позивача пічного топлива, акти приймання-передачі, журнал реєстрації довіреностей.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися в безготівковій формі, що не спростовується податковим органом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами в період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року вже було предметом позапланової виїзної перевірки, проведеної відповідачем з 19.05.2010 року по 02.06.2010 року, за результатом якої складений акт перевірки від 09.06.2010 року №1877/23-304/32674729.

Зміст згаданого акту не дає підстави для висновку, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та валові витрати за взаємовідносинами з ТОВ "Ерна-Плюс", які мали місце з 01.09.09р. по 31.03.10р., проведеною позаплановою перевіркою не встановлені факти відсутності у позивача податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, та відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, або факти не пов'язаності придбаних у ТОВ "Ерна-Плюс" товарів (послуг) із господарською діяльністю позивача.

Первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Ерна-Плюс", в тому числі договір, видаткові накладні на отримання товару (пічне паливо), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, разом з іншими документами були надані посадовим особам податкового органу під час здійснення позапланової перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 09.06.2010 року №1877/23-304/32674729. Будь-яких порушень щодо заповнення таких документів, їх невідповідності вимогам чинного законодавства або безпідставності формування податкового кредиту чи валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Ерна-Плюс" посадовими особами ДПІ встановлено не було.

З огляду на викладене, враховуючи факт проведення податковим органом планової перевірки позивача у червні 2010 року, а також факт ненадання податковим органом доказів в підтвердження відсутності відповідних первинних бухгалтерських документів під час здійснення такої позапланової перевірки позивача або встановлення їх невідповідності вимогам закону, висновки акту перевірки від 08.04.11р. щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ "Ерна-Плюс" у зв'язку із порушенням п. 5.1, п.п.5.2.1 п 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України 03.04.1997 року за №168/97-ВР, є безпідставними та неправомірними, оскільки положеннями зазначених норм права визначена наявність у платника податків відповідних первинних бухгалтерських документів для формування та підтвердження валових витрат та податкового кредиту, а, як підтверджено матеріалами справи, ДПІ були досліджені первинні документи, на підставі яких позивачем формувались валові витрати та податковий кредит з 01.09.09р. по 31.03.10 р. під час проведення позапланової перевірки позивача, та за ними не було виявлено порушень податкового законодавства.

Оглянувши договір та виписані при виконанні зобов'язань за правочином первинні бухгалтерські документи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстав для висновку про невідповідність спірних правочинів вимогам закону та оформлення первинних документів з недодержанням положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) немає, а відтак, і сам правочин, і складені з посиланням на нього первинні бухгалтерські документи, визнаються судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ позивачем були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з контрагентами.

З приводу викладеного в акті перевірки та в апеляційній скарзі твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Ерна-Плюс" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Ерна-Плюс" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Ерна-Плюс".

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає також за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагенту щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Посилання відповідача на відомості кримінальної справи 49-3110, порушеної згідно постанови б/н від 27.09.2011 р. Генеральною прокуратурою України за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП "Фірма "Томь" (код за ЄДРПОУ - 22041152) та ПП "СМК-Н" (код за ЄДРПОУ - 35312565) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.2,3 ст.358 КК України, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

По-перше, зазначена постанова не може бути доказом незаконності дій позивача та нереальності поставок за взаємовідносини з ТОВ "Ерна-Плюс", оскільки позивач не виступав учасником відносин, що досліджувались у вказаній кримінальній справі.

По-друге, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з ТОВ "Ерна-Плюс" з огляду на таку постанову, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Отже, наведені податковим органом доводи, в тому числі відомості вказаної кримінальної справи, можуть служити доказами фіктивності правочину позивача з ТОВ "Ерна-Плюс" при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.

Протоколи допиту свідків по кримінальній справі №49-3110 не спростовують встановлені судом фактичні обставини щодо господарських відносин між ТОВ фірма РК "Екватор" та ТОВ "Ерна Плюс".

При цьому, необхідно зауважити на те, що встановлені в ході досудового слідства у кримінальній справі обставини та факти, не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься в статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.3 ст.72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Під час судового розгляду справи ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не доведено, що по кримінальній справі № 49-3110 винесено обвинувальний вирок у відношенні винних осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ "Ерна Плюс", про притягнення до кримінальної відповідальності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, а також валових доходів або витрат, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року за №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним з моменту прийняття рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс", (код ЄДРПОУ 35455773), та подальшої реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року та скасування його; визнання протиправними дій Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року, в результаті якої Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу щодо винесення рішення щодо проведення перевірки позивача та складання акту перевірки вчинені без дотримання обов'язкових умов, передбачених імперативними нормами закону. Спірна перевірка проведена ДПІ керуючись наказом, який прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав (відсутності факту складання письмового запиту з дотриманням вимог Податкового кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що 21 серпня 2012 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відмову від позовних вимог в зазначеній вище частині.

На думку колегії суддів клопотання позивача про часткову відмову від позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (ч. 2 ст. 194 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що підстав для відмови в задоволенні заяви про часткову відмову від позову немає, оскільки це не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси.

На думку колегії суддів належним способом захисту порушених прав в даному випадку, у разі фактичного проведення органом податкової служби перевірки підприємства позивача, є саме скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, а не визнання протиправними дій податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язань, за результатами якої було складено акт позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор".

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Підстав для не прийняття відмови від позову судом не встановлено.

Керуючись ст. 112, 157, 160, 167, 194, 196, 197, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Прийняти відмову позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», від позову в частині визнання неправомірним з моменту прийняття рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року та скасування його; визнання протиправними дій Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року, в результаті якої Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-5181/12/2070 скасувати в частині визнання неправомірним з моменту прийняття рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року та скасування його; визнання протиправними дій Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ерна-Плюс" (код ЄДРПОУ 35455773) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року, в результаті якої Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", код за ЄДРПОУ 32674729, по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", код за ЄДРПОУ 35455773, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., закривши в цій частині провадження у справі.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. по справі № 2а-5181/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.